Депресивний синдром — види захворювання, клінічна картина, способи медикаментозної терапії

Хворобливий стан, який обумовлений безліччю фізичних або психічних відхилень називається депресивним синдромом. Захворювання може супроводжуватися порушеннями діяльності вегетативної нервової системи, шлунково-кишкового тракту, порушеннями гормонального фону. Синдром вимагає комплексного лікування.

Симптоми депресивного синдрому

Комплекс ознак розлади психіки позначається як депресивний синдром (депресія). До початкових симптомів патології відносять тугу, смуток, апатія, загальмованість. Захворювання характеризується депресивної тріадою, яка включає в себе:

  • Меланхолію. Вираженість може варіюватися від слабкої пригніченості і похмурої похмурості до сильної апатії, з почуттям безвихідності й відсутністю сенсу життя. При тяжкому перебігу захворювання пацієнти відчувають тугу аж до відчуття стиснення в грудній клітці (т. зв. вітальна туга).
  • Мляву активність мозку. Проявляється дуже тихою, сповільненої промовою, труднощами зосередження, збіднінням асоціацій, погіршенням короткострокової, довгострокової пам’яті.
  • Гальмування реакції і рухів. Міміка пацієнтів при цьому скорботна, загальмована, іноді застигла, прагнення до професійної або будь-якої іншої діяльності практично повністю відсутня. У деяких випадках така загальмованість і повільність може змінюватися нападом зневіри, при якому пацієнт кричить, заподіює собі травми, каліцтва, плаче або виє. При запущеній депресії спостерігається повна нерухомість (депресивний ступор).

Для захворювання характерне прояв безлічі соматовегетативних розладів, до яких відносять порушення сну, розлад апетиту (від повної відмови від їжі до неконтрольованого обжерливості), схуднення, ендокринні патології. У жінок нерідко порушується або повністю відсутній менструальний цикл. При депресії у хворих:

  1. знижуються захисні реакції;
  2. послаблюється лібідо;
  3. з’являється неуважність, схильність до суїциду.

Клінічні прояви депресивного стану, як правило, виникають рано вранці або вночі. У цей час у хворих загострюються відчуття безнадійності, трагізму того, що відбувається. Нерідко захворювання набуває форму емоційної апатичності: пацієнт скаржиться на байдужість, байдужість до навколишнього світу. При відсутності лікування захворювання переходить в хронічну форму, а порушення психіки, фізичні патології активно прогресують.

Причини

Депресія може виявлятися у людей різного віку. Психічний розлад може бути наслідком як органічних уражень регулюючих систем організму (наприклад, з-за пухлини, що продукує гормони), так і соціальних чи особистих проблем. Основними факторами, що провокують синдром, є:

  • генетична схильність;
  • особливості функціонування центральної нервової системи;
  • ендокринні патології;
  • перенесена травма голови;
  • прийом наркотиків, вживання алкоголю;
  • крововилив у мозок;
  • дисбаланс нейромедіаторів (дофаміну, серотоніну);
  • вагітність;
  • злоякісні новоутворення;
  • нестійкість психіки (як правило, у підлітків);
  • постійні стреси, втрата значимого об’єкта.

Види депресивного розладу

Захворювання може протікати в різних формах залежно від першопричини, наявності супутніх патологій (як психічних, так і психічних). По специфічних клінічних симптомів виділяють маніакально-депресивний, суїцидальний, невротичний, астено-депресивний і тривожно-депресивний тип. Нерідко види депресії поєднуються між собою.

Маніакально-депресивний синдром

Розлад психіки, що характеризується чергуванням двох фаз: маніакальною (ейфорії) та депресивною. Перша фаза проявляється підвищеним настроєм, енергійністю, психомоторним збудженням. У цей період пацієнти, як правило, багато розмовляють, сміються, проявляють ініціативу в роботі, захоплення. Нерідко хворі починають неадекватно оцінювати себе: з’являється впевненість у власній геніальності, деякі видають себе за відомих художників, поетів та ін

Депресивна фаза – повна протилежність маніакальною: у пацієнта падає самооцінка, відбувається ослаблення і пригноблення психомоторної активності, скутість рухів, виявляється туга, загальмовуються розумові процеси. Іноді такі емоційні «гойдалки» є нормою, наприклад, при втраті близької людини. Основною причиною маніакально-депресивного розладу є аутосомно-домінантне успадкування.

Цей вид депресії лікується тільки стаціонарно з використанням сильних лікарських засобів (антидепресантів, транквілізаторів). Іноді, при легкому перебігу та відсутності вторинних психічних розладів, соматичних патологій, можливо амбулаторне лікування за допомогою фізіотерапії і регулярними консультаціями психолога і психотерапевта.

