Левоміцетин: інструкція по застосуванню пігулок і крапель, ефективність, чим небезпечний

Людство живе в століття антибіотиків. Більшість бактеріальних інфекцій успішно лікуються і не дають такої кількості летальних випадків, як на початку XX століття. Але люди поплатилися за часте застосування антибактеріальних засобів: мікроби навчилися до них пристосовуватися, виробляти стійкість. Тому деякі антибіотики були переведені в статус резервних, які використовуються тільки в разі крайньої необхідності. Про це говорить і інструкція по застосуванню «Левоміцетину».

Перший «Левоміцетин» (хлорамфенікол) був результатом виділення від мікроба Streptomyces venezuelae. Він був виділений з грунту, взятого у Венесуелі в 1947 році. Структура речовини виявилася дуже простий, тому через рік його вдалося синтезувати штучно. Тоді ж його застосували проти спалаху черевного тифу і отримали гарні результати лікування. Антибіотик поставили на виробництво. Але до 1950 році стало зрозуміло, що він викликає вкрай важкі побічні реакції. Тому його застосування обмежили важкими інфекціями, при яких спостерігається стійкість до звичних антибіотиків.

Особливості механізму дії

Хлорамфенікол характеризується широким спектром дії. Він має ліпофільними властивостями, тому легко проникає через мембрану бактеріальної клітини, зв’язується з рибосомами і порушує синтез білка. Він не дозволяє прикріплятися до різних ділянок молекули амінокислот, тому клітини не отримують основний будівельний елемент — білок.

Але дія не обмежується бактеріальними клітинами. Хлорамфенікол може проникати в деякі клітини ссавців. У людини це молоді діляться еритроцити. Цим пояснюються важкі побічні дії препарату.

На більшу частину мікробів антибіотик діє бактеріостатично — він пригнічує їх розмноження, зупиняє ріст, але не вбиває. Однак на деяких він діє бактерицидно:

• Neisseria meningitidis — збудник менінгіту;
• Streptococcus pneumoniae, що викликає пневмонію;
• Haemophilus influenzae — призводить до пневмонії, менінгіту, артриту, сепсису.

Проводять лікування Левоміцетином» проти наступних збудників:

• піогенний стрептокок;
• золотистий стафілокок;
• стрептокок агалактія;
• мікоплазми;
• хламідії;
• рикетсії;
• холерний вібріон.

У кишкової палички, сальмонели, деяких штамів шигел і клебсієли поступово спостерігається зниження чутливості. На них антибіотик перестає діяти.

Стійкість бактерій розвивається за рахунок вироблення спеціального ферменту, який не дозволяє зв’язуватися антибіотика з рибосомами клітин.

Фармакологічні властивості

«Левоміцетин» випускається у формі таблеток, розчинів для ін’єкцій, очних крапель. Раніше була ще форма суспензії, але виробництво в багатьох країнах припинилося. Фармакологічна дія зумовлена наступними механізмами.

• Всмоктування. При прийомі всередину швидко потрапляє у кров, максимальна концентрація в крові спостерігається через два-три години. При внутрішньовенному та внутрішньом’язовому введенні використовують попередник ліки. При закапуванні в очі, препарат розподіляється по рогівці, райдужці, стекловидному тілу. У кришталик він не проникає.
• Розподіл. Добре проникає в тканини і біологічні рідини. Виявляється в спинномозковій рідині, мозкових тканинах, жовчі, молоці. Здатний долати плацентарний бар’єр.
• Метаболізм. Основне місце переробки — печінка. Утворюється неактивна сполука з глюкуроновою кислотою. Більша частина виводиться нирками, лише 1-3% через кишечник.

При наявності ниркової і печінкової недостатності потрібна корекція дози. Якщо «Левоміцетин» призначають новонародженим дітям, то потрібно враховувати уповільнений метаболізм в печінці і контролювати його вміст у сироватці. Відгуки лікарів кажуть, що по можливості потрібно використовувати більш безпечні антибіотики.

