Офлоксин – інструкція із застосування, показання, побічні ефекти і передозування

Фармакологічний засіб Офлоксин (Ofloxin) – це антибактеріальний препарат широкого спектру дії. Діючим компонентом препарату є речовина офлоксацин, що входить до групи фторхінолонів. Офлоксин надає згубну дію на велику кількість груп бактерій: гонококи, хламідії, стафілококи і ін

Склад і форма випуску

На фармакологічному ринку препарат представлений у двох формах: таблетки для прийому всередину і розчин для інфузій. Таблетки круглої двоопуклої форми білого або блідо-жовтого кольору, упаковані в блістер по 7 шт. в картонній пачці 2 блістери з інструкцією по застосуванню. Розчин являє собою прозору жовтувато-зелену рідину з характерним аптечним запахом, вміщену у скляний флакон. Склад різних форм випуску препарату:

Форма випуску препарату Діюча речовина Допоміжні компоненти
Таблетки, вкриті оболонкою офлоксацин 200 або 400 мг (1 таблетці)
  • повідон;
  • моногідрат лактози;
  • кросповідон;
  • магнію стеарат;
  • тальк;
  • кукурудзяний крохмаль;
  • полоксамер.
Розчин для інфузій офлоксацин 200 мг (в 1 флаконі)
  • динатрію дигідрат;
  • вода для ін’єкцій.

Фармакодинаміка та фармакокінетика

Активна речовина препарату (офлоксацин) чинить антибактеріальну дію з бактерицидною ефективністю. Механізм дії зумовлений пригніченням ферменту мікроорганізмів, який забезпечує транскрипцію ДНК при розмноженні.

Офлоксин володіє ефективною дією відносно Сhlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Haemophilus influenzae, Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium leprae, Neisseria meningitidis, Pseudomona spp. та ін.

Після прийому всередину компоненти Офлоксина швидко всмоктуються з кишечника. Максимальна концентрація в крові досягається протягом 1-2 ч. (при інфузійному введенні через 40-50 хвилин) . Біодоступність препарату, незалежно від способу введення, становить від 95 до 100%, зв’язок з білками плазми крові – близько 25%. Діюча речовина швидко і рівномірно розподіляється по тканинах і рідинах організму. Метаболізується в печінці, період напіввиведення складає 5-8 годин (при порушеннях роботи нирок – до 60 годин).

Застосування Офлоксина

Препарат Офлоксин призначають при наявності багатьох інфекційно-запальних патологій. Показаннями до застосування цього антибіотика є:

  • бронхіт;
  • пневмонія;
  • менінгіт;
  • абсцес;
  • блефарит;
  • вагініт;
  • васкуліт;
  • дерматит;
  • ларингіт;
  • кон’юнктивіт;
  • кольпіт;
  • нефрит;
  • ентероколіт;
  • простатит;
  • сальпінгіт;
  • гонорея;
  • дакріоцистит;
  • пієлонефрит.

Як застосовувати Офлоксин

Препарат Офлоксин в таблетках слід приймати внутрішньо під час або після прийому їжі. Дозування і тривалість медикаментозної терапії призначає лікар після огляду і отримання результатів лабораторних досліджень. Стандартна рекомендована схема застосування антибіотика:

  • При легких і середньо формах інфекційних уражень показано застосування Офлоксина по 0,4 г одноразово вранці. Тривалість лікування – не більше 10 днів.
  • При важких формах або надлишковій вазі дозу підвищують до 0,8 р.
  • Для терапії неускладнених інфекціях нижніх відділів сечовивідних шляхів слід приймати по 0,2 г протягом 3-5 діб.

Медикамент у формі розчину для інфузій вводять внутрішньовенно краплинно. Терапію починають з одноразового повільного введення по 0,2 г препарату протягом 40-60 хвилин. Після поліпшення стану пацієнта переводять на прийом таблеток в такому ж дозуванні. Для пацієнтів, які страждають гострою нирковою або печінковою недостатністю, цирозом, добова кількість препарату не повинно перевищувати 0,4 р.

Лікарська взаємодія

При одночасному застосуванні з Офлоксином загальний кліренс Теофіліну знижується на 25%. Терапія непрямими антикоагулянтами на тлі лікування антибіотиком вимагає контролю системи згортання крові. Антацидні засоби, що містять калій, діоксид солі алюмінію або заліза значно зменшують всмоктування офлоксацину, тому інтервал між ними повинен становити не менше 2 годин. Крім того, при поєднанні з Офлоксином:

  • Циметидин, Лазикс, Метотрексат, Глібенкламід і медикаменти, які блокують секрецію калію, сприяють збільшенню концентрації офлоксацину в плазмі.
  • Нестероїдні протизапальні засоби, похідні метилксантинів, гіпромелоза і нітроімідазолу збільшують ймовірність нейротоксичних ефектів.
  • Глюкокортикоїди підвищують ризик розриву сухожилля у хворих похилого віку.

