Антибіотики для нирок: які ліки приймати

Набряки, зростання температури, проблеми з сечовипусканням, загальна слабкість і біль у попереку – ці симптоми можуть свідчити про запалення нирок. Захворювання є дуже серйозною і вимагає грамотного лікування. Для боротьби з інфекцією лікарі використовують різні тактики, що включають прийом антибактеріальних препаратів.

Лікування антибіотиками нирок

Займатися самолікуванням при підозрі на запалення нирок або сечовидільної системи не варто. Захворювання такого роду схильні прогресувати, переходити у хронічні форми або викликати серйозні ускладнення (наприклад, енурез – нетримання сечі, гематурію – поява в сечі згустків крові). При появі перших симптомів варто відразу ж звернутися до уролога. Лікар проведе зовнішній огляд і призначить здачу аналізів, за результатами яких буде визначено основний курс лікування.

Терапія гострих станів проходить тільки в умовах стаціонару, під суворим наглядом медичного персоналу. Для купірування прогресуючого запалення пацієнту призначають постільний режим, спеціальну лікувальну дієту, антибактеріальні препарати в таблетках, внутрішньом’язово або внутрішньовенно. При нефритическом синдромі додатково використовують глюкокортикостероїди (Преднізолон), антикоагулянти (Курантил, Гепарин).

Лікування вдома можливо тільки при неважких формах пієлонефриту. Антибіотики призначаються після посіву сечі на стерильність. Аналіз визначає тип збудника і його чутливість до тих чи інших активних речовин, ліків. При відсутності необхідного терапевтичного ефекту після перших трьох днів прийому антибіотиків лікар змінює вигляд антибактеріального засобу. Приймати ліки необхідно суворо встановленими дозуваннями, повним курсом і в один час, щоб концентрація активних речовин підтримувалася на одному рівні.

Які антибіотики приймати при запаленні нирок

Базова терапія захворювань сечовидільної системи проводиться курсом від кількох днів до двох тижнів. Якщо хвороба прогресує повільно, а клінічна картина характеризується малою інтенсивністю, призначають антибіотики для нирок у таблетках. В іншому випадку перевагу віддають антибактеріальних засобів в розчинах для ін’єкцій або крапельниць. Для пригнічення бактеріальної флори використовуються препарати наступних груп:

• пеніциліни;
• цефалоспорини;
• макроліди;
• карбапенемы;
• аміноглікозиди.

Пеніциліни

Антибіотики для нирок пеніцилінового ряду призначаються в тих випадках, коли результати діагностики показали, що запалення сталося через проникнення в організм грамнегативних або грампозитивних бактерій: кишкової палички, стафило — чи стрептококів, ентерококів. Препарати блокують синтез особливого білка пептидоглікану, який бере участь у синтезі клітинної мембрани, внаслідок чого мікроорганізми гинуть.

Антибіотики пеніцилінового ряду відрізняються низькою токсичністю, завдяки чому можуть використовуватися при хворобах сечовивідних шляхів у вагітних, при нефротичному синдромі. До даної групи ліків належать:

• Аугментин. Це комбінований антибіотик, що містить відразу два активних компоненти – амоксициліну тригідрат і клавулановую кислоту. Він випускається у формі таблеток по 20 шт. в упаковці. Режим дозування підбирають залежно від віку і маси тіла пацієнта. Мінімальний курс прийому антибіотика – 5 днів. Аугментин з обережністю використовують при захворюваннях печінки. Препарат може стати причиною діареї, нудоти, головного болю. Повним аналогом Аугментину є Амоксиклав.
• Трифамокс. Цей багатокомпонентний антибіотик в якості активних речовин містить комбінацію амоксициліну і сульбактаму пивоксила. Препарат має кілька форм випуску: таблетки, суспензія, розчин для ін’єкцій. Рекомендована добова доза – 750 мг (3 таблетки). Тривалість прийому – 14 днів. Ліки не призначають пацієнтам з мононуклеозом та виразковим колітом. Трифамокс може викликати алергічні реакції, порушення стільця, холестатичну жовтяницю.

При виявленні в аналізах синьогнійної палички призначають пеніциліни, дія яких спрямована на боротьбу з цим збудником. До таких ліків відносяться: Пипрацил, Секуропен. Дія цих антибактеріальних засобів підсилюють за допомогою аміноглікозидів 2 або 3 покоління – Гентаміцину, Амікацину. При непереносимості аміноглікозидних ліків використовують фторхінолон Ципрофлоксацин.

Цефалоспорини

Препарати даної групи, як правило, призначають, якщо є високий ризик розвитку ускладнень. Цефалоспорини перешкоджають переходу гострої форми запалення в гнійну і ефектно знищують збудників пиело — або гломерулонефриту (запалення нирок з залученням інтерстиціальної тканини). Поліпшення самопочуття важких хворих спостерігається вже на третій день після початку антибактеріальної терапії.

