Астма у дитини – симптоми і ознаки захворювання

Несприятлива екологічна обстановка, часті простудні захворювання викликають у дітей розвиток бронхіальної астми. Це хронічна недуга. Вона характеризується запаленням дихальних шляхів, утворенням великої кількості густого слизу, порушенням прохідності бронхів, виникненням нападів задухи.

Ознаки астми у дітей до року

Спадковість, алергія, неправильне харчування – фактори, що провокують розвиток патологічного стану бронхів у немовлят. Імунна, дихальна система перебувають на стадії формування, тому малюк схильний до респіраторних інфекцій, збільшує ризик розвитку захворювання. Педіатри виділяють чотири базові ознаки астми у немовлят:

1. Часті вдихи і гучне дихання.
2. Млявість.
3. Труднощі при ссанні.
4. Тихий плач.

Важливо поспостерігати за кількістю дихальних рухів дитини, коли вона спить. До двох тижнів нормою вважається 40-60 вдихів в хвилину, до року – 30-36. Кашель вночі або рано вранці, хрипи, задишка – перші ознаки астми у дітей до року. Напади задухи підтверджують наявність захворювання. Симптоми бронхіальної астми схожі з такими при інших захворюваннях, тому самолікування неприпустимо. Важливо діагностувати причини її виникнення для вибору терапії. Своєчасне звернення до педіатра допоможе швидко позбавити малюка від недуги і попередить розвиток ускладнень.

Ознаки бронхіальної астми у дитини від 1 до 6 років

У більшості пацієнтів захворювання обумовлене спадковими факторами. У віці 1-6 років реєструється найбільша кількість випадків. Захворювання в цьому віці протікає зі зміною періодів загострення і ремісії. Їх тривалість залежить від індивідуальних особливостей, умов проживання, проведеної медикаментозної терапії.

До 2 років патології свідчить часте, переривчасте дихання під час нічного сну, рухливих ігор, занять фізичною культурою. Симптоми бронхіальної астми у дитини 2-6 років наступні:

• неспокійний сон;
• синюшний відтінок шкіри на обличчі;
• покашлювання (частіше у сні);
• набряк мигдаликів;
• закладеність носа після сну;
• часте чхання (більше 2-х разів підряд);
• напади сухого кашлю (особливо під час дихання через рот);
• пронос або запор;
• поліморфна висип;
• здавлювання в грудях при фізичних навантаженнях.

У школярів

Діти шкільного віку, у яких діагностовано хронічне звуження просвіту бронхів, намагаються менше рухатися. Під час нападу кашлю хворий займає сидяче положення, подається вперед. Відзначаються наступні симптоми астми у дітей шкільного віку:

• кашель у сні і після навантажень;
• обмежена рухливість;
• спазм бронхів розвивається при певних умовах (поява домашнього тварини, фарбування, наявність в будинку букету живих квітів);
• свербіж, сльозотеча, висипи – нетипові ознаки.

У підлітків

За статистикою кожен десятий підліток хворіє на астму. До цього віку вже діагностовано захворювання і діти добре знають, як вести себе, щоб не спровокувати напад. До моменту статевого дозрівання у деяких пацієнтів хвороба як ніби відступає. Але це лише видимість, тому що реактивність бронхів зберігається і при впливі несприятливих факторів середовища хвороба повертається. Є випадки, коли недуга, відступив у підлітковому віці, повертається в літньому.

Нерідко через гормональної перебудови захворювання у підлітків протікає важко. Воно проявляється наступним чином:

• кашель, задишка, тяжкість у грудях посилюються ночами, після фізичних навантажень і емоційних потрясінь;
• подовжений видих (через суджені бронхи повітря виходить погано, тому потрібні додаткові зусилля з боку міжреберних і м’язів плечового пояса);
• під час нічного нападу кашлю хворий сідає в ліжку, впирається руками за спиною, намагається нахилитися вперед, піднімає і зводить плечі;
• під час нападу пацієнт задихається, тривалий кашель, болісний, його неможливо припинити, відкашлятися, тому що мокрота майже не відходить.

Симптоми залежно від ступеня астми

Терапевтичні заходи, результат хвороби залежать від тяжкості патологічного стану. Астма характеризується декількома ступенями:

Відео

Інформація представлена у статті носить ознайомлювальний характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації по лікуванню виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.