Мексикор в таблетках і ампулах — склад, як приймати і дозування, протипоказання та відгуки

Статистика серцево-судинних захворювань в рік демонструє тенденцію до зростання. В цих умовах кардіологи і пацієнти формують запит на ефективних ліків для терапії серцевих патологій. До числа таких засобів можна впевнено віднести капсули та розчин Мексикора, які здатні впливати на цілий спектр хворобливих станів і лікувати ішемічну хворобу.

Інструкція по застосуванню Мексикора

Особливості терапії обумовлені формою препарату (ін’єкції або капсули) і індивідуальним станом пацієнта. Схему терапії повинен стверджувати лікуючий лікар. Оскільки спектр дії активного компонента великий, потрібно уважно ознайомитися з інструкцією по застосуванню препарату. Особливу увагу необхідно приділити розділу з протипоказаннями.

Склад і форма випуску

Препарат випускається у формі твердих желатинових капсул і злегка пофарбованого або безбарвного розчину. В капсулах міститься порошок жовтувато-білого або білого кольору і гранулят. Капсули фасуються в блістери по 10 штук, ампули також поміщаються в блістерну упаковку по п’ять штук. Склад препарату представлений у таблиці:

Склад Маса
Розчин для внутрішньом’язових і внутрішньовенних ін’єкцій
этилметилгидроксипиридина сукцинат (активний компонент) 50 мг
Допоміжні компоненти: вода для ін’єкцій, динатрію едетат, бурштинова кислота
Капсула
Оксиметилэтилпиридин сукцинат (активна речовина) 0,1 г
Додаткові інгредієнти: крохмаль картопляний, молочний цукор, магнію стеарат, кислота бурштинова

Фармакодинаміка та фармакокінетика

Препарат містить в собі протиішемічну, гіпохолестеринемічну, антиангінальну, ангіопротекторну, антигіпоксичну дію. Знижує ризик виникнення окисного стресу, сприяє зростанню роботи систем ферментів, що відповідають за антиоксиданти. Систематичний прийом оптимізує енергообмін в клітинах, прискорює функції энергосинтеза мітохондрій, збільшує продуктивність аеробного гліколізу. Діюча речовина препарату знижує агрегацію крові і підвищує її текучість, не даючи склеюватися тромбоцитів.

Вираженою стороною Мексикора є потенціал інгібування вільнорадикальних процесів, які деструктивно діють на клітини серця та мікроциркуляцію. Препарат допомагає зберегти морфофункциональную цілісність мембран, оптимізує синаптичну передачу і транспортування медіаторів, захищає ліпіди від руйнування. Мексикор знижує дисфункцію лівого шлуночка та електричну нестабільність міокарда.

При внутрішньовенному введенні Мексикора діюча речовина від 0,5 до 1,5 годин надходить всередину, що зумовлює швидке зниження концентрації препарату в незмінному вигляді. При внутрішньом’язовому введенні максимальна концентрація речовини досягається через півгодини. Після метаболізму метаболіти препарату виявляються в плазмі крові протягом 7-9 годин. При прийомі капсул максимальна концентрація в травному тракті настає через годину. Виведення препарату здійснюється з сечею у глюкуроноконъюгированной формі.

Показання до застосування Мексикора

Препарат у капсулированной формі призначається у складі компплексного лікування ішемічної серцевої хвороби, дисциркуляторної енцефалопатії, ішемічного інсульту, когнітивних порушеннях помірною, легкого ступеня різної етіології. Розчин для ін’єкцій застосовується для купірування гострої фази інфаркту міокарда, при дисциркуляторної енцефалопатії різної етіології, в тому числі атеросклеротичної, при ішемічному інсульті та когнітивних розладах, алкогольному абстинентному синдромі.

Спосіб застосування і дозування

Ліки Мексикор призначається для перорального вживання (в таблетированном форматі) і для парентерального введення (ампульний розчин для інфузій, уколов, ін’єкцій). Дозування препаратів залежить від типу захворювання, ступеня тяжкості його перебігу, особливостей здоров’я пацієнтів (наявність алергії, ускладнень). Про спосіб застосування медикаментів сказано в інструкції.

