Лазикс — склад в таблетках і розчині, як приймати і дозування, протипоказання та відгуки

Кожна людина хоча б раз за все життя стикався з набряковим синдромом. Зайва рідина в тканинах і порожнинах може накопичуватися з різних причин. Існує безліч варіантів розвитку набряків: ураження печінки, нирок і серця, травми головного мозку і тд. На фармацевтичному ринку існує велика кількість діуретичних препаратів. Перед тим, як почати приймати ліки, необхідно проконсультуватися з лікарем і вивчити інструкцію по застосуванню.

Що таке Лазикс

Цей препарат — швидкодіючий «петлевий» діуретик. Активний компонент – фуросемід (похідне сульфонаміду). Принцип дії препарату заснований на блокуванні транспортної системи іонів калію, натрію і хлору в товстому сегменті петлі Генле. Сильний сечогінний ефект залежить від аніонного транспорту (швидкість надходження активної речовини в ниркові канальці) при цьому пригнічується процес всмоктування хлориду натрію в нефроне.

Склад і форма випуску

Препарат випускають у формі круглих таблеток білого кольору з гравіюванням на одній стороні. Упаковані вони в стрипи з алюмінієвої фольги по 10 або 15 штук. До їх складу входять:

Лікарський засіб виробляють і у вигляді розчину для внутрішньом’язового або внутрішньовенного введення. Його склад:

Фармакодинаміка та фармакокінетика

Вторинний ефект діуретика пов’язаний з виходом медіаторів і зміною кровотоку всередині нирок. При курсовому лікуванні ослаблення дії препарату не відбувається. Лікарський засіб збільшує виведення (екскреції) хлориду натрію і зменшує спазм гладких м’язів судин, об’єм циркулюючої крові, так здійснюється гіпотензивний ефект і зниження навантаження на серце.

Діуретичний ефект розвивається через 2-4 хв після внутрішньовенного введення і триває близько двох годин, після прийому внутрішньо таблетки – через півгодини, триває до 5 ч. Діюча речовина зв’язується з білками (альбумінами) на 96%. Метаболізм його відбувається в печінці. Період напіввиведення становить 30 хвилин – 1,5 години. Виводиться переважно нирками, частина з жовчю.

Показання до застосування Лазикс

Препарат призначає тільки лікар. Основні патології, при яких показаний прийом лікарського засобу:

• набряковий синдром на тлі хронічної серцевої недостатності (2, 3 стадія);
• синдром портальної гіпертензії при цирозі печінки;
• нефротичний синдром;
• набряк легенів;
• набряковий синдром при еклампсії;
• тяжка гіпертонічна хвороба;
• гіперкальціємія;
• гіпертонічний криз;
• набряк головного мозку;
• гостра лівошлуночкова недостатність (серцева астма);
• форсований діурез з метою лікування важких захворювань нирок.

Спосіб застосування і дозування

Дозу препарату визначає лікар індивідуально для кожного пацієнта. Все залежить від показань, наявності супутньої патології, ступеня тяжкості та віку хворого. Коригування дози роблять у процесі розпочатого лікування, враховуючи обсяг добового діурезу та динаміку стану хворого. При наявності побічних ефектів препарат відразу відміняють.

Лазикс в ампулах

Дану форму препарату призначають для лікування в умовах стаціонару і вводять повільно. Для внутрішньовенного або внутрішньом’язового введення початкова добова доза у дорослих – 20-40 мг 1 раз/добу, іноді можливе дворазове застосування протягом 24 годин. Для дітей дозу розраховують з пропорції 1 мг Лазикс на 1 кілограм маси тіла, але не більше 20 мг на добу.

Таблетки Лазикс

Дорослим при прийомі всередину призначають спочатку початкову добову дозу – 20-80 мг, але за необхідності її можна поступово збільшити до 600 мг. Все залежить від ступеня тяжкості захворювання і діуретичного відповіді організму. Дітям рекомендовано на добу 1-2 мг/кг Максимальну дозволену кількість для дитячого віку – 6 мг/кг При неможливості прийому таблетованої форми препарату пацієнта переводять на внутрішньовенне введення.