Астено-депресивний

Це вид депресії, для якого характерні загальна слабкість, стомлюваність, тривожність, підвищена емоційна чутливість, повільність рухів і мови. До причин астено-депресивного синдрому відносять:

  • стресові ситуації;
  • онкологічні ураження;
  • важкі операції;
  • інфекційні захворювання;
  • порушення гормонального фону.

Затяжний перебіг захворювання часто супроводжується розвитком комплексу провини, зниженням самооцінки, фізичними захворюваннями (властиві порушення роботи травної системи, гіпертонія, розлади апетиту, сну, порушення менструального циклу). У молодих людей, підлітків астено-депресивна форма розлади психіки нерідко набувають яскраве негативне забарвлення. При цьому проявляються такі симптоми:

  • істерики;
  • безпричинна грубість;
  • депресивний марення (самознищення, провини, гріховності);
  • підвищена дратівливість;
  • озлобленість.

Особливість цього різновиду депресії – покращення емоційного і психічного стану пацієнта після усунення причини патології, гарного відпочинку та усунення соматичних симптомів. Терапія залежить, насамперед, від тяжкості захворювання і його основної причини. Показано:

  1. психотерапія;
  2. застосування антидепресантів, заспокійливих засобів;
  3. методи фізіотерапії.

Тривожно-депресивний

Психічні розлади тривожно-депресивного характеру проявляється панічними атаками, постійним відчуттям тривоги без причини, підозрілістю, манією переслідування. Захворювання характерно для пацієнтів у підлітковому періоді внаслідок підвищеної емоційності, вразливості, комплексу неповноцінності. Часто пацієнти сильно бояться бути покараними за вчинені або недосконалі вчинки. Важливий ознака розлади – втрата здатності об’єктивно оцінювати навколишню обстановку.

Все що відбуваються ситуації представляються підлітку в похмурому світлі, сприймаються вкрай вороже. Нерідко пацієнтам ввижається, що всі навколишні їх обманюють. Причинами розладу є серйозні порушення гормонального фону. Лікування розлади у важких формах проводять в стаціонарі із застосуванням сильнодіючих ліків, у легкій – амбулаторно за допомогою психолога і фізіотерапії.

Суїцидальний

Таке порушення психіки як суїцидальний синдром розвивається внаслідок будь-яких негараздів, трагедій, після яких людина перебуває в украй пригніченому стані, відчуває, що не в силах пережити поточну ситуацію і робить спробу самогубства. Захворювання проявляється панічними атаками, психопатичними нахилами, маячними ідеями. При суицидальном синдромі показано тривале стаціонарне лікування антидепресантами, нейролептиками.

Невротичний

Основною причиною такого виду синдрому стає затяжний невроз. Клінічна картина відрізняється від інших типів захворювання повільним і спокійним плином, м’якістю симптоматики, наявністю здорового глузду, готовністю до лікування і усунення проблеми. Нерідко невротичний синдром супроводжується фобіями, нав’язливими ідеями, истериями, але пацієнт зберігає самосвідомість і усвідомлює наявність хвороби.

Для невротичного типу депресії характерний широкий діапазон клінічних проявів – від нормального, спокійного стану до вираженої тривоги, істерії. Іноді розлад викликає труднощі в діагностиці і диференціювання з-за слабких проявів. Для усунення невротичного синдрому призначають фармакологічну терапію, спрямовану на піднесення життєвого тонусу пацієнта, покращення ясності розуму, усунення перезбудження і нормалізацію режиму сну. Застосовують:

  1. антидепресанти;
  2. снодійні та нейролептики;
  3. вітамінні комплекси;
  4. фізіотерапію.

Лікування депресивного синдрому

Фахівці визначають депресію як серйозні порушення психіки, особистості людини, що вимагає застосування сильнодіючих лікарських препаратів. Комплексна терапія передбачає наступні лікувальні заходи:

  • Застосування антидепресантів, психотропних, седативних препаратів, транквілізаторів.
  • Проведення сеансів психотерапії, обстеження у психіатра, подальшу роботу з психологом.
  • Забезпечення комфортних умов для пацієнта, зміну місця роботи, кола спілкування, переїзд.
  • Допомога хворому у відмові від шкідливих звичок, нормалізації режиму праці, сну і відпочинку, системи живлення.
  • Використання фізіотерапії, світло-терапії, арт-терапії, музикотерапії та ін.

При тяжкому перебігу синдрому, що супроводжується маренням, галюцинаціями, показано тривале курсове застосування нейролептичних медикаментів. Крім того, для лікування депресії ефективні спорт, йога, спілкування з тваринами (дельфінами, собаками, кіньми). Рідні та близькі хворого повинні надавати моральну підтримку, не бути байдужими.

Відео

Інформація представлена у статті носить ознайомлювальний характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації по лікуванню виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.