Антибіотик для верхніх дихальних шляхів — перелік медикаментів з описом і протипоказаннями

Зміст

1 Показання до застосування антибіотиків
2 Види антибіотиків
3 Відео

При захворюваннях ЛОР-органів і бронхів призначають антимікробні препарати. Такі ліки допомагають зупинити активне розмноження патогенної флори, знімають симптоматику, покращують стан пацієнта. Всі антибіотики поділяються на кілька груп і надають різний вплив на організм, тому їх призначенням займається лікар.

Показання до застосування антибіотиків

При виникненні захворювань ЛОР-органів важливу роль відіграє визначення етіології (природи походження хвороби). Ця необхідність обумовлена тим, що антибіотики при вірусної інфекції дихальних шляхів, як правило, безсилі. Вони лише збільшують стійкість патогенної флори до інших ліків і можуть послужити розвитком ускладнень.

Використання антибактеріальних препаратів доцільно тільки в тих випадках, коли аналіз на флору (мазок з горла чи носа) показав наявність бактерій. Основою для призначення таких препаратів є наявність наступних захворювань:

ускладнений ГРВІ (гостра респіраторно-вірусна інфекція);
синусит – запалення слизової оболонки або пазух носа;
риніт (нежить);
різні види ангіни;
ларингіт – запалення слизової оболонки гортані або голосових зв’язок;
фарингіт – запалення слизової оболонки і лімфоїдної тканини глотки;
тонзиліт – запалення піднебінних мигдалин;
аденоїдит – ураження бактеріями і вірусами глоткових мигдалин;
назофарингіт – ураження слизової оболонки носоглотки;
гайморит – запалення гайморової (верхньощелепної) пазухи з утворенням в ній гною;
пневмонія – хвороба легенів.

Види антибіотиків

Для лікування захворювань верхніх дихальних шляхів використовуються п’ять основних груп антибіотиків: пеніциліни, макроліди, целофаспорины, фторхінолони, карбапенеми. Вони зручні тим, що випускаються в різних лікарських формах: таблетки і капсули для прийому всередину, розчин для внутрішньовенного або внутрішньом’язового введення. Кожна з груп має свої особливості, розрізняється по складу, протипоказань.

Пеніциліни

Препарати пеніцилінової групи відносяться до одних з перших антибактеріальних препаратів, які стали використовуватися для лікування захворювань верхніх дихальних шляхів. В основі їх структурної формули лежить особливу хімічну сполуку, що складається з лактамного кільця. Цей структурний елемент перешкоджає виробленню полімеру пептидоглікану, який є основою клітинної мембрани бактерій, у результаті чого відбувається загибель патогенних мікроорганізмів.

Антибіотики при запаленні верхніх дихальних шляхів пеніцилінової групи вважаються відносно безпечними, але з-за швидкого розвитку резистентності (стійкості) бактерій ці ліки призначаються рідко і в високих дозах. Відносно недорогим препаратом цієї групи є Флемоксин Солютаб в таблетках з активною діючою речовиною – амоксициліну тригідрат.

Флемоксин ефективно справляється з інфекціями органів дихання, сечовивідної та статевої системи, ШКТ (шлунково-кишкового тракту). Ліки призначають у дозах по 500-750 мг 2 рази на добу, курсом на 5-7 днів. Флемоксин протипоказаний при гіперчутливості до пеніцилінів або до інших антибіотиків з бета-лактамним кільцем (цефалоспоринів, карбапенемів).

З обережністю слід приймати ліки людям з печінковою або нирковою недостатністю, при вагітності та в період годування груддю. Під час лікування можуть проявитися негативні реакції з боку різних систем організму:

травна – зміна смаку, нудота, блювання, дисбактеріоз (порушення мікрофлори кишечника);
нервова – тривожність, запаморочення, безсоння, головний біль, депресія;
алергія – шкірний висип, свербіж, алергічний васкуліт (запалення стінок кровоносних судин).

Ефективним аналогом Флемоксина є препарат Аугментин. Він випускається в таблетках, до складу яких входить два активних компоненти – амоксициліну тригідрат і клавуланова кислота. Препарат призначається при захворюваннях верхніх дихальних шляхів, сечостатевого тракту, інфекціях шкіри.

Режим дозування і тривалість застосування встановлюються персонально для кожного. Під час прийому таблеток можуть розвинутися такі негативні явища:

порушення мікрофлори слизової кишечника;
головний біль;
судоми;
нудота і блювання;
діарея;
запаморочення;
безсоння;
нервова збудливість;
порушення травлення;
гастрит (запалення слизової оболонки шлунка);
стоматит (запалення слизової рота);
збільшення концентрації білірубіну;
кропив’янка.

Макроліди

Антибіотики макролидного ряду діють трохи повільніше, ніж пеніциліни. Це пов’язано з тим, що дана група препаратів не вбиває бактерії, а припиняє їх розмноження. Ін’єкційні макроліди зустрічаються вкрай рідко і призначаються тільки в особливо важких випадках. Частіше зустрічаються ліки в таблетках або у вигляді порошку для приготування суспензії.

Характерним представником макролидной групи антибактеріальних медикаментів є препарат Сумамед. Антибіотик для верхніх дихальних шляхів випускається у формі капсул для перорального прийому з активною діючою речовиною – азитроміцину дигідрат. Сумамед призначається при бактеріальному фарингіті, бронхіті, тонзиліті, пневмонії.