При порушеннях функцій нирок і печінки

Хронічна ниркова недостатність з постійним набряковим синдромом вимагає ретельного підбору дози фуросеміду, щоб втрата рідини не була критичною. Пацієнти на гемодіалізі можуть втрачати більше двох кілограмів маси тіла на добу під дією цього препарату. Початкова добова доза становить від 250 до 1500 мг. При інфузії засіб вводять повільно крапельно, підвищуючи швидкість кожні півгодини. При нефротичному синдромі і зниження канальцевої секреції початкова доза за рекомендацією виробника повинна становити 20-40 мг на добу.

Перед початком лікування гострої ниркової недостатності необхідно спочатку провести корекцію гіповолемії, кислотно-лужної рівноваги, рівня електролітів, підвищення артеріального тиску. Початкова доза для внутрішньовенного введення – 40 мг. Якщо належного ефекту немає, то проводиться безперервна інфузія препарату зі швидкістю 60 – 105 мг/годину. Після стабілізації стану рекомендують перевести хворого на таблетовану форму.

При цирозі печінки з асцитом проводиться підбір початкової дози Лазикс обов’язково в умовах стаціонару (зрушення водно-електролітного балансу може спричинити розвиток печінкової коми). Його призначають тільки при неефективності антагоністів альдостерону з дозувань 20-40 мг. Після гарного діуретичного відповіді можлива повна відміна препарату.

При серцево-судинних захворюваннях

Хронічна серцева недостатність, що протікає з набряковим синдромом, лікується у дозі від 20 до 80 мг на добу. Дана кількість препарату рекомендують ділити на декілька прийомів. Підбір дози роблять індивідуально для кожного пацієнта залежно від діуретичного відповіді організму. При гострій недостатності фуросемід вводять болюсом в кількості 20 – 40 мг. В залежності від подальшого ефекту проводять коригування режиму дозування.

Лазикс для схуднення

Використовувати сечогінні таблетки в цілях зниження маси тіла небезпечно. Організм втрачає рідину, а кількість жирової і м’язової тканини залишається на колишньому рівні. Кілограми, які пішли з водою, швидко повернуться вже через пару тижнів. Жінки, безконтрольно приймають діуретики, домагаються тільки зневоднення організму, яке небезпечне для життя. Подальше відновлення часто відбувається в умовах стаціонару. Швидке схуднення небезпечно для здоров’я. Перед застосуванням препарату необхідна консультація лікаря.

Особливі вказівки

Перед початком терапії необхідно скорегувати нормальна кількість електролітів. Під час лікування препаратом важливий регулярний контроль артеріального тиску, рівня глюкози в крові і нормальної роботи органів (особливо печінки і нирок). Щоб уникнути розвитку гіпокаліємії під час терапії фуросемідом, його призначають в комбінації з калійзберігаючими діуретиками.

Лазикс внутрішньом’язово призначають дуже рідко, доцільніше і безпечніше внутрішньовенне ведення. Розчин фуросеміду не слід змішувати в одному шприці з іншими лікарськими речовинами. При лікуванні препаратом велика ймовірність зниження концентрації уваги, що небезпечно для управління автотранспортом або іншими механізмами, що рухаються.

Лазикс при вагітності

Вагітним жінкам прийом показаний тільки в короткий проміжок часу під суворим наглядом лікаря, коли користь для матері перевищує ризик для плода. Дослідження показали, що діюча речовина – фуросемід всмоктується в грудне молоко і пригнічує лактацію, тому необхідно під час лікування припинити годування дитини груддю.

