Аміодарон у таблетках і ампулах — як приймати і дозування, механізм дії, протипоказання та відгуки

Антиаритмічний препарат Аміодарон відноситься до класу інгібіторів реполяризації, що обумовлює його вплив на серцевий м’яз. Лікарський засіб призначається лікарями при збої роботи серця і судинної системи, для підвищення енергетичних резервів міокарда. З інструкції щодо застосування Аміодарону ви дізнаєтеся про показання, побічні ефекти кошти, потрібної дозуванні.

Інструкція із застосування Аміодарону

?1-адреноблокатор має ряд активностей, які обумовлені наявністю в його складі діючої речовини аміодарону гідрохлориду. До властивостей препарату відносять антиангиальный (проти нападів стенокардії), адреноблокирующий, гіпотензивний, коронародилатирующий (поліпшення кровопостачання серця) і тиреотропний (дію на щитовидну залозу) ефекти. Аміодарон впливає на серцевий м’яз, урежает частоту скорочення серця (можлива брадикардія), нормалізує роботу міокарда, знижуючи ризик виникнення інфаркту.

Склад і форма випуску

Препарат виробляється у формі розчину і таблеток, які фасуються в блістери (по 10 штук) або банки з спеціального светозащитного скла (по 30 штук). Розчин має дозування 50мг/мл, вводиться краплинно, струминно тільки для кардіореанімації. Таблетки мають білим (іноді зустрічається фарбування в кремовий відтінок) кольором і мають плоскоцилиндрическую форми з фаскою і рискою. Склад таблетки:

Механізм дії Аміодарону

Препарат виявляє антиаритмічний та антиангінальний ефекти. Дія Аміодарону засновано на здатності блокувати переважно калієві, а також кальцієві (меншою мірою) іонні канали мембран клітин серцевого м’яза, гальмувати активацію бета — і альфа — адренорецепторів. Прийом препарату збільшує тривалість сили дії структур серця, завдяки значному зменшенню амплітуди його коливань і провідності. Медикамент знижує потребу міокарда в кисні і зменшує резистентність коронарних артерій, збільшує вміст глікогену.

Після прийому препарату біологічна доступність досягає 50% (максимум 65%). Максимальна концентрація в плазмі крові формується через три-сім годин після прийому ліків. З’єднання з білками крові — близько 96%. Діюча речовина має здатність накопичуватися в легенях, селезінці, печінці, жировій тканині. Значні дози препарату здатні проникати в грудне молоко. Головний шлях виділення після метаболізму – через жовч.

Показання до застосування

Специфіка дії активної речовини зумовила основне показання для застосування препарату – профілактика випадків рецидиву пароксизмальних (періодичних) розладів ритму:

1. Небезпечні для життя пацієнта порушення ритму, серед яких основними є фібриляція шлуночків і шлуночкова тахікардія.
2. Фібриляція передсердь (миготлива аритмія) і тріпотіння передсердь.
3. Зафіксовані документально напади стійкою надшлуночкової пароксизмальної тахікардії, схильної до рецидивів у пацієнтів з синдромом Вольфа-Паркінсона-Уайта.
4. Суправентрикулярні аритмії.
5. Стенокардія, асистолія.

Спосіб застосування і дозування

Для досягнення максимального ефекту і мінімізації ризиків передозування важливо дотримуватися призначений кількість препарату і режим прийому. Дозування індивідуальне і визначається лікарем, який повинен здійснювати контроль ефективності терапії та при необхідності коригувати дозу. Аміодарон може вводитися в організм у вигляді розчину або таблеток.

Таблетки Аміодарон

Таблетки Аміодарон необхідно приймати перорально до їди, запиваючи водою для полегшення проковтування. Підхід до дозування ділиться на навантажувальний і підтримує режими. Навантажувальна доза в умовах стаціонару: 600-800 мг (одна таблетка – 200 мг/день у кілька прийомів. Максимально допустима добова доза – 1200 мг/день. Цикл прийому триває до моменту накопичення загальної сумарної дози в 10 г (5-8 діб). В амбулаторних умовах початкова доза обмежується обсягом 600-800 мг/день до накопичення загальної маси 10 г (10-14 діб).