В ампулах

Розчин в ампулах використовується для внутрішньовенного краплинного або внутрішньом’язового введення. Для терапії гострого інфаркту міокарда призначається 14 діб введення. Для отримання швидкого ефекту в перші п’ять діб препарат вводиться внутрішньовенно, потім – внутрішньом’язово. Крапельне введення виконується повільно, після розведення дози фізіологічним розчином хлориду натрію або 5% розчином глюкози. 100 мл рідини вводиться протягом півгодини. Можна ставити уколи, робити повільні струменеві внутрішньовенні інфузії протягом п’яти хвилин.

Таблетки

За даними інструкції із застосування, таблетки Мексикор приймаються тричі/добу кожні 8 годин по 2-3 мг/кг ваги тіла (0,25 г). Максимальною добовою дозою є 6-9 мг/кг маси (0,8 г). Капсули призначають у складі комплексної терапії. При ішемічній хворобі серця, порушеннях кровообігу мозку тривалість терапії становить 1,5-2 місяці. Лікування відміняється поступово, знижуючи на 0,1 г щодня.

Лікарська взаємодія

Препарат Мексикор посилює дію протипаркінсонічних засобів і препаратів, спрямованих на усунення судом. Він може підвищити ефективність і токсичність анксіолітиків бензодіазепінового ряду. Медикамент збільшує активність антиангиальных засобів, підвищує гіпотензивний ефект бета-адреноблокаторів, інгібіторів АПФ, дію антиаритмічних препаратів.

Побічні дії

Пацієнти, які отримують лікування препаратом, відзначають вкрай рідкісне прояв побічних ефектів. З найбільш відомих негативних реакцій виділяють такі:

  • розлад травлення, диспепсія, нудота, діарея, сухість у роті (проходять після відміни лікування);
  • метеоризм (при тривалому прийомі);
  • проблеми зі сном;
  • алергічні реакції.

Передозування

Якщо перевищити зазначену в інструкції по застосуванню дозування препарату, можуть проявитися симптоми безсоння, сонливість, трохи підвищитися артеріальний тиск. Ці ознаки проходять самостійно, крім тиску – знижують його спеціальними таблетками. Бажано приймати їх разом з антиангиальными засобами. При важкій передозування призначається промивання шлунка, прийом сорбентів.

Протипоказання

Препарат має радий протипоказань, які обмежують його застосування. При цьому капсули та розчин Мексикора вважаються щадними засобами, і їх список протипоказань невеликий. До таких належать:

  • гострі порушення функції печінки, нирок;
  • вік до 18 років (не встановлено вплив, ефективність і безпека);
  • вагітність, грудне вигодовування (лактація);
  • підвищена чутливість до компонентів складу.

Умови продажу та зберігання

Медикаменти можна купити за рецептом від лікаря. Вони зберігаються при температурі не вище 25 градусів в сухому темному, надійно захищеному від доступу дітей місці, протягом трьох років.

Аналоги

Замінників препаратів можна виділити такі, які мають схожий принцип дії і активні компоненти. Поширені аналоги Мексикора:

  • Медомекси – розчин для парентерального введення і пероральні таблетки з антиоксидантною дією;
  • Мексидант – розчин на основі того ж компонента;
  • Мексидол – уколи і таблетки, що містять этилметилгидроксипиридина сукцинат;
  • Мексипридол – анксіолітичний розчин з класу 3-оксипиридинов.

Відгуки

Марія, 59 років

Я пережила гострий інфаркт міокарда і довго відновлювалася. Лікар призначила до основної терапії прийом таблеток Мексикор. Я оцінила ефект медикаменту високо – майже відразу відчула прилив сил, покращився настрій. Показники крові і сечі теж були в нормі, так що препарат працює. Побічних ефектів я не помітила.

Іван, 47 років

У мене ішемічна хвороба серця, лікарі сказали, що доведеться все життя пити таблетки. Я почав комплексне лікування прописаними ліками, а до них пройшов курс ін’єкцій Мексикор. Це антиоксидантний препарат, що поліпшує роботу серця. Ефект був для мене непомітний, але лікар відзначив поліпшення показників крові і витривалості.

Георгій, 30 років

У матері почалося когнітивний розлад. Лікарі поставили легку ступінь захворюваності, порадили пройти курс крапельниць для поліпшення роботи мозку. Нам прописали Мексикор, але за два тижні терапії результати не змінилися. Шкода, я думав, що препарат допоможе повернути мамі здоров’я. Мабуть, доведеться пробувати більш сильний медикамент.

Інформація представлена у статті носить ознайомлювальний характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації по лікуванню виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.