Антибіотики при уреаплазмі — огляд препаратів з інструкцією, схемою прийому і протипоказаннями

Однією з поширених інфекцій, що передаються статевим шляхом, є уреаплазмоз. Розвитку захворювання сприяє активне розмноження умовно-патогенної бактерії уреаплазми. Придушити зростання мікроорганізмів допомагають антибактеріальні засоби: тетрацикліни, макроліди, фторхінолони.

Показання до застосування антибіотиків при уреаплазмі

Основу мікрофлори складає безліч різних мікроорганізмів, невід’ємною частиною яких є умовно-патогенна бактерія уреаплазма (Ureaplasma urealyticum). При міцному здоров’ї мікроорганізм не доставляє ніякого дискомфорту, а його концентрація знаходиться на низькому рівні. Якщо ж настають сприятливі для патогена умови (наприклад, знижується імунітет, загострюються хронічні хвороби), бактерії починають активно розмножуватися, викликаючи інфекційно-запальний процес в сечостатевій системі.

Антибіотики при уреаплазмозе призначаються тільки після отримання результатів аналізу (мазок з піхви або зовнішніх статевих органів). У чоловіків ці бактерії можуть паразитувати на зовнішніх оболонках сперматозоїдів, знижуючи їх активність і кількість. У деяких випадках активне розмноження патогенів стає причиною чоловічого безпліддя. Основним показанням для призначення антибактеріальної терапії у чоловіків стає розвиток одного з наступних захворювань:

• уретрит (запалення сечівника);
• простатит (захворювання передміхурової залози);
• орхіт (запалення яєчок);
• епідидиміт, тобто запальне захворювання насінників (придатків яєчок).

Активне розмноження уреаплазми в жіночому організмі може привести до безпліддя, запалення матки, яєчників. Якщо ж порушення флори сталося під час вагітності, зростає ризик мертвонародження, цервікальної недостатності (патологія шийки матки), мимовільного викидня. Основними показаннями для призначення антибактеріальних препаратів є наступні захворювання:

• уретрит;
• вагініт (кольпіт) – запалення слизової піхви;
• цервіцит – поразка каналу шийки матки;
• ендометрит – запалення поверхневого шару ендометрію тіла матки;
• аднексит (сальпінгоофорит) – захворювання органів тазу і маткових труб.

Види антибіотиків при уреаплазми

Вибір оптимальної схеми лікування повинен залишатися за лікарем. Гінеколог чи проктолог визначить ступінь тяжкості інфекційного процесу, врахує індивідуальні особливості пацієнта. Перевага віддається тим антибактеріальних засобів, які мають бактеріостатичну активність, тобто пригнічують процес синтезу білків мікроорганізмами і дезоксирибонуклеїнової кислоти, необхідних для побудови клітинної мембрани. До них відносяться:

• тетрацикліни;
• макроліди;
• фторхінолони.

Тетрацикліни

Лікарські засоби тетрациклінового ряду в сучасній медицині використовуються рідко із-за низької ефективності в порівнянні з іншими антибіотиками. Головними їх перевагами є відносно низька ціна і широкий спектр антибактеріальної активності, що дозволяє почати терапію до одержання результатів лабораторних аналізів.

Доксициклін при уреаплазми є препаратом вибору. Завдяки поліпшеним фармакологічними властивостями даний препарат краще переноситься пацієнтами, ніж Тетрациклін в таблетках. У продажу присутній і аналогічне за складом ліки імпортного виробництва – Юнідокс Солютаб. Його ціна за 10 капсул по 100 мг – 349 рублів.

У перший день терапії призначають по 200 мг Доксицикліну, потім дозу знижують до 100 мг. Тривалість використання таблеток лікар підбирає персонально для кожного пацієнта. Основні скарги після прийому засобу пов’язані з алергією і розладами ШКТ (шлунково-кишкового тракту) – нудота, біль у животі, пронос, запор, кропив’янка. У поодиноких випадках у жінок може розвинутися кандидоз (молочниця).

