Методика Монтессорі — завдання і цілі, переваги і недоліки, основні принципи програми

Унікальну систему раннього розвитку дітей вибирають багато батьків в багатьох країнах світу. Ця програма розвивальних занять універсальна, тому підходить і для корекційних класів. Методика Монтессорі заохочує вільне виховання дитини і дозволяє проводити раннє навчання навіть найменших діточок віком до року.

Що таке методика Монтессорі

Це система виховання дитини, яку розробила на початку двадцятого століття Марія Монтессори – італійський педагог. Вона створила особливу розвиваюче середовище і основною своєю задачею бачила адаптацію малюків до суспільства і розвиток у них навичок самообслуговування. Педагогіка Монтессорі не ставила за мету підвищити рівень інтелекту, але результати навчання були несподіваними – протягом кількох місяців діти з відхиленнями у розвитку наздогнали і в деяких випадках навіть перегнали своїх здорових ровесників.

Після узагальнення теоретичних робіт інших вчених і самостійно проведених експериментів педагог створила авторську методику розвитку дітей, яка була названа її ім’ям. Незабаром після цього програма Монтессорі була впроваджена в освіту дітей з нормальним рівнем психічного розвитку і показала вражаючі результати. Головна відмінність методики від інших подібних систем – це прагнення до саморозвитку дитини.

Розвиток дитини за системою Монтессорі

Головний девіз італійського педагога – «допоможи дитині зробити самостійно». Надавши дитині повну свободу вибору занять і організувавши індивідуальний підхід до кожного, Монтессорі вміло направляла діток на самостійний розвиток, не прагнучи переробити їх, а визнаючи їх право залишатися самими собою. Це допомагало хлопцям легше розкривати творчий потенціал і досягти більш високих результатів у розвитку мислення, ніж у їх однолітків, яких навчали інакше.

Заняття за методикою Монтессорі не допускали порівняння дітей або змагальних настроїв. В її педагогіці не було загальноприйнятих критеріїв оцінювання або заохочення хлопців, як були заборонені і примусу, покарання. За спостереженням педагога, кожна дитина хоче швидше стати дорослим, а досягти цього у нього вийде тільки, отримуючи свій життєвий досвід, тому вихователь повинен дати йому право бути незалежним, виступаючи переважно спостерігачем, а допомагати лише при необхідності. Надання дитині свободи призводить до виховання самостійності.

Дітям дозволено самостійно вибирати швидкість і ритм занять, який буде для них максимально ефективним. Вони самі визначають, скільки часу відвести на гру, який матеріал використовувати в навчанні. При бажанні учень змінює навколишню обстановку. І найголовніше – дитина самостійно вибирає напрямок, в якому хоче розвиватися.

Основна філософія педагогіки

Школа Монтессорі ставить перед собою мету в напрямку до самостійної діяльності. Завданням педагога є використання всіх доступних засобів для розвитку незалежності, чуттєвого сприйняття хлопців, особливу увагу приділяючи дотику. Вихователь повинен з повагою ставитися до вибору малюка і створити для нього середовище, в якій буде комфортно розвиватися. Педагог у процесі навчання дотримує нейтралітет і виступає спостерігачем, допомагаючи дитині лише, якщо той сам звернутися до нього з проханням про це. Монтессорі в процесі своєї роботи пройшла до таких висновків:

• дитина є унікальною особистістю вже з моменту появи на світло;
• батьки і вчителі повинні лише допомагати малюкові розкривати потенціал, не виступаючи при цьому ідеалом у здібностях і характері;
• дорослі повинні лише підказувати дитині в його самостійної діяльності, терпляче чекаючи прояву ініціативи від самого учня.

Основні принципи

Ключову роль методики грає ідея самовиховання. Батькам і вчителям варто визначити, що діткам цікаво і створити відповідні розвиваючі умови, пояснивши, як можна отримувати знання. Авторська методика Марії Монтессорі передбачає дію за принципом відповіді на запит дитини: «Допоможи мені зробити це самому». Постулати даного педагогічного підходу:

• малюк приймає рішення самостійно, без допомоги дорослих;
• розвиваюча середовище надає дитині можливість навчатися;
• вихователь втручається в процес навчання лише на прохання дитини.