Сумамед не рекомендується використовувати для лікування при наявності тяжких порушень функцій печінки або нирок. З обережністю медикамент призначають вагітним жінкам, хворим із схильністю до аритмії (прискорене серцебиття). В інших випадках капсули приймають за годину до їжі по 2 шт. 1 раз на добу протягом 3-5 днів. Іноді після прийому ліків можуть виникнути:

метеоризм;
головний біль;
діарея;
запор;
сонливість;
висип.

Цефалоспорини

За рахунок низької токсичності, високої бактеріальної активності і добрій переносимості пацієнтами цефалоспорини лідирують серед інших медикаментів за частотою призначення. Дані антибіотики при захворюваннях верхніх дихальних шляхів частіше використовуються для внутрішньом’язового або внутрішньовенного введення. Перед введенням препарати розводять анестетиками (лідокаїном або новокаїном) і ін’єкційної водою. Основним протипоказанням для призначення цефалоспоринів є індивідуальна непереносимість.

При інфекціях верхніх дихальних шляхів прописують наступні медикаменти:

Цефтріаксон. Діючий компонент – динатрієва сіль. Добова доза для дорослих становить 1-2 г Цефтриаксону. В окремих випадках після використання ліки виникають діарея, блювання, нудота, набряк Квінке.
Зиннат – таблетки. Діюча речовина – цефуроксим. Антибіотик для верхніх дихальних шляхів призначається в дозі 250 мг 2 рази на добу. Під час лікування побічні реакції виникають рідко, серед них можливі: тахікардія (прискорене серцебиття), кропив’янка, шкірний свербіж, пропасниця, порушення системи кровотворення (нейтропенія, тромбоцитопенія, лейкопенія), молочниця кишечника або статевих органів.

Фторхінолони

Це потужні антибіотики, які призначаються при важко протікають інфекціях верхніх дихальних шляхів, коли інші групи антибактеріальних препаратів не принесли належного ефекту. Фторхінолони блокують фермент ДНК-гидразу патогенних мікроорганізмів, що сприяє зниженню їх активності і загибелі. Дана група препаратів активна по відношенню до більшості грамнегативних і позитивних бактерій (включаючи анаеробні), микоплазмам і хламідій.

Характерним представником фторхінолонів є препарат Офлоксин, випускається в таблетках з активною діючою речовиною – офлоксацин. Медикамент протипоказаний при епілепсії, після перенесеного інсульту, під час вагітності і лактації. З обережністю Офлоксин призначають при хронічній нирковій недостатності, порушеннях мозкового кровообігу.

Офлоксин при інфекціях верхніх дихальних шляхів приймають курсами по 7-10 днів, дозуванням 200-800 мг/добу. Під час лікування у деяких пацієнтів можуть виникнути небажані явища з боку таких систем організму:

нервова – судоми, оніміння кінцівок, головний біль, незв’язність мислення;
травна – нудота, пронос, абдомінальний біль;
серцево-судинна – тахікардія;
кістково-м’язова – міалгія (біль в м’язах), артралгія (біль у суглобах);
сечовидільна – порушення функцій нирок, підвищений вміст сечовини;
алергічні реакції – кропив’янка, лихоманка, набряк Квінке.

Аналогом Офлоксина є Ципринол – таблетки на основі ципрофлоксацину. Антибіотик для лікування верхніх дихальних шляхів протипоказаний під час вагітності, у дитячому віці (до 18 років), при годуванні груддю. З обережністю препарат призначають при психічних захворюваннях, епілепсії.

При неускладнених формах інфекцій дихальних шляхів Ципринол слід приймати по 0,25 г 2-3 рази в день. Тривалість використання антибіотика встановлює лікар. При лікуванні препарат може провокувати розвиток таких небажаних реакцій з боку організму:

нудота;
діарея;
метеоризм;
тахікардія;
порушення смаку;
холестатична жовтяниця;
шум у вухах;
зниження артеріального тиску;
кандидоз.

Карбапенеми

Це антибіотики з високою протимікробною активністю. Карбапенемы ефективні відносно грамнегативних і позитивних бактерій, анаеробів, які виробили резистентність до цефалоспоринів, фторхінолонів і пеніцилінів. Препарати швидко розподіляються по всьому організму, створюючи високі концентрації активних компонентів у тканинах. Використовуються переважно для парентерального введення.

З-за великого списку протипоказань та необхідність внутрішньовенного/внутрішньом’язового введення карбапенемы продаються тільки за рецептом лікаря. При інфекціях верхніх дихальних шляхів частіше призначаються такі медикаменти:

Тієнам. Діючі компоненти – іміпенем, циластатин натрію. Середня терапевтична доза для дорослих складає 1-2 г/добу, розділених на 3-4 введення. Тієнам протипоказаний при вагітності, індивідуальної непереносимості, ранньому дитячому віці (до 3 років). Після введення ліків у деяких хворих виникають: сухість у роті, судоми, слабкість, безсоння, місцеві алергічні реакції.
Інванз. Активний компонент – эртапенем натрію. Інванз вводять внутрішньовенно або внутрішньом’язово 1 раз на добу дозами по 1 граму. Тривалістю використання встановлюється індивідуально. Ліки протипоказано пацієнтам з тяжкою артеріальною гіпертензією (високим тиском), при гіперчутливості до карбапенемів. Після введення розчину можуть з’явитися: зміна кольору язика, забарвлення зубів, судоми, носова кровотеча, сухість у роті, підвищення артеріального тиску.

Відео

Інформація представлена у статті носить ознайомлювальний характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації по лікуванню виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.