Екзистенційна криза: як впоратися з проблемою, як діагностувати психологічний дискомфорт і почуття тривоги, причини виникнення стану та наслідки

Неврози, внутрішні конфлікти, проблеми сімейних взаємин, надумана загроза життю можуть викликати екзистенційну кризу. Цей психологічний термін прийшов з американської практики, коли людина в пошуку істини стикається з сильним внутрішнім страхом, різкою острахом зовнішніх факторів. Екзистенційний жах окремо вивчається наукою, причому фахівці з усього світу помітно досягли успіху в заданому напрямку.

Що таке екзистенційну кризу

По суті, це особливість внутрішнього світу, яку не варто вважати хворобою або великої патологією організму. Індивід не просто пізнає себе, він намагається знайти в соціумі власне місце, визначити функції та значимість людського буття. У свідомості відбувається радикальне переосмислені моральних, матеріальних цінностей, передує таким грандіозним змін сильний провокуючий фактор. Це може бути один з вікових криз або наслідок розчарування в людях, життя, повсякденності. Виникає відчуття спустошеності, з ним потрібно боротися.

Причини виникнення

Екзистенційні проблеми можуть виникнути в будь-якому віці, просто для кожного періоду з’являються нові теми для переосмислення, самопізнання, саморозвитку. В такому стані пацієнту необхідно надати психологічну допомогу, але для початку визначити причину внутрішнього конфлікту, сумнівів. Несподівану переоцінку цінностей можуть спровокувати такі причини соціального і психологічного характеру:

  • нервові потрясіння;
  • індивідуальні переживання;
  • соціальна ізоляція;
  • втрата, смерть близької людини;
  • усвідомлення відсутності особистісного розвитку;
  • нагнітання особистісних криз;
  • посилення фобій.

Наслідки

Екзистенціальна тривога сприймається вченими двояко. З одного боку, її наслідки можуть бути самими несприятливими для становлення особистості, наприклад, людина впадає в глибоку депресію і відчуває повне самотність, власну нікчемність. Їм рухає внутрішній страх, емоції, які тільки підводять до «краю прірви». Інші негативні наслідки можуть бути наступними:

  • розвиток неврозів;
  • психічні відхилення;
  • думки про суїцид, самогубство;
  • усвідомлення внутрішнього дисбалансу;
  • глибока депресія;
  • схильність до самотності, відлюдництво;
  • крайні стану відчаю.

У сучасної екзистенціальної психотерапії є і позитивні наслідки такої кризи, які допомагають колись зневіреному людині розкрити очі на те, що відбувається і почати нове життя. Погляди на побут і оточення радикально змінюються, а зовнішнє байдужість призводить до стійкого внутрішнього протистояння. Виникає відчуття цілісності і самодостатності, і індивід виходить на новий рівень системи цінностей – матеріальних та моральних. Ось які наслідки кризи екзистенціального цінні для людини:

  • постановка нових цілей;
  • правильна розстановка життєвих пріоритетів;
  • розкриття нових потенціалів особистості, унікальних можливостей власної свідомості;
  • поява плодів духовних цінностей;
  • переживання духовного переродження;
  • переоцінка життєвого підходу;
  • рішення соціальних проблем.

Прояви екзистенціальної кризи

Найчастіше таке двоїсте стан виникає у дорослих, однак може бути властиво і підростаючому поколінню в період гормонального сплеску і статевого дозрівання. Юнацькому кризі передує розчарування або сильне емоційне потрясіння, яке може радикально змінити усталені погляди на життя підлітка. При глибокому психологічному кризі чоловік готовий на будь відчайдушний крок, а підліток – подвійно, завдяки юнацького максималізму. Спрогнозувати його дії, вчинки складно, тому важливо спостерігати за очевидними змінами його поведінки.

Почуття самотності

Дорослі люди в дисонансом стані прагнуть до повного самотності, часто ведуть себе задумливо, погано сплять вночі, з часом страждають від хронічного безсоння. Крім того, вони постійно літають в хмарах», похмурі й мовчазні, ігнорують все, що відбувається навколо, займаються пошуком рішення, яке можуть так і не знайти. Самотність – не кращий порадник у настільки непростий емоційної ситуації, тому виходу з депресії сприяє спілкування з людьми – вербальне і невербальне.