Підтримуючий режим передбачає прийом мінімальної ефективної дози, обсяг якої залежить від реакції пацієнта, обумовленої індивідуальними особливостями. Як правило, доза знаходиться в діапазоні від 100 до 400 мг/день (0,5-2 таблетки). Якщо індивідуальний період напіввиведення з тих чи інших причин збільшений, то допустимо вживати ліки через добу або переривати прийом на два дні/тиждень. Середня разова лікувальна доза – 200 мг, середня лікувальна добова доза – 400 мг; максимальна разова доза – 400 мг; максимальна добова доза – 1200 мг.

Розчин

Особливості розчину Аміодарону зумовили сувору необхідність застосовувати концентрацію не менше ніж дві ампули на 500 мл ізотонічного розчину глюкози. Додавання в концентрат для інфузій інших препаратів заборонено. Препарат вводиться в центральну вену. У разі застосування реанімаційних заходів при зупинці серця розчин допустимо вводити через периферичні вени.

Парентеральний розчин Аміодарону застосовується у випадку серйозної аритмії, коли прийом пероральної форми препаратів вже неможливий, і в умовах кардіореанімації при зупинці серця-за рефрактерної фібриляції шлуночків. Початкова доза інфузії в центральну вену становить 5 мг на кг в глюкозном розчині протягом від 20 хвилин до двох годин.

Вливання препарату припустиме повторювати два-три рази на 24 години. У зв’язку з тим, що препарат діє короткочасно, необхідна пролонгація введення. Підтримуюча терапія: 10-20 мг на кг/день (приблизно 600-800 мг/день, максимум 1200 мг/день) у 250 мл розчину глюкози. Тривалість – декілька днів. Відразу після початку введення препарату здійснюється перехід на пероральний прийом (по 3 таблетки/день). Дозування у таблетованій формі може збільшуватися до чотирьох-п’яти таблеток/день.

Введення розчину в периферичну вену при серцево-легеневої реанімації у зв’язку з фібриляцією шлуночків передбачає застосування центрального венозного катетера. Якщо катери немає в наявності, то препарат вводиться в найбільшу периферичну вену. Початкова вливання становить 300 мг (5 мг на кг). Вливання здійснюється після розведення 20 мл 5% розчину глюкози, тип введення струминно. Якщо фібриляція не припиняється, то застосовується додаткове введення 150 мг (2,5 мг на кг).

Лікарська взаємодія

Заборонено поєднувати препарат з іншими протиаритмічними засобами, бета-адреноблокаторами та блокаторами повільних кальцієвих каналів, інгібіторами моноаміноксидази щоб уникнути поліморфної шлуночкової тахікардії. Інші лікарські взаємодії засоби:

1. Комбінація Аміодарону з похідними фенотіазину, Астемізолом і Терфенадином, трициклічними антидепресантами викликає аритмію і апное.
2. Препарат посилює ефект пероральних антикоагулянтів, нітратів, медикаментів на основі наперстянки, Фенітоїну та Циклоспорину (потрібна корекція дози), зменшує активність анестезія Лідокаїном.
3. Поєднання препарату з діуретиками, які покликані виводити калій, глюкокортикостероїдами або внутрішньовенним введенням амфотерицину В призводить до розвитку гіпокаліємії і підвищує ризик розвитку аритмії.
4. Аміодарон може негативно впливати на визначення рівня тироксину та тиреотропного гормону щитовидної залози, підвищувати концентрацію Декстрометорфану.

