Аналіз крові на грибок в організмі — коли призначають і що показує, різновиди досліджень

Згідно зі статистикою, за поширеністю грибкові інфекції займають друге місце серед усіх патологій відомих дерматологів. Щоб призначити правильне лікування, лікарю необхідно визначити тип грибка, його чутливість до тих чи інших препаратів, стадію розвитку хвороби. З цією метою призначають кілька аналізів – пробу крові, мазок зі слизової або шкірний зіскрібок.

Що таке грибок в організмі

Захворювання, розвиток яких було спровоковано активним розмноженням всередині людського організму спір шкідливих мікроорганізмів, прийнято називати грибковими інфекціями або мікозами. Патологія зачіпає нігті, волосся, шкіру, слизові оболонки рота і статевих органів. В залежності від етіології походження все грибки поділяються на дві групи:

• Сапрофіти або умовно-патогенні мікроорганізми. Постійно присутні в тілі людини, але при підтримці балансу корисних бактерій не доставляють дискомфорту.
• Абсолютні патогени. До них відносяться спори грибка, які мешкають в навколишньому світі. При попаданні в людський організм вони завжди стають причиною хвороби.

Умовно-патогенні мікроорганізми не представляють небезпеки до тих пір, поки їх концентрація не досягла критичної точки на фоні зниження загальної резистентності організму протистояти захворюванням. Після цього сапрофіти стають діаметрально протилежними, призводять до появи неприємних симптомів (свербежу, лущення шкіри, розшарування нігтів) і можуть спровокувати гнійні запалення м’яких тканин. Провокуючими факторами при цьому часто виступають:

• загострення хронічних захворювань;
• гострі бактеріальні або респіраторно-вірусні інфекції;
• отруєння хімікатами або алкоголем;
• онкологічні захворювання;
• недостатня або, навпаки, надмірна особиста гігієна;
• сильне емоційне потрясіння;
• несприятливі екологічні умови проживання;
• травми кінцівок, поверхневі і глибокі ушкодження м’яких тканин;
• виразкові або запальні процеси в шлунку, кишечнику, інших органах;
• прийом деяких лікарських препаратів (особливо цитостатиків та антибіотиків);
• зниження імунітету, ВІЛ або СНІД;
• незбалансоване харчування, вживання в їжу неякісних продуктів;
• гормональний дисбаланс;
• хірургічне втручання.

Абсолютні патогени потрапляють в організм людини з навколишнього середовища. Шляхи передачі практично такі ж, як і в інших інфекційних хвороб:

• Аліментарний (фекально-оральний. Проникнення збудника в організм відбувається через рот, при заковтуванні забрудненої води, їжі, з брудними руками.
• Контактний. Спочатку спори грибка знаходяться на шкірі або її придатках у хворого людини. Передача мікроорганізмів відбувається при використанні загальних предметів ужитку – взуття, рушників – через рукостискання, обійми, поцілунки.
• Аерогенний (повітряно-крапельний). Зараження грибковими спорами відбувається при вдиханні повітря або пилу.
• Гемоконтактный. Механізм передачі інфекції обумовлений медичними маніпуляціями, статевим контактом, виконанням косметичних процедур необробленими щипчиками, пилочками, ножицями.

Ознаки грибка в організмі

Захворювання грибкової природи викликають безліч симптомів – від свербіння шкіри, до печіння при сечовипусканні і випадання волосся. Для кожного типу інфекції характерний свій симптомокомплекс, як і підхід до лікування. Найпоширенішими видами грибка, що викликають ураження м’яких тканин та слизової оболонки, вважаються наступні:

• дерматомікоз;
• кератомикоз;
• кандидоз;
• вісцеральні і системні мікози.

