Ізоніазид для дітей і дорослих — показання, склад, форма випуску, протипоказання, відгуки і аналоги

Даний препарат – одне з найбільш ефективних засобів проти збудників туберкульозу, який широкого поширений у світі і здатний вражати як людей, так і тварин. При цьому, ризик зараження збільшено у зв’язку з можливістю розповсюдження інфекційної патології різними шляхами: повітряно-крапельним при невербальному спілкуванні з хворою людиною, при поїданні м’яса уражених тварин, вживанні заражених продуктів, при прямому контакті з бактеріальною інфекцією або внутрішньоутробно.

Що таке Ізоніазид

Це протитуберкульозний медикамент синтетичного походження, який застосовується для терапії та профілактики активної фази захворювання. Діюча речовина Ізоніазиду проявляє високу бактеріологічну активність по відношенню до збудників патології. Засіб призначається для лікування/профілактики туберкульозу різних форм і локалізацій у дорослих і дітей.

Склад і форма випуску

Основний діючий компонент – ізоніазид – білий порошок з гірким смаком, який надає виборче дію на бактерії, що викликають розвиток туберкульозу. Крім цього, таблетки містять картопляний крохмаль, кальцій стеариновокислий, кросповідон, ПАР полісорбат. Склад препарату представлений у таблиці:

Механізм дії

Збудник різних форм і типів туберкульозу — мікобактерія Mycobacterium tuberculosis, проти якого спрямована дія препарату, причому до інших мікроорганізмів активна речовина Ізоніазиду ставиться нейтрально. Хіміотерапевтичні дію відносно інших інфекцій виражено слабо. Медикамент негативно впливає на синтез миколиевых кислот, з яких складаються клітинні стінки збудника туберкульозу, внаслідок чого бактерії гинуть.

Препарат Ізоніазид практично повністю всмоктується після попадання в травний тракт при пероральному прийомі. Речовини легко проникають у різні тканини і рідини організму, крім того, вони здатні проходити крізь захисний бар’єр головного мозку, чинить бактерицидний ефект і по відношенню мікробів, що потрапили в мозок. Максимальна концентрація ліків в плазмі крові досягається протягом 1-4 годин після прийому таблеток, при цьому вплив на патогенні бактерії після вживання разової дози триває 6-24 години.

Метаболізується активний компонент в печінці шляхом ацетилювання, в цей час утворюються неактивні речовини. Видалення препарату з організму виробляють більшою мірою нирки. Період напіввиведення ліки становить:

• при повільному метаболізмі – 2-5 годин;
• при швидкому – від 30 хвилин до 1,5 години;
• при тяжких порушеннях нирок – близько 6-7 годин.

Показання до застосування Ізоніазиду

Як правило, туберкульоз уражає органи дихання, локализируясь в легенях, плеврі, бронхах. Лікування медикаментом показано при будь-якій активній формі легеневого туберкульозу кавернозної, вогнищевою, міліарної, цирротической пневмонії і туберкулеме. Рідше туберкульоз вражає кістки хребта і суглоби. У поодиноких випадках лікарі діагностують і інші різновиди захворювання, які зачіпають органи ШКТ (тонкий кишечник, сліпу кишку), очі, шкіру, лімфовузли, ЦНС, головний мозок, сечостатеву систему.

Показаннями до прийому кошти вважаються різні форми туберкульозу, включаючи первинне (при попаданні інфекції в організм) і вторинне (ускладнення вже пустує хвороби) зараження, гостру і хронічну стадії патології, відкритий і закритий тип туберкульозу. Препарат використовується також в профілактичних цілях:

• при наявності позитивної реакції на туберкулін у вигляді ущільнення і почервоніння ділянки більше 5 мм після щеплення (якщо рентген підтверджує наявність не прогресуючого процесу);
• з метою попередження захворювання у людей, контактував з хворими на активну форми туберкульозу;
• при реакції на пробу манту у дітей до 4 років більше 1 см і наявності ймовірності майбутнього розвитку запалення в легенях або інших органах.