Побічні дії

При дотриманні дозування та кратності застосування препарат, як правило, добре переноситься пацієнтами. Ознайомтеся з можливими побічними діями ліків:

  • Імунна система: анафілактичний шок, еритема, набряк Квінке.
  • Серцево-судинна: зниження артеріального тиску, тахіаритмія, брадикардія.
  • Органи дихання: задишка, тахіпное, алергічний кашель.
  • Травна система: метеоризм, діарея, дисбактеріоз, гастралгія.
  • Нервова система: судоми. тремор, сплутаність свідомості, підвищена збудливість.
  • Шкіра та слизові оболонки: свербіж, висипання, крововиливи.
  • Система кровотворення: агранулоцитоз, анемія, еозинофілія, тромбоцитопенія, лейкопенія.
  • Розлади метаболізму: гіперкреатинемія, гіпербілірубінемія.

Передозування

Значне перевищення разової або денної дози Офлоксина може спровокувати такі симптоми передозування:

  • запаморочення;
  • блювоту;
  • галюцинації;
  • втрату свідомості;
  • колапс;
  • гіпоглікемію;
  • бронхоспазм;
  • сплутаність свідомості;
  • сонливість.

При появі перших ознак передозування необхідно припинити застосування лікарського засобу та звернутися за медичною допомогою.

Якщо Офлоксин приймався в таблетках, слід зробити промивання шлунка. Подальша терапія залежить від клінічних проявів.

Протипоказання

Відносними протипоказаннями до застосування Офлоксина є атеросклероз судин головного мозку, гостре порушення церебрального кровообігу і хронічна ниркова недостатність. Крім того, препарат заборонено призначати при наявності наступних патологій і станів:

  • епілепсії;
  • дефіцит ферменту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази;
  • черепно-мозкових травм;
  • крововиливів у мозок;
  • вагітності;
  • травми сухожиль;
  • грудного вигодовування;
  • цукрового діабету;
  • порушень метаболізму;
  • органічних уражень мозкових структур;
  • онкологічних уражень;
  • клінічної депресії.

Умови продажу та зберігання

Розчин і таблетки Офлоксин відпускаються з аптек за рецептом лікаря. Медикамент слід зберігати при температурі від +10 °C до +25 °C у сухому, недоступному для дітей місці. Термін придатності таблеток становить 3 роки, розчину запечатаного – 1 рік, в розкритій упаковці – 30 діб. Заборонено використовувати препарат після закінчення терміну придатності.

Аналоги Офлоксина

Назва препарату Показання до застосування Протипоказання Побічна дія
Заноцин
  • загострення хронічних інфекцій;
  • отит;
  • шкірні інфекції;
  • вагініт;
  • простатит;
  • пієлонефрит;
  • гепатит;
  • цироз печінки;
  • цукровий діабет;
  • непереносимість ліків;
  • епілепсія.
  • дисбактеріоз;
  • метеоризм;
  • діарея;
  • судоми;
  • нудота;
  • погіршення слуху;
  • головний біль.
Офлоксацин
  • загострення хронічних інфекцій;
  • гострий цистит;
  • уретрит;
  • пієлонефрит;
  • гломерулонефрит;
  • інфекції шкіри і м’яких тканин;
  • бактеріальний ендокардит;
  • непрохідність кишечнику;
  • цироз печінки;
  • вагітність;
  • непереносимість ліків.
  • дисбактеріоз;
  • метеоризм;
  • діарея;
  • дерматит;
  • судоми;
  • нудота;
  • висип;
  • головний біль.
Офлоцид
  • загострення хронічних інфекцій;
  • гострий цистит;
  • уретрит;
  • гломерулонефрит;
  • увеїт;
  • кон’юнктивіт;
  • пієлонефрит;
  • гепатит;
  • тиреотоксикоз;
  • непереносимість ліків;
  • вагітність.
  • дисбактеріоз;
  • метеоризм;
  • діарея;
  • судоми;
  • висип;
  • свербіж;
  • дерматит;
  • головний біль.
Лофлокс
  • загострення хронічних інфекцій;
  • гострий цистит;
  • уретрит;
  • простатит;
  • гломерулонефрит;
  • увеїт;
  • кон’юнктивіт.
  • тиреотоксикоз;
  • цироз печінки;
  • ниркова недостатність;
  • непереносимість ліків;
  • вагітність;
  • епілепсія.
  • дисбактеріоз;
  • метеоризм;
  • діарея;
  • судоми;
  • нудота;
  • головний біль.

Інформація представлена у статті носить ознайомлювальний характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації по лікуванню виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.