Гіпертиреоз — чому виникає, ознаки у чоловіків і жінок, діагностика та медикаментозна терапія

Ендокринне захворювання щитовидної залози, що супроводжується системними симптомами, називається гіпертиреозом, тиреотоксикозом або токсичним зобом. Виявляється патологія порушенням нормального функціонування всього організму. Тиреотоксикоз рідко є самостійним захворюванням, як правило, захворювання супроводжує інші ендокринні порушення, наприклад, цукровий діабет першого типу.

Що таке гіпертиреоз

Це хронічне захворювання органу ендокринної системи – щитовидної залози. Гіпертиреоз проявляється підвищенням рівня тиреоїдних гормонів, в яких містяться атоми йоду. Ці гормони щитоподібної залози (тироксин, трийодтиронін, кальцитонін) є найважливішими елементами гуморальної регуляції організму, беруть участь у фізіологічних процесах, які пов’язані з метаболізмом, терморегуляцією, артеріальним тиском та ін Як правило, захворювання щитоподібної залози частіше страждають жінки.

Причини

Первинний гіпертиреоз щитовидної залози виникає при патологічних змінах самої тканини, а вторинний розвивається внаслідок патології гіпофіза або інших захворювань організму (злоякісні новоутворення, інфекції). Третинним називають тиреотоксикоз, викликаний ураженням гіпоталамуса і зниженням секреції тириолиберина. Основні причини, внаслідок яких розвивається гіпертиреоз:

1. Аутоімунні патології. При цьому стані синтез тиреоїдних гормонів залишається в нормі, а збільшення кількості в плазмі крові виникає в результаті деструктивних процесів тканини залози і надходження їх вмісту в кровотік. Аутоімунний гіпертиреоз призводять до неускладненим форм тиреотоксикозу, і добре піддається лікуванню.
2. Хвороба Грейвса. На частку цього захворювання припадає до 80% всіх випадків тиреотоксикозу. При цій патології утворюються специфічні антитіла, які щитовидка відповідає так само, як на тиреотропний гормон, тобто посилено синтезує тироксин і трийодтиронін. Тканину органу при цьому значно збільшується в розмірах.
3. Аденома щитовидної залози. Доброякісне розростання тканини органу, яке продукує надлишкові гормони.
4. Вузловий зоб (Базедова хвороба). В тканині залози утворюються окремі ділянки, які надмірно синтезують гормони. Токсичний зоб зустрічається у літніх пацієнтів і пацієнтів, які страждають на цукровий діабет.
5. Пухлини гіпофіза. Новоутворення в цій ендокринній залозі призводять до підвищеного синтезу тиреотропного гормону, який стимулює вироблення тиреогормонов.

Симптоми

Гіпертиреоз (hyperthyroidism) має різні клінічні симптоми, тому, як правило, на ранній стадії розвитку патології постановка вірного діагнозу скрутна. Захворювання проявляється наступними симптомами:

• зниження маси тіла при хорошому апетиті;
• збільшення щитовидної залози;
• тахікардія;
• виражений тремор рук аж до розвитку судом;
• гаряча волога шкіра;
• підвищене потовиділення;
• слабкість м’язів;
• прискорене сечовипускання;
• розлади травлення;
• розлади психіки;
• симптоми цукрового діабету;
• гіперактивність у дітей;
• емоційна нестабільність;
• екзофтальм;
• безсоння;
• набряки кінцівок;
• ламкість нігтів;
• порушення потенції у чоловіків;
• випадання волосся.

Симптоми у жінок

Дифузний зоб і надлишок гормонів щитовидної залози в жінок, крім загальних симптомів породжують серйозні порушення нормального функціонування репродуктивної системи: порушується менструальний цикл, аж до розвитку аменореї і вторинного безпліддя або мимовільне переривання вагітності на ранніх термінах. Захворювання залишає відбиток на зовнішність пацієнтки. На першій стадії зовнішній вигляд змінюється не в кращий бік: тьмяніють волосся, шаруються і ламаються нігті, шкіра стає сухою, лущиться.

Класифікація гіпертиреозу

Дифузний токсичний зоб класифікують по тяжкості перебігу, вираженості клінічної картини захворювання. Виділяють три стадії перебігу захворювання:

1. Гіпертиреоз першого ступеня характеризується підвищеною нервовою збудливістю, зниженням працездатності, незначне схуднення, постійна тахікардія не більше 100 уд/ хв.
2. На другій стадії значно підвищена збудливість нервової системи, маса тіла від нормальної знижується на 20 %, тахікардія від 100 до 120 уд/хв, пацієнт скаржиться на безсоння, сплутаність свідомості, проблеми з пам’яттю, порушення травлення.
3. На третій стадії захворювання хворий повністю втрачає працездатність, відбувається сильне виснаження (втрата ваги до 40-50 % від початкового), аритмія, тахікардія, серцева недостатність, розвиваються симптоми ураження печінки та нирок.

Тиреотоксикоз у вагітних

Ознаки гіпотиреозу у вагітних жінок, як правило, виражені значно сильніше, тому поєднання цієї патології і гестації може призвести до тяжких ускладнень у плода. Гіпертиреоз у майбутньої матері може призвести до розвитку порушень функціонування всіх систем дитини, виникненню зобу, серйозних уражень центральної нервової системи.

Щитовидка регулює роботу всіх органів і систем, безпосередньо впливає на репродуктивну функцію, підвищуючи рівень статевих гормонів, що небезпечно для плоду – ризик мимовільного аборту або внутрішньоутробної загибелі дитини зростає в рази. Вагітна жінка повинна щомісяця відвідувати ендокринолога і здавати аналізи на гормони, суворо дотримуватися призначеного лікування та правильного раціону харчування.

