Чи потрібно карати дитину за погані оцінки у школі

Чому не потрібно карати за двійки

Багато батьків вважають, що якщо дитина приніс зі школи двійку, то це значить, що він навмисне, на зло щось зробив не так. І що якщо його карати за такі вчинки, то він скоро стане круглим відмінником.

Насправді ж ситуація набагато складніше.

Причини, пов’язані з учителем

Конкретний вчитель може вимагати від учнів не тільки знання предмета за підручником, але і вміння голосно, виразно і з виразом відповідати. Якщо у дитини дефект мови, або сьогодні горло болить – він отримає погану оцінку, навіть якщо знає предмет краще за всіх у класі.

Часто вчителі чіпляються до почерку або до блідому відтінку ручки. В чомусь їх можна зрозуміти: маленька зарплата, не хочеться псувати зір… Але знання-то тут при чому?

Буває й так, що вчитель ставить двійку «за поведінку». Але такої графи в журналі немає, тому виходить двійка «за математику». Не кажучи вже про те, що неприйнятним поведінкою вчителі вважають дуже різні речі. Зокрема, якщо учень задає незручні питання, які потребують поглибленого знання матеріалу вчитель може і таким чином намагатися відучити його від зайвої цікавості, щоб спростити собі життя.

Осібно стоять особистісні конфлікти. Учитель може невзлюбить конкретного учня, іноді і за сущу дрібницю, наприклад за те, що учня підвозять до школи на машині, а вчителю доводиться добиратися громадським транспортом. Або за довге волосся. Або за акцент. Або за те, що учень коли щось не так сказав чи зробив, пожартував невдало.

Причини, пов’язані з учнем

Звичайно, трапляється що саме учень щось не так зробив. Але не завжди в цьому винен саме він.

У молодших класах вчителі часто ставлять двійки за те, що школяр не приніс щось потрібне. Матеріал для виробів, пластилін, фарби, особливу зошит. Але по факту це двійка не учня, а його батькам: сам він ще не може все це купити.

Систематичні двійки можуть вказувати на проблеми зі здоров’ям. Учень пише в зошиті всякий брєд, не може вирішити елементарну задачку зло вчителю… або тому що просто не бачить, що на дошці написано? Учень не реагує на зауваження вчителя з шкідливості… або тому що замість виразних слів чує бу-бу-бу і взагалі не розуміє, що це відноситься до нього? Особливо яскраво такі ефекти проявляються у високих діток, яких зазвичай намагаються посадити на задні парти. Так, школярі проходять регулярні медичні огляди – але коли лікар повинен дуже швидко оглянути багато діток поспіль, і це крім звичайних пацієнтів – огляд часто зводиться до питання, чи є скарги. Чи проводиться для галочки.

У старшокласників інші проблеми. Якщо школяр вже вирішив для себе, чим він буде займатися надалі, то він може свідомо займатися другорядними предметами за залишковим принципом. Начебто логічне рішення, але деякі вчителі сприймають це як особисту образу, і намагаються виховувати такого учня.

А ще буває, що в житті школяра відбувається щось таке, що захопила його цілком – і йому просто не до того. Перша любов. Конфлікт з однокласниками. Один захворів. Старші хлопці побили. Яке вже тут навчання.

Просто не пощастило

Буває і так, що ніхто не винен у двійці, просто так склалися обставини. Наприклад, школяр прийшов до школи вперше після хвороби – а тут відразу контрольна. Або навпаки, вже захворів, з температурою сидить на уроці, йому б додому, а потрібно щось осмислене писати. У дівчаток можуть болісно протікати місячні, це теж не сприяє виразності думок.

Трапляються й інші прикрі дрібниці. Помилився при запису домашнього завдання – а саме в цей день запитали. Один списав контрольну, а вчитель не став розбиратися, хто у кого списував, обом поставив двійки. Робив щось таке, що взагалі-то не можна, але всі роблять – і саме сьогодні попався. А може, на уроці фізкультури невдало впав, і тому на наступному уроці не відзначився.

Що ж робити?

Універсальна порада на всі часи – говорити. Питати. І уважно слухати відповіді. Не поспішати щось робити (іноді і зовсім нічого робити не потрібно, а іноді – треба впливати не на дитину, а на вчителів або ситуацію в цілому).

Приблизний список питань, які осмислено задати школяреві, який прийшов додому з двійкою.

• як він себе почуває (може, захворів, і потрібно вирішувати цю проблему, а не з оцінками розбиратися);
• з якого предмету двійка;
• за що поставили (є різниця через те, що завдання не вирішив, чи за те, що Машку за косу смикнув);
• вважає школяр оцінку заслуженою, і що взагалі думає про всієї ситуації;
• що дитина думає з усією ситуацією робити, чи не потрібна йому допомога;
• що ще в школі сталося.

Краще, щоб такі докладні розмови відбувалися регулярно, а не тільки коли щось пішло не так.

Так, про покарання. Як видно із статті, – з більшою частиною причин поганих оцінок школяр не може нічого вдіяти, вони від нього не залежать. В такому випадку і карати сенсу немає. В інших ситуаціях ефективніше буде запропонувати допомогу – не тільки заради хороших оцінок, але і для того, щоб дійсно серйозної ситуації дитина звернувся за допомогою до батьків, а не приховував проблеми, щоб уникнути скандалу.