Види виховання дитини в соціумі. Паралелі виховання. Виховання дітей

Паралелі виховання

Виховання дітей, як все складно! Кожна дитина, навіть тільки що народжений, це вже особистість. Зі своїм характером, вимогами, бажаннями. Читаючи і вивчаючи роботи психологів, вчених, намагаємося зробити якісь висновки. А ось просто людський фактор в розрахунок не береться.

Більшості батьків хочеться, що б їх дитина був кращим, виділився із загальної маси, був помічений і схвалений суспільством. Але ніхто навіть не замислювався про те, чого хочеться самому маленькому людині. Для чого питати трирічного малюка, чого йому хочеться від цього життя, (адже це думка більшості), у нього є батьки, у яких план дій розписаний на кілька десятиліть вперед.

Благополучна сім’я

Мати, батько. Чадо одягнене і взуте за останнім словом моди. У дитини є все, що йому хочеться. Крім одного – розуміння з боку батьків, їхньої уваги та любові. У підсумку — думає лише про себе, про свої потреби, черства, егоїстична, безпринципний, злий і жорстокий чоловік. Ось саме цю особистість отримує суспільство. Точніше кажучи особистості і тут немає ніякої. Є тільки Я.

Протилежна ситуація.

Не благополучна сім’я.

А чому не благополучна? Тому що виховує поодинці дітей жінка це протиприродно? Хто придумує такі слова і визначення?

Так от у цих не благополучних сім’ях діти виростають найчастіше дуже добрими і чуйними людьми. Тому що вони жили в любові і розумінні. Вони на прикладі бачили, що значить бути чесними, добрими. Не маючи можливості отримати ту чи іншу річ, вони отримували чіткі і ясні пояснення на свої запитання.

Бачачи і відчуваючи щирі переживання матері з цього приводу, виникають довірчі відносини. А довіра в сім’ї це основа виховання. Якщо є довіра тобто та інформація, що виходить від того, хто довіряє.

Так як же виховувати своїх дітей?

1. Ставитися до дитини як до рівного. Давати можливість робити висновки самому, не вирішуючи за нього всі питання і проблеми. Обговорюючи ситуації, (зовсім трохи) підштовхуючи до правильного вибору. І бути щиро зацікавленим у всьому, що відбувається. Відчуває фальш і обман, дитина ніколи не стане ділитися тим, що на душі.
2. Дітей обманювати не можна. Сказавши дитині правду, нехай неприємну, у нього виникає вибір. Як вчинити? І ось тут все залежить від сусіднього людини. Який зможе пояснити, розповісти. Допомогти знайти вихід зі сформованої ситуації. Але тільки допомогти, підштовхнувши до вирішення. Не потрібно привчати дітей до того, що все вирішується рідними.
3. Життя жорстока, і не можна допускати, щоб і дитина був озлобленим і скривдженим. Потрібно бути поруч, не нав’язуючи думки, не набридаючи радами. Будьте потрібними. Намагайтеся зрозуміти свого малюка. Згадуйте своє дитинство. Ставте себе на місце дитини. Розмовляйте з ним, бачачи в ньому дорослої людини, а не маленьке безглузде і безпорадну істоту.

Якщо спільну мову знайдено і відносини на довірчому рівні, тоді турбуватися не про що. Суспільство отримує чесного і вихованої людини ,на якого можна покластися в будь-якій ситуації.