Автор методики говорила, що немає необхідності навчати чогось дітей спеціально, варто лише побачити в них особистостей. Хлопці самостійно реалізують свої здібності і можливості, для цього їх поміщають у підготовлену середу. Щоб розвиток проходив в оптимальному режимі, Монтессорі сформувала ключові принципи навчання:

1. Індивідуальність. Найголовніше правило побудова методики навчання – індивідуальний підхід. Від педагога вимагається допомогти підопічному максимально реалізувати закладений в ній від народження потенціал.
2. Самкоррекция. Діти самі повинні помітити свої помилки і спробувати виправити це самостійно.
3. Особистий простір. Даний принцип передбачає усвідомлення власного положення в групі і розуміння того, що кожен предмет має своє місце. Підхід допомагає ненав’язливо прищепити дитині знання про порядку.
4. Соціальне взаємодія. Методика пропонує створювати групи з дітками різного віку, при цьому молодші будуть отримувати допомогу від старших. Такі соціальні навички прищеплюють дітям прагнення піклуватися про близьких.
5. Життєвий досвід. Розвиток відбувається з допомогою цих побутових предметів. При взаємодії з ними малюки вчаться зав’язувати шнурки, сервірувати стіл, пр. Так хлопці отримують корисний життєвий досвід з ранніх років.

Переваги і недоліки системи

Незважаючи на те, що педагогіка Марії Монтессорі визнана однією з кращих у світі, багато хто не підтримують її ідеї. Батькам слід уважно вивчити її позитивні і негативні сторони. Плюси системи виховання:

• дітки розвиваються самостійно, без втручання і тиску дорослих;
• хлопці відкривають світ досвідченим шляхом, що сприяє кращому засвоєнню матеріалу;
• підбирається індивідуальний комфортний темп розвитку;
• малюки вчаться поважати особистий простір інших;
• немає негативу, насильства або критики ставлення до учнів;
• розумовий розвиток відбувається через органи почуттів, при цьому велика увага приділяється дрібної моторики;
• різновікові групи формуються з урахуванням інтересів дітей;
• такий підхід допомагає виростити самостійну особистість;
• хлопці з самого раннього віку вчаться приймати рішення самостійно;
• малюки вчаться піклуватися про інших через допомогу більш молодшим учням в групі;
• розвивається навик взаємодії в соціумі, виховується самодисципліна.

Недоліків у системи Монтессорі менше, але для деяких батьків вони є принципово важливими при виборі методики виховання. Мінусами такого підходу до виховання є:

• недостатня увага приділяється розвитку фантазії, креативності, навичок комунікації;
• для дошкільнят гра – головний вид діяльності, однак Монтессорі вважала, що іграшки не дають дитині користі для практичної життя;
• вступаючи у школу учневі складно перебудуватися на інший варіант взаємодії з педагогом;
• дітки мало знайомляться з казками, які дають уявлення про добро і зло, вчать виходити їх різних життєвих ситуацій;
• хлопці, виховані за методикою Монтессорі, іноді важко адаптуються до дисципліни традиційної школи;
• система не пропонує виконання фізичних вправ, тому малюкам бракує рухової активності.

Особливості поділу навчального простору за Монтессорі

Головний елемент авторської педагогіки – розвиваюче середовище: все обладнання і меблі повинні строго відповідати зросту, віком, пропорціям дитини. Хлопці повинні самостійно справлятися з необхідністю перестановки предметів в кімнаті, при цьому робити це максимально тихо, щоб не заважати іншим. Такі дії, на думку Монтессорі, чудово розвивають моторику.

Учням надається свобода вибору місця, де вони будуть займатися. Приміщення повинно мати багато вільного простору, доступ свіжого повітря, бути добре освітленим. Вітається панорамне скління для забезпечення максимального зони денним світлом. При цьому інтер’єр повинен бути елегантним і красивим, зі спокійною кольоровою палітрою, не відволікає увагу дітей. Обов’язкове використання крихких предметів в обстановці, щоб малюки вчилися користуватися ними та розуміти їх цінність.

Обов’язково передбачається можливість використовувати учнями воду, з цією метою раковини встановлюються на доступній малюкам висоті. Навчальні посібники знаходяться на рівні очей учнів, щоб вони могли використовувати їх без допомоги дорослих. При цьому всіх матеріалів, наданих дітям, повинно бути по одному – це вчить хлопців поведінки в суспільстві, враховувати потреби інших людей. Основне правило експлуатації матеріалів – користується той, хто перший взяв. Хлопці повинні вміти домовлятися, обмінюватися один з одним.

Розвиваюча середовище поділяється на кілька зон, для кожної з яких передбачені певні матеріали для занять. Ними виступають іграшки і предмети з натуральних матеріалів. Авторська система виділяє такі основні зони:

• практичну;
• сенсорну;
• мовну;
• математичну;
• космічну.

Зона реальному житті

Дану область навчання ще називають практичної. Основна функція матеріалів тут – навчити хлопців побутових справах, сформувати гігієнічні звички. Заняття в зоні реальному житті допомагають малюкам навчитися:

• доглядати за собою (змінювати одяг, готувати, тощо);
• комунікувати з іншими учнями, педагогом;
• доглядати за речами (поливати квіти, прибирати приміщення, годувати тварин);
• пересуватися різними способами (ходити по лінії, безшумно, тощо).

