Герпес на руці: причини зараження, діагностика, як лікувати народними методами і препаратами

Поява висипань в області рук важко ідентифікувати, як вірусне ураження, зважаючи на те, герпес на руці рідкісне явище, і багато хто не знають, що це захворювання може мати таку область локалізації. Незважаючи на те, що вірус герпесу рідко вражає кінцівки, він може бути не менш небезпечний, ніж звичні форми захворювання (оральна та генітальна). Для того, щоб запобігти зараженню, необхідно знати механізм його розповсюдження і причини виникнення.

Що таке герпес на руці

Вірусне захворювання герпес вражає переважно шкіру в області губ, очей, зовнішніх статевих органів. Цієї хвороби характерні відмітні ознаки у вигляді висипання, яке візуалізується як бульбашки з прозорою рідиною всередині. Потрапляючи в організм, вірус вбудовується в клітини на генетичному рівні і залишається там назавжди. Збудником захворювання є вірусні штами. В залежності від штаму герпевируса виділяється 8 типів захворювання (6, 7, 8 типи до кінця не вивчені):

• Вірус простого герпесу (ВПГ)-1 – провокує висипання на губах;
• ВПГ-2 – висип локалізується в області геніталій;
• ВПГ-3 – вітряна віспа та оперізувальний лишай;
• мононуклеоз;
• цитомегаловірус.

Герпес на пальцях рук і долонях – рідкісне явище, тому що вірус самостійно не може змінити місце локалізації, і для його переміщення необхідний контакт шкіри рук з ураженої зоною. Поява герпетичної висипки на руках обумовлено впливом лише зовнішніх факторів, зважаючи на те, що вірус здатний вражати області, позбавлені механізму самоочищення. Губи і геніталії позбавлені потових і сальних залоз, тому вони вразливі до патогенних мікроорганізмів. Шкіра рук менш сприйнятлива до вірусів, але при наявності зовнішніх причин герпес може вразити і цю зону.

Причини

Вірус являє собою неклеточного агента, який переносить інфекції, який є найбільшою біологічною формою, що існує на землі. Він може розмножуватися тільки усередині клітин живих істот. Поширюються віруси декількома шляхами – повітряно-крапельним, фекально-оральним, статевим і побутовим. Штам герпесу потрапляє в організм людини найчастіше в ранньому дитинстві, але може роками не давати про себе знати, перебуваючи в пасивній формі. Основною причиною появи герпетичних высыпанийявляется наявність в організмі одного з вірусних штамів.

При наявності факторів, що провокують перехід захворювання в активну форму, вірус рецидивує і починає активно розмножуватися, що проявляється в появі висипки на руках. До причин, що сприяють рецидиву, відносяться:

• переохолодження кистей;
• зниження імунітету на тлі перенесених інфекційних захворювань;
• сильна перевтома;
• нестабільний емоційний фон, стреси;
• травми рук і пальців;
• наявність ушкоджень шкіри, тріщин, подряпин;
• екзема, дерматит, нейродерміт (як вторинні фактори, що сприяють перенесенню вірусу герпесу з основного місця локалізації);
• довге перебування на сонці або в солярії.

Локалізація

Запалення тканин рук, викликана проникненням гноєтворні мікроби, називається панарицій. Герпетичний панарицій – це запальний процес, спровокований герпесвирусом. Папули можуть локалізуватися на зовнішній (тильної) і внутрішньої (долонній поверхні пальців, долонях, кистях, передпліччях і плечах. Герпес на долонях і пальцях зустрічається частіше, ніж поява роздратування в інших зонах руки. Поразка плечової області і передпліч є свідченням дуже слабкого імунітету і потребує проведення термінових заходів щодо його нормалізації.

У виняткових випадках, при сильно пригнобленої імунній системі, може з’явитися оперізувальний лишай. Таке захворювання не розвивається виключно тільки на руках, воно зачіпає великі поверхні тіла і поширюється на шию, обличчя, лікті. Оперізувальний лишай носить переважно односторонній характер (висипання спостерігаються лише на одній половині тіла).

