Апендицит у дітей — симптоми і стадії, операція з видалення, відновлювальний період і профілактика

За статистичними даними, близько 75% екстрених оперативних втручань у дітей та підлітків виробляються з приводу апендициту. Приблизно у 80% дітей це захворювання виникає в шкільному віці, а в 20% у молодших вікових категорій. Рідше всього виникає запалення апендикса у дітей до 1 року. Із збільшенням віку підвищується захворюваність з піком у 15-19 років.

Що таке апендицит?

Апендицитом називається запалення апендикса (червоподібного відростка сліпої кишки), яке може мати різну ступінь вираженості і бути гострим або хронічним. Запалення апендикса вважається самим розповсюдженим запальним захворюванням черевної порожнини, що вимагає хірургічного лікування, і є найчастішою причиною перитоніту. Зустрічається приблизно у 5 чоловік на 1000 випадків.

Причини

Точні причини апендициту у дітей досі залишаються невідомими. Вчені виділяють 4 основні теорії:

  1. Механічна – пояснює виникнення запалення закупоркою його просвіту, що призводить до гіперпродукції слизу, її скупченню та активного розмноження умовно-патогенної кишкової мікрофлори. Причиною обструкції можуть бути калові камені, сторонні тіла, глистні інвазії або хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту.
  2. Інфекційна – передбачає, що до розвитку запалення можуть викликати інфекційні захворювання, такі як туберкульоз, черевний тиф, ієрсиніоз.
  3. Судинна – основоположним вважає наявність системних васкулітів.
  4. Ендокринна – виділяє причиною наявність в слизовій оболонці апендикса великої кількості клітин, які секретують медіатор запалення серотонін.

Сучасні дослідники сходяться на думці, що це захворювання може мати полиэтиологический характер, тобто мати кілька причин. Можна виділити наступні ймовірні причини, які можуть викликати апендицит у дітей:

  • звуження або закупорка просвіту апендикса каловими каменями, паразитами;
  • вроджені аномалії та анатомо-фізіологічні особливості будови і розташування червоподібного відростка;
  • інфекції;
  • хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту;
  • гіперплазія лімфоїдних фолікулів апендикса.

Крім прямих причин апендициту існують обставини, що сприяють і призводять до його розвитку. До факторів, що підвищують ризик його розвитку, належать:

  • тонкість стінки і слабкий розвиток м’язового шару апендикса;
  • невелика кількість лімфатичної тканини у відростку;
  • анастомози між лімфатичними судинами апендикса та інших органів;
  • анатомо-фізіологічна незрілість нервових сплетінь і закінчень червоподібного відростка;
  • недорозвиненість великого сальника;
  • рясне кровопостачання очеревини;
  • нерегулярне випорожнення кишечника;
  • дисбактеріоз;
  • неправильне харчування.

Крім того, описані особливості дитячого організму є безпосередньою причиною того, що швидкість, з якою розвивається апендицит у дітей в 2 рази більше, ніж у дорослих. Серйозні ускладнення, включаючи перитоніт і сепсис, можуть розвиватися у дітей вже через добу від початку захворювання. Незалежно від причин механізм розвитку захворювання залишається незмінним:

  1. Відбувається набряк всіх тканин, потовщення стінок апендикса.
  2. Через припливу крові розмір відростка збільшується.
  3. Токсини з апендикса проникають в очеревину.
  4. Розвиваються симптоми подразнення очеревини.
  5. Токсини проникають у кровоносне русло.
  6. З’являються симптоми інтоксикації, наприклад підвищення температури.
  7. Протягом 2 або 3 доби від початку захворювання відбувається некроз тканин і перфорація стінки відростка з витіканням його вмісту в черевну порожнину.
  8. Розвиток сепсису.

Класифікація

У класифікації дитячого апендициту виділяються 2 основні напрями, залежать від підходу – клініко-анатомічне та морфологічне. Клініко-анатомічна класифікація виділяє 2 форми апендициту:

  1. Гострий – гостре хірургічне запально-некротичне захворювання апендикса.
  2. Хронічний – рідкісна форма, яка розвивається після перенесеного гострого процесу. Головною характеристикою цієї форми є наявність атрофічних і склеротичних змін стінки відростка.

