Звільнення за угодою сторін — процедура, правильне оформлення та компенсаційні виплати

Причин звільнення може бути скільки завгодно – це і переїзд на нове місце проживання, отримання нової високооплачуваної посади та інші. Проте не завжди цей процес проходить швидко і без труднощів. Звільнення за угодою сторін можна вважати оптимальним варіантом, якщо працівник уклав трудовий договір з наймачем, але разом з тим, мало хто обізнаний, передбачені в такому разі будь-які виплати і як правильно дотримати всі етапи процедури розірвання трудових відносин.

Що означає звільнення за угодою сторін

Вже з самого виразу зрозуміло, що розрив контракту можливий лише при досягненні домовленостей між двома сторонами – наймачем і працівником. Це є головною особливістю і відмінністю процедури від звільнення за власним бажанням. Розрив трудових відносин можливий при укладеному терміновому або безстроковому договорі. Головною особливість процедури потрібно назвати те, що кожна із сторін зобов’язана повідомити другу про таке рішення.

З ініціативи працівника

Якщо звернутися до практики, можна зауважити, що частіше розірвання договору відбувається з ініціативи самого працівника. Якщо ви вирішили розірвати трудові відносини з наймачем, необхідно попередити начальство про своє бажання, написавши відповідну заяву. Після цього генеральний директор накладає резолюцію про згоду звільнити за угодою сторін. Якщо наймач не згоден, підлеглий може написати іншу заяву, наприклад, за власним бажанням.

За ініціативою роботодавця

Роботодавець може запропонувати розірвати контракт до закінчення терміну його закінчення за угодою сторін. Такий спосіб є актуальним, коли керівництво хоче звільнити працівника, але вагомих підстав для цього немає. Для цього співробітникові надсилається письмове повідомлення, в якому відображається передбачувана дата припинення співпраці. Зі свого боку підлеглий при незгоді може відмовитися або ж вказати свої умови звільнення за угодою сторін. Їх можна викласти у письмовому вигляді або ж досягти консенсусу шляхом ведення переговорів.

Нормативні документи і закони

Якщо звернутися до законодавства, то ніяких точних рекомендацій щодо припинення трудових відносин між працівником і наймачів за взаємною згодою знайти не вдасться. Всі питання, що лежать у цій площині, ставляться до практики, що існує на окремо взятому підприємстві. Лише в Трудовому кодексі є невелика глава, яка свідчить, що розірвати співпрацю можна в будь-який час. Крім цього, там сказано, що ініціатором звільнення може бути як одна, так і друга сторона контракту.

Розірвання трудового договору за угодою сторін

Розірвання трудових відносин за взаємною домовленістю останнім часом набирає популярність. Пов’язано це з тим, що для проведення процедури немає необхідності підготовки великого пакету документів. Угода сторін при звільненні є єдиною умовою процедури. Розірвання контракту дає людині можливість звільнитися в найкоротші терміни без зайвих бюрократичних зволікань.

Простота і зручність оформлення

Якщо з інших причин процедура припинення співпраці між роботодавцем і найманим працівників не завжди буває простою і може займати тривалий час, то у випадку розірвання контракту за домовленістю вирішити це питання легко, але тільки тоді, коли дві сторони згодні на підписання. Крім цього, законодавство не встановлює будь-яких строків, тому звільнення можливе навіть у день попередження.

Що стосується зручності процедури, то тут треба зазначити, що ні працівник, ні роботодавець не зобов’язані письмово повідомляти одна одну про намір припинити співпрацю. Однак юристи радять все ж дотримуватися документального оформлення свого бажання. Це допоможе згодом вирішити питання щодо взаємних претензій і спірних ситуацій в судовому порядку, де складений документ буде наданий як доказ.

Узгодження умов процедури

У самому формулюванні закладений головний сенс – для розірвання трудового контракту сторони повинні прийти до обопільної згоди. Свої вимоги вони можуть висувати як письмово, так і усному. Досягнення оптимальних умов дає хорошу можливість отримати максимум від процедури. Так, для працівника може бути передбачена компенсація при звільненні за угодою сторін, а керівництво, наприклад, може висунути умови обов’язкового відпрацювання певного періоду часу для передачі справ новому співробітнику або ліквідації наявної заборгованості.

Зміна та анулювання тільки за згодою

Звільнення за угодою сторін має відмінну особливість – у нього немає зворотного ходу. Це означає, що анулювати домовленість не можна. Проте в деяких випадках зміни можливі, але тільки якщо знову ж обидві сторони будуть згодні. Ця обставина відрізняє процедуру від звільнення з роботи за власним бажанням, коли працівник може відкликати свою заяву.