Симптоми

Вірус, вражаючи шкіру рук, викликає симптоми, схожі з проявом ураження в інших локалізаціях. Захворювання характеризується стадійністю симптоматики з посиленням вираженості ознак у міру поширення вірусу з організму:

Особливості зараження у дітей

Герпес між пальцями рук частіше зустрічається у дітей, ніж у дорослих, через те, що шкіра дитини ще дуже ніжна і не може забезпечити повноцінний захист від проникнення вірусів та інфекцій. Крім цього зараженню сприяє зневага гігієною і наявність множинних мікротріщин на руках у дітей, що виникають внаслідок їх гіперактивності. При контакті дитини з носієм вірус герпесу швидко проникає в дитячий організм, легко минаючи ще слабкий імунітет.

Зараження герпесом не означає, що шкіра рук дитини відразу покриється висипом. Вірус може залишатися пасивною формою і активізується тільки при виникненні провокуючих чинників (наприклад, при простудних або інфекційних захворюваннях, переохолодженні). До групи підвищеного ризику зараження відносяться діти, у яких є герпетичний стоматит – звичка брати пальці в рот може призвести до поширення захворювання на верхні кінцівки.

Небезпека захворювання

Форма герпесу, при якій вогнище запалення локалізується на руках, не вважається небезпечним захворюванням для людей, які мають нормальну імунну захист. У цієї категорії пацієнтів хвороба рідко протікає у важкій формі і не призводить до ускладнень. Але при наявності імунодефіциту при переході герпесу в іншу форму (генітальну, оральну), відсутність адекватного лікування може призвести до поширення інфекції на інші тканини і погіршення загального стану.

Якщо вірус переноситься з рук в область жіночих геніталій – це може призвести до ураження шийки матки, сприяти розвитку онкологічних захворювань. Активізація захворювання під час вагітності становить загрозу для плода, в результаті якої у новонародженого може розвинутися генералізований герпес. Герпетичні ураження очей чреваті глибоким ураженням рогівки, тому важливо не допускати контакту інфікованих рук з областю особи.

У дітей захисні системи організму ще остаточно не сформовані, тому відсутність лікування може призвести до появи таких ускладнень, як стоматити, менінгіти, енцефаліт. Крім цього, ризик перенесення вірусу в інше місце локалізації у дитини вище, ніж у дорослих, з огляду на те, що діти випадково можуть розкрити болючий пухирець, сприяючи поширенню інфекції.

Діагностика

Лікар діагностує захворювання на підставі візуального огляду, вивчення скарг пацієнта. Герпес має характерні зовнішні прояви і специфіку розвитку, однак деякі вірусні хвороби можуть бути схожі за візуальному ознакою з герпетическими, наприклад:

• алергія;
• бактеріальне запалення тканин;
• поверхневий опік;
• роздратування шкіри після зіткнення з деякими видами рослин або укусів комах;
• дісгідротіческая екзема;
• контагіозний пустульозний дерматит.

При наявності сумнівів щодо наявності в організмі вірусу герпесу проводиться диференціальна діагностика. Цей діагностичний метод полягає у виключенні схожих по симптоматиці захворювань на підставі характерних фактів та ознак. Діагностика проводиться до тих пір, поки не буде виявлений єдино вірний діагноз:

Лікування герпесу на руках

Висипання герпетичного характеру на руках не сприйнятливі до місцевого впливу препаратів на основі ацикловіру, який ефективно усуває висипання на губах. У зв’язку з цим лікування вірусного ураження передбачає комплексний підхід, що поєднує прийом оральних лікарських засобів і місцеву обробку уражених ділянок. На різних стадіях хвороби лікарі призначають різні групи препаратів, спрямованих на усунення симптомів, властивих певному етапу розвитку патології.

Повністю позбавитися від вірусу, одного разу потрапив в організм, не представляється можливим, тому завдання терапії зводиться до мінімізації ризику можливих негативних наслідків та запобігання розповсюдження інфекції. Після усунення ознак активізації герпесу необхідність продовжувати комплексне лікування відсутня. Носій вірусу повинен піклуватися про підтримку свого імунітету, щоб не допустити рецидиву хвороби.