Інструкція по застосуванню Левоміцетину

Препарат відноситься до переліку резервних. Це означає, що його використання виправдане тільки у випадку стійкості мікроорганізмів до пеніцилінів і цефалоспоринів. Також можна призначати при алергічних реакціях на зазначені групи антибіотиків. Показання до застосування «Левоміцетину» включають такі захворювання, викликані чутливими до нього мікроорганізмами:

• черевний тиф і паратиф;
• абсцес мозку;
• генералізований сальмонельоз;
• дизентерія;
• бруцельоз;
• туляремія;
• лихоманка Ку;
• хламідіоз;
• рикетсіоз (висипний тиф, трахома);
• ієрсиніоз;
• менінгококова інфекція;
• пневмонія;
• гнійний перитоніт;
• отит;
• кон’юнктивіт, блефарит, кератит;
• цистит, пієлонефрит;
• пахова гранульома;
• інфекції жовчовивідних шляхів.

Ротавірус викликає гастроентерит, який супроводжується тяжкою діареєю. Деякі приймають ці симптоми за дизентерію. Але ротавірусна інфекція відрізняється наявністю нежиті (друга назва — кишковий грип). Використання антибіотиків у цьому випадку неефективно.

У формі «Синтоміциновою мазі», до складу якої входить хлорамфенікол, препарат використовується для лікування стрептодермії у дітей. Це захворювання викликає стрептококова інфекція. Але самостійно проводити терапію не можна: висипання герпесу на обличчі можуть нагадувати вогнища стрептодермії, але лікування потрібно зовсім інше. Цю ж мазь використовують від гнійних прищів на обличчі.

Як використовувати

Деякі люди намагаються лікувати розлад кишечника або отруєння з допомогою «Левоміцетину», аргументуючи це тим, що можливий пронос — це симптом сальмонельозу. Такий підхід не можна використовувати. Для лікування кишкових розладів є більш безпечні ліки. Хлорамфенікол потрібно залишити на випадок коліту, викликаного холерним вібріоном або при діагностованому сальмонельозі, а також для важких інфекцій. Дозу підбирає лікар, але приблизно використовуються концентрації речовини, що представлені в таблиці.

Таблиця Дозування таблеток «Левоміцетин», а також крапель для очей

У гінекології лікарський засіб може використовуватися при важкому гнійному ураженні придатків. При аднекситі також призначають по 250-500 мг до чотирьох разів на добу. Схема прийому «Левоміцетину» при циститі не відрізняється від наведеної вище. Однак треба готуватися до того, що на тлі прийому антибіотика може спалахнути молочниця. Тому для профілактики приймають перед початком та після закінчення лікування капсулу «Флуконазолу».

Мазь наносять на осередки на шкірі один-три рази на добу. Лікування не можна продовжувати більше десяти днів.

Застосування очних крапель «Левоміцетин» не обмежується кон’юнктивітом. Це може бути і блефарит, який в народі називають ячмінь. Режим дозування залишається стандартним.

Для лікування тяжких інфекцій — менінгіту, черевного тифу, риккетсиоза — можливе призначення розчинів «Левоміцетину» з внутрішньовенним або внутрішньом’язовим введенням та з поступовим переходом на таблетовані форми.

Чим небезпечний препарат

Побічні ефекти зумовлені механізмом дії — пригнічення синтезу білка в клітинах. При використанні таблеток можуть спостерігатися алергія (висип, гостра кропив’янка, ангіоневротичний набряк), а також такі небажані реакції.

• Травна система. Нудота, блювання, діарея, об’єднані однією назвою — диспепсичні розлади. При великих дозах — дисбактеріоз кишечника.
• Нервова система. Депресія, неврит лицьового нерва, порушення свідомості, головний біль, зорові і слухові галюцинації.
• Кровотворення. Зниження рівня тромбоцитів, лейкоцитів, ретикулоцитів, гранулоцитів, еритроцитів. Рідко — апластична анемія, агранулоцитоз (зниження рівня лейкоцитів).

У дітей до року використання препарату може викликати колапс. При використанні великих доз на четверту добу з’являється «сірий синдром», який у 40% випадків закінчується смертельним результатом.

Передозування

Передозування може виникнути при тривалому застосуванні терапевтичних доз або одноразовому вживанні великої кількості таблеток. При отруєнні «Левоміцетином» з’являються наступні симптоми:

• блювання;
• зниження температури тіла;
• сірий колір шкіри, переходить у ціаноз (синюшне забарвлення шкіри та слизових оболонок);
• порушення дихання;
• пригнічення кровотворення.