За основу морфологічної класифікації запалення апендикса у дітей взята патологоанатомічна структура уражених тканин. Ця класифікація безпосередньо відображає фази перебігу апендициту у дитячому віці:

  1. Катаральний – характеризується порушенням кровообігу і лімфовідтоку, венозним застоєм і набряком стінки апендикса.
  2. Деструктивний – характеризується поширенням набряку на всю товщину стінки відростка, приєднанням гнійно-некротичних змін. Поділяється на 2 види:
    • флегмонозний – характеризується поширеним потовщенням і набряком стінок апендикса;
    • гангренозний – проявляється наявністю ділянок некрозу стінки відростка з-за тромбозу судин.
  3. Емпієма – є особливим варіантом деструктивного флегмонозного апендициту. Виникає при закупорці просвіту апендикса з утворенням замкнутої порожнини, заповненої гноєм. При такому варіанті перебігу запальний процес рідко переходить на очеревину, але супроводжується стерильним серозним випотом.

Симптоми апендициту у дітей

Симптоматика апендициту у юних пацієнтів має пряму залежність від віку, анатомічного розташування червоподібного відростка і фази перебігу захворювання. Розташування апендикса по відношенню до інших органів визначає швидкість виникнення симптомів, локалізацію, інтенсивність і характер больового синдрому, а вік привертає до зміни швидкості поширення запального процесу.

Перші ознаки

Великою різноманітністю характеризуються перші ознаки апендициту у дітей. Вони можуть маскуватися під такі захворювання, як холецистит, кишкові інфекції, ієрсиніоз або харчові отруєння. Болі в можуть мати різні характеристики залежно від розташування червоподібного відростка:

Розташування апендикса Локалізація Характеристика больового синдрому
Медіальне Паралельно клубовій кишці Варіант з самої яскраво вираженою симптоматикою. Спочатку болі носять розлитий характер по всьому животу, а після локалізуються в околопупочной області
Латеральне В правому бічному каналі околоободочном Болі в правій клубовій області
Подпеченочное Направлений вгору до поглиблення подпеченочному Болі в епігастральній області або правому підребер’ї з іррадіацією в праве надпліччя
Тазове Спрямований у порожнину малого тазу Болі внизу живота, надлобковій області коле або ниючого характеру
Інтрамуральне Всередині стінки сліпої кишки У правій половині живота ниючого характеру
Переднє На передній поверхні сліпої кишки Гостра, у правій клубової області
Ретроцекальное Позаду сліпої кишки, включає ретроперитонеальний і интраперитонеальный варіанти Тупого, ниючого характеру в попереку справа, з іррадіацією в праве стегно
Лівосторонній В лівій здухвинній ділянці при дзеркальному розташуванні органів У лівій половині живота різної інтенсивності

Класичними з анатомічної точки зору вважаються медіальний, латеральний, підпечінкової і тазовий варіанти. Ретроцекальное розташування відростка є найчастішим видом атипової локалізації апендикса. Крім больового синдрому існують і інші ознаки апендициту у дитини:

  • відмова від їжі;
  • нудота і блювання;
  • підвищення температури;
  • занепокоєння.

Розгорнута стадія

У кожній з вікових груп розгорнута стадія перебігу апендициту має різні характеристики. Симптоми апендициту у підлітків практично відповідають аналогічної клінічній картині у дорослих.

Симптом Діти до 3-х років Діти від 3-х до 12 років Діти старше 12 років
Початок захворювання Гостре Поступове Поступове
Порушення загального стану Різко виражені Поступово наростають Поступово наростають
Підвищення температури До 40о С* 38-39о С До 38о С
Блювота Багаторазова, що не приносить полегшення Дворазова, рідше багаторазова Однократна або дворазова
Пульс Прискорений Прискорений Не відповідає температурі тіла, сильно прискорений
Болі Посилюються при ходьбі і нахилі вправо. Посилюються при рухах Посилюються при нахилі вперед
Стілець Рідкий стілець з домішкою слизу Затримка стільця Запор
Сечовипускання Хворобливе Нормальне Нормальне або прискорене (полакіурія)
Поведінка Неспокій, плач, дратівливість Занепокоєння Слабкість

*Температура при апендициті у дітей, які знаходяться на грудному вигодовуванні може не підніматися вище 37,5 про С.

