Цефтазидим – інструкція із застосування, протипоказання, аналоги

Згідно лікарської класифікації, Цефтазидим (Ceftazidime) відноситься до антибактеріальних препаратів з групи цефалоспоринів третього покоління. Його активна речовина цефтазидим пентагідрат допомагає при різних інфекційних захворюваннях. Ознайомтесь із інструкцією по застосуванню засобу.

Склад і форма випуску

Цефтазидим випускається у форматі порошку для приготування розчину. Його склад:

Опис Біло-жовтий кристалічний порошок
Концентрація цефтазидиму, г на флакон 1 або 2
Допоміжні компоненти Карбонат натрію
Упаковка Флакони по 1 або 2 г

Фармакологічна дія

Антибактеріальний препарат Цефтазидим діє бактерицидно, порушує синтез клітинної стінки бактерії, стійкий до дії бета-лактамаз. Засіб виявляє активність щодо ентеробактерій, кишкової палички, клебсиелл, морганелл, протеев, сальмонел, ацинетобактерий, псевдомонад, пептострептококков, стафілококів, клостридій, пептококков, кампилобактерий, параинфлюэнций.

Його неефективно використовувати проти золотистого стафілокока, хламідій, ентерококів, листерий, шигел, микрококков.

Після внутрішньом’язового введення засіб досягає максимальної концентрації через годину, зберігає такий рівень протягом 8-12 годин. Цефтазидим зв’язується з білками на 15%, виявляється в кістках, серце, синовіальної, плевральній рідині, плаценті, грудному молоці. Він слабо проникає в мозок, але при менінгіті накопичується в спинномозковій рідині.

Період напіввиведення дорівнює 2 годинам, у новонароджених – 6-8 годин, при гемодіалізі – 3-5 годин. Метаболізм не проходить у печінці, на 90% виводиться нирками у незміненому вигляді за добу, з жовчю виводиться менше 1% дози.

Показання до застосування

Згідно інструкції, показаннями до застосування Цефтазидиму є:

  • менінгіт;
  • перитоніт;
  • септицемія, сепсия;
  • гнійно-септичні стани;
  • септичний артрит, бактеріальний бурсит, остеомієліт;
  • інфікована бронхоектази, пневмонія, гострий, хронічний бронхіт, емпієма плеври, абсцес легенів;
  • абсцес нирки, гострий або хронічний пієлонефрит, уретрит, пієліт, цистит, простатит;
  • мастит, опіки, бешиха, ранові інфекції, флегмона;
  • ентероколіт, емпієма жовчного міхура, зачеревний абсцес, холангіт, дивертикуліт, холецистит;
  • ендометрит, вагініт;
  • мастоїдит, середній отит, синусит;
  • гонорея.

Спосіб застосування і дозування

Інструкція із застосування Цефтазидиму вказує, що його вводять внутрішньом’язово або внутрішньовенно. Доза залежить від віку, інфекції, функції нирок:

Захворювання Дозування, мг Кратність прийому, кожні … годин
Ускладнені інфекції сечовивідні 500-1000 8-12
Неускладнена пневмонія, захворювання шкіри 500-1000 8
Муковицсидоз, інфекція легенів 100-150 мг/кг ваги Тричі
Захворювання суглобів, кісток Внутрішньовенно по 2000 12
Нейтропенія 2000 8-12
Тяжкі, небезпечні для життя хвороби (гемофільтрація) Внутрішньовенно по 2000 8

При порушенні функції нирок, проведенні діалізу після введення початкової дози 1000 мг вона знижується. При перитонеальному діалізі засіб можна включати в рідину для проведення процедури в дозі 125-250 мг на 2 л Для літніх максимальна добова доза становить 3 р.

Чим розводити Цефтазидим

Для первинного розведення внутрішньом’язово вводиться розчину знадобиться 3 мл води для ін’єкцій, внутрішньовенно використовуваного – 10 мл Для внутрішньовенного краплинного введення отриманий розчин змішують з 50-100 мл одного з розчинів (фізрозчин, Рінгера, лактированный Рінгера, глюкози, декстрози, декстрози з хлоридом натрію). Використовувати можна тільки свіжоприготований розчин.

Розчин несумісний з розчинниками Хартмана, декстрану, лактатом для интраперитонеального діалізу. Для внутрішньом’язового введення засіб можна розчиняти лідокаїном (для анестезії), гідрокортизоном, цефуроксимом, клоксациллином, хлоридом калію, метронідазолом.