При тривалому застосуванні великих доз — кровотеча, викликане зниженням синтезу вітаміну К у кишечнику.

Лікування передозування симптоматичне, після відміни препарату. Спеціального антидоту немає. Гемодіаліз для видалення ліки з крові неефективний. Маленьким дітям в цьому випадку допомагає тільки обмінне переливання крові.

Протипоказання

Токсичний препарат має свої протипоказання:

• вагітність;
• годування груддю;
• виражені порушення функції печінки;
• тяжка ниркова недостатність;
• індивідуальна непереносимість;
• хвороби кровотворення;
• псоріаз;
• екзема;
• грибкові захворювання.

З обережністю застосовують при хворобах серцево-судинної системи, після хіміотерапії, радіаційного лікування. Заборонено поєднувати з прийомом алкоголю, лікування цитостатиками.

Відгуки про «Левомицетине» та його аналогу «Синтоміциновою мазі» не завжди позитивні. Позначається велика кількість побічних ефектів і токсичність ліків. Тому його не варто застосовувати самостійно, а тільки за призначенням лікаря.

Відгуки: «У всіх країнах світу його вже не випускають»

Хотіла написати про це засобі, так я маю мед освіту. Цей антибіотик приймає той, кому не лінь, з’їв щось заболів живіт і ось пожалуста вам засіб від проносу. Хочу всіх застерегти що це дуже шкідливий для здоров’я антибіотик, у всіх країнах світу його вже не випускають, так як з’ясували що всього 3 таблетки призводять до загибелі клітин печінки, цирозу, і якщо не пересадити печінку то людина умерает.

Дуже небезпечний препарат, в жодному разі його не можна приймати, а люди досі його купують і п’ють, хоча я знаю що жоден лікар не випише і не порекомендує це засіб. Я раніше теж приймала цей препарат, коли виникала інфекція і дуже шкодую про це, скільки шкоди принесла своєму здоров’ю. Дуже багато й інших побічних дій у цього препарату. Не можна приймати не дорослим і тим більше дітям.

Desi

Це може трапитися з кожним. Я кажу про диареии, нудоті і гострих болях в області живота, що говорить про харчове отруєння. Зі мною це неприємне явище сталося в минулому році, буквально на днях. Причину так і не з’ясували (то салат під шубою, то чи копчена риба… список підозрюваних був досить великий). Зате слідство не змусило довго чекати.

Найгостріший біль і походи в туалет за годину вимотали мене. Прийняті мезим, линексы не допомогли, вже збиралися дзвонити в швидку, але я попросив у дружини ще що-небудь. Тоді вона принесла завалящі таблетки «Левоміцетину». Гірко, дуже гірко пити (я б назвав смак таблеток еталоном гіркоти). Зате ефект миттєвий, за півгодини біль вщух, а через годину я, подвійно радісний від непотрапляння в лікарню, вже повернувся в звичайний ритм.

Але все таки за показаннями ці таблетки я б не рекомендував як універсальне, добре, що я легко переношу будь-яке «хімічну атаку». Без поради лікарів я б остерігся від левоміцетину. Що стосується заголовка, якщо у вас немає багатої тітки на хороші і дуже дорогі засоби, левоміцетин.

Ximik

Мені довелося одного разу випробувати на собі дію Левоміцетину. Якщо чесно, я залишилася про нього не зовсім хорошої думки. Ні, я не маю на увазі його ефективність. Цілком можливо, що ефективність даного препарату можуть позаздрити багато інші антибіотичні кошти. Я кажу про побічні ефекти. Їх дійсно багато. Мене нудило, паморочилося і боліла голова, я перестала добре чути. Два дні мене навіть нудило. Я дуже важко перенесла його дію. Нікому не побажаю такого.

Ірина

Лікувала краплями Левоміцетин хвороба кон’юнктивіт. Часто на протязі тому мабуть застудила око, сильно закисли очі з ранку як встала, їли відкривала їх. Боліла не раз таким, тому протирала заваркою з ромашки і капала краплі, шкода інструкції до краплях немає, тільки написи на флаконі. Через 3 дні вірус повністю пішов, очам стало легше, правда очей був красноват, як на мене ефективне та дешеве лікування.

Ірина