Лікарська взаємодія

Не з усіма медикаментами препарат лазикс взаємодіє без наслідків. Особливо обережно потрібно поєднувати його прийом з наступними лікарськими речовинами:

• антибіотики з групи аміноглікозидів, Гентаміцин, Тобраміцин (посилення нефро — і ототоксичної дії);
• цефалоспорини (порушення функції нирок, посилення нефротоксичності препаратів);
• гіпоглікемічні засоби, Інсулін (зниження гіпоглікемічного ефекту через здібності діуретика підвищувати рівень цукру в крові);
• недеполяризуючі міорелаксанти (посилення ефективності);
• бета-адреноміметики (Фенотерол, Тербуталін, Сальбутамол), глюкокортикостероїди (посилення гіпокаліємії);
• інгібітори АПФ (можлива артеріальна гіпотонія);
• Індометацин та інші нестероїдні протизапальні препарати (пригнічення діуретичного ефекту фуросеміду);
• Астемізол (високий ризик розвитку аритмії);
• Ванкоміцин (підвищення ото — і нефротоксичності);
• Дигоксин, Дигітоксин (зростає токсичність серцевих глікозидів через гіпокаліємії);
• Карбамазепін (ризик розвитку гіпонатріємії);
• Колестирамін, Колестипол (зниження всмоктування фуросеміду і як наслідок низький діуретичний ефект);
• Пробенецид (знижує кліренс креатиніну в крові);
• Соталол (розвивається гіпокаліємія і шлуночкова аритмія типу «пірует»);
• Теофілін (зміна концентрації препарату в крові);
• Літію карбонат (посилення ефективності літію через підвищення його концентрації в крові);
• Фенітоїн (знижується сечогінну дію фуросеміду);
• Цизаприд (розвиток гіпокаліємії);
• Цисплатин (підвищення ототоксичної дії);
• Норепінефріну, Епінефрин (посилення їх ефекту);
• Циклоспорин (фуросемід зменшує його нефротоксична дія);
• Хлоралгідрат (виникнення підвищеного потовиділення, спека, скачки артеріального тиску, тахікардія).

Побічні дії

Лікарський контроль при прииеме препарату необхідний з-за ризику виникнення ускладнень. До можливих побічних реакцій можна віднести:

• серцево-судинна система: зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, тахікардія, аритмії, зниження об’єму циркулюючої крові;
• нервова система: запаморочення, головний біль, міастенія, судоми, апатія, адинамія, слабкість, млявість, сонливість, неспокій;
• органи чуття: порушення слуху і зору;
• травна система: зниження апетиту, сухість слизових оболонок порожнини рота, спрага, нудота, блювота, порушення стільця (запори, діарея), жовтяниця, загострення панкреатиту;
• сечовидільна система: олігурія, гостра затримка сечі, нефрит, гематурія (кров у сечі);
• кровотворна система: лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, апластична анемія;
• статева система: зниження потенції;
• водно-електролітний обмін: гіповолемія, дегідратація, гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокальціємія, гіпомагніємія, метаболічний алкалоз;
• обмін речовин: гіповолемія, гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіперурикемія (можливе загострення подагри), гіперглікемія;
• шкірний покрив: пурпура, кропив’янка, дерматит, еритема, васкуліт, некротизуючий ангіїт, свербіж;
• алергічна реакція: анафілактичний шок;
• при внутрішньовенному введенні: тромбофлебіт, нефрокальциноз нирок у новонароджених.

Передозування

Клінічні симптоми передозування залежать від кількості втрати електролітів і рідини. До основних проявів можна віднести: марення, порушення серцевого ритму (атріовентрикулярна блокада, фібриляція шлуночків), апатія, параліч, затьмарену свідомість, різка артеріальна гіпотензія. При лабораторних дослідженнях: дегідратація, гіповолемія. Можливе виникнення гострої ниркової недостатності, тромбозу глибоких вен.

Лікування спрямоване на відновлення кислотно-лужного, водно-електролітного балансу при обов’язковому контролі гематокриту та електролітів. При виникненні токсичного шоку слід негайно ввести адреналін, антигістамінні препарати. Потрібно проведення кисневої терапії або штучної вентиляції легень за показами.