Побічні дії

При неправильно підібраному дозуванні, надмірне накопичення препарату в організмі можливий прояв негативних ефектів. Відомі побічні ефекти Аміодарону:

• брадикардія, синоатріальна блокада типу пірует, аритмії, зупинка синусового вузла;
• нудота, порушення смаку, зниження апетиту, блювання, гострий токсичний гепатит, жовтяниця, печінкова недостатність;
• кашель, бронхоспазм, легенева кровотеча, дихальні порушення;
• гіпотиреоз, гіпертиреоз;
• фотосенсибілізація, шкірний висип, пігментація, еритема, ексфоліативний дерматит, васкуліт, алопеція;
• тремор, порушення сну, мозочкова атаксія (порушення координації), псевдопухлина мозку, головний біль;
• тромбоцитопенія, гемолітична анемія;
• галюцинації, гіпертензія;
• запаморочення, депресія;
• діарея, запор;
• епідидиміт (запалення придатка яєчка), зниження потенції, астенія.

Передозування

Якщо токсичність препарату проявляється у вигляді проаритмогенного ефекту (посилюється або з’являється аритмія), то терапія скасовується. Симптомами передозування або інтоксикації служать зниження артеріального тиску, брадикардія, аритмія, посилення хронічної серцевої недостатності, порушення функції печінки, може відбутися зупинка серця.

При перших ознаках отруєння слід промити шлунок та прийняти активоване вугілля. Специфічного антидоту не існує, діаліз неефективний. Якщо розвивається брадикардія, слід призначити атропін, бета-адреностимулятори, в крайніх випадках використовують кардіостимулятор. Тахікардія типу «пірует» вимагає внутрішньовенного введення солей магнію.

Протипоказання

Пацієнти з печінковою або серцевою недостатністю, бронхіальною астмою, літні люди повинні отримувати препарат з обережністю. Протипоказаннями Аміодарону є:

• синусова брадикардія при відсутності кардіостимулятора;
• атриовентикулярная блокада;
• виражена гіпотензія;
• гіпотиреоз, гіпертиреоз;
• вагітність, лактація;
• гіпокаліємія, гіпомагніємія;
• інтерстиціальна хвороба або запалення легенів;
• вік до 18 років;
• внутрішньочерепні крововиливи;
• непереносимість лактози;
• аллергичеякая реакція на йод або компоненти складу.

Умови продажу та зберігання

Купити препарат можна лише за рецептом. Засіб зберігається в сухому темному місці, температура — до 25 градусів. Придатний медикамент протягом двох років.

Аналоги

Замінити Аміодарон можуть засобу з тим же складом або зразковим терапевтичним ефектом. До популярним аналогам препарату належать:

• Кордарон, Кардиодарон, Ритморест – таблетки на основі аміодарону гідрохлориду, з тим же функціональним дією;
• Седакорон – концентрат з аналогічним діючим компонентом, призначений для внутрішньовенних інфузій.

Відгуки

Ганна, 39 років

Моїй мамі прописали ліки Аміодарон як частина терапії миготливої аритмії. Вона оцінила його високо – препарат ефективно усуває підвищену частоту серця, нормалізує тиск і не має побічних ефектів. Тільки один раз мама сказала, що відчувала нудоту після прийому таблеток, а більше нічого негативного не було.

Сергій, 65 років

Я пережив інфаркт міокарда і довго відновлювався після нього. До цього у мене були напади аритмії, тому лікарі прописали курс Аміодарону. Мені робили внутрішньовенні інфузії, які швидко поставили мій організм на ноги. За тиждень процедур я позбувся від болю, тяжкості в серцевому м’язі, зміг встати і пройтися, відмінний ефект.

Петро, 59 років

З віком я став помічати, що серце стало часто битися, це іноді призводило до сильних болів і дискомфорту. Після огляду і проведення ЕКГ доктор сказав, що у мене стенокардія, яку можна стабілізувати курсом Аміодарону. Після першого курсу моє становище стало краще, серце вже не так часто билося, зникла задишка і тяжкість.

Ніна, 64 роки

Я вже давно страждаю від шлуночкової тахікардії, але до цього не робила жодних спроб лікувати хворобу. Дочка наполягла на терапії і відвела мене до лікаря. Той прописав прийом таблеток Аміодарон. Я була скептично налаштована до їх ефекту, але він перевершив мої очікування. Серце знову почало битися рівно, зникла тяжкість у грудях.

Інформація представлена у статті носить ознайомлювальний характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації по лікуванню виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.