Черевний тиф — збудники, інкубаційний період та механізм передачі, діагностика і лікування

Здоровий травний тракт – мрія будь-якої людини. Однак навіть банальні симптоми (схильність до закрепів, частий стілець) повинні насторожити. Існує бактерія, наявність якого в організмі призводить до серйозних порушень, а при неправильному лікуванні ускладнення можуть бути згубними.

Що таке черевний тиф?

Хвороба гострого інфекційного характеру – черевний тиф – викликається сальмонелою. Збудник вражає лімфатичну структуру кишечника, викликаючи лихоманку, інтоксикацію, підвищену температуру тіла, загальне нездужання, різку загальмованість, характерну висип на шкірі, порушення свідомості. На сьогоднішній день інфекція практично знищена, багатьом країнам на високому рівні розвитку гігієни і медицини вдалося звести її розвиток до мінімуму. Антисанітарія часто створює середовище для розвитку бактерій.

Обстеження безлічі хворих показало, що інфікування є великою проблемою. Захворювання характеризується наступними шляхами поширення:

  • Передача трапляється частіше в жаркий період року.
  • Дорослий та дитина мають рівну 100% сприйнятливість до бактерії.
  • Носії небезпечні для здорових людей: хоча симптоми не проявляються, можлива передача збудника.
  • Навіть одиничні випадки можуть призвести до розвитку епідемії.
  • Шлях зараження може бути оральний або фекальний, через виділення переносника або хворого в навколишнє середовище.

Черевний тиф – класифікація

Різноманітна і класифікація черевного тифу. Основою вважається розрізнення варіантів захворювання: типового та атипового. Друга різновид хвороби ділиться на абортивний, стертий (будь-симптом відсутній), або безсимптомний, і інші види і форми хвороби. За допомогою специфічної діагностики можна встановити тип зазначеного захворювання, що допоможе швидше підібрати терапію носія бактеріальної інфекції.

Збудник черевного тифу

Бактерії salmonella typhi –збудники черевного тифу. Виглядає мікроорганізм як грампозитивна паличка з безліччю дрібних джгутиків. Навколишнього світу складно з нею боротися за можливості тривалого перебування її в середовищі (до двох місяців), наявності в продуктах харчування (молочні вироби, м’ясо і напівфабрикати). Дослідження довело що паличка стійка до зниження температури, а ось підвищення або вплив хімічних речовин діють на неї негативно.

Епідеміологія така: джерелом і носієм цього виду сальмонел є тільки людина. Якщо минуло інкубаційне дозрівання, починається виділення бактерій в середу, навколишнє хворої людини. Процес триває протягом клінічних проявів до повного одужання. Сальмонела тіфі і її етіологія, як і ознаки викликається нею захворювання, відомі вченим не так довго. Спір вона не утворює, зате містить ендотоксин, що впливає на людський організм.

Механізм передачі черевного тифу

Антропонозний черевний тиф передається простим шляхом – фекально-оральним, його патогенез дуже простий. Джерелом зараження може бути і вода, їжа, і побутові предмети, раніше стикаються з фекаліями в яких було безліч сальмонел. Поширення серед населення частіше відбувається через відкриті водойми або інші водні шляхи. Молочні продукти, м’ясо входять в особливу групу ризику.

Передача здійснюється як від тварини людині, так і навпаки, але перший буде просто носієм. Контактний або побутової випадки зараження рідкісні, таке трапляється тільки при стертій формі, коли хворий може й не знати про наявність патогенів. Такий механізм розвитку – порочне коло, щоб його зупинити, необхідно терапевтичне втручання. З’являтися і поширюватися по організму з лімфатичних вузлів, переходячи в кров, збудники можуть постійно. Селезінка та печінка уражаються, що завдає шкоди всьому організму.

Черевний тиф – інкубаційний період

Інкубаційний період черевного тифу різний, приблизний термін – від декількох днів до чотирьох тижнів. Раніше лікарі вважали, що хвороба прогресує повільно і поступово, але спостереження довело: гострий період є початком розвитку бактерій. Як тільки інфекція потрапляє в кровоносне русло, закінчується інкубаційний період, і проявляються перші показові симптоми.