Звичайні іграшки в практичній зоні не вітаються, а всі навчальні матеріали повинні бути справжніми. Дітям пропонуються:

• посудини для переливання води;
• кімнатні квіти в горщиках;
• бизиборды або «розумні дошки»;
• ножиці;
• зрізані квіти;
• лійки;
• скатертини;
• совок з віником;
• смужки, які наклеюють на підлогу (за ним хлопці ходять, переносячи різні предмети).

Зона сенсорного розвитку

У цій частині використовуються матеріали для розвитку сенсорного сприйняття, з допомогою яких малюк тренує дрібну моторику. Використання цих речей готує дітей до знайомства з різними предметами, преподающимися в школі. В зоні сенсорного розвитку використовуються:

• дзвінки, шумові циліндри;
• набори блоків з циліндрами-вкладишами, коричнева сходи, рожева вежа, тощо;
• кольорові таблички;
• таблички різного ваги (вчать розрізняти масу предметів);
• коробочки з запахами;
• теплі глечики;
• шорсткі таблички, клавішна дошка, різні типи тканин, дошка для обмацування;
• сортери, сенсорні мішечки, біологічний комод, конструктор;
• смакові баночки.

Зона математики

Ця частина приміщення пов’язана з сенсорною: дитина порівнює, впорядковує, вимірює предмети. Такі матеріали, як штанги, рожева вежа, циліндри відмінно готують до засвоєння математичних знань. У даній зоні передбачається взаємодія з конкретним матеріалом, що полегшує засвоєння математики. З цією метою використовують:

• конструктивні трикутники, геометричний комод;
• ланцюжки з намистин (допомагають вивчати лінійні числа);
• цифри, числові штанги з шорсткою папери, веретена (потрібні для самих маленьких, які ще не знайомі з числами від 0 до 10);
• вежа з різнокольорових намистин (знайомлять дитину я числами від 11 до 99);
• числовий і золотий матеріал з намистин (при їх комбінуванні хлопців вчать десятковій системі);
• таблиці математичних дій, марки.

Мовна зона

Матеріали, які використовуються у частині сенсорного розвитку сприяють мови малюка, тому ці 2 зони теж тісно пов’язані між собою. Педагоги, які працюють в дитячих садках і розвиваючих центрах за методикою Монтессорі, щодня пропонують хлопцям ігри та вправи на розвиток мовлення, стежать за правильною вимовою і використанням слів. При цьому використовуються різні рольові та творчі ігри, де малюки вчаться складати розповіді, описувати дії і предмети, тощо Для відпрацювання навичок читання і мови застосовують:

• книги;
• рамки для штрихування;
• букви з шорсткою папери;
• коробочки з фігурками для інтуїтивного читання;
• рухливий алфавіт;
• підписи до предметів;
• картки із зображенням різних предметів;
• металеві фігурки-вкладиші.

Космічна зона

Це частина класу, де діти отримують знання про навколишнє середовище. Педагогу тут потрібно враховувати, що побудова заняття відбувається абстрактно. Часто дітям пропонують наочний приклад з якимось явищем, завдяки чому він самостійно приходить до певних висновків. В космічній зоні працюють з:

• літературою, яка містить інформацію на ту чи іншу тему;
• календарями, лінією часу;
• макет сонячної системи, континентів, ландшафтів;
• класифікації тварин і рослин;
• матеріалами для проведення дослідів, експериментів.

Метод Монтессорі в домашніх умовах

Щоб втілити в життя методику, батькам варто створити для малюка відповідну атмосферу – зайнятися зонування простору. Місце для індивідуальних занять облаштовується дидактичним матеріалом, допомагаючи дорослим підтримувати порядок, а дитині добре орієнтуватися в «іграшки». П’ять основних зон вільно розташовуються навіть в невеликій кімнаті, головна вимога – щоб усі предмети були впорядковані і доступні для учня. Щоб домогтися успіху при навчанні дитини за методикою Монтесорі, до зон пред’являються такі вимоги:

1. Практична. Діти отримують в ній елементарні побутові вміння. Інвентарем можуть служити щітки, совки, гудзики, шнурки, набори для чищення взуття, тощо
2. Зона сприйняття. Елементи повинні відрізнятися формою, кольором, розміром, вагою (кришки, пляшки, коробочки, баночки, тощо). Дрібні предмети допомагають розвинути дрібну моторику, відпрацювати рухи, розвинути пам’ять, увагу.
3. Математичний куточок. Предмети повинні удосконалювати навички абстрактного мислення, тренувати старанність і терплячість. Матеріалами виступають набори геометричних фігур, лічильні палички, пр.
4. Мовна зона. Дитині пропонують все, що необхідно для письма та читання – кубики, об’ємні букви, абетку, прописи.
5. Космічна частина. Знайомить з навколишнім світом (загадками природи, погодними явищами, тощо). Матеріалом виступають карти, фігурки або зображення тварин, камінчики, черепашки, книжки, тощо