Цефалоспоринові антибіотики при болях в нирках не рекомендовані пацієнтам з алергією на діючий компонент, вагітним жінкам у першому триместрі. В лікарську групу входять:

• Цефтріаксон – порошок для приготування розчину для парентерального введення. Стандартна дозування ліків – 1-2 г 1 раз/добу. У важких випадках запалення нирок дозу збільшують до 4 г. Препарат може стати причиною ознобу, кропив’янки, блювоти, проносу, дисбактеріозу кишечника. Повним аналогом Цефтріаксону є препарат Роцефін.
• Цефотаксим – розчин для ін’єкцій. При внутрішньом’язовому введенні стандартна доза становить 0,5 грам, при внутрішньовенних уколах – 1 г. Препарат часто стає причиною появи алергічних реакцій (шкірного висипу, свербежу, набряку), диспепсичних розладів (блювоти, нудоти, болю в животі, дисбактеріоз).
• Кефадим – розчин для уколів з діючою речовиною цефтазидим. При порушеннях роботи нирок початкова доза ліків складає 1 грам. Антибіотик може спровокувати поява свербежу, судом, головного болю, розлади кишечника.
• Цефобид. Діюча речовина – цефоперазон. Препарат вводять внутрішньовенно або внутрішньом’язово по 2-4 г кожні 12 годин. У важких випадках дозу збільшують до 8 г. незначні Побічні дії: кропив’янка, пронос, больові відчуття в місці введення.

Макроліди

Ця лікарська група володіє низькою активністю по відношенню до энтерококкам, стафілококів, кишкової палички, але ефективна проти стрептококової флори. Макроліди не знищують бактерії, а припиняють їх зростання, стимулюючи імунітет для боротьби з інфекцією. Частіше їх призначають при гломерулонефритах. Золотим стандартом лікування вважаються препарати:

• Еритроміцин – таблетки з однойменною діючою речовиною. При хворобах нирок їх призначають у дозі по 1 шт. (250 мг) кожні 4-6 годин. У складних випадках по 2 таблетки (500 мг) з тим же інтервалом за часом. Еритроміцин протипоказаний під час грудного вигодовування і при порушенні слуху. Препарат може викликати кандидоз порожнини рота і піхви, шум у вухах, пронос.
• Вильпрафен – капсули на основі джозамицина. При стрептококової інфекції призначають по 1-2 г на добу, курсом 10 днів. Єдине протипоказання Вильпрафена – важкі захворювання печінки. Побічні ефекти від антибіотика пов’язані з травним трактом: зниження апетиту, печія, нудота, пронос.

Карбапенемы

Ці антибіотики з бета-лактамним кільцем за принципом дії схожі з пеніцилінами. Карбапенемы активні по відношенню до багатьох видів патогенних мікроорганізмів, включаючи аеробні та анаеробні бактерії. З-за високого ризику розвитку диспепсичних розладів дана група медикаментів використовується тільки для лікування важких форм запалення сечовивідних шляхів і нирок. Серед широкого асортименту виділяються:

• Тієнам. Діючий компонент – циластатин іміпенем. Ліки вводять внутрішньом’язово або внутрішньовенно у дозах до 4000 мг. При використанні Тієнам ® у якості протирецидивного розчину, дозу зменшують до 1000 мг. Серед небажаних ефектів вірогідні: зміна смакового сприйняття, сплутаність свідомості, епілептичні припадки.
• Дженем. Активна речовина – меропенем. Антибіотик вводять тільки внутрішньовенно по 500 мг кожні 8 годин. Дженем категорично протипоказаний у період лактації. Серйозні побічні ефекти він викликає дуже рідко, частіше з’являється нудота, пронос, шкірний висип.

Аміноглікозиди

Ці антибіотики при хворобі нирок частіше використовуються в комбінації з пеніцилінами або цефалоспоринами. Аміноглікозиди пригнічують синтез білка, необхідного для побудови клітинної мембрани бактеріальної клітини. Вони активні по відношенню до аеробних грамнегативних бактерій, стафілококів, кишкової палички, ентеробактерій, клебсиеллам. Аміноглікозиди мають високу токсичність, збільшують ризик виникнення нервово-м’язової блокади, ураження вестибулярного апарату, зниження слуху. Кращими препаратами є:

• Амікацин. Його вводять внутрішньом’язово або струминно (краплинно) по 5 мг кожні 8 годин. Препарат протипоказаний при невриті слухового нерва (запаленні внутрішнього вуха і слухового нерва), важких хворобах нирок з уремією (отруєння організму токсинами) або азотемією (підвищеним вмістом у крові азотистих продуктів обміну речовин).
• Сізоміцін. При інфекціях нирок призначають по 1 мг/кг ваги пацієнта, але не більше 2 мг/кг на добу. Засіб протипоказаний при порушеннях вестибулярного апарату, черепно-мозкових травмах, хворобах органів слуху.
• Гентаміцин. Режим дозування препарату підбирають для кожного пацієнта індивідуально, орієнтуючись на тяжкість захворювання. Стандартний курс лікування становить 7-10 днів. Гентаміцин протипоказаний при гіперчутливості організму до антибіотиків аміноглікозидної групи.
• Тобраміцин. При інфекціях середнього ступеня тяжкості цей розчин вводять внутрішньом’язово або внутрішньовенно по 0,002-0,003 г/кг маси тіла тричі на добу. Тобраміцин не призначається вагітним і годуючим жінкам. Крім нервово-вестибулярних порушень препарат може провокувати зниження рівня гемоглобіну, тромбоцитів і лейкоцитів у крові.