Дерматомікози

Це група хронічних грибкових захворювань шкіри, нігтів і волосистої частини голови. Збудниками є група грибів – дерматофітів:

• Фавус – викликає мікоз волосистої частини голови, при якому уражаються верхні шари епідермісу. У Росії патологія частіше зустрічається в регіонах з жарким і вологим кліматом. Основним шляхом передачі грибка є контактно-побутовий (предмети особистого ужитку, лазневі приналежності). Для фавуса характерні ураження волосяного фолікула з утворенням скутула (жовтих кірок блюдцеобразной форми на поверхні шкіри), атрофія (виснаження) і рубцювання шкіри.
• Епідермофітія – грибкове ураження нігтів і шкіри стоп. В залежності від клінічної форми патологія може проявлятися червоними плямами або плоскими папулами з білястим нальотом, тріщинами, ерозіями на шкірі. При інфікуванні нігтьової пластини спостерігається її потовщення, пожовтіння і поступове відторгнення.
• Мікроспорія – кератинофильный пліснявий грибок стає причиною розвитку микотических захворювань шкіри, волосся і нігтів. При ураженні шкіри на ній з’являються червоні кільця, які складаються з дрібних вузликів, пухирців або кірочок. Нерідко присутні гнійничкові висипання, особливо на волосистій частині голови і близько нігтьових пластин.
• Трихофітія (стригучий лишай) – вражає нігті, гладку шкіру, волосся. Джерелом інфекції є люди і тварини. При трихофітії на поверхні шкіри або нігтях з’являються округлі вогнища ураження з нерівними контурами. Свербіж або які-небудь інші симптоми, як правило, відсутні.

Кератомікози

До цієї групи захворювань відносять висівкоподібний (різнокольоровий), тропічний лишай, пьедру (вузлувату трихоспорию), актіномікоз. Збудником є умовно-патогенні мікроорганізми – Малассезия Фурфур, Питироспорум Орбикуларе – або цвілеві гриби – Трихоспорон, Чорна piedra. Одним з часто діагностованих захворювань є різнобарвний лишай, для якого характерна поява рожево-коричневих плям. Дані освіти швидко розростаються, зливаються і з часом змінюють забарвлення темно-буре, починають свербіти і лущитися.

Актіномікоз поширений не скрізь. Частіше від патології страждають люди, в міру необхідності контактували зі злаковими культурами – хлібопекарі, працівники млинів. Для актиномікозу характерне утворення синюшним вузлів, гуми, свищів на щелепно-лицьовій частині тіла. На відміну від інших грибкових захворювань найбільш невинною вважається Piedra. Вона вражає тільки волосисту частину голови, але при цьому приносить тільки естетичний дискомфорт.

Кандидоз

Грибкове захворювання, що вражає переважно шкіру, слизові оболонки статевих органів та рота, рідше внутрішні органи. Збудником патології є дріжджоподібні гриби роду Кандида. Залежно від локалізації розрізняють кілька типів кандидозу:

• Урогенітальний кандидоз (молочниця). Характеризується утворенням на гиперемированной (переповненій кров’ю) слизовій оболонці піхви або вульви білого нальоту. При цьому у жінки з’являються творожистие виділення з різким риб’ячим запахом, можливий свербіж, печіння, біль при статевому контакті.
• Сечостатевий кандидоз. Проявляється у формі уретриту (запалення сечовипускального каналу), циститу (запалення сечового міхура) або цервіціта (запалення каналу шийки матки). При сечостатевому кандидозі теж присутні творожистие виділення, свербіж і печіння під час сечовипускання, у рідких випадках можливе незначне підвищення температури тіла.
• Кандидоз дихальних шляхів – рота, носа, губ, рідше легких або бронхів. Патологія характеризується появою білих плям на поверхні слизових оболонок. З часом з’являється свербіж, печіння, біль під час вдихання повітря або прийому їжі, піднімається температура тіла.

Вісцеральні і системні

Глибокі мікози – найнебезпечніша форма захворювання, що вражає внутрішні органи. Найчастіше збудниками хвороби стають дріжджові або дріжджові плісняві гриби, актиноміцети, рідше поверхневі дерматофіти. Вісцеральні або системні мікози зустрічаються у людей з сильно ослабленим імунітетом. За етіологічним ознакою дану групу грибкових інфекцій ділять на 3 підвиди:

• Хвороби, що викликаються променистими грибами – актіномікоз, стрептотрихоз. Збудники вражають центральну нервову систему та легені. Характерними симптомами є: слабкість, кашель (спочатку сухий, потім з виділенням харкотиння, іноді з домішками крові або гною), нічне потовиділення, періодичне підвищення температури, головний біль, блювання, сонливість.
• Інфекції, викликані пліснявими грибами – аспергільоз, пенициллез, мукороз. При цьому розвивається бронхіт, пневмонія, сепсис.
• Хвороби, що викликаються іншими грибами – кокцидіоідомікоз, риноспоридиоз, споротрихоз, гістоплазмоз, езофагіт. Для цих захворювань характерні такі загальні риси: поява кашлю, підвищення температури тіла, блювання, болі в животі, пронос, загальна слабість організму.