Страх

Давня або нещодавно придбана фобія часто стає передумовою до розвитку екзистенціальної кризи, вводить людину в стан емоційної нестабільності, шоку. Діагностувати власні відчуття може сам чоловік, який впав у депресію, зайнятий думками про існування та своє місце у сучасному суспільстві. Важливо визначити, з чим криза пов’язана, інакше проблема психологічного характеру тільки прогресує, може викликати внутрішні захворювання. Це може бути страх смерті, майбутнього, замкнутого простору і навіть власних думок.

Почуття провини

В окремих життєвих ситуаціях людина може відчувати глибоке почуття провини, яке стає причиною кризи екзистенціального. Це позитивний момент, який частково сприяє становленню особистості, сприяє переосмислення життєвих цінностей. Є три основні причини виникнення провини, яка стоїть біля витоків кризи екзистенціального. Це:

  • порушення зв’язків з родичами, близькими людьми;
  • неповна самореалізація;
  • повна втрата контакту з Абсолютом.

Екзистенційний криза в житті людини

Філософія екзистенціалізму детально вивчається вченими і психологами, і досягнення в заданому напрямку колосальні. Так, в ході духовних пошуків, перш ніж вийти на новий етап, вас може «поглинути тьма». Це тривожні думки про власної нікчемності, пошук себе і позитивних настроїв на подальше життя, бажання звести рахунки з життям. Для кожного віку є своя причина такого рецидиву, а симптоматика не відрізняється своєю ідентичністю.

Криза юнацького віку

Прояву стану кризи сприяє екзистенційний парадокс у взаємовідносинах. Це той стан для молодої жінки і чоловіки, коли, добившись ідеальних стосунків з партнером, втрачається до нього інтерес і прагнення до романтики. Це як підкорена вершина гори, при подоланні якої спостерігається втрата сенсу, переоцінка життєвих цінностей. Для підлітків це добре знайоме стан, оскільки діями, емоціями і вчинками рухає юнацький максималізм. В юнацькому віці людина боїться:

  • робити помилки;
  • прийняти невірне рішення;
  • бути висміяним;
  • залишитися ізгоєм;
  • не реалізувати свої плани;
  • зіпсувати собі життя і долю;
  • не стати предметом гордості для рідних і близьких людей.

Криза середнього віку

Після 40 років багато людей стикаються з екзистенційним вакуумом – внутрішнім спустошенням. Наполегливо переслідують думки нереалізованих планів і гнітюче відчуття відсутності свободи, права вибору. Не виключена біль втрати вже у свідомому віці. Дозвіл кризи в такому періоді ще реально, але людині складно подолати свої внутрішні страхи, вироблені роками стереотипи, змінити хід мислення, відчути духовну свободу. В середньому віці людина боїться:

  • захворіти і померти, не дочекавшись старості;
  • прожити безглуздо свій вік;
  • не знайти в цьому житті свого місця;
  • втратити рідних, близьких людей;
  • розлучитися з коханою людиною;
  • залишитися незрозумілим середовищ значущих людей;
  • викликати жалість, співчуття власних дітей.

Криза старості

Такий стан супроводжується когнітивним розладом, відчуттям фрустрації, доповнюється внутрішніми захворюваннями організму. Людина відчуває наближення старості і кінця, тому екзистенційний криза проявляється особливо гостро. Думки про швидкої смерті стають нав’язливими, можуть доводити до депресії й істерії. Дратують найменші зміни, власна некомпетентність в окремих питаннях. У пенсійному віці індивід боїться:

  • смерті;
  • невиліковної хвороби;
  • втрати близьких людей;
  • глибокої самотності;
  • втрати пам’яті.

Як впоратися з екзистенціальним кризою

Таке тимчасове світосприйняття людини не варто вважати серйозним захворюванням (більше небезпечні його негативні наслідки), тим більше, приписувати йому постійний характер. Криза екзистенційний успішно лікується в два етапи – усвідомлення і вибір нового життєвого шляху. У першому випадку важливо розібрати проблему, знайти її основні причини та усвідомити присутність. У другому – по-новому розставити життєві пріоритети, скористатися допомогою, участю родичів, компетентних фахівців.

Відео