Для зниження вірогідності появи побічних ефектів приймати таблетки рекомендується разом з їжею або відразу після їжі. Доксициклін при уреаплазми не призначають:

• під час вагітності;
• при годуванні дитини груддю;
• у дитячому віці (до 8 років);
• при важких захворюваннях печінки або нирок;
• людям з індивідуальною непереносимістю тетрациклінових ліків.

Макроліди

Більш ефективними і в той же час максимально безпечними вважаються препарати макролидной групи. Діючі компоненти даних антибіотиків швидко всмоктуються в організм, а їх концентрація підтримується тривалий час (до 72 годин). Такі властивості макролідів допомагають домогтися потрібного терапевтичного ефекту всього за один прийом антибіотиків, за рахунок чого знижується негативний вплив препаратів на внутрішні органи.

З макролідних антибіотиків частіше використовуються препарати з кларитроміцином, азитроміцином, джозамицином, мидекамицином. Дані медикаменти можна знайти в аптеках під такими торговими найменуваннями:

• Зитролид, Азитрокс, Азитрус, Азитрал. Діюча речовина – азитроміцин.
• Екозитрин, Фромилид Уно, Фромилид, Коаліціада. Діюча речовина – кларитроміцин.
• Вильпрафен, Вильпрафен Солютаб. Активний компонент – джозамицин.
• Макропен. Активний компонент – мидекамицин.

Еритроміцин при уреаплазми призначається не настільки часто, як інші антибіотики макролидного ряду. Це пов’язано з низькою чутливістю бактерій до препарату. Використання препарату доцільно тільки на ранніх етапах лікування, до проведення лабораторних тестів. Дозування і тривалість прийому визначають індивідуально. Еритроміцин рідко стає причиною появи побічних ефектів, але категорично протипоказаний при вагітності, печінкової або ниркової недостатності.

Препаратом вибору часто стає азитроміцин і його аналоги. Це обумовлено низькою резистентністю (стійкістю) мікроорганізмів до діючої речовини, широкою доступністю і низькою вартістю ліків. Азитроміцин при уреаплазми дуже рідко стає причиною розладів кишечника і травного процесу, але може викликати головні болі, аритмію, порушувати смакове сприйняття. Засіб не призначають за наявності таких протипоказань:

• порушення роботи печінки;
• прискорений пульс;
• захворювання нирок;
• вагітність;
• серцева недостатність;
• міастенія (патологічна слабкість м’язів).

Фторхінолони

Високою активністю по відношенню до Ureaplasma urealyticum володіють і препарати фторхинолоновой групи. Їх призначають у разі, якщо інші антибіотики не дали необхідного ефекту. Препаратами першого вибору стають:

• Офлоксацин – це таблетки з однойменною діючою речовиною. При уреаплазмозе приймаються двічі на добу по 200 мг за один раз. Антибіотик протипоказаний під час виношування дитини та при годуванні груддю, після перенесеного інсульту або черепно-мозкової травми. З побічних реакцій частіше проявляються нудота, головний біль, алергія.
• Пефлоксацин. Випускається у формі таблеток по 10 штук з 200 мг активної речовини (пефлоксацину). Препарат має протипоказання такі ж, як і Офлоксацин. Під час прийому може спровокувати незначну нудоту, болі в шлунку, безсоння. Дозу і курс лікування підбирає лікар.
• Моксифлоксацин. Надходить в аптеки у формі таблеток, вкритих плівковою оболонкою. Дані антибіотики при уреаплазми з обережністю призначають пацієнтам з захворюваннями серцево-судинної системи. Разова доза становить 400 мг, кратність прийому – 1 раз на добу. Небажані реакції пов’язані з роботою серця (аритмія, тахікардія) і системою травлення (блювота, болі в животі, діарея).

Чутливість уреаплазми до антибіотиків

Американські вчені в 2008 році провели ряд досліджень і з’ясували, що не всі антибіотики для лікування уреаплазми приносять необхідний терапевтичний ефект, а деякі викликають швидку адаптацію мікроорганізмів до діючих речовин. Зведена таблиця чутливості бактерій до популярних антибактеріальних медикаментів:

Відео

Інформація представлена у статті носить ознайомлювальний характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації по лікуванню виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.