Діагностика

При появі будь-яких незрозумілих плям на тілі, рясному випаданні волосся або наявності інших незрозумілих симптомів слід звернутися до лікаря і здати аналіз крові на грибок в організмі. Детальна діагностика біологічного матеріалу необхідна для того, щоб визначити чутливість мікроорганізмів до того чи іншого препарату, встановити ступінь ураження і тип збудника. Для постановки правильного діагнозу можуть використовуватися різні діагностичні методи, до числа яких входять:

• мікроскопічне дослідження нігтів, волосся, мазка з шкіри;
• імуноферментний аналіз крові на грибок в організмі (ІФА);
• метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР);
• серологічне дослідження.

Мікроскопічне дослідження

Даний аналіз на грибок призначають при підозрах на мікоз шкіри, волосся або нігтів. Біологічним матеріалом для дослідження є шматочок нігтьової пластини, частинки волосся, зішкріб з шкірних покривів. Забір роблять до межі осередку ураження – тут спостерігається найвищі концентрації патогенної флори. Отриманий матеріал обробляють в розчинах, при необхідності з додаванням барвників, і розглядають під мікроскопом.

На проведення даного дослідження йде від 3 до 5 днів. В залежності від вимог лікаря лабораторія може провести обидва або тільки один з двох типів мікроскопічного дослідження:

• Якщо був зроблений якісний аналіз, то листок з результатами буде містити тільки інформацію про те, чи є умовно-патогенна флора в межах норми чи ні.
• При проведенні кількісного аналізу, результати дослідження містять інформацію про тип збудника (дріжджоподібні, променеві або цвілеві гриби), його концентрації в організмі (одиничні або множинні вогнища ураження), вигляді виявлених під мікроскопом часток (нитки міцелію, дріжджові клітини або спори гриба, гіфи).

Мікроскопічне дослідження відноситься до точних методів діагностики і практично завжди допомагає виявити або спростувати наявність інфекції. Щоб аналіз дав максимально достовірні результати, перед взяттям мазка лікарі рекомендують дотримуватися наступних правил:

• не розпарювати, не змочувати пошкоджені ділянки тіла або нігтя за 3 дні до здачі біологічного матеріалу;
• відмовитися від використання мазей, гелів, кремів для виведення грибка;
• за 2 тижні до проведення процедури не стригти нігті;
• категорично заборонено наносити на нігті лак, інші речовини на основі гелю або акрилу на пошкоджені нігті.

Аналіз крові на грибкові інфекції

Якщо результати мікроскопічного дослідження показали наявність грибкових спор, другим етапом діагностики буде проведення аналізу крові на грибок. Даний метод діагностики допомагає оцінити загальний стан пацієнта, виявити резистентність організму до протигрибкових препаратів і наявність протипоказань. Повторні клінічні аналізи необхідні для контролю ефективності лікування.

Здати аналізи крові на грибок в організмі можна в державних установах безкоштовно. Готові результати тесту лабораторія направить лікаря, який видав направлення на дослідження. Крім того, ви можете відвідати будь-який приватний медичний заклад у вашому місті і здати кров на діагностику за гроші. В такому випадку бланк лабораторії з точними даними буде надіслано на вашу електронну поштову скриньку через інтернет.

Посів

Культурний метод дослідження або бактеріологічний посів дає більш точні дані про збудника, в порівнянні з мікроскопічним аналізом. Для діагностики фахівець візьме пробу крові і помістить її в спеціальну живильне середовище. Якщо в біоматериалі присутні грибки, вони почнуть розмножуватися, створюючи колонії. У нормі результати аналізи повинні бути негативними, якщо був виявлений низький титр грибків, це свідчить про безсимптомному носійстві, високий титр – про наявність грибкової інфекції.