Спосіб застосування і дозування

Ефективний спосіб лікування підбирає лікар, він же визначає відповідну дозування препарату і тривалість курсу терапії на основі тяжкості хвороби, віку, маси тіла і стану пацієнта. Застосування Ізоніазиду відбувається різними способами:

• внутрішньом’язово;
• перорально;
• за допомогою інгаляцій;
• внутрішньовенно;
• внутрикавернозным способом (препарат вводиться безпосередньо в зону ураження, де відбуваються некротичні процеси).

Таблетки

Рекомендована середня доза для дорослих – 15 мг на кілограм ваги. При такому дозуванні прийом здійснюється раз на 2-3 доби. Деяким пацієнтам призначають щоденне застосування таблеток Ізоніазид в кількості 300 мг. Для лікування дітей добова доза коливається в межах 20-40 мг на 1 кг ваги за умови прийому двічі або тричі протягом тижня. При щоденному застосуванні препарату доза становить 10-20 мг.

Кратність прийому ліків залежить від швидкості метаболізму активної речовини в печінці в кожному індивідуальному випадку. Курс лікування туберкульозу триває тривалий час, досягаючи 6 місяців. Для профілактики інфекційного захворювання таблетки від туберкульозу Ізоніазид приймаються по 5-10 мг на кілограм маси тіла людини, при цьому прийом здійснюється раз або двічі на добу.

Розчин

При неможливості використовувати пероральні засоби для лікування активних форм туберкульозу, приміром, пацієнтами з хворобами ШКТ, лікар призначає внутрішньом’язові або внутрішньовенні уколи. Ін’єкційний спосіб введення препарату рекомендований для дорослих пацієнтів з різними формами інфекційної патології, але не виключається і для лікування маленьких дітей. Ефективна разова доза Ізоніазиду для внутрішньом’язового введення дорослим хворим становить 5 мг на 1 кг ваги тіла (укол роблять один раз за добу).

Альтернативний спосіб використання ліків – раз в 2-3 дні, при цьому разова доза дорівнює 15 мг на кожен кілограм маси тіла. Для дітей рекомендована кількість розчину становить 20-40 мг на 1 кг ваги при схемі застосування раз в 2-3 дні, для щоденного прийому – від 10 до 20 мг. Внутрішньовенний спосіб введення Ізоніазиду показаний при формах туберкульозу з підвищеним рівнем зараження. Після введення медикаменту хворому рекомендується постільний режим протягом 1-1,5 годин. Курс лікування в середньому триває від місяця до півроку, профілактика – близько 2 місяців.

Порошок

Дозування і тривалість курсу встановлюється індивідуально, з урахуванням характеру і форми патології. Дорослим і підліткам показаний прийом всередину в кількості 300 мг 1 раз або 15 мг на кілограм ваги 2-3 рази на добу. Маленьким дітям препарат дають по 10-20 мг на 1 кг маси тіла один раз або по 20-40 мг двічі-тричі на тиждень. Максимальна добова доза для дорослих хворих становить 300 мг (при прийомі всередину або внутрішньом’язовому введенні після перетворення порошку розчин).

Особливі вказівки

Під час лікування не можна вживати алкоголь, крім того, важливо поєднувати терапію медикаментом з прийомом вітамінів В6 і В1, глутамінової кислоти, натрієвої солі АТФ, щоб забезпечити профілактику периферичної нейропатії (виражається в локальних подергиваниях через ураження периферичних нервів) або інших побічних явищ з боку нервової системи. Важливо дотримуватися максимально можливих інтервалів між прийомом Ізоніазиду, а по закінченні хоча б 1 години приймати антациди.