Що стосується самого процесу зміни досягнутих раніше домовленостей, то тут бажано виконати деякі формальності. Так, наприклад, якщо працівник направляє своєму керівництву пропозицію внести зміни до домовленості в письмовому вигляді, то наймачу рекомендується відповісти йому теж письмово, де викласти свою незгоду з висунутими умовами або ж висловити готовність піти на поступки.

Можливість звільнення працівників будь-яких категорій

Якщо звернутися до законодавчої бази, можна побачити, що перервати співпрацю з працівником можна в будь-який час, незалежно від того, укладений з ним строковий або безстроковий контракт. Це обставина не заважає звільнити підлеглого в період відпустки або якщо він перебуває на лікарняному, але для цього має бути одержана її згода. В односторонньому порядку наймач звільнити їх не може.

Звільнення за угодою сторін часто застосовується при розірвання трудового контракту з працівником, що допустили дисциплінарне порушення. Це вигідно обом сторонам, оскільки наймач позбавляється від неугодного працівника, який отримує трудову книжку, в якій не вказується, що він був звільнений «по статті». Крім цього, відновитися посади можна лише за рішенням суду, яке буде отримати нереально, тому що громадянин сам дав згоду.

Потрібно особливо зазначити, що роботодавець може звільнити вагітну жінку, але (!) тільки якщо вона сама висловить таке бажання – інших винятків бути не може. При надходженні такої пропозиції роботодавець повинен бути уважним, оскільки якщо жінка не була в курсі про своє становище до підписання угоди, а дізналася про це пізніше, вона має право на відкликання заяви про звільнення, причому суд першої інстанції буде на її боці.

Які виплати належать працівнику

Російським законодавством не передбачено будь-яких компенсаційних виплат при підписанні обопільною домовленістю. Однак це не означає, що звільнення за угодою сторін не дає ніяких привілеїв підлеглому, так як завжди можна висунути власні вимоги, особливо якщо ініціатива виходить від наймача. Крім цього, керівництво організації повинне повністю розрахуватися з звільняються співробітником, причому крайнім терміном виплат прийнято вважати останній день перед відходом.

Оплата праці за відпрацьований час

Отримати гроші, точніше заробітну плату за фактично відпрацьований час, включаючи останній день перебування на робочому місці, як вже було сказано, співробітник повинен не пізніше останнього дня перед звільненням, який вказано в угоді. Це відноситься і до інших нарахувань, які належать людині за колективним договором. Це може бути різного роду доплати, щорічна матеріальна допомога тощо

В разі невиплати з вини роботодавця належних коштів у строки, встановлені ТК, співробітник першою справою повинен звернутися до роботодавця і зажадати письмові гарантії перерахування грошей протягом місяця. Крім цього, необхідно подати скаргу в Комісію з трудових спорів на підприємстві. Якщо нічого з перерахованого вище не принесло результату, кожен громадянин може звернутися в суд з проханням стягнути заборгованість в установленому порядку.

Компенсація за невикористану відпустку

Відповідно до Трудового кодексу мінімальний оплачувана відпустка становить 28 днів. Якщо до того моменту звільнення працівник не відгуляв належний відпустку, керівництво підприємства зобов’язане виплатити йому компенсацію за кожен день. Розрахунок виплати нічим не відрізняється від стандартного розрахунку для будь-якого співробітника. За умови, що частина відпустки витрачена або працівник пропрацював менше року, дні обчислюються пропорційно відпрацьованому часу.

Вихідна допомога при звільненні за угодою сторін

Найбільше питань виникає з виплатою вихідної допомоги. Якщо при скороченні штату або ліквідації організації працівнику належить певна сума, обумовлена законом, то при угоді сторін, закон не встановлює жодних вимог до даної процедури. Це говорить про те, що наймач може зовсім не платити нічого працівникові, який звільняється, особливо якщо домовленість досягнуто внаслідок дисциплінарного стягнення.

При досягнутої домовленості про звільнення або ж якщо такий пункт є в трудовому договорі, роботодавець виплачує певну суму. Винагорода може бути встановлене незалежно від будь-яких обставин і складати будь-яку суму. Для її розрахунку може використовуватися:

  • середньомісячна заробітна плата;
  • певна кількість окладів та ін.

Як звільнитися за угодою сторін – етапи процедури

Законодавством не прописаний процес звільнення з роботи за обопільною згодою сторін. Роботодавець має право не повідомляти службу зайнятості, профспілкову організацію про припинення трудового контракту та не виплачувати звільненому працівникові вихідну допомогу, якщо інше не визначено трудовим, колективним договором або іншими локальними нормативними правовими актами. Як правило, керуються склалася на підприємстві практикою.