На проведення діагностики (забір матеріалу та вирощування колоній) у фахівців йде від 3 днів до 2-4 тижнів. Крім типу збудника посів допомагає виявити чутливість мікроорганізмів до протигрибкових препаратів, що допомагає визначитися з правильною тактикою лікування. Крім крові для культурного методу дослідження можуть використовуватися:

• сеча;
• кал;
• мокрота;
• жовч;
• мазок з піхви;
• шматочки тканин;
• частинки нігтів чи волосся;
• ліквор;
• рідина, отримана шляхом промивання гемороїдальних пазух;
• вміст свищів, виразок, гнійних висипань.

Імуноферментний аналіз

Даний тип дослідження базується на визначенні титру антитіл (імуноглобулінів класу A, M, G) до антигенів грибка. Для імуноферментного аналізу роблять забір крові з вени. Діагностику призначають у випадках підозри на наявність глибоких мікозів, коли отримати інші зразки біологічного матеріалу для мікроскопії, посіву або не представляється можливим.

Отриманий зразок поміщають на спеціальні лунки і залишають на 30-40 хвилин, щоб антигени могли міцно закріпитися на поверхні. Потім до биоматериалу додають антитіла до виявленого антигену і знову залишають на деякий час (від 30 хвилин до 5-6 годин). По закінченні часу в лунки вносять окрашивающее речовина і розглядають отриманий матеріал під мікроскопом. Чим більше антитіл зв’язалося з антигенами, тим вище ступінь зараження.

Точність даного діагностичного методу становить 80%. Хибнопозитивні результати можливі тільки в тих випадках, коли у пацієнта спостерігається виражене ураження бактерією Кандида піхви, шкіри або слизової оболонки рота. Час проведення діагностики становить від одного до 3-5 днів, після закінчення яких пацієнт отримає висновок експертизи, де буде вказано одне з таких значень:

• при наявності антитіл в крові і високого титру зростання бактерій – позитивний результат;
• при відсутності повної впевненості на наявність глибокого мікозу – сумнівний результат;
• якщо в отриманому зразку патогенна флора відсутня – результат негативний.

ПЛР

Суть полімеразної ланцюгової реакції полягає в тому, щоб в лабораторних умовах виростити з малої кількості матеріалу, що містить ДНК антигену, отримати повне будова молекули грибка, тим самим визначивши його будова і тип. В якості первинного біоматеріалу служать:

• кров з вени;
• слина;
• сеча;
• виділення слизових оболонок порожнини або піхви;
• спинномозкова рідина;
• відокремлюване від шкірних поверхонь;
• частинки нігтя або волосся.

Забрані проби поміщають в спеціальні пробірки, які заповнюють потрібними реагентами і поміщають в прилад – термостат. Дослідження матеріалу проходить у кілька етапів:

1. Підготовка матеріалу для генетичного копіювання. На даному етапі апарат роз’єднує нитки отриманої ДНК і наповнює їх спеціальними розчинами. Дані рідини отримують виробничим шляхом. Для кожного типу захворювання існує свій розчин.
2. Об’єднання генетичного матеріалу збудника і реагентів. Етап проходить при температурі 75°с. Якщо у взятому зразку присутня ДНК патогенного організму, розчин її знаходить і позначає.
3. Копіювання ДНК збудника. До поміченим частинкам ДНК підходить будівельний фермент, мета якого – подовжити або розмножити ланцюжок ДНК збудника. З закінчення побудови нової ланцюжка завершується обробка матеріалу в термостаті.
4. Ідентифікація. Для визначення типу збудника використовується метод електрофорезу. Отримані нитки ДНК поділяються за розмірами і наявності особливих фрагментів. Матеріал детально розглядається під мікроскопом, після чого лаборант виносить вердикт про наявність того чи іншого вірусу або бактерії.

