Гіменолепідоз у людини: причини та симптоми изахворювання, лікування і профілактика
Зміст
За даними всесвітньої організації охорони здоров’я, 4,5 млрд. людей у світі заражені тими чи іншими видами паразитів. У цю статистику входить не тільки населення країн, що розвиваються, але і жителі благополучних регіонів. Більшість людей навіть не підозрює про наявність гельмінтів в організмі. Гіменолепідоз ? глистова інвазія, що вражає як дітей, так і дорослих, що вимагає ретельного лікування та дотримання рекомендацій лікаря.
Що таке гіменолепідоз
Глистова інвазія, що викликається стрічковими черв’яками, карликовим і щурячою цепнем, називається гименолепидозом. Перелічені збудники паразитують у тонкому кишечнику, як правило, провокуючи субклінічний хронічний перебіг хвороби. Судити про зараження можна тільки при виявленні яєць гельмінтів у калі хворого. Серед пацієнтів переважають діти внаслідок низького рівня особистої гігієни, оскільки при гіменолепідозі висока ймовірність аутоінвазіі (самозаражения).
Причини
Збудниками гіменолепідозу є карликовий ціп’як (Hymenolepis nana) і щурячий ціп’як (Hymenolepis diminuta, гименолепис диминута). Останній гельмінт зустрічається набагато рідше, вражає, як правило, щурів, мишей. Доросла особина має 20-60 см в довжину, характеризується наявністю рудиментарного хоботка без гачків. Проміжними господарями щурячого ціп’яка виступають таргани, борошняні черв’яки, блохи та ін. Люди можуть заразитися при вживанні в їжу сирого тіста, погано пропечені виробів, злаків, на яких присутні личинки паразита.
Карликовий ціп’як ? це стрічковий гельмінт, що досягає в довжину до 5 см і має головку, шийку і лентовидное тіло. Головка оснащена чотирма присосками і хоботком з набором хітинових гаків (25-30 штук). Людина є проміжним і кінцевим господарем гельмінтів. Спосіб зараження карликовим цепнем ? орально-фекальний (при вживанні яєць гельмінта з харчовими продуктами, водою або при нестачі особистої гігієни).
Карликовий ціп’як викликає механічне пошкодження стінок кишечника, що призводить до запалення, дозріванню хвороботворної мікрофлори та порушення ферментативних процесів в організмі. Крім того, має місце загальна інтоксикація внаслідок негативного впливу продуктів життєдіяльності збудника геминолепидоза, що проявляється пригніченням захисних властивостей організму, роздратуванням нервових закінчень тонкого кишечника.
До того ж існує ймовірність поєднання геминолепидоза і ентеробіозу, що ускладнює перебіг захворювання та сприяє повторної інвазії. Примітно, що спільне зараження карликовим цепнем і аскаридами неможливо, оскільки дані види глистів є антагоністами. Захворювання являє особливу небезпеку в силу того, що паразити можуть протягом багатьох років непомітно жити в людині, руйнуючи його зсередини.
Шляхи зараження
Основний спосіб зараження гименолепидозом ? орально-фекальний, при якому інвазія відбувається після потрапляння в організм людини яєць гельмінтів із забрудненою водою, продуктами харчування, немитими овочами та фруктами. Крім того, серйозною причиною зараження є недотримання основних правил особистої гігієни (особливо це стосується дітей). Проміжним господарем для карликового ціп’яка виступає теж людина, тому весь життєвий цикл паразита може проходити в людському організмі.
Після попадання яйця в тонкий кишечник з нього виходить личинка, яка впроваджується в ворсинки слизової оболонки і починає тканинну фазу інвазії. Через кілька днів дозріла личинка виходить у просвіт тонкої кишки, що дає початок кишкової фази розвитку глиста. Повне дозрівання личинки до статевозрілої особини відбувається за 2-3 тижні. У рідкісних випадках при ослабленому імунітеті яйця гельмінта досягають зрілості в кишечнику, не виділяючись в зовнішнє середовище.
Ознаки
При попаданні глистів в організм починаються хронічні запальні процеси у слизовій оболонці кишечнику, що перешкоджає нормальному всмоктуванню поживних речовин. Кожен третій випадок характеризується субклінічним перебігом, без виражених симптомів. Тяжкість прояви захворювання залежить від кількості гельмінтів в організмі. Розрізняють наступні ознаки гіменолепідозу:
- субфебрильна температура (до 37,5 ° С);
- болі в животі;
- підвищене слиновиділення;
- стомлюваність, дратівливість, загальне нездужання;
- зниження апетиту;
- ламкість волосся і нігтів;
- печія, діарея;
- риніти, свербіж у носі;
- прояви алергії (свербіж, висипання).
Аналіз на гіменолепідоз
Основним методом діагностики є мікроскопічне дослідження калових мас для визначення кількості яєць. Проводиться дане дослідження триразово з інтервалом у п’ять днів для виявлення паразитів на різних стадіях розвитку. Для підвищення ефективності обстеження хворому перед здачею аналізу призначаються протигельмінтні препарати, які сприяють виходу великої кількості яєць карликового і щурячого ціп’яків в просвіт кишки.