Під час терапії медикаментом слід дотримуватися дієти, яка виключає вживання деяких продуктів, включаючи сир, жирну рибу, морепродукти. Поєднання такої їжі з препаратом часто супроводжується виникненням ознобу, жару, свербінням і почервонінням шкіри, прискореним серцебиттям, головним болем, слабкістю, пітливістю, запамороченням, порушенням метаболізму гістаміну і тираміну.

Щоб запобігти швидкого розвитку стійкості Mycobacterium tuberculosis лікарський засіб застосовується у поєднанні з іншими протитуберкульозними препаратами. Для зниження ризику появи побічних ефектів і токсичного отруєння, одночасно з Ізоніазидом призначається Піридоксин, глутамінову кислоту або тіамін. Перед початком прийому препарату хворим лікар повинен визначити швидкість його інактивації за вмісту в крові і сечі активного компонента. Пацієнтам з швидким метаболізмом призначають підвищену дозу.

При вагітності та грудному вигодовуванні

Під час виношування плоду та лактації прийом Ізоніазиду протипоказаний у добовій дозі більше 10мг на кілограм маси тіла. При використанні препарату в меншій кількості слід враховувати, що активна речовина проникає крізь плацентарний бар’єр і може викликати розвиток геморагій внаслідок гіповітамінозу К, мієломенінгоцеле, гіпоспадії, психомоторного розвитку плода. Ізоніазид потрапляє у грудне молоко, тому, щоб виключити ризик периферичних невритів і гепатиту у малюка, треба або відмінити препарат, або ж припинити грудне вигодовування.

Ізоніазид дітям

Як і дорослим, для лікування і профілактики туберкульозу у дітей призначається Ізоніазид в індивідуально підібраному дозуванні. При пероральному прийомі вона дорівнює 5-15 мг/кг ваги, при цьому зазначена доза приймається за 1 або 2 прийоми. Вводять ін’єкційно 10-15 мг/кг. Одночасно з препаратом призначають Піридоксин (вітамін В6) у кількості 10 мг на кожні 100 мг кошти – це знижує ризик побічних реакцій (поліневропатії).

Якщо у дитини з’явилася нудота, біль в області правого підребер’я, зниження апетиту, слід звернутися до лікаря. Зрідка у малюків, які беруть медикамент, розвиваються судоми, алергічні висипання, порушення пам’яті і психози. Деякі батьки, прочитавши інструкцію, відмовляються давати Ізоніазид дітям для профілактики, оскільки у них немає симптомів захворювання, але вони не знають, що протягом 2 місяців туберкульоз не показує себе, протікаючи в прихованій формі. Препарат у даному випадку допоможе імунітету малюка швидко впоратися з мікобактерією.

Лікарська взаємодія

При одночасному застосуванні з Парацетамолом, Рифампіцином, Енфлураном може підвищуватися гепатотоксичність, що збільшує ризик розвитку гепатиту. Особливо небезпечним є таке поєднання при наявності у пацієнта різних патологій печінки. З іншими речовинами препарат проти туберкульозу поєднується так:

• голюкокортикостероиды знижують концентрацію препарату в крові, прискорюючи метаболізм;
• етанол прискорює метаболізм, підвищуючи токсичний вплив на печінку протитуберкульозного засобу;
• Ізоніазид погіршує виводимість Теофіліну, Фенітоїну, Алфентанила, Етосуксимід, Карбамазепіну, бензожиазепинов, антикоагулянтів непрямої дії, похідних кумарину або індандіону, внаслідок чого їх концентрація в організмі сильно підвищується;
• одночасний прийом препарату з іншими засобами проти туберкульозу призводить до взаємного посилення їх дій, такий же ефект дає засіб для лікування алкогольної залежності Дисульфірам;
• медикамент від туберкульозу знижує концентрацію в плазмі Кетоконазолу, підвищуючи кількість вальпроєвої кислоти;
• при пероральному застосуванні разом із засобами проти ацидозу зменшується всмоктування Ізоніазиду;
• Діазепам, Піридоксин, Тіамін, глутамінова кислота знижують нейротоксичну дію препарату.