Медичні препарати

Лікар призначає лікування виходячи зі ступеня ураження шкірних покривів, загального стану пацієнта та наявності факторів, які можуть уповільнити процес одужання. При лікуванні вірусного захворювання застосовуються такі групи ліків:

• противірусні (Валоцикловир, ін’єкції Панавир, таблетки Фамвир);
• імуномодулятори (Анаферон, Генферон, Віферон);
• антигістамінні препарати (Супрастин, Зовіракс);
• місцеві анальгетики (крем Меновазин, мазь Лідокаїн);
• антисептики (Хлоргексидин, Фукорцин);
• антибактеріальні засоби (якщо приєдналася вторинна інфекція, антибіотики призначають виходячи з виду інфекційного збудника).

Основу медикаментозної терапії при герпетичному ураженні рук складають противірусні препарати, які підвищують стійкість організму до інфекцій і сприяють виробленню інтерферону (білка, що виробляється у відповідь на вірусне ураження). Ефективним засобом рослинного походження є препарат російського виробництва Панавир:

• назва: Панавир;
• характеристики: біологічно активний полісахарид, отриманий з рослини пасльону бульбоносний, випускається в декількох формах (розчин, супозиторії, гель, спрей), сприяє швидкій регенерації тканин, володіє протизапальними властивостями;
• плюси: не токсичний;
• мінуси: висока вартість.

Для швидкого усунення виражених больових відчуттів застосовуються місцеві знеболюючі засоби у вигляді гелів, мазей. Активною діючою речовиною анестетиків є лідокаїн або бензокаїн, які можуть бути сильними алергенами. Перед використанням знеболюючих препаратів необхідно впевнитись у відсутності алергічної реакції на складові компоненти:

• назва: Меновазин;
• характеристики: комбінований анестетик швидкого дії на основі бензокаїн, прокаїну і ментолу. Випускається у вигляді мазі і розчину для зовнішнього застосування, миттєвий знеболюючий ефект досягається шляхом розширення судин під впливом ментолу і блокування прокаином натрієвих елементів нервових закінчень;
• плюси: моментальне усунення больового синдрому;
• мінуси: є протипоказання.

Народні методи

Використання рецептів народної медицини для лікування герпесвирусацелесообразно тільки для підтримки імунітету і прискорення процесу загоєння, так як знищити вірус гомеопатичні засоби не в змозі. Найбільш ефективними народними способами, які доповнюють методи традиційної медицини, є ванни і компреси на основі відварів і настоїв лікарських трав:

1. Настоянка зеленого чаю. Залити крупнолистовий зелений чай окропом і залишити настоюватися протягом 20 хвилин, після чого остудити і профільтрувати отриманий відвар. Щодня на 15 хв. прикладати до ураженої поверхні бинтову пов’язку, змочену в розчині чаю.
2. Припікання соком чистотілу. Перед обробкою бульбашок необхідно змастити прилеглі здорові області жирним кремом або вазеліном, щоб не допустити опіку. Зрізавши стебло рослини, слід очистити його від шкірки і наносити точково сік, що виділився на герпетичні везикули. Процедуру рекомендується проводити 3-4 рази в день.
3. Ванночки на основі ромашки. 100 г аптечного збору ромашки залити окропом і варити 10-15 хвилин, після чого відвар залишити охолоджуватися до кімнатної температури. Перелити лікувальний розчин у ємність для прийняття ванн і опустити в нього кисті рук. Цю процедуру слід повторювати щодня перед сном до повного зникнення симптомів герпесу.

Профілактика

Для запобігання зараження вірусом або його повторного рецидиву слід дотримуватися рекомендованих профілактичних заходів. Першочерговим завданням є зміцнення імунітету, що досягається шляхом дотримання правил здорового харчування, прийому комплексу вітамінів і загартовування. Основні правила, дотримуючись яких можна істотно знизити ризик зараження герпесом, наступні:

• дотримання гігієни;
• застосування антибактеріальних засобів;
• відмова від шкідливих звичок;
• ведення здорового способу життя.

Фото герпесу на руках

Відео

Інформація представлена у статті носить ознайомлювальний характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації по лікуванню виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.