Аналіз крові на туберкульоз: як визначити захворювання

Важке інфекційне захворювання, що передається повітряно-крапельним шляхом, виникає при зараженні паличкою Коха. Воно вражає дихальну систему, суглоби, небезпечно летальним результатом. Кров для перевірки на туберкульоз здають при підозрі на зараження, при специфічних симптомах і особливо це важливо для діагностики дитячого туберкульозу.

Кому необхідно здавати аналіз

В латентній (прихованій) формі туберкульоз може існувати довго, для загострення необхідно зниження захисних сил організму, тому основну групу ризику становлять люди з імунодефіцитом – вони повинні регулярно обстежуватися. Кров на перевірку обов’язково складати:

• дітям (особливо з соціально неблагополучних сімей, сиротам);
• особам з хронічними запальними захворюваннями легень;
• діабетикам;
• людям, що проходили променеву терапію, гормональну;
• дітям і дорослим, які перебували в тривалому контакті з хворим (мають активну форму);
• онкохворим, ВІЛ-інфікованим;
• особам, які перебували в місцях позбавлення волі;
• працівникам медичних організацій, сфер обслуговування, торгівлі;
• співробітникам транспортних компаній (водії, кондуктори).

Методи аналізу крові на туберкульоз

Базовими способами перевірки, використовуваними в муніципальних установах (поліклініках) планово, є проба Манту, загальний аналіз крові, біохімічний – останній призначають як додаткову міру необхідності. У цих методів рівень точності – середній, тому при серйозних підозри на хворобу (не в цілях профілактики) слід вдатися до ІФР або ПЛР. Порівняльна таблиця найбільш застосовуваних методик дослідження крові на туберкульоз:

Імуноферментний

Мало поширений альтернативний аналіз крові на туберкульоз замість Манту – це IGF, або перевірка на антитіла. Він необхідний для виявлення імуноглобуліну IgM і здійснюється при заборі венозної крові. Біоматеріал вивчається під мікроскопом (відокремлені від плазми клітини), після нього вводяться антигени, перевіряється відсутність або наявність запалення. За добу до процедури слід відмовитися від алкоголю, куріння, антибіотиків, жирної їжі. Серед плюсів ІФР:

• відсутність необхідності введення туберкульозного збудника для перевірки (безпечно для дитини будь-якого віку і дорослого);
• протитуберкульозна щеплення на результат не впливає.

ПЛР-діагностика

Самим точним молекулярно-генетичним методом, що допомагає виявити присутність ДНК або РНК мікобактерій в біоматериалі, є ПЛР: полімеразно-ланцюгова реакція. Вона може замінити пробу Манту і ІФА, але є недолік – висока вартість. Для процедури у пацієнта забирають мокротиння, кров або рідина з бронхів, клітини відокремлюють від плазми, осадовий склад змішують з речовинами для проведення реакції і матеріал піддають термообробці. Хибнопозитивний результат можливий у осіб, які пройшли антитуберкулезную терапію.

До плюсів полімеразної реакції відносяться:

• можливість визначити хвороба вже в перші години і добу після зараження;
• точне виявлення стадії захворювання;
• можна виявити препарати, до яких збудник туберкульозу має чутливість, щоб скласти ефективний курс терапії – результат цієї перевірки буде через 2 дня;
• підсумок базового дослідження (на наявність хвороби) можна дізнатися вже через 3,5-5,5 годин.

Загальний аналіз крові

У комплексі з більш специфічними методами діагностики дорослому або дитині з підозрами на інфікування мікобактеріями (особливо дітям після отримання позитивного результату від проби Манту) здається загальний аналіз. Він не показує стадію захворювання, чутливості збудника до ліків – тільки допомагає визначити стан здоров’я. Загальний аналіз крові при туберкульозі роблять для контролю 4-х показників:

• Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) – при високих значеннях може говорити про інфікування, але вона природним чином підвищується у вагітних, літніх. Норма залежить від віку пацієнта.
• Рівень еозинофілів – захисних кров’яних тілець, кількість яких зростає при інфекційних захворюваннях.
• Кількість лейкоцитів – сильно збільшується, але про туберкульоз свідчить тільки за умови різкого зростання числа еозинофілів.
• Склад еритроцитів – найчастіше залишається в межах норми, але можливо зниження гемоглобіну (менше 100 г/л), що часто спостерігається при затяжній пневмонії, тому показник не самий достовірний.

Біохімічний

Під час загострення хвороби у складі крові підвищується рівень сечовини, холестерину і лізоциму (на тлі низького альбуміну), тому при явних підозри на наявність туберкульозної палички в організмі може знадобитися біохімічний аналіз. При неактивній формі захворювання показник білка буде перебувати в межах норми. Якщо сталося ураження печінки, підвищаться білірубін, АСТ і АЛТ (ферменти, що беруть участь в обміні амінокислот). Біохімічний метод призначають переважно для регулярного контролю крові під час протитуберкульозного лікування.

Манту

Самим відомим способом, за допомогою якого туберкульоз перевіряють планово у дітей і дорослих, є туберкулінова проба, або Манту. Методика спрямована на виявлення імунітету до захворювання, для чого пацієнту в зону трохи вище зап’ястя вводиться витяжка з мікобактерій. Через 3 дні відстежується реакція: зона уколу червоніє, утворюється кругла припухлість – за її діаметру визначається наявність або відсутність туберкульозу та імунітету до нього.

Якщо реакція позитивна, для уточнення діагнозу процедуру проводять повторно, оскільки велика припухлість виникає і:

• при інфікуванні рани;
• через контактів з водою (мочити місце уколу не можна);
• як індивідуальний алергічний відповідь;
• при епілепсії, астмі, імунодефіциті, загостренні хронічних захворювань.

Показники крові при туберкульозі

Розшифровкою результатів аналізів повинен займатися лікар, оскільки у більшості методик дослідження існують умови, від яких залежать показники норми і значення позитивного результату. Орієнтовна картина для перерахованих вище способів перевірки крові:

Відео

Інформація представлена у статті носить ознайомлювальний характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації по лікуванню виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.