Функціональний закреп у дітей — ознаки, види захворювання, діагностика

Одне з найбільш поширенних порушень моторної, секреторної, всмоктуючої роботи кишечника у дітей не пов’язано з органічними, структурними та генетичними патологіями. При функціональному закрепі через зміни тонусу кишки протягом тривалого часу відсутні випорожнення. Такий стан має різні причини і симптоми.

Критерії функціонального закрепу

Патологічні процеси, що відбуваються в кишечнику при функціональному закрепі, не вважаються захворюванням. Щоб правильно діагностувати цей стан, міжнародні експерти виділили ряд критеріїв. Патологію підтверджують не менше двох таких ознак:

• сухий кал невеликими фрагментами, схожий на «овечий»;
• кількість дефекацій за тиждень – менше трьох;
• відчуття неповного випорожнення кишечника;
• кількість калу, що виділяється за добу, менше 35 грам;
• натуження становить чверть від часу процесу дефекації;
• травмування області ануса каловими масами.

Медики відносять закреп у дітей до функціонального типу при наявності таких умов:

• стілець рідко з’являється без використання проносних препаратів;
• відсутні критерії для діагностування синдрому роздратованого кишечника;
• ознаки зберігаються протягом трьох місяців після виявлення закрепу;
• симптоми патології виникли за півроку до діагностики.

Причини закрепу у дітей

Функціональний характер порушення обумовлений зміною тонусу м’язів кишечника. Існують дві причини такого стану. Закрепи поділяються на види:

• Спастичний, який характеризується наявністю спазми в кишечнику. В результаті цього калові маси застоюються, ущільнюються на окремій ділянці товстої кишки.
• Гіпотонічний вид відрізняється слабкою перистальтикою кишечника, спровокованої неправильним харчуванням, низькою фізичною активністю.

Нерідко функціональна затримка стільця виникає у новонароджених. Запор у дітей провокують такі фактори:

• недоношеність;
• гіпотонія м’язів після рахіту;
• неправильне харчування матері в період лактації;
• тривалий прийом ліків;
• заміна суміші на інший вид;
• дефіцит заліза;
• патології нервової системи немовляти.

Функціональний запор у дошкільному, шкільному віці формується у дітей як результат:

• вживання в їжу протертих продуктів, рідких каш;
• відсутність звички спорожняти кишечник;
• нестачі в раціоні харчових волокон;
• придушення позиву до дефекації;
• порушення режиму прийому їжі;
• нестачі вживання рідини;
• неврозів при адаптації до дитячого саду, у разі розлуки з мамою;
• захворювань інших органів.

Спастичного

Порушення іннервації кишечника викликає появу спазмів. Це призводить до затримки просування калових мас. Спастичний запор у дітей виникає у разі:

• переходу на штучне вигодовування;
• раннього початку вживання коров’ячого молока;
• введення для прикорму нових продуктів, до яких кишечник ще не адаптувався;
• порушення психіки;
• стресових ситуацій;
• енцефалопатії;
• ендокринних порушень;
• патології обміну речовин;
• ДЦП.

Гіпотонічного

Функціональний характер порушення роботи кишечника у дітей може проходити за гіпотонічним типом.

Уповільнення моторики, зниження тонусу м’язів провокує низька фізична активність.

Причинами появи проблем з дефекацій у цьому разі можуть бути:

• порушення режиму харчування;
• наявність вапна в випивається води;
• харчова алергія;
• недостатнє вживання рідини;
• психічні перевантаження;
• надмірна вага;
• неправильне привчання до горщика.

Симптоми

Функціональне порушення дефекації супроводжується місцевими симптомами. У дитини може спостерігатися відсутність стільця або рідкісний процес випорожнення. У дитячому віці іноді з’являються:

• кишкові кольки;
• здуття живота;
• домішки крові в калі;
• метеоризм;
• біль при дефекації;
• маленькі порції калу;
• поява випорожнень у вигляді дрібних «ковбасок», «кульок»;
• відчуття тиску в області заднього проходу.

Для патологічного стану у дітей характерне виникнення позакишкових симптомів:

• зниження апетиту;
• головного болю;
• примхливості;
• дратівливості;
• втоми;
• збудливості;
• слабкості;
• нудоти;
• блідості шкірних покривів;
• гноячкових висипів.

Ознаки функціонального запору відрізняються в залежності від стадії патологічного стану:

Принципи діагностики та лікування

Обстеження дітей, які мають функціональне порушення стільця, починають зі збору анамнезу. Лікар проводить огляд пацієнта, пальцеве дослідження прямої кишки. Для діагностики використовують:

• загальний, біохімічний аналіз крові виявляє наявність запальних процесів;
• дослідження калу на дисбактеріоз;
• копрологию – вивчає випорожнення для оцінки стану органів ШЛУНКОВО-кишкового тракту;
• дослідження калу на наявність гельмінтів;
• УЗД печінки, підшлункової залози – виявляє патології органів;
• рентгенографія черевної порожнини – визначає функціональний стан кишечника.

Лікування запору у дітей починають з нормалізації харчування. Важлива роль видаляється дотримання водного режиму. Дієта залежить від виду функціонального порушення. Лікарі дають такі рекомендації:

• При спастичному типі патології харчування включає відварні овочі, м’ясо, яйця, рослинне масло, фруктові соки. Обмежують їжу, багату клітковиною.
• У разі гіпотонічного виду використовують чорнослив, сирі овочі і фрукти, пшеничні висівки. Під забороною знаходяться макарони, манна, рисова каша, кисіль, шоколад.

Щоб впоратися з симптомами функціонального порушення у дітей, лікарі рекомендують такі методи лікування:

• підвищення фізичної активності;
• вилікування захворювань, що спровокували запор;
• фізіопроцедури – лікувальна гімнастика, голкорефлексотерапія, парафінові аплікації, імпульсні струми;
• курси клізм для очищення;
• консультації психотерапевта при психогенних причини патології;
• масаж живота.

Медикаментозна терапія при запорі у дітей включає використання препаратів з урахуванням різновиду функціонального порушення:

• засобів, які активізують моторику товстої кишки;
• спазмолітиків – усувають симптоми спастичного виду патології;
• проносних – забезпечують дефекацію;
• жовчогінних – формують нормальні калові маси;
• пробіотиків – відновлюють мікрофлору кишечника;
• ферментів – нормалізують травлення.

Відео

Інформація представлена у статті носить ознайомлювальний характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації по лікуванню виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.