Процедура не є тривалою і полягає у виконанні певного порядку дій:

  • досягаються домовленості;
  • складається наказу по підприємству і дається на ознайомлення звільняється;
  • у визначений сторонами термін відбувається повний розрахунок з працівником і йому видається трудова книжка.

Складання угоди про припинення трудового договору

Оскільки згода між наймачем і працівником є підставою для звільнення, воно складається і підписується обома сторонами. Що стосується форми, то тут немає ніяких точних вказівок, тому форма може бути будь-який, але там обов’язково вказується:

  • підстава припинення трудових відносин (угода сторін);
  • дату звільнення;
  • підписи обох сторін.

Сама ж угода може бути у вигляді заяви від звільняється спеціаліста (робітника), де обов’язково зазначається визначена сторонами дата припинення співпраці. На нього накладається резолюція наймача. Крім цього, може бути складений окремий документ. В ньому прописуються всі умови, а сама угода складається у двох примірниках – для кожного учасника домовленості. Примірна форма виглядає так:

Наказ на звільнення

Відповідно до постанови Держкомстату, наказ на звільнення складається за уніфікованою формою Т-8, Т-8а. Вона є стандартною для всіх, проте на кожному підприємстві може бути розроблена своя власна форма наказу, яка повинна містити такі пункти:

  • підстава припинення (розірвання) трудового договору – Угоду сторін;
  • документ, на основі якого прийнято рішення – Угода про розірвання трудового договору з номером і датою.

Ознайомлення звільняє з наказом під розпис

Після реєстрації наказу, з вмістом повинен ознайомитися працівник, що звільняється. В обов’язковому порядку він повинен поставити підпис, що буде свідчити про згоду зі всіма викладеними пунктами. Крім цього, він може одержати копію документа чи витяг з наказу. Якщо працівник відмовляється підписувати документ або ж не може цього зробити у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, у наказі робиться про це відмітка, а в присутності свідків складається акт про відмову працівника ознайомитися зі змістом наказу.

Запис в особистій картці і трудовій книжці

При прийомі людини на роботу, на нього заводиться особиста картка, в якій фіксуються всі зміни, пов’язані з посадовими обов’язками. Для цього використовується затверджена форма Т-2. Сюди ж необхідно внести запис про звільнення за згодою сторін, реквізити наказу і дата. Працівник відділу кадрів ставить свій підпис, а після ознайомлення працівник, що звільняється, повинен поставити і свою.

В трудовій книжці робиться наступна запис: «Трудовий договір припинений за угодою сторін». Вона завіряється підписом відповідального працівника, скріпленим печаткою наймача і розписом працівника, що звільняється. Сама книжка на руки в день звільнення, про що заноситься запис в особисту картку і спеціальний журнал.

Складання записки-розрахунку за формою Т-61

З моменту підписання наказу про звільнення організація зобов’язана здійснити остаточний розрахунок зі своїм співробітником. Для цього треба оформити записку за встановленою формою Т-61. Заповненням її займається спочатку відділ кадрів, який вносить необхідні відомості, а потім бухгалтерія, складаючи розрахунок. Форма документа розроблена органами статистики, однак кожне підприємство має право мати власний варіант з урахуванням специфіки трудової діяльності.

Повний розрахунок-в останній день роботи працівника

Як вже було відмічено, розрахунок з працівником повинен бути проведений до того як він звільниться зі свого місця роботи. Важливим аспектом є те, що вся покладена сума виплачується відразу – ніякі розстрочки керівництво застосовувати не може. Єдина виплата. Яка може бути виплачена після звільнення людини – це преміальні, які розраховуються за підсумками роботи підприємства за попередній період.

Які документи при звільненні за угодою сторін видаються на руки

Звільняючись за угодою сторін, співробітник організації отримує на руки певний набір документів:

  • трудова книжка із записом про звільнення;
  • довідка за формою 182н, де наводиться інформація про заробітну плату працівника за останні два роки, які необхідні для розрахунку виплат за лікарняним листком.
  • довідка з вмістом інформації по внесках у Пенсійний фонд;
  • довідка про середній заробіток, якщо людина стає на облік в Службу зайнятості;
  • довідка за формою СЗВ-СТАЖ із зазначенням стажу працівника;
  • копії внутрішніх документів, якщо такі були витребувані звільняються.

Особливості оподаткування вихідної допомоги

За умови, що сума вихідної допомоги, визначеної угодою, середнього місячного заробітку на період працевлаштування, грошової компенсації керівнику, його заступникам та головному бухгалтеру не перевищує трикратного середньомісячного заробітку або шестимісячного для працівника районів Крайньої Півночі і прирівняним до них районах, не обкладаються ПДФО. За все, що було виплачено вище цієї суми – доведеться сплатити прибутковий податок. Це правило стосується і страхових внесків у Пенсійний фонд та інші організації.

Відео