Здоров’я дітей: діагностика психологічного стану дітей

Етапна психодіагностика порушень психічного розвитку дітей

Для розробки діагностичних інструментів дослідження психологічного стану дітей з перинатальною церебрально-органічною патологією необхідно створити три вікові групи у відповідності з особливостями і завданнями найближчого розвитку і критеріїв вікової психології:

  • діти 1-2 років;
  • діти у віці 3-4 років;
  • і діти 5-6 років.

Ці групи дітей відрізняються за методикою дослідження. Для оцінки рівня психомоторного розвитку у групах дітей використовується методика цілеспрямованого спостереження за дитиною та її комунікацією з батьками, а також використання ігрових методик дослідження психічного стану дитини.

Ігрову діяльність дитини оцінюють у тому числі і при спостереженні за ним під час гри. Так само під час спостереження важливо оцінити характер комунікації та взаємодії з фахівцями і батьками.

В даному випадку відіграє роль, з одного боку, наскільки активно дитина включається в комунікацію і веде себе природно без зайвого страху, активно освоюючи простір кабінету і спілкуючись, а з іншого — наскільки її поведінка є впорядкованим і відповідним соціальним контекстом ситуації.

При спостереженні за дитиною та її батьками під час гри можна зробити висновки про їх включеності в контакт і емоціях, з якими вони спілкуються.

У групі дітей 1-2 років досліджується рівень сенсомоторного, пре — і вербального розвитку, а також рівень розвитку функцій контролю і просторової орієнтації.

Аналогічні завдання є актуальними і для дітей 3-4 років. Для оцінки функції контролю використовується рівень довільного контролю за руховою активністю, а також поведінкою — повторення рухів і виконання інструкцій, в групі 3-4 роки при виконанні інструкцій також перевіряється просторова орієнтація шляхом визначення значення рівня оволодіння простими приводами і оцінюється зорово-моторна координація.

Важливим є також вивчення і оцінка характеру взаємодії дитини з батьками, здатність батьків розуміти особливості психічного стану і мотивації поведінки дитини. Батькам потрібно бути чутливими до емоційних і еволюційним потребам дитини і сприяти його нормальному психосоциальному розвитку.

У групі дітей 5-6 років вивчають рівень розвитку функції контролю за допомогою дослідження довільної уваги (методика К. А. Марценковского «Знайди і викресли») і пам’яті (запам’ятовування 10 слів), а також просторового сприйняття. У цій віковій категорії вивчають конкретно-образне розуміння просторової орієнтації за допомогою визначення рівня оволодіння приводами, а також оволодіння більш абстрактним рівнем орієнтації за допомогою оцінки оперування дитиною граматичними конструкціями з прийменниками та орієнтацією у часі (оволодіння поняттями, які означають часові проміжки та протягом часу, а також дні тижня і час доби).

Отже, алгоритм складається з скринінгової оцінки психічного розвитку дитини і клініко-патопсихологического дослідження, в яке входить напівструктуроване інтерв’ю з батьками та дітьми старшої вікової групи під час гри.

Також пропонується використання методу включеного цілеспрямованого спостереження за дитиною і психометричні і проективні психодіагностичні методики. Комплексна діагностика порушень психічного розвитку має проходити за активної участі батьків для розуміння особливостей впливу мікросоціального оточення.

Батькам пропонується опитувальник рефлексивної здібності та опитувальник, спрямований на дослідження стилю виховання. Завдяки цьому підходу можна комплексно оцінити рівень психічного та соціального розвитку дитини, фактори ризику розвитку коморбидной психопатології (емоційних і поведінкових розладів), а також сформулювати рекомендації щодо психологічної корекції порушень психічного розвитку та психосоціальної реабілітації.

Таким чином, запропонований алгоритм орієнтований на визнання професійним співтовариством критеріїв нормативного розвитку. Діагностичний алгоритм є зручним інструментом для формулювання повного діагнозу з урахуванням конкретних завдань психічного розвитку та соціальної адаптації дитини певного віку. Цей алгоритм побудований на основі сучасних класифікацій психічних розладів, спрямованих на розробку адекватних лікувальних і реабілітаційних підходів.

Для дітей дошкільного віку (віком від 0 до 5 років) це, зокрема, класифікація хвороб, спеціально розроблена для дітей раннього віку. Конкретні дані клінічного інтерв’ю і результати виконання дитиною тестових завдань складають оцінку за першою шкалою (наявні психічні розлади).

На основі тестів для батьків та спостереження за їх взаємодією з дитиною можна додати оцінку за другою шкалою, яка називається «класифікація відносин». Поєднання інформації про стан оцінки дитину з першими двома шкалами, даними анамнезу та даними інших медичних фахівців, дозволяє оцінити стан дитини за третьою шкалою — наявність медичних розладів або розладів розвитку.

Оцінка за такими двома шкалами (шкала чотири — психосоціальні стресори, шкала п’ять — функціональний рівень емоційного розвитку) — ставлять психічний і соматичний стан дитини в контекст його взаємодії з навколишніми і, таким чином, роблять діагноз функціональним, тобто таким, який не тільки вказує на наявність того чи іншого розладу, а й відображає, як вони впливають на адаптованість дитини у своєму оточенні, що є дуже цінною інформацією для розробки плану медичної та психологічної допомоги дитині та її сім’ї.

Методика діагностики, заснованої на комплексному підході, особливо потрібна дітям з перинатальною церебрально-органічною патологією, у яких важливо виявляти прояви і можливі причини психологічного дизонтогенеза, а також заздалегідь оцінити рівень адаптації для реалізації своєчасних і ефективних лікувально-реабілітаційних стратегій.

Таким чином, приділяючи особливу увагу важливості раннього виявлення та корекції різноманіття проявів психологічного дизонтогенеза, доцільно застосування алгоритму, заснованого на єдиних методологічних принципах психодіагностики для різних вікових категорій, так як всі вони зводяться до комбінації тісно переплетених процесів дизонтогенеза нервової системи та психічного дизонтогенеза, що мають негативний вплив на здатність дитини до нормального психосоциальному розвитку.