Сором’язливість у дитини: риса характеру або симптом, який вказує на проблему?

Як проявляється сором’язливість дитини

Більшість батьків хоч раз да стикалися з проявом сором’язливості у своєї дитини: малюк не хоче розмовляти з малознайомими людьми або не наважується підійти до іншим хлопцям на дитячому майданчику, хоча відчуває до них явний інтерес. Він соромиться.

Сором’язливість накладає відбиток і на фізичному стані дітей. У сором’язливого дитини підвищується пульс, червоніє обличчя. Також відзначається легка задишка і дрож. З часом сором’язливі хлопці набувають сутулу постать і дуже тихий голос. Вони стають замкнутими, насилу налагоджують нові знайомства і відгороджуються від оточуючого світу.

Часто сором’язливість має тимчасовий характер і зникає в міру становлення особистості і дорослішання дитини. Але в деяких випадках сором’язливість – це проблема, яка заважає дітям оволодівати соціальними навичками, і вимагає допомоги з боку батьків і фахівців.

Причини сором’язливості у дітей

Причин, за якими діти стають сором’язливими, дуже багато. Це може бути і біологічно закладена схильність, і вплив батьків, і критика з боку однолітків.

Батьки, які відчувають відповідальність за життя свого чада, обов’язково повинні проявляти турботу і теплоту у відносинах з дитиною. Не відчуваючи підтримки з боку близьких людей, дитина швидко замикається в собі.

Часто на укорінення в дитини сором’язливості впливають розбіжності в питаннях виховання. Мама негативно ставиться до того, що заохочує тато, і тут же голосно про це заявляє. І навпаки. Навколо дитини виростає в два рази більше кордонів, він плутається у виборі форми поведінки і втрачає відчуття безпеки.

Сором’язливість як проблема

Сором’язливого дитини переслідує відчуття, що світ навколо пильно стежить за ним. Тому така дитина постійно відчуває нервове напруження, що не може адекватно відреагувати на виниклі перешкоди і болісно переносить критику. Сором’язливі діти оберуть зовсім ніяк себе не проявляти, лише б не стикатися з негативними оцінками оточуючих.

Сором’язливі діти свідомо позбавляють себе радісних переживань. Не беруть участь у позаурочній діяльності і не випромінюють видимого інтересу до шкільних заходів і концертів. Наприклад, така дитина буде всіляко відмовлятися від запису в театральний гурток, навіть якщо виступ на сцені – це його заповітна мрія.

Великою проблемою сором’язливих і сором’язливих дітей є їх мимовільне підпорядкування чужій волі. Дитина може потрапити під поганий вплив, їм легко маніпулювати. Сором’язливий дитина приймає думку маніпулятора за істину, навіть якщо воно буде діаметрально протилежним його власну думку.

Подолання сором’язливості

Реагувати на прояв сором’язливості варто з перших «дзвіночків». Батькам слід поспостерігати за дитиною деякий час і попросити дати детальну оцінку вихователя або шкільного вчителя своєї дитини. Якщо сором’язливість доставляє дитині дискомфорт і заважає спілкуванню з однолітками, потрібно вживати заходів:

• Надати дитині більше свободи. Не смикати його за незначні проступки і не давати оцінку його поведінці з іншими дітьми;
• Більше говорити з дитиною. Вкрай делікатно спробувати знайти причину сором’язливості у бесідах і обговореннях;
• Запропонувати записатися на секцію по футболу, танцю, боксу. Не наполягати. Запропонувати час на роздуми і всіляко підтримувати свою дитину в цей період;
• Проявляти терпіння і зберігати позитив у спілкуванні з дитиною. Не показувати свою стурбованість проблемою сором’язливості.