Протипоказання

У препарату велика кількість протипоказань, тому самолікування їм неприпустимо, воно може привести до незворотних наслідків. Основні обмеження прийому:

• загострення гломерулонефриту;
• порушення мочеоттока з-за стенозу сечовивідних шляхів;
• сечокам’яна хвороба (коралоподібні камені);
• анурія на тлі гострої ниркової недостатності;
• гіпокаліємія;
• алкалоз;
• тяжка хронічна печінкова недостатність;
• печінкова або діабетична кома;
• різні прекоматозному стані;
• гіперурикемія;
• подагричний артрит;
• мітральний або аортальний стеноз в стадії декомпенсації;
• гіпертрофічна кардіоміопатія;
• підвищення ЦВТ (більше 11 мм рт.ст.);
• артеріальна гіпотензія,
• гострий інфаркт міокарда;
• гострий панкреатит,
• порушення водно-електролітного обміну (гіповолемія, гіпонатріємія, гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпокальціємія, гіпомагніємія);
• інтоксикація серцевими гликазидами;
• грудне вигодовування (лактація);
• алергічні реакції на компоненти препарату.

Існують патології або ситуації, при яких «петлевий» діуретик потрібно призначати з обережністю. До них відносяться:

• гіперплазія передміхурової залози;
• системний червоний вовчак;
• гіпопротеїнемія (розвивається ототоксичність препарату);
• цукровий діабет (низька толерантність до глюкози);
• стенозуючий атеросклероз церебральних артерій;
• тривала терапія серцевими глікозидами;
• люди в літньому віці з атеросклерозом артерій;
• вагітність (1 триместр).

Умови продажу та зберігання

Сечогінний Лазикс необхідно зберігати в сухому недоступному для дітей місці при температурі не вище + 15 – 25°С. Термін придатності таблеток — 4 роки, а розчину в ампулах – 5 років з моменту виготовлення. Відпускається в аптеці строго за рецептом лікаря.

Аналоги

На фармацевтичному ринку існує велика кількість аналогів препарату, які мають одну діючу речовину – фуросемід, однакові показання до застосування та механізм дії. До них відносяться:

• Апо-Фуросемід (виробник – Канада);
• Диусемид (Йорданія);
• Дифурекс (Індія);
• Кинекс (Індія);
• Ново-Семид (Канада);
• Тасек (Індія);
• Тасимайд (Індія);
• Урикс (Індія);
• Флорикс (Індія);
• Фрузикс (Індія);
• Фрусемид (Росія);
• Фуроземикс (Франція);
• Фурон (Австрія);
• Фурорезе (Німеччина);
• Фуросемід Нікомед (Данія).

Відгуки

Валерій, 51 рік

У мене з’явилася набряклість обличчя і рук. Після обстежень у лікарні з’ясувалося, що я хворий важким атеросклерозом аорти, через недостатність кровообігу. Лікар прописала ці таблетки для зменшення набряків. Препарат мені сподобався своїм швидким дією. Побічних ефектів не було. Всім дуже рекомендую.

Пелагея, 65 років

На роботі у мене був дуже важкий гіпертонічний криз. Лікар призначила комплексну терапію і ввела Лазикс внутрішньовенно. Тиск почав знижуватися практично відразу. Мій стан швидко покращився. Часте сечовипускання тільки було, але я не вважаю це за побічний ефект. З того моменту завжди приймаю цей препарат у таблетках.

Уляна, 34 роки

З дитинства страждаю від полікістозу нирок. Вони не справляються, я постійно проходжу гемодіаліз. Це хороший сечогінний препарат, який дуже швидко виводить зайву воду з організму. Після останньої інфузійної терапії з цими ліками у мене почалися проблеми з шлунково-кишковим трактом, кишечнику дісталося найбільше.

Інформація представлена у статті носить ознайомлювальний характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації по лікуванню виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.