Хронічний гепатит — ознаки загострення, діагностика, медикаментозна терапія і раціон харчування

Це захворювання пов’язане із запаленням печінки. Наслідки недуги хронічний гепатит залежать від ступеня та активності ураження головного «фільтра організму», про що не завжди сигналізують симптоми і ознаки. Страшними наслідками хвороби є цироз печінки і розвиток пухлин. Уникнути цього можна, дізнавшись причини виникнення, різновиди і способи лікування.

Що таке хронічний гепатит

Недуга характеризується наявністю дифузних запальних захворювань печінки (фільтрі організму) протягом періоду від 6 місяців і більше. Часто це проходить безсимптомно, тому людина може і не підозрювати про наявність ураження гепатоцитів паренхіми. Якщо вчасно це не діагностувати, клітини печінки заміщуються сполучною тканиною. Проявляється цироз, розвиваються гострі онкологічні, жовчні розлади. Не всі різновиди захворювання переростають у хронічну стадію, наприклад, тип А. Інфекційні варіації B і C можуть стати такими.

Причини

Якщо неналежним методом проводити лікування реактивного гепатиту В, С, D, G, захворювання переходить в хронічну стадію. Тип А стандартно лікується за кілька тижнів, в організмі виробляється стійкий імунітет до кінця життя. Його ще називають хворобою Боткіна – жовтяницею. Основну небезпеку таїть тип С (80%). Крім цього, недуга розвивається внаслідок таких факторів:

  • порушення обміну речовин;
  • аутоімунний гепатит – передається спадковим шляхом, збої у захисних процесах;
  • токсичні – на організм тривалий час впливають шкідливі речовини: алкоголь, лікарські препарати (тетрацикліни, наркотики, протитуберкульозні, седативні), сіль, бензолы, важкі метали, радіоактивні елементи.

Класифікація

Три основних типи ураження печінки – А, B, C. Перший є поширеним, спочатку схожий на грип. Через 2-4 дні кал стає безбарвним, а сеча, навпаки, темніє. Профілактика – дотримання гігієнічних норм. Різновид Е схожа на А, але важка форма вражає печінку і нирки. Тип F мало вивчений. При вірусної етіології гепатиту D спостерігаються гострі позапечінкові симптоми: ураження легень, нирок, суглобів, м’язів. Тип G схожий з С, але не призводить до раку, цирозу. Гостра форма вражає організм швидко. Класифікація хронічних гепатитів:

  • криптогенний – не вивчені запускають механізми;
  • хронічний персистуючий (малоактивний) – розвивається при медикаментозних, алкогольних і токсичних ураженнях печінки;
  • лобулярный – варіант першого з локалізацією патологій в печінкових часточках;
  • агресивний гепатит (хронічний активний) – характеризується некрозами, є схильність до виникнення цирозу, виникає з-за вірусів гепатитів В, рідко, може мати медикаментозну, хронічну алкогольну етіологію (природу походження).

Діагностика

Для виявлення патогенезу хронічної хвороби лікар проводить первинний огляд. У зараженої людини спостерігається дрібноточковий висип, жовтуватий колір шкіри, малиновий язик, червоні долоні, судинні зірочки. Разом з оглядом проводиться пальпація в області селезінки, печінки: якщо вони збільшені, будуть неприємні відчуття при натисканні. Потім призначається УЗД цих органів для встановлення неоднорідності їх структури. Діагностика хронічного гепатиту включає в себе в деяких випадках:

  • біопсію печінки, щоб визначити тип захворювання, є цироз/фіброз чи ні;
  • загальний аналіз крові, який підтверджує наявність запальних процесів;
  • лабораторне серологічне дослідження – виявляє певні маркери вірусних антигенів;
  • біохімічний аналіз крові – визначає рівень білірубіну, печінкових ферментів, з-за яких шкіра змінює колір;
  • імунологічне обстеження – виявлення антитіл до печінковим клітинам.

Симптоми хронічного гепатиту

Це скарги на гіркоту в роті при холестазе, порушення випорожнення, головний біль, кровоточивість з гематомами, відчуття розбитості, втоми. Відчувається важкість, дискомфорт в області печінки – під правим подреберьем. Ниючий біль посилюється після вживання смаженої, жирної їжі. Можливо розвиток астеновегетативного синдрому – зниження розумової концентрації, працездатності, сонливість. Клінічні прояви іноді включають зменшення маси тіла внаслідок порушень метаболізму, холестатичного синдрому.

Лікування хронічних гепатитів

Терапія розробляється з урахуванням індивідуальних особливостей кожного пацієнта. Лікувальний комплекс визначається ступенем активності захворювання, причинами виникнення. Лікарська терапія доповнюється спеціальною дієтою, руховим режимом. Використовуються препарати інтерферону для того, щоб придушити хронічний вірусний гепатит C. Печінка захищається гепатопротекторами, які відновлюють структуру тканини в комплексі з вітамінами і антиоксидантами, знімають імунне запалення. Мета – ремісія хвороби (ослаблення).

Гепатит B

Він ще називається сироватковим типом. Зараження відбувається через кров, сім’яну рідину при статевих актах, під час пологової діяльності. Призначаються імуностимулятори (наприклад, Тималін, Метилурацил), вітаміни групи B і С, фолієва, нікотинова кислота. Печінка відновлюється анаболічними, кортикостероїдними гормонами. Доповнюється лікування хронічного гепатиту цього типу ліками для захисту печінки. Після виписки з лікарні щорічно потрібно проходити оздоровлення в санаторії, все життя дотримуватися дієт.

Гепатит C

Після аналізу ступеня ураження печінки, стадії цирозу, раку, оцінки супутніх захворювань призначається індивідуальний курс тривалої терапії. У сучасній практиці застосовується інтерферон і Рибавірин, які ефективні проти всіх генотипів недуги. Основна проблема хворого інфекцією HCV (тип С) – погана переносимість препаратів, їх висока вартість.

Активний

Лікування повинно починатися після повного посвідчення у правильності діагнозу хронічної форми. Почекавши 3-6 місяців, повторно проводиться гістологічний контроль. Головні елементи терапії – імуносупресори та кортикостероїди. Якщо лікування переривається до усунення всіх клінічних симптомів, можливий рецидив зі стадією загострення захворювання. Терапія повинна проводитися під суворим контролем лікаря.

Персистуючий

Хронічний вірусний гепатит з мінімальним ступенем активності лікується шляхом зниження фізичних і нервових навантажень. Забезпечується здоровий сон, спокійна обстановка, правильне харчування. При сприятливому протіканні захворювання спеціальна медикаментозна допомога не потрібна. Використовуються противірусні та імуномодулюючі препарати. Диспансеризація необхідна як профілактична міра.

Профілактика хронічного гепатиту

Реплікація не відбувається повітряно-краплинним і побутовим способом, тому носії вірусів захворювання не є небезпека. Для захисту важливо використовувати бар’єрну контрацепцію, не брати чужі предмети гігієни. Екстрена профілактика типу B – застосування імуноглобуліну людини, вакцин. Лікарські ураження і аутоімунні форми виліковні, а хронічний вірусний гепатит трансформується в цироз. Уникнути алкогольних уражень допоможе виняток спиртного з раціону.

Відео