Мінірин – інструкція по застосуванню і аналоги

Лікарський препарат Мінірин (Minirin) з антидиуретическими властивостями зменшує обсяг виділюваної сечі нирками, що необхідно при діагностиці і лікуванні нічний поліурії у дорослих і енурезу у дітей. Перш ніж почати прийом медикаментів, потрібно пройти обстеження та проконсультуватися з вузькопрофільним фахівцем. Самолікування протипоказано.

Склад і форма випуску

Мінірин випускають в трьох лікарських формах – назальний спрей, таблетки для застосування всередину і розсмоктування під язиком. Діюча речовина – десмопресин. Особливості хімічного складу залежать від лікарської форми зазначеного медикаменту:

Форма випуску Активний компонент Допоміжні речовини
назальний спрей, 1 мл ацетат десмопресину (0,1 мг) фосфат дигідрат натрію, хлорид бензалконію і натрію, очищена вода, моногідрат лимонної кислоти
таблетки, 1 шт. ацетат десмопресину (100 або 200 мкг) повідон, крохмаль картопляний, магнію стеарат, лактоза
таблетки під’язикові, 1 шт. ацетат десмопресину (60, 120 або 240 мкг) манітол, желатин, лимонна кислота

Фармакологічні властивості

Мінірин – це комбінований препарат з антидиуретическим ефектом для лікування нецукрового діабету. Ацетат десмопресину, будучи синтетичним аналогом природного гормону вазопресину, підвищує проникність епітелію в дистальній частині звивистих канальців для води. У пацієнтів з гемофілію та хворобу Віллебранда Мінірин активує 8-1 фактор згортання, збільшує концентрацію профібринолізину, не чинить впливу на фібриноліз. Під впливом Мінірина вода в більшій кількості всмоктується в кров, зменшується об’єм сечі і кількість позивів до сечовипускання.

Показання до застосування

Детальна інструкція по застосуванню Мінірина описує самостійний або допоміжний використання ліків при ряді неприємних діагнозів. Серед таких:

  • нічна поліурія (ніктурія) у дорослих;
  • первинний нічний енурез у пацієнтів від 5 років;
  • нецукровий діабет центрального походження;
  • гіпокоагуляція (лікування гемофілії типу А, нестабільної стенокардії, хвороби Віллебранда);
  • обширні травми і захворювання головного мозку;
  • перенесені хірургічні втручання на гіпофіз.

Спосіб застосування і дозування

Оптимальні добові дози та основні правила використання Мінірина залежать від характеру патологічного процесу, віку та індивідуальних особливостей організму пацієнта. Згідно інструкції по застосуванню, 1 таблетка для розсмоктування відповідає 60 мкг вживаних ліків, впорскування спрею – 10 мкг. Курс лікування визначають і коригують індивідуально.

Таблетки Мінірин

При дотриманні запропонованих дозувань лікувальний ефект препарату зберігається на 9-12 годин. Таблетки не можна розжовувати та запивати водою, потрібно повільно розсмоктувати під язиком до повного розчинення. Згідно інструкції по застосуванню, рекомендовані дозування:

  1. Первинний нічний енурез: початкова доза становить 120 мкг перед сном, максимальна – 240 мкг. Після тримісячного курсу лікування потрібно зробити тижневу перерву.
  2. Нецукровий діабет центрального генезу: лікувальна доза – 180 мкг за 3 добових застосування, підтримуюча – 180-360 мкг, максимальна – 720 мкг.

Спрей назальний

Лікувальний розчин Мінірин потрібно вводити в носові ходи 1 раз в день. Після проведення домашньої процедури важливо обмежити споживання рідини на 8 годин, перед сном спорожнити сечовий міхур. При посттравматичної поліурії, нецукровому діабеті, полідипсії центрального генезу пацієнту рекомендують по 10-20 мкг Мінірина двічі за добу. Курс лікування визначають індивідуально.

Особливі вказівки

Оскільки після застосування Мінірина розвивається тахікардія, не виключені хворобливі відчуття, потрібно тимчасово відмовитися від водіння автомобіля, не займатися інтелектуальною діяльністю і видами робіт, що потребують підвищеної концентрації уваги. Інструкція по застосуванню містить вказівки для пацієнтів:

  1. Пацієнтам літнього віку лікування проводять під індивідуальним контролем. Те ж саме стосується хворих з підвищеним внутрішньочерепним тиском і порушеним водно-електролітним балансом, дітей і підлітків.
  2. При интраназальном введенні препарату на тлі прогресуючого риніту всмоктування десмопресину значно знижується, тому краще тимчасово перейти на результаті застосування медикаменту.
  3. Якщо застосування Мінірина необхідно з метою діагностики, важливо відмовитися від проведення форсованої гідратації.
  4. Якщо в ході медикаментозної терапії розвиваються системні інфекції, гарячка, гастроентерит, подальше лікування Мінірином потрібно припинити.
  5. При наявності інших причин затримки рідини, у разі електролітних розладів застосування Мінірина протипоказано.

Лікарська взаємодія

Медичний препарат Мінірин за участю у складі комплексної терапії підвищує ризик лікарської взаємодії. Відомості про поєднанні декількох фармакологічних груп в одній схемі лікування описані в інструкції:

  1. Активний компонент десмопресин підсилює лікувальний ефект гіпертензивних препаратів.
  2. Норепінефріну, Тетрациклін, Глибутид знижують антидіуретичний ефект, тому таке лікарська взаємодія небажано.
  3. Клофібрат, Індометацин, Карбамазепін, Хлорпропамід підсилюють антидіуретична дія зазначеного медикаменту.
  4. Одночасне застосування з Лоперамидом призводить до різкого підвищення ризику затримки рідини і розвитку гіпонатріємії.
  5. Диметикон знижує показник абсорбції десмопресину.