Побічні дії

Лікування медикаментом не завжди здійснюється благополучно. У деяких пацієнтів спостерігаються побічні реакції організму, при цьому частіше засіб впливає на серцево-судинну систему, внаслідок чого виявляються такі симптоми:

• зростання ЧСС;
• біль у серці;
• гіпертонія (підвищений тиск, включаючи легеневе);
• ознаки стенокардії;
• посилення ішемічних процесів у серці.

Крім перерахованої симптоматики, прийом протитуберкульозного засобу іноді робить негативний вплив на нервову систему, висловлюючись:

• генералізованими судомними нападами, які властиві епілепсії;
• интоксикационным психозом (викликаною отруєнням);
• запалення периферичних нервів;
• підвищеною збудливістю;
• поколюванням, розумінням різних ділянок тіла, параліч кінцівок;
• головними болями, запамороченнями;
• тимчасової частковою втратою пам’яті (амнезією);
• запаленням або погіршенням функцій зорового нерва;
• безсонням, дратівливістю;
• множинними ураженнями нервових тканин через отруєння (інтоксикації) або внаслідок вживання великих доз препарату;
• органічним незапальним ураженням мозку, званим енцефалопатією.

Можливі й інші зміни в організмі з боку травної, сечостатевої та інших систем, які діагностуються рідко. До них відносяться:

• нудота, блювання;
• гепатит з-за токсичного ефекту препарату;
• сухість слизових оболонок;
• симптоматика гепатиту;
• підвищення активності ферментів (АСТ, АЛТ), активне вироблення білірубіну (гіпербілірубінемія);
• дисменорея (сильний больовий синдром при місячних) або менорагія (рясні менструації) у жінок;
• набухання, збільшення грудних залоз у жінок, гінекомастія у чоловіків;
• анемія, зміни складу крові;
• алергічні шкірні реакції, астма;
• лихоманка;
• запалення венозної стінки при внутрішньовенному введенні препарату;
• м’язова слабкість;
• порушення гемостазу, гемоліз, агранулоцитоз;
• короткочасні м’язові спазми, посмикування.

Передозування

При перевищенні призначеного лікарем дозування можлива інтоксикація організму активною речовиною, що найчастіше відбувається з вини пацієнта, який вважає, що підвищена кількість ліки прискорить одужання. Разовий прийом великих доз препарату призводить до розвитку таких патологій, як:

• тяжкі епілептичні напади;
• метаболічний ацидоз;
• кома.

При гострому отруєнні (при прийомі препарату в количестве20 мг на 1 кг ваги), відразу почнуться епілептичні судоми. Це буде супроводжуватися:

• підвищенням температури (гіпертермія);
• появою ацетону в сечі;
• гіпотонією;
• зростанням кількості цукру в крові, сечі (гіперглікемія);
• психозом;
• нирковою недостатністю;
• атаксією;
• галюцинаціями.

У тяжких випадках людина впадає в стан коми на добу або півтора. Легка інтоксикація проявляється вже через півгодини після прийому препарату у вигляді:

• зростання ЧСС;
• блювоти, нудоти;
• порушень мовлення.

При тривалій терапії з прийомом максимальних доз виникає хронічна передозування, з-за якої знижується кількість активних гепатоцитів. Спочатку це проявляється збільшенням числа АЛТ і АСТ, після діагностується розвиток гепатиту. Не виключається поява інших патологій, наприклад, невриту зорового нерва або полінейропатії внаслідок ураження периферичних нервів, що проявляється втратою чутливості ступнів, кистей рук, атаксією і м’язовою слабкістю.

Легку інтоксикацію, усувають корекцією дози ліків та промивання шлунка з подальшим прийомом ентеросорбенту. Поява гепатиту вимагає відміни медикаменту. Якщо інтоксикація виражена яскраво і супроводжується судомами, порушенням метаболізму кислот, комою, пацієнту вводять бікарбонат внутрішньовенно. Для видалення залишків ізоніазиду з органів ШКТ, застосовуються ентеросорбенти типу активованого вугілля. Для лікування неврологічного симптоматики використовують Піридоксин та Діазепам.