Діагностика

Патологічне зміна функціонування щитовидної залози, синдром гіпотиреозу, діагностується на підставі візуального огляду та збору анамнезу, а також клінічних лабораторних аналізів, які визначають вміст тиреоїдних гормонів у крові. Крім того, для уточнення причини розвитку захворювання і типу патології показано ультразвукове дослідження з контрастною речовиною, біопсія тканин залози.

Лікування гіпертиреозу

Для ефективного усунення причин і симптомів тиреотоксикозу призначають медикаментозну терапію, лікування радіоактивним йодом і, при наявності показань, хірургічну операцію. Вибір методу лікування залежить від безлічі факторів: причини гіпертиреозу, вираженості симптомів захворювання, наявності супутніх хронічних захворювань органів та систем, віку пацієнта.

Лікування препаратами

Медикаментозна терапія гіперсекреції щитовидної залози спрямована на пригнічення секреторної активності органу, зниження вироблення надмірної продукції тиреоїдних гормонів. Як правило, призначають тіреостатичні (антитиреоїдний) лікарські засоби, в деяких випадках, блокатори кальцієвих каналів, бета-блокатори. Одні з найбільш популярних препаратів для медикаментозної терапії тиреотоксикозу:

1. Пропілтіоурацил. Лікарський препарат, який зменшує активність щитовидки, застосовується для лікування тиреотоксикозу та підготовки до хірургічного втручання. Перевагою препарату є відсутність негативного впливу на печінку і нирки, а мінусом – високий ризик розвитку побічних ефектів.
2. Метимазол. Медикамент, дія якого на усунення гіперсекреції гормонів. Плюсом ліки є швидке дію, а недоліком – високий ризик розвитку агранулоцитозу при тривалому застосуванні.

Хірургічне

Оперативне втручання показано пацієнту тоді, коли консервативна терапія не дає позитивних результатів. Хірургічне лікування полягає в повному або частковому видаленні залози. Прямим показанням для операції є наявність у тканинах органу вузлів (вузловий зоб) або розростання окремої ділянки з підвищеною секрецією. Що залишилася після резекції частина клітин нормально функціонує. При повному видаленні щитовидної залози і пацієнтові необхідно отримувати замісну фармакологічну терапію гормональними препаратами протягом усього життя.

Лікування гіпертиреозу радіоактивним йодом

Спосіб лікування радіоактивним йодом (радіойодтерапія) полягає у прийнятті пацієнтом капсули або розчину радіоактивного йоду. Ліки приймається один раз. Після того, як радіойод доставляється в кров’яне русло, він проникає в тканину щитовидної залози, накопичується і руйнує їх протягом декількох тижнів. Для найбільшої ефективності, процедуру повторюють через 2-3 місяці.

В результаті цього процесу, розміри органу зменшуються, секреція тироксинов, їх рівень в плазмі крові знижуються. Радиойодтерапия призначається одночасно з медикаментозним лікуванням. Після лікування радіоактивним йодом тиреотоксикоз стає невираженим, тобто виникає стійка ремісія. Пам’ятайте, що причина хвороби в цьому випадку не усувається і може виникнути рецидив.

Лікування народними засобами

Для усунення симптомів захворювання можна використовувати народні рецепти лікування. Однак їх необхідно приймати в комплексі з медикаментозною терапією і, при необхідності, хірургічним лікуванням. Ефективними засобами при боротьбі з хворобою вважаються настойки і відвари деяких лікарських рослин:

1. Настоянка хурми. Свіжовичавлений сік фрукта слід змішати з горілкою чи коньяком в пропорції 4:1, настояти 5-7 днів у темному прохолодному місці. Приймати настоянку рекомендується 3 рази на день по столовій ложці натщесерце, протягом місяця. При необхідності курс лікування повторити через 1,5-2 місяці.
2. Настойка плодів глоду. Дві столові ложки сухих плодів необхідно залити 0,5 л горілки і настоювати протягом 1,5 місяців. Приймати настоянку слід 3-4 р/день по чайній ложці після їди.
3. Відвар листя чорниці. Змішати подрібнені сухе листя чорниці з лавровим листом. Залити суміш водою, поставити на вогонь, довести до кипіння і тримати на вогні 3-5 хвилин, після чого настояти протягом декількох діб. Потім процідити і приймати по 1-2 столові ложки 2-3 р/день протягом двох тижнів.
4. Бальзам з квіток кульбаби і чорниці. Змішати по 20 г сухих ягід чорниці та плодів шипшини, 10 г квіток кульбаби. Залити склянкою спирту, додати 1-2 ст. л. квіткового меду, щільно закрити кришкою і поставити в темне місце на 7-10 днів. Застосовувати бальзаму по чайній ложці тричі на день протягом тижня, розбавляючи його в склянці води або холодного чаю.

Наслідки

При несприятливому перебігу захворювання може розвинутися тиреотоксичний криз – стан, що загрожує життю пацієнта, загострення клініки дифузного зобу: гарячка, важка тахікардія (більше 150 уд/хв), серцева недостатність, порушення функціонування печінки і нирок, загострення очних симптомів. Спровокувати криз можуть сильний стрес, інфекційне ураження, тривале фізичне навантаження.

Профілактика

Для запобігання розвитку захворювання необхідно дотримувати наступні рекомендації:

• дотримання дієти;
• прийом йодовмісних препаратів;
• регулярно проходити профілактичні огляди у ендокринолога;
• уникати стресів, емоційних потрясінь;

Відео

Інформація представлена у статті носить ознайомлювальний характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації по лікуванню виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.