Черевний тиф – симптоми

Симптоми черевного тифу можуть бути вкрай вираженими або навпаки, практично непомітними. Частіше клінічний перебіг захворювання дуже різноманітна і може характеризуватися в самому початку симптомами як у застуди або кишкового отруєння. Все залежить від тяжкості та форми хвороби. У середньому симптоматика така:

  • лихоманка;
  • висип;
  • кишкова кровотеча;
  • уражаються внутрішні органи хворого.

Важкий перебіг призводить до безлічі неприємних симптомів. Це:

  1. головний біль;
  2. гіпотонія;
  3. марення, сплутаність свідомості;
  4. брадикардія;
  5. при накопиченні ендотоксинів – інфекційно-токсичний шок;
  6. хворі загальмовані за нейротоксичної дії на нервову систему;
  7. живіт роздутий;
  8. у запущених випадках або важких формах – галюцинації.

Язик, з відбитками зубів, на якому спостерігається коричневий наліт, відноситься до типових показниками кишкових розладів. Підвищена температура – перший постійний симптом, який засвідчує присутність у крові продуктів життєдіяльності сальмонел. Хворі часто мляві, заперечними до навколишнього. Вивчають і глухість тонів серця, яка говорить про третій стадії хвороби, коли розвивається міокардит.

Висип є таким же характерним проявом, як температура. Виникає вона на другий тиждень розвитку хвороби. Зміни злегка виступають над поверхнею шкіри, покривають невеликі ділянки шкіри спини, грудної клітки і живота. Обличчя частіше не порушено. Блідо-рожеві круглі висипання з чіткими кордонами – розеола – зберігаються близько 4 днів, а потім безслідно проходять. Елементи висипу можуть періодично себе проявляти.

Діагностика черевного тифу

Аналіз крові на черевний тиф здають на ранніх термінах хвороби, виділяють його з допомогою посіву на поживні середовища. Через 3-4 дні можна отримати відповідь. Серологічний аналіз є допоміжним, а робити його слід з допомогою РНГ. Здається на лабораторний аналіз сеча і кал, а також вміст кишечнику та дванадцятипалої кишки після проведення зондування.

Лікування черевного тифу

Проводитися лікування черевного тифу має в стаціонарі, де для пацієнта буде організовано правильний і необхідний догляд. Інфекційний тип захворювання дуже заразний, тому чоловік повинен бути ізольований від оточуючих. Лікарі призначають прийом антибіотиків, при сильному отруєнні токсинами прописується специфічний курс лікування, суміші для внутрішньовенного введення. Виписують хворого на 20 день після нормалізації температури тіла, коли аналіз на бактеріальний посів негативний.

Дієта при черевному тифі

Стандартна дієта при черевному тифі повинна бути калорійною, легко засвоюватися організмом і корисною. Рекомендовано все парове, максимальна різноманітність каш, легких супів і напої у великих кількостях. Щоб організм швидше відновлювався, слід їсти малими порціями не менше п’яти разів на день: так кишечник не буде порожнім або перенапружуватися. Збалансоване харчування – один з етапів швидкого одужання, організм не повинен голодувати.

Ускладнення черевного тифу

Медпрацівники проти самолікування, адже це веде до ряду проблем. Наслідки черевного тифу можуть бути дуже важкими: це кровотечі в кишечнику, ускладнення типу перитоніту, провисання стінки кишки. У більшості випадків прогнози сприятливі, є всі шанси на повне одужання. Можливі неспецифічні ускладнення:

  • запалення легенів;
  • холецистит;
  • закупорка судин тромбами.

Профілактика черевного тифу

Профілактика черевного тифу включає в себе попередження захворюваності, передача збудника повинна блокуватися, у місцях спалаху оголошується тифозний статус. При виїзді в країни підвищеного ризику слід провести вакцинацію і дотримуватися усіх правил особистої гігієни. При перших підозрах або появі симптомів звертайтеся за допомогою до лікарні.

Відео: черевний тиф – що це таке