Протипоказання

Забороняється терапія туберкульозу медикаментом при наявності у хворого певних супутніх захворювань. До них відносяться:

• виражений атеросклероз судин з відкладенням в артеріальних просвітах холестерину;
• тяжка ниркова недостатність;
• дитячий спинномозковий параліч (поліомієліт);
• судомні напади або епілепсія в анамнезі пацієнта;
• серйозні захворювання печінки, включаючи токсичний гепатит.

Крім явних протипоказань, є умовні, при наявності яких лікар призначає хворому знижену дозу ліки від туберкульозу. До таких належать:

• бронхіальна астма;
• ІХС;
• гіпертонія 2 і 3 стадії;
• гостра стадія екземи;
• цироз печінки;
• мікседема, або слизистий набряк при останній стадії недостатності щитовидної залози;
• псоріаз;
• патології зорових, периферичних нервів;
• декомприсований легеневе серце;
• поширений атеросклероз;
• флебіт (не використовують ін’єкції).

Умови продажу та зберігання

Препарат відноситься до категорії протитуберкульозних засобів, що відпускаються виключно за рецептом лікаря. Термін придатності ліків становить 6 років при таблетованій формі препарату та 2 роки для ін’єкційного розчину.

Аналоги

Активний компонент лікарського засобу – ізоніазид. Він входить до складу інших медикаментів, які застосовуються для лікування туберкульозу. До аналогів препарату належать:

1. Протуб-2. Відрізняється ступенем ефективності, допомагає лише на початкових стадіях захворювання. Додатково містить рифампіцин і піридоксин гідрохлорид.
2. Ізоніазид-Ферейн. Випускається у формі таблеток та розчину, може використовуватися як для лікування, так і з профілактичною метою. При тривалому застосуванні є ймовірність розвитку стійкості мікробів до активних речовин.
3. Тубазид. Синонім Ізоніазиду, має такі ж властивості. Таблетки Тубазид застосовуються від туберкульозу з будь-якою формою локалізації.
4. Фтизопирам. Таблетки містять піразинамід, зрідка можуть провокувати невропатію, симптоми якої усуваються вітаміном В6.
5. Рифакомб. Антибіотик широкого спектра дії, що використовується при інфекційних захворюваннях, включаючи туберкульоз. Препарат не резистентен до інших типів антибіотиків, володіє високою ефективністю і швидко всмоктується кишечником.

Відгуки

Тетяна, 39 років

Призначили прийом таблеток синові для профілактики, оскільки в класі був контакт з хворою дитиною. Приймали ліки все, причому у більшості почалися побічні ефекти – запаморочення, нудоти (у деяких доходило до блювоти), втрати апетиту, головного болю. У поодиноких випадках діагностували шкірну алергічну висип.

Ганна, 32 роки

Ми брали всією сім’єю Тубазид (аналогічний засіб) після того, як дізналися про хворобу моєї мами, яка живе з нами. Побічні реакції були тільки у мене, оскільки в той період спостерігалося загострення хронічного гастриту на тлі підвищеної кислотності. Паралельно пила таблетки для нормалізації травлення, тому все пройшло нормально.

Семен, 33 роки

У дитини реакція манту 9 мм, при хороших аналізах і рентгені. Лікар призначила прийом таблеток і Піридоксин. Через кілька днів у доньки сильно щоки почервоніли, опухли пальчики на руках і ногах, повіки. Тиждень пропили Зодак від алергії, але він не допоміг: з’явилася ще і висип на руках. Лікар сказала, що альтернативного засобу немає, тому продовжуємо приймати.

Інформація представлена у статті носить ознайомлювальний характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації по лікуванню виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.