Аміодарон – інструкція із застосування таблеток

При болях у серці, порушенні серцевого ритму (аритмії) призначається препарат Аміодарон. Лікарський засіб покращує діяльність міокарда, покращує стан пацієнта. Препарат відпускається за рецептом і має численні протипоказання, тому перед початком лікування необхідна консультація лікаря.

Склад і форма випуску

Латинська назва препарату – Amiodarone. Випускається він у формі таблеток круглої форми з плоскою поверхнею, білого кольору. Вони розфасовані в блістери по 10 штук, кожна пачка містить 30 таблеток. Співвідношення діючих та допоміжних компонентів в 1 таблетці:

Механізм дії Аміодарону

Аміодарон – протиаритмічними лікарський засіб. Він полегшує роботу серця, при цьому істотно не впливаючи на скоротність міокарда і викид крові. Активна діюча речовина збільшує кровообіг за рахунок розслаблення артерій серця, знижує частоту серцевих скорочень і нормалізує артеріальний тиск. При застосуванні таблеток чітко по інструкції знижується потреба міокарда в кисні, збільшуються запаси глікогену.

Терапевтичний ефект після прийому таблетки настає через 30-45 хвилин. Максимальна концентрація діючої речовини в плазмі крові фіксується через 4-7 годин. Препарат метаболізується в печінці, при цьому велика частина проміжних продуктів розпаду теж мають антиаритмічної активністю. Залишки ліків на 85% виводяться з жовчю.

Показання до застосування Аміодарону

Препарат призначається для профілактики і лікування захворювань серця, що характеризуються порушенням ритму і частоти скорочень. Згідно інструкції, до таких показниками ставляться:

• Шлуночкова аритмія, яка загрожує життю пацієнта.
• Хвороба Шагаса – міокардит, який був викликаний найпростішими мікроорганізмами.
• Тахікардія – прискорене скорочення міокарда.
• Стенокардія – періодичні гострі болі за грудиною.
• Передсердна або шлуночкова асистолія – стан, що характеризується передчасним збудженням міокарда під дією імпульсу з передсердь.
• Фібриляція (мерехтіння) передсердь – порушення серцевого ритму, при якому спостерігається хаотичне скорочення окремих груп м’язових тканин передсердь.
• Аритмія, що виникла на тлі хронічної серцевої або коронарної недостатності.

Спосіб застосування і дозування

Таблетки слід приймати до їди, ковтаючи цілими. Інструкція із застосування Аміодарону свідчить про необхідність підбору індивідуального режиму дозування, який повинен встановлювати лікар-кардіолог. Стандартна схема прийому містить ряд аспектів:

• При стаціонарному лікуванні серцево-судинних захворювань початкова доза повинна складати 600-800 мг препарату на добу. Загальний обсяг необхідно розділити на 3 прийоми. Під час лікування варто врахувати, що сумарна концентрація Аміодарону в крові не повинна перевищувати 10 грам. Як правило, потрібний ефект досягається на 5-8 добу.
• При амбулаторному лікуванні дозування становить ті ж 600-800 мг, розподілена на 2 прийоми. Максимальна концентрація активних речовин при цьому досягається на 10-14 добу.
• Після досягнення максимального порогу в 10 грам, стандартну дозу знижують до 100-400 мг препарату на добу. Щоб уникнути звикання до Аміодарону, інструкції рекомендується приймати таблетки через день або з перервою у 2 доби.
• Для дітей дозування скорочується на розсуд лікаря, але не повинна перевищувати 10 мг/кг/добу.

Особливі вказівки

Прийом таблеток має проходити під контролем лікаря і лише після отримання результатів ехокардіограми. В інструкції до ліків також містяться наступні особливі вказівки:

• Препарат не слід застосовувати пацієнтам з дихальною недостатністю. Під час лікування необхідно постійно відстежувати працездатність легенів. Якщо з’явилася задишка або кашель, варто припинити прийом таблеток і звернутися до лікаря.
• Перед початком лікування аритмії хворому необхідно пройти рентгенологічне обстеження легень, щитовидної залози, консультацію окуліста.
• Люди, які приймають Аміодарон, повинні уникати тривалого перебування на сонці і прямого впливу ультрафіолету.

Лікарська взаємодія

При комбінуванні кількох лікарських засобів та Аміодарону можуть виникати різні реакції. В інструкції до препарату вказані наступні з них:

Побічні ефекти Аміодарону

Інструкція до препарату містить цілий перелік можливих побічних ефектів, які варто врахувати під час прийому таблеток:

Передозування

Ліки Аміодарон слід приймати, чітко дотримуючись інструкції. Ненавмисне разове прийняття подвоєної дози може спровокувати зниження артеріального тиску, аритмії, порушити працездатність печінки. В якості симптоматичного лікування передозування використовуються:

• розчини для промивання шлунка;
• активоване вугілля або інші сорбенти;
• Атропін;
• ліки з групи адреноміметиків.

Протипоказання

Таблетки Аміодарон з обережністю призначають при порушеннях функцій печінки, дітям до 18 років, літнім пацієнтам. В інструкції міститься ряд категоричних протипоказань, які виключають можливість лікування даними медикаментом. До них відносяться:

• синдром слабкої синусового вузла;
• вагітність;
• лактація;
• гіпотиреоз (зниження синтезу гормонів щитовидної залози);
• колапс (раптова серцева недостатність);
• артеріальна гіпотензія;
• крайня ступінь недостатності лівого шлуночка міокарда;
• гіпокаліємія (знижена концентрація в організмі іонів калію);
• синусова брадикардія;
• непереносимість препарату;
• захворювання легенів.

Умови продажу та зберігання

Препарат відпускається лише за рецептом. Інструкція рекомендує зберігати таблетки при температурі до 30 °С. Термін придатності ліків – 3 роки.

Аналоги

При відсутності Аміодарону в аптеках, лікар може прописати інше ліки, схоже за принципом дії. До аналогів антиаритмічних таблеток відносяться:

• Аритмил – таблетки розчин для ін’єкцій. Призначаються при захворюваннях міокарда, що супроводжуються порушенням ритму, при серцево-легеневої реанімації під час зупинки серця.
• Кордарон – антиаритмічні таблетки. Призначаються при стенокардії, тахікардії, аритмії. Протипоказані при вагітності, захворюваннях щитовидної залози, AV блокаді.

Інформація представлена у статті носить ознайомлювальний характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації по лікуванню виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.