Побічні дії

Ліки Мінірин характеризується хорошою переносимістю організмом, але за умови дотримання водного режиму. В інструкції по застосуванню міститься список побічних ефектів, які виникають на початку курсу:

  • травний тракт: сухість у роті, нудота, блювання;
  • нервова система: напади мігрені, судоми, запаморочення;
  • алергічні реакції: кропив’янка, гіперемія та свербіж шкіри;
  • інші: збільшення ваги, набряк, риніт, водна інтоксикація, зниження сльозотечі, кон’юнктивіт, альгодисменорея, біль в місці виконання ін’єкції.

Передозування

При систематичному перевищенні запропонованих добових доз Мінірина розвиваються симптоми водної інтоксикації, гіпоосмолярності плазми. Спостерігається неврологічна та психічна симптоматика, судоми. Першим ділом пацієнту потрібно обмежити добове споживання рідини. При ускладнених клінічних випадках хворому повільно вводять внутрішньовенно сольові розчини спільно з Фуросемідом. Подальше лікування – симптоматичне.

Протипоказання

Ліки Мінірин дозволено використовувати за призначенням не всім пацієнтам. Інструкція по застосуванню описує ряд медичних протипоказань:

  • серцева недостатність;
  • синдром Пархона;
  • анурія;
  • схильність до тромбозів;
  • необхідність застосування діуретиків;
  • гіпонатріємія;
  • гіперчутливість до діючих речовин ліки;
  • ниркова недостатність при кліренсі креатиніну <50 мл хв.;
  • полідипсія;
  • вік до 6 років.

Відомі клінічні випадки, при яких зазначений медикамент призначають з особливою обережністю. Відносні протипоказання Мінірина:

  • фіброз сечового міхура;
  • підвищення внутрішньочерепного тиску;
  • вагітність, лактація;
  • порушення водно-електролітного балансу;
  • вік до 1 року і старше 65 років;
  • ниркова недостатність при кліренсі креатиніну >50 мл хв.

Умови продажу та зберігання

Мінірин є рецептурним препаратом, продається в кожній аптеці. Відповідно до інструкції щодо застосування, термін придатності таблеток – 2 роки, під’язикових таблеток – 4 роки. Зберігати ліки покладено в темному і сухому місці, недоступному для маленьких дітей, при температурі до 25 градусів.

Аналоги Мінірина

Якщо ліки не допомагають або різко погіршує самопочуття пацієнта, потрібно звернутися до лікаря за консультацією. Надійні аналоги Мінірина та їх короткі характеристики:

  1. Адиупресин. Це лікарський препарат для діагностики та лікування нецукрового діабету. Існує дві форми випуску – назальні краплі і интравагинальные капсули. Добові дози визначені й описані в інструкції по застосуванню.
  2. Д-Воид. Препарат нормалізує роботу нирок, скорочує обсяги відокремлюваної сечі. Має три форми випуску – краплі в ніс, таблетки, назальний спрей. Курс і схема лікування залежать від характеру захворювання. В інструкції по застосуванню описані побічні ефекти.
  3. Десмопресин. Це комбінований препарат з однойменною активним компонентом, який скорочує об’єми сечі, усуває симптоми нічного енурезу та нетримання у дорослих. Дозування описані в інструкції, залежать від цілей, для яких використовують ліки.
  4. Октостим. Це прозорий, безбарвний розчин для повільного введення підшкірно, внутрішньовенно. Рекомендовані дози розраховуються індивідуально: виходячи з ваги конкретного пацієнта, докладно описані в інструкції по застосуванню.
  5. Уропрес. Це гормон задньої частки гіпофіза. По інструкції, медичний препарат випускають у формі крапель для лікування нецукрового діабету, посттравматичної поліурії та полідипсії центрального генезу. Важливо дотримуватися термін придатності ліків, не порушувати правила зберігання.

Відгуки

Віктор, 44 роки

Мені призначили таблетки Мінірин при нічному нетриманні сечі. Ліки доступне, я купив його в аптеці без рецепта. Щодня рассасывал таблетку під язиком, отриманого ефекту вистачає на 12 годин. Вранці ліжко суха, вдається контролювати виділення сечі. Таблетки не викликають сильних побічних ефектів, але поступово їх лікувальна дія слабшає.

Ангеліна, 34 роки

Моїй дитині прописали таблетки Мінірин при нічному енурезі, коли йому виповнилося 9 років. Побоювалася давати ліки, оскільки його частіше призначають дорослим пацієнтам. Потім все ж таки зважилася, соромно мочитися в ліжко в такому віці. Дитина пройшов двотижневий курс, і проблема зі здоров’ям була вирішена. Головне – після застосування дози не пити воду.

Уляна, 40 років

У мене теж з’явилися симптоми нічного нетримання сечі. Щоб усунути таку пікантну проблему зі здоров’ям, лікар прописав таблетки Мінірин строго по інструкції. Лікувалася 2 тижні. Після прийому дози на ніч, ефекту вистачає до ранку. Таким фармакологічним призначенням задоволена, от тільки проблема повертається після відміни препарату.

Інформація представлена у статті носить ознайомлювальний характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації по лікуванню виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.