Пустощі і непослух дітей: причини, стратегія поведінки батьків

Причини пустощів, неслухняності дітей, можливі стратегії поведінки батьків

Дитяче непослух – це проблема, яка для мам і тат завжди буде актуальною. Здається, ще зовсім недавно малюк ще не вмів пересуватися самостійно, але ось минув час, і він вже тупотить по квартирі і робить все, що йому захочеться. І як же його зупинити?

Більшість батьків застосовують вкрай суворі заходи. Результат такого підходу до вирішення питання – образ батьків — тиранів дитина асоціює з чимось негативним. Природно, в такому випадку говорити про довірчих відносинах не доводиться.

Але як же тоді бути? Як обмежувати надмірне пустощі свого чада без шкоди для сімейних відносин? Для початку психологи радять, як можна більш точно визначити причини такої поведінки.

Причини неслухняності

Дитяче пустощі – це завжди наслідок якоїсь причини. Своїм поганим поведінкою малюк зазвичай хоче чогось досягти або щось сказати. Психологами виділяються чотири можливі причини такого непослуху:

  • Брак уваги

Сучасний ритм життя часом буває надто інтенсивним, і далеко не завжди в батьків є можливість приділити дитині належну увагу в достатньому для нього кількості. Тоді-то він і вдається до таких «хитрощів» як пустощі.

Однак заради справедливості варто сказати, що малюки далеко не завжди роблять це свідомо. Тому, якщо раптом ви помітили крайнє неслухняність з боку вашого чада, подумайте: може бути, справа у вас самих?

Можливо, останнім часом ви так захоплені ремонтом або підготовкою до якогось важливого заходу, що просто забуваєте спілкуватися з дитиною. У цьому випадку правильним рішенням стане переключення уваги на малюка.

  • Самоствердження

Є батьки, які постійно намагаються попередити кожен крок малюка. Вони, як правило, постійно вказують йому що робити, куди йти, чим займатися. У дитини ж у певному віці, зазвичай починаючи з трьох років, з’являється гостре бажання якимось чином контролювати ситуацію навколо себе.

І тому у відповідь на постійні вказівки батьків у нього виникає прагнення виразити свою волю. Єдиним інструментом досягнення такої цілі для дитини є його непослух.

Так малюк показує свою самостійність, і готовність приймати якісь рішення без підказок дорослих. Спосіб профілактики пустощів – часткове скорочення контролю над дитиною.

  • Помста

Іноді батьки здійснюють образливі для дитини вчинки, які служать причиною дитячої помсти. Прагнення помститися найчастіше виникає, якщо мама або тато не виконали обіцянку, не зберегли щось у секреті, несправедливо покарали.

Інколи навіть дорослі не звертають уваги на подібні вчинки, так сильно болючі дитини. Для малюка непослух стає самим доступним способом показати свій протест. У цьому випадку, швидше за все, допоможе концентрація батьківської уваги на побудову по-справжньому довірчих відносин зі своїм малюком.

  • Зниження самооцінки

Це зазвичай відбувається внаслідок того, що дитина піддається постійній і необґрунтованій критиці з боку дорослих членів сім’ї. І коли йому весь час говорять про те, який він поганий, дурний, невихований, дитині нічого не залишається, крім як відповідати цьому образу. Він перестає прислухатися до вказівок батьків, стає баловним і некерованим.

На жаль, дуже часто багато батьків цілком усвідомлено використовують критику як інструмент виховання, щоб мотивувати дитину прагнути до досконалості. Однак варто сказати, що така «негативна» мотивація діє недовго. Потім, як правило, у малюка починає формуватися своєрідний комплекс неповноцінності, адже як би він ні намагався догодити мамі або татові йому не вдається. Це вкрай негативно позначається на психо — емоційному розвитку дитини і може стати причиною його життєвих невдач в майбутньому.