Для лікування нирок у вагітних

Прояви хронічного пієлонефриту (запалення нирок) у різні періоди вагітності мають свої особливості. У першому триместрі жінок мучать сильні болі в попереку, що віддають в живіт, у другому і третьому триместрах больовий синдром менш інтенсивний, але з’являються набряки, підвищений артеріальний тиск, білок у сечі. Лікування захворювання проводять тільки в умовах стаціонару.

Пацієнткам рекомендується постільний режим, що щадить дієта. Для покращення динаміки одужання призначають похідних нітрофуранів, антибіотики для лікування нирок. Лікар може прописати:

• Монурал – гранули для приготування суспензії на основі фосфоміцину трометамола. Антибіотик пригнічує синтез клітинної стінки бактерій, що призводить до їх загибелі. Дозування і тривалість використання підбирає лікар. Монурал протипоказаний при тяжкій нирковій недостатності та індивідуальній непереносимості фосфоміцину. Він може викликати печію, розлад стільця, шкірний висип.
• Амоксиклав – суспензія або таблетки на основі амоксициліну та клавуланової кислоти. Точні дозування розраховуються на основі ваги пацієнтки і триместру вагітності. Амоксиклав часто призводить до втрати апетиту, пронос, кропивниці. Під час прийому ліків необхідний контроль функцій кровотворення та роботи печінки.

Використання антибіотиків при сечокам’яній хворобі у чоловіків і жінок

Однією з причин обструктивного пієлонефриту вважається сечокам’яна хвороба. Антибіотики у такому разі призначають після аналізу складу каменеутворення. Препарати показують високу ефективність при боротьбі з струвитными камінням, утвореними з солей магнію та амонію внаслідок потрапляння в організм інфекції. Антибактеріальна терапія в такому випадку показує кращі результати на початковому етапі виникнення сечокам’яної хвороби.

Антибіотики володіють здатністю проникати у вогнище запалення, знімають набряклість, сприяючи природному виходу каменів. При ураженні бактеріями сечових шляхів найчастіше використовують наступні групи протизапальних медикаментів:

• цефалоспорини 3 і 4 покоління Цефтріаксон, Цефепім;
• карбапенемы – Тієнам, Меропенем, Циластатин;
• аміноглікозиди – Гентаміцин, Тобраміцин, Амікацин.

При інфекціях сечовивідних шляхів, спричинених аеробними бактеріями (синьогнійною паличкою, шигеллами, стафілококами), призначають фторхінолони – Ципрофлоксацин або Офлоксацин. Препарати приймають 2 рази у день по 1 таблетці. Тривалість лікування становить від 7 до 10 діб. Фторхінолони не рекомендують використовувати під час вагітності, при вираженому атеросклерозі судин головного мозку, під час лактації. Ципрофлоксацин і Офлоксацин можуть провокувати появу таких небажаних ефектів:

• шкірної висипки;
• свербежу;
• безсоння;
• головного болю;
• занепокоєння;
• запаморочення.

Антибіотики при хворобі нирок і сечовивідних шляхів можуть призначатися перед оперативним втручанням або після нього. Для посилення дії протизапальних засобів використовують нестероїдні препарати: Кетопрофен, Диклофенак, Кеторолак. Якщо процес запалення незначний, застосовують нітрофурани: Фурагін, Фуразолідон, Бісептол.

Загальні правила застосування

Використовувати антибіотики при запаленні нирок необхідно відповідно до інструкції і рекомендацій лікаря. При цьому потрібно врахувати і ряд загальних правил прийому:

• Ефективність антибактеріальних препаратів оцінюється в перші три доби. Якщо за цей час позитивної динаміки не спостерігається, варто замінити ліки аналогом або вибрати більш сильний антибіотик.
• Щоб уникнути рецидиву приймати таблетки потрібно протягом всього курсу, призначеного лікарем.
• Не можна самостійно знижувати дозу ліків. Це може призвести до виникнення резистентності (звикання) бактерій до активних речовин і зниження ефективності лікування.
• Після курсу антибактеріального лікування необхідно відновити кишкову флору. Для цього рекомендується приймати пробіотики і ліки з травними ферментами – Мезим, Лінекс.

Відео

Інформація представлена у статті носить ознайомлювальний характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації по лікуванню виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.