Особливі вказівки

Вивчення розділу особливих вказівок в інструкції допоможе правильно застосовувати засіб:

  1. При алергії на пеніциліни в анамнезі може розвинутися підвищена чутливість до Цефтазидиму.
  2. Використання засобу перешкоджає синтезу вітаміну К, тому що пригнічує роботу кишкової флори, знижує рівень факторів згортання крові. Це може закінчитися гипотромбинемией, кровотечею. Великий ризик розвитку кровотеч спостерігається у літніх, ослаблених хворих, при порушенні функції печінки, неповноцінному харчуванні.
  3. Під час лікування у деяких пацієнтів може розвинутися псевдомембранозний коліт. Якщо ступінь тяжкості легка, призначається скасування терапії. При важких станах необхідно відновлення водно-сольового, білкового балансу, призначення Бацитрацину, Метронідазолу, Ванкоміцину.
  4. При застосуванні ліків можливе розвиток позитивної реакції Кумбса, хибнопозитивної реакції сечі на глюкозу.
  5. Під час лікування заборонено вживання алкоголю. Інакше розвиваються дисульфирамоподобные реакції – гіперемія обличчя, нудота, спазми в животі та шлунку, блювота, зниження тиску, задишка, тахікардія, головний біль.
  6. Цефтазидим проникає через плаценту, тому призначається при вагітності у разі життєво важливої необхідності після співвідношення ризику і користі. Під час лактації використання засобу заборонено.

Цефтазидим дітям

У віці до 2 місяців призначають внутрішньовенні інфекції двічі на добу в добовій дозі 30 мг/кг маси тіла. До 12 років такі дозування складуть 30-50 мг/кг ваги у три прийоми. При зниженому імунітеті, муковісцидозі, менінгіті дітям призначають до 150 мг/кг маси тіла кожні 12 годин, але не більше 6 г на добу.

Лікарська взаємодія

Антибіотик Цефтазидим може по-різному взаємодіяти з іншими ліками:

  1. Його кліренс знижують петльові діуретики, Кліндаміцин, аміноглікозиди, Ванкоміцин, що призводить до посилення нефротоксичності.
  2. Хлорамфенікол та інші бактеріостатичні антибіотики знижують ефективність дії засобу.
  3. Заборонено поєднувати препарат з Гепарином, Ванкоміцином, гідрокарбонатом натрію.

Побічні дії

При терапії медикаментом можливий розвиток наступних побічних дій:

  • анафілактичний шок, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, озноб, некроліз, висипання, еритема, свербіж, еозинофілія, бронхоспазм;
  • холестаз, нудота, глосит, блювання, стоматит, діарея, гіпербілірубінемія, запор, підвищення активності трансаміназ (ферментів печінки, метеоризм, дисбактеріоз, абдомінальний біль;
  • гіпокоагуляція, лейкопенія, гемолітична анемія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, лімфоцитоз;
  • нефропатія, азотемія, анурія, гіперкреатинемія, олігурія, підвищення рівня сечовини в крові;
  • тремор, головний біль, енцефалопатія, запаморочення, судоми, парестезії;
  • флебіт, інфільтрат, біль у відні або місці уколу, геморагія;
  • суперінфекція, кандидоз;
  • носова кровотеча.

Передозування

Симптомами передозування Цефтазидимом інструкція називає парестезію, головний біль, запаморочення, судоми. Призначається симптоматичне лікування, специфічного антидоту немає. При важкому передозуванні можливе застосування гемодіалізу з вуглецем.

Протипоказання

Засіб з обережністю призначається при порушеннях роботи нирок, кровотечах або неспецифічному виразковому коліті в анамнезі, синдром мальабсорбції, в новонародженому віці. Протипоказаннями служать непереносимість компонентів складу, пеніцилінів, цефалоспоринів, важка ниркова недостатність.

Умови продажу та зберігання

Медикамент відноситься до рецептурних, зберігається далеко від дітей, при температурі до 25 градусів не довше 2 років.

Аналоги Цефтазидиму

Замінити засіб можна антибіотиками з групи цефалоспоринів. Аналогами Цефтазидиму є:

  • Лораксон, Медаксон, Тороцеф, Цефтріаксон – порошки для ін’єкційного розчину на основі цефтріаксону;
  • Цефотаксим – ліофілізат для розчину, що містить цефотаксим;
  • Цефоперазон – порошок для розведення на основі однойменного компонента.

Інформація представлена у статті носить ознайомлювальний характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації по лікуванню виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.