Крім того, інформативним є аналіз крові для визначення прискорення ШОЕ (швидкість осідання еритроцитів), лейкопенії, еозинофілії, гіпохромній анемії. При встановленні діагнозу слід диференціювати гіменолепідоз та інші глистні інвазії (наприклад, дифілоботріоз, теніоз). Серологічне дослідження патології на сьогоднішній день не розроблено.
Лікування
Клінічний перебіг хвороби характеризується больовими, алергічними, диспепсичними та астеноневротическими проявами, тому дію використовуваних засобів спрямоване на усунення перерахованих симптомів. Труднощі лікування полягають у можливості повторного зараження, тому пацієнту необхідно особливу увагу звернути на особисту гігієну і змінити раціон харчування.
Основним методом лікування є застосування офіційних лікарських засобів. Медикаментозна терапія полягає в прийомі таких груп препаратів:
- Протигельмінтні засоби застосовуються для дегельмінтизації організму.
- Адсорбенти і пробіотики призначаються для нормалізації стільця і усунення ознак інтоксикації продуктами життєдіяльності глистів.
- Вітамінно-мінеральні комплекси допомагають зміцнити імунітет.
- Для захисту клітин печінки від токсинів, що виробляються паразитами, використовуються гепатопротектори.
- Десенсибілізуючі препарати необхідні для купірування алергічних реакцій при інвазіях.
Всі препарати заборонено приймати під час вагітності, в період лактації, а також без призначення і контролю лікаря, щоб уникнути появи побічних ефектів. Деякі популярні лікарські засоби:
| Назва препарату | Показання | Побічні ефекти | Протипоказання |
| Ентеросорб | Гострі інфекційні захворювання шлунково-кишкового тракту, інтоксикація різного походження, печінкова недостатність | Блювота, нудота | Гіперчутливість |
| Лактофільтрум | Гепатити, цироз, синдром подразненого кишечнику, алергічні патології, проблеми з мікрофлорою кишечника | Діарея, метеоризм, алергічні прояви | Кишкова непрохідність, кровотечі в шлунково-кишковому тракті, галактоземія |
| Овесол | Порушення процесів жовчоутворення і жовчовиділення | Алергічні реакції | Індивідуальна непереносимість |
| Есенціале | Гепатит, цироз, інтоксикація печінки, радіаційний синдром, псоріаз | Дискомфорт у животі, розм’якшення стільця, алергія | Гіперчутливість |
| Супрастин | Кропив’янка, алергія, кон’юнктивіт, ангіоневротичний набряк | Астма, виразкова хвороба шлунка, аритмія, глаукома, гіперплазія простати, інфаркт міокарда, алергія на препарат, затримка сечі | Головний біль, запаморочення, судоми, тахікардія, патологічні зміни крові, глаукома, дизурія, міопатія та ін. |
| Никлозамид | Гіменолепідоз, теніоз, теніаринхоз, дифілоботріоз | Шкірний свербіж, біль в епігастрії, нейродерміт, нудота, запаморочення | Гіперчутливість |
| Фенасал | Теніаринхоз, теніоз, дифілоботріоз, гіменолепідоз | Болі в епігастрії, шкірний свербіж, нудота, запаморочення нейродерміт | Гіперчутливість |
| Празиквантел | Шистосомози, цестодозы (гіменолепідоз), трематодозы | Астенія, міалгія, пропасниця, розлади шлунково-кишкового тракту, головні болі, судоми та ін | Цистицеркоз очей, алергія, печінкова недостатність |
| Діосмектит | Захворювання травної системи, кишкова коліка, діарея | Запори, алергія | Гіперчутливість, кишкова непрохідність |
| Цетрин | Алергічний риніт, кропив’янка, набряк Квінке | Головний біль, запаморочення, дискомфорт у шлунку або кишечнику, алергічні реакції | Гіперчутливість, ниркова недостатність |
| Тавегіл | Кропив’янка, алергічний риніт, дерматоз та ін. | Бронхіальна астма, глаукома, тиреотоксикоз | Запаморочення, тремор, сонливість, диплопія, біль у шлунку, падіння артеріального тиску і ін |
Профілактика
Будь-яку патологію легше запобігти, ніж вилікувати. Існує ряд профілактичних заходів для уникнення інфікування гименолепидозом:
- ретельне дотримання правил особистої гігієни, миття рук після відвідування туалету і зміни підгузників дитині, перед приготуванням їжі;
- обробка овочів і фруктів чистою водою (за необхідності ? окропом);
- знищення мух, бліх, тарганів, щурів та інших шкідників;
- навчання дітей нормам гігієнічних навичок;
- часте обстеження дітей і працівників дитячих установ на глистяні інвазії;
- очищення води.
Відео
Інформація представлена у статті носить ознайомлювальний характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації по лікуванню виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.