Ускладнення

При апендициті ускладнення можуть виникнути як до оперативного лікування, так і після нього. Гострий апендицит може призвести до появі таких патологічних станів, як:

  • апендикулярний інфільтрат;
  • абсцес;
  • перфорація;
  • перитоніт;
  • кишкова непрохідність;
  • сепсис.

Ускладнення можуть бути викликані безпосередньо оперативним втручанням. До ранніх післяопераційних ускладнень належать патологічні стану, які виникли у перші 6 днів після хірургічного втручання:

  • уповільнене загоєння операційної рани;
  • розбіжність швів;
  • ранова інфекція і нагноєння швів;
  • кровотеча з рани.

Пізніми післяопераційними ускладненнями вважаються ті, які виникають на 6 – 9-й день з моменту проведення операції. До них відносяться наступні стани:

  • інфільтрат або абсцес післяопераційної рани;
  • інфільтрат або абсцес в черевній порожнині;
  • запалення кукси апендикса;
  • післяопераційна грижа;
  • лигатурный свищ;
  • келоїдний рубець;
  • невринома рубця;
  • спайки;
  • механічна кишкова непрохідність.

Діагностика апендициту у дітей

Першим заходом при підозрі на апендицит у дітей є огляд, в який включається пальпація живота, визначення специфічних симптомів, ректальне обстеження. Найбільші труднощі має діагностика захворювання у дітей до 3-х років, оскільки вони не здатні описати турбують їх симптоми і практично завжди негативно реагують на огляд з боку лікаря. З цієї причини дітей оглядають у стані сну. Ознаки гострого апендициту у дітей підтверджуються лабораторно-інструментальними дослідженнями:

  1. Аналізи крові – для визначення запального процесу в організмі, що характеризується зрушенням лейкоцитарної формули вліво.
  2. Аналіз сечі – для виключення запальних захворювань сечовидільної системи.
  3. Рентгенографія – для виключення кишкової непрохідності.
  4. УЗД – надає можливість виявити запалення апендикса і наявність рідини в черевній порожнині.
  5. Електроміографія передньої черевної стінки – визначає підвищення електричної активності в зоні ураження, викликане деструктивним процесом.
  6. КТ – верифікація діагнозу при неясності клінічної картини.
  7. Діагностична лапароскопія – застосовується для уточнення діагнозу, в більшості випадків розширюється до апендектомії.

Лікування апендициту у дітей

При появі у дитини симптомів апендициту потрібно негайно звернутися за медичною допомогою, оскільки дитина потребує екстреної госпіталізації, оперативному лікуванні і спостереженні лікаря. При наявності симптомів цього захворювання ні в якому разі не можна використовувати:

  • Знеболюючі препарати, оскільки вони можуть утруднити діагностику.
  • Клізми або проносні засоби.
  • Холодні або гарячі грілки на живіт, так як вони можуть прискорити розвиток запального процесу.
  • Рясне питво.

Лікування апендициту, за рідкісними винятками, є оперативним. Залежно від тяжкості стану і фази перебігу захворювання застосовуються різні оперативні методи. Існують наступні методики хірургічного лікування:

  1. Лапароскопічна апендектомія – видалення відростка через проколи в передній черевній стінці. Методика застосовується у пацієнтів з ранньою стадією апендициту без ризику розриву апендикса і розвитку перитоніту.
  2. Відкрита порожнинна апендектомія – видалення апендикса через розріз у правій клубової області. Застосовується у пацієнтів з високим ризиком розриву відростка або апендицитом ускладненим перитонітом.

Після проведення оперативного втручання пацієнтові в обов’язковому порядку призначається профілактичний курс антибактеріальної терапії. З цією метою застосовуються антибіотики широкого спектру дії, такі як Амоксиклав, Цефтиаксон, Цефуроксим, Флемоксин, Азитроміцин і інші. Самостійне застосування антибактеріальних препаратів неприпустимо, оскільки це може призвести до небажаних наслідків.

Профілактика

Для того щоб уникнути розвитку апендициту слід оберігати дитину від факторів, які сприяють появі цього захворювання. До профілактичних заходів, які знижують ризик розвитку запалення червоподібного відростка відносяться:

  • правильне харчування, багате клітковиною;
  • питний режим;
  • регулярне спорожнення кишечника;
  • своєчасне лікування запальних захворювань;
  • профілактика дисбактеріозу.

Відео

Інформація представлена у статті носить ознайомлювальний характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації по лікуванню виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.