Звичайно, здорова критика неодмінно повинна мати місце в процесі виховання, але й про заохочення теж не можна забувати, адже саме позитивна мотивація може мати набагато більший ефект.

Так, для того, щоб визначити причини пустощі дитини, батьки в першу чергу повинні ретельно проаналізувати свою поведінку. Адже саме воно, як правило, є істинним джерелом, що викликають проблему дитячого непослуху.

Можливі стратегії поведінки батьків

Аналіз і «нейтралізація» справжніх причин дитячої пустощі з часом допоможе дозволити батькам дану проблему. Однак відбудеться це не відразу.

А між тим, поки батьки міркують з приводу цієї проблеми і придумують можливі шляхи її вирішення, дитина продовжує поводитися з рук геть погано. Як бути в такій ситуації дорослим членам сім’ї? Психологами запропоновано три можливі стратегії поведінки. Розглянемо їх.

  • Ігнорування

Така тактика, безумовно, має свої плюси і працює вона наступним чином. Незалежно від причин неслухняності і пустощів малюк завжди чекає певної реакції з боку батьків. Якщо він бачить, що таке його погану поведінку не дало бажаного результату, то цілком ймовірно, що така модель поведінки буде визнана їм неефективною. А це значить, що часто звертатися до неї в подальшому він не стане.

Можливий ще один варіант розвитку подій. Не бачачи реакції дорослих на пустощі, дитина вирішить, що мало старається і почне вести себе ще більш некерована. Тому, батькам варто знати, що тактика ігнорування ефективна далеко не у всіх випадках: тут дуже багато залежить від конкретних обставин, а також від темпераменту і характеру малюка.

Крім того, використовуючи цю стратегію, надзвичайно важливо відчувати межі, в межах яких допустимо не звертати увагу на поведінку малюка. Інакше це може нашкодити дитячій психіці.

  • Відволікання

Ця стратегія найбільшою мірою підходить для самих маленьких дітей, адже карати їх не можна: малюк ще не здатний зіставити своє погане поводження і покарання. А адже такі крихти деколи бувають дуже вправними в досягненні таких небезпечних цілей як, наприклад, кудись залізти, спробувати доторкнутися гарячу праску…

За таких обставин відволікання уваги – це єдина можлива стратегія. З дітьми постарше, до речі, вона теж працює і є найбільш «делікатної». Просто для того, щоб відвернути більш дорослої дитини, доведеться добре постаратися.

  • Покарання

Найбільш популярна стратегія серед сімей з неслухняними дітьми. Чому? Справа в тому, що найчастіше лише така тактика поведінки здатна допомогти закріпити у малюка почуття відповідальності за свою поведінку. Та і в цілому, уявити виховний процес без покарань досить складно. Тобто застосовувати їх можна, і навіть потрібно. Головне – робити це правильно і не «зловживати» ними, щоб не завдати дитині психологічних травм.

До того ж, існують різні види покарання:

  • фізична,
  • словесне,
  • трудове,
  • а також покарання ізоляцією,
  • і позбавленням задоволення.

Вважається, що три останніх є найменш небезпечними для дитини і найбільш ефективними в боротьбі з дитячим непослухом.

Фізична і словесна форми – це швидше прояв емоційної неврівноваженості батьків, які для виховних цілей вкрай неефективні. Ще один важливий момент у цієї тактики – правильно повідомити дитині про те, що він покараний:

  • малюк завжди повинен знати, за який вчинок його карають, інакше виховна функція таких заходів буде зведена до нуля і призведе лише до формування комплексів та психологічних проблем;
  • дитина повинна знати, що карають його вчинок, а не його самого.

Безумовно, описані вище стратегії допоможуть батькам впоратися з пустощами дитини в тих чи інших ситуаціях. Проте варто пам’ятати, що дитяче непослух є в першу чергу «симптомом» неправильного батьківського поведінки. Тому батьки повинні спочатку розібратися зі своїми помилками.