Компоненти, необхідні для організації навчання в домашніх умовах

Процес навчання побудований на взаємодії учня з матеріалом, яким можуть виступати будь-які предмети – спеціально куплені або зроблені іграшки, побутові речі (баночки, шматочки тканини, щіточки, тощо), книжки, об’ємні цифри і букви, геометричні фігури, фарби, пластилін. Важливим елементом в методиці Монтессорі є музичні привітання, які допомагають кожній фразі підібрати нескладні дії, легко повторювані малюком. Це надає можливість доповнити заняття фізичною активністю, розвивати пам’ять.

Систему Монтессорі за бажанням можна використовувати при вихованні дітей у домашніх умовах. Всі необхідні навчальні та ігрові матеріали батьки купують або роблять власноруч. Дитячі пісеньки легко знайти і скачати з інтернету. Від батьків потрібно лише облаштування приміщення для занять і пасивна допомога дитині під час уроків. При цьому, великим плюсом методики є її універсальність, тобто навіть різновікові діти можуть одночасно займатися в ігрових зонах, виконуючи різні вправи.

Методика Монтессорі для дітей від 1 року

На даному етапі тренується моторика пальців і продовжується розвиток сенсорного сприйняття. Крім того, дітям дають елементарні знання порядку. Система Монтессорі для самих маленьких передбачає використання безпечних матеріалів і ігор, виконаних з натуральної сировини (дерево, каучук, тканини). Дитина віком 1 рік і старше вже вміє концентрувати увагу, активно повторює дії за дорослими, вчитися пов’язувати дії з наслідками.

Спеціальні вправи

Методика Монтессорі гармонійно вписується в будь-яку систему сімейних відносин. Малюка не потрібно примушувати виконувати будь-які дії, замість цього простежте, до чого він більше тягнеться, чим любить займатися, і направте енергію в потрібне русло. З цією метою можна використовувати творчі, логічні, дидактичні ігри. Наприклад:

1. Секретна коробочка. Складіть у великій скриньку баночки, пляшечки, маленькі коробочки. У кожен з предметів покладіть ще щось дрібне. Розкручуючи і розкриваючи предмети, діти тренують дрібну моторику.
2. Рибалка. Улюблену іграшку дитини поміщають в глибоку/широку миску, засипають крупою, макаронами. Додатково у сипучому вміст заривають каштани, невеликі колбочки і інші предмети. Учень повинен відшукати заховані.
3. Художник. Роздрукуйте шаблон малюнка, дайте його дитині разом з шматочками кольорового паперу. Змастіть фігурку клеєм і запропонуйте прикрасити її за допомогою кольорових шматочків.

Ігротека для дитини від 2 до 3 років

По ходу дорослішання діток роль батьків все більше повинна переходити в спостережну позицію. У віці 2-3 років діти вже розуміють, що для отримання певного результату, потрібно вчитися, причому процес навчання стає їм цікавий. Скидалися іграми будуть:

1. Пазли. Розріжте старі листівки на 4-6 частин, покажіть дитині, як їх можна скласти в одну картинку і попросіть повторити.
2. Конструктор. Використовуються клаптики тканини, камінці, намистинки, мотузочки, пр. Завдання батьків – надати чаду матеріали і спостерігати. Карапуз сам знайде спосіб їх комбінувати.
3. Сортувальник. Гра покликана привчити дитину до того, що у кожного предмета в будинку є своє місце. Крім того, малюк буде звикати групувати речі за кольором, способом застосування, розміром. Забезпечте його різними предметами, корочками і скриньками, встановивши правила і кілька раз показавши місце кожної речі.

Спірні моменти в методиці Монтессорі

Основною перевагою методики є самостійне розвиток дитини, при комфортній йому швидкості, без суворого втручання дорослих. Тим не менш, є кілька спірних аспектів, які ставлять під сумнів ефективність системи Монтессорі, наприклад:

1. Навчання більше спрямована на розумовий розвиток, при цьому фізичній приділяється мінімум уваги.
2. Більшість посібників розвивають аналітичне, логічне мислення, дрібну моторику, інтелект. Емоційна та творчі сфери практично не зачіпаються.
3. Замкнутим, сором’язливим дітям методика Монтессорі, на думку психологів, не підходить. Вона передбачає самостійність і свободу, а тихі дітки навряд чи попросять допомоги, якщо раптом не зможуть щось зробити.
4. Педагоги відзначають, що після навчання по даній системі хлопці важко адаптуються під шкільні умови.

Відео