Хронічні закрепи у дітей — стадії і позакишкові ознаки, терапія

Багато батьків стикаються з запорами у дітей різного віку. Лікування призначається з урахуванням віку дитини, тяжкості стану, супутніх симптомів і причини затримки стільця.

Нормальна частота стільця у дітей

Щоб вчасно виявити запор у дитини, в залежності від віку, потрібно знати, яка частота стільця є нормою. Відхилення від неї говорить про патологічний стан. Фізіологічні норми по роках наведені нижче:

Вік дитини Кількість дефекацій за добу
0-36 годин після народження Перше спорожнення кишечника від меконію
0-7 днів після народження Близько 4 (залежить від типу вигодовування)
0-2 року 1-3 рази
2-4 роки 1-2 рази
Старше 4 років 1 раз

Причини запору у дітей

Перш ніж почати лікування хронічної форми запору, варто з’ясувати причини патологічного стану. У малюків перших двох років життя ця проблема розвивається на тлі:

  • незбалансованого меню;
  • різкого переходу з грудного вигодовування на штучне;
  • лактазної недостатності;
  • подразнення шкіри в області заднього проходу;
  • грубих спроб мами змусити дитину ходити на горщик;
  • тріщин прямої кишки;
  • порушень формування кишечника.

Розвиток хронічного запору у віці старше двох років відбувається з інших причин. До них відноситься:

  • сором’язливість дитини відвідувати туалет в дитячому садку чи школі;
  • переїзди, тривале перебування поза домом;
  • запалення анального отвору;
  • недостатнє вживання рідини;
  • надлишок легкозасвоюваних вуглеводів у раціоні;
  • спадковість;
  • вживання деяких ліків (препарати заліза тощо).

Симптоми хронічного запору

Порушення кишкової функції називають запором або копростазом. Для цього стану характерні:

  • ускладненість дефекації;
  • вихід малої кількості ущільнених фекалій;
  • відчуття неповного випорожнення кишечника.

Хронічний запор у дитини потрібно починати лікувати відразу після виявлення, щоб не допустити ускладнень. Патологія розвивається в кілька етапів:

  1. Компенсація – інтервал між випорожненнями становить близько 3 днів.
  2. Субкомпенсація – спорожнення кишечника відбувається 1 раз за 5 днів.
  3. Декомпенсація – випорожнень немає більше 7 днів.

Стадія компенсації

Хронічний копростаз розвивається в кілька етапів. Для кожного характерні свої симптоми. На стадії компенсації зазначається:

  • сильне напруження при випорожненні;
  • хворобливі відчуття в животі;
  • відчуття неповного спорожнення кишечника після походу в туалет.

Субкомпенсації

На цьому етапі дитині складно сходити в туалет самостійно без застосування клізми або проносного. Симптоми хронічного запору на стадії субкомпенсації:

  • метеоризм;
  • кров у калових масах;
  • абдомінальні больові відчуття.

Декомпенсації

Цей етап хронічного копростазу вважається найнебезпечнішим. Спорожнити кишечник самостійно діти і підлітки на стадії декомпенсації не можуть. Батьки змушені застосовувати ректальні клізми. Симптоми запору на стадії декомпенсації:

  • відсутність позивів до дефекації;
  • утворення калових каменів в кишечнику;
  • ендогенна інтоксикація.

Позакишкові ознаки

Хронічний запор негативно впливає на інші системи організму, тому у малюка можуть спостерігатися додаткові симптоми, пов’язані з каловою інтоксикацією або дисбактеріозом. До них відноситься:

  • підвищена стомлюваність;
  • нудота;
  • загальна слабкість;
  • головні болі;
  • нервоз;
  • блідість шкіри;
  • порушення сну;
  • недокрів’я;
  • поява гнійних висипань на шкірі.

Діагностика

Щоб виявити хронічну форму копростазу, дитину має оглянути педіатр, проктолог, лікар-гастроентеролог.

З анамнезу стає видна динаміка патології, час початку затримки, частота, консистенція стільця. Під час огляду лікарі виявляють здуття живота. Пальпацією визначають наявність калових каменів по ходу сигмовидної кишки, оцінюють сили сфінктера, стояння ампули, виключають органічні вади розвитку.

Методи лабораторної діагностики включають:

  1. Дослідження калу на яйця гельмінтів, дисбактеріоз, копрологию.
  2. Аналізи крові: загальний, біохімічний.
  3. УЗД печінки, підшлункової залози з водно–сифонною пробою.
  4. Ультрасонографія (проводиться з метою обстеження дистальних відділів товстого кишечника).
  5. Колоноскопія (огляд всіх відділів кишечника гнучким зондом з камерою і освітленням)
  6. Рентгенографія черевної порожнини.
  7. Ентероколоносцинтиграфія для детального вивчення моторної функції кишечника.
  8. Манометрія і сфинктерометрія для виявлення порушення функцій аноректальної зони.
  9. ЕхоЕГ (ехоенцефалографія), ЕЕГ (електроенцефалографія) головного мозку для виявлення порушення нервових регуляторних механізмів.

Лікування запору у дітей

Хронічна форма копростазу не вважається небезпечним станом для людини, але часто викликає ускладнення. Чим довше триває затримка , тим серйозніші наслідки. Якщо вчасно не почати лікування закрепу, можливий розвиток ускладнень:

  • тріщини в анусі;
  • перекрут кишок;
  • геморой;
  • порушення апетиту;
  • депресія;
  • інтоксикація організму;
  • розширення м’язів сфінктера;
  • внутрішні кровотечі;
  • деформування прямої кишки.

В дитячому організмі патологія також провокує зниження всмоктування вітамінів, необхідних організму, що росте. Щоб уникнути негативних наслідків, потрібно почати комплексне лікування патології. Ефективна терапія включає:

  • дотримання режиму дня;
  • дієту;
  • ЛФК (лікувальна фізкультура);
  • прийом медикаментозних препаратів (тільки за призначенням лікаря);
  • фізіопроцедури;
  • застосування народних засобів.

Відео

Інформація представлена у статті носить ознайомлювальний характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації по лікуванню виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.