Як підготуватися до аналізу крові на грибок в організмі

Кожна з процедур займає не менше доби, за винятком посіву – на отримання достовірного результату аналізу може піти до 4 тижнів (в залежності від типу збудника). Кров для дослідження беруть з пальця (у разі бакпосіву) або з вени (при проведенні ПЛР або імуноферментної діагностики). Процедура отримання біоматеріалу щодо безболісна для пацієнта і не вимагає спеціальної підготовки. Існує лише ряд несуттєвих обмежень, на які варто звернути увагу, щоб уникнути хибнопозитивних або хибнонегативних відповідей тесту:

• Здавати кров краще в першій половині дня, натще, у особистому кабінеті лікаря або спеціальній лабораторії. Попередньо дозволяється за кілька годин до процедури випити склянку води.
• За день до проведення аналізу не рекомендується вживати алкоголь, навантажувати організм спортом.
• Якщо ви приймаєте будь-які медичні препарати, обов’язково повідомте про це заздалегідь лікаря. Для деяких досліджень від призначеного лікування необхідно відмовитися.
• Не пийте каву, чай або інші кофеинсодержащие напої менш ніж за дві години до процедури. Відмовтеся від куріння.

Лікування

Як правило, терапію грибкових захворювань проводять лікарі-мікологи або дерматологи в стаціонарі, але в легких випадках (при ураженні нігтів, молочниці) можливо здійснювати лікування в домашніх умовах. Призначаються протигрибкові засоби, дозування яких розраховують індивідуально. Приймати такі ліки необхідно щодня до отримання першого негативного результату аналізу, далі переходять на підтримуючі дози.

Прийом антигрибкових ліків є важливою частиною етіотропної терапії (лікування, спрямованого на знищення грибка в організмі). Препарати даної групи можуть мати декілька форм випуску:

• Місцеві засоби – гелі, мазі, спреї, лосьйони, розчини для інгаляцій. Використовуються при лікуванні поверхневих мікозів. Вони не мають системного впливу на організм, тому мають мінімум протипоказань. Після зникнення клінічних симптомів використовувати місцеві засоби продовжують ще протягом місяця. До популярних препаратів для зовнішнього застосування відносяться: Пімафуцин, Мікосептін, Экзодерил, Ламізил, Ногтивит, Мікоспор, Мікозан.
• Засоби для системної терапії – випускається у вигляді капсул або таблеток, розчинів для внутрішньовенного введення. Використовуються для лікування молочниці, глибоких мікозів. Такі препарати мають серйозні протипоказання, тому використовуються тільки за рекомендацією лікаря. До популярним протигрибковим таблеткам відносяться: Тербінафін, Ламізил, Дифлюкан.

Крім етіотропної терапії обов’язково проводять симптоматичне лікування, спрямоване на зниження вираженості клінічних проявів і поліпшення самопочуття пацієнта. З цією метою можуть використовувати:

• Дезінтоксикаційні ліки – фізіологічні сольові розчини і сорбенти. Вони допомагають вивести з організму токсини і продукти життєдіяльності мікроорганізмів, знімають симптоми алергічної реакції.
• Імуномодулятори – Тимін, Лаферобіон. Допомагають підвищити імунітет, перешкоджають приєднанню бактеріальної інфекції.
• Інші препарати, дія яких спрямована на відновлення функцій внутрішніх органів, пошкоджених на тлі хвороби. Це можуть бути серцеві ліки, засоби захищають печінку або поліпшують кровотік, протинабрякові або протидіарейні, кортикостероїди та антигістамінні ліки.

Профілактика

Лікування грибкових інфекцій – тривалий і дорогий процес. При дотриманні певних правил профілактики все це можна легко запобігти:

• Використовуйте тільки власні засоби особистої гігієни, одяг, рушники, взуття, постільна білизна.
• Завжди мийте руки після відвідування громадських місць.
• При нерегулярних статевих контактах завжди користуйтеся презервативом.
• Намагайтеся харчуватися правильно. Їжте продукти з великою кількістю вітамінів і мінералів, особливо в осінньо-зимовий період.
• Не допускайте розвитку інфекційних захворювань, в період загострень намагайтеся не відвідувати людних місць.
• Уважно стежте за станом свого здоров’я і вчасно звертайтеся до лікаря.

Відео

Інформація представлена у статті носить ознайомлювальний характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації по лікуванню виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.