Перша допомога при отруєнні чадним газом — покрокова інструкція

Монооксид вуглецю (СО), або чадний газ – це речовина без кольору і запаху, що є продуктом неповного згоряння вуглецевмісних речовин. Визначається у вихлопних газах, диму при пожежі і ін. Без застосування спеціальних приладів, оцінити наявність і концентрацію монооксиду вуглецю в навколишньому повітрі неможливо.

Стадії отруєння

Потрапляючи в організм, чадний газ міцно зв’язується з гемоглобіном (білком, що переносить кисень) з утворенням карбоксигемоглобіну, блокує роботу активних дихальних центрів, утворення нових еритроцитів. Внаслідок цих процесів виникає гостре кисневе голодування тканин. Крім того, монооксид вуглецю порушує перебіг окислювальних процесів у організмі. У клінічній практиці виділяють наступні стадії отруєння:

Стадія і концентрація карбоксигемоглобіну в крові Симптоми
Легка (до 30%) Характеризується скороминущою симптоматикою (запаморочення, сонливість, легка нудота), яка зникає після припинення впливу. Окремі прояви можуть зберігатися протягом доби. Летальний результат малоймовірний (менше 5% при наявності важких патологій дихальної або серцево-судинної систем).
Середня (30-45%) Клінічні симптоми різко виражені. Спостерігається блювання, тахікардія, задуха, сплутаність або втрата свідомості. Після припинення впливу СО симптоми зберігаються до 5 діб. Ризик летального результату складає не більше 30%.
Важка (понад 45%) Спостерігається тяжкий стан хворого, розвиваються серйозні ураження центральної нервової системи, ядуха, судомний синдром. Ймовірність летального результату досягає 80%.

Ознаки газової інтоксикації

Для підвищення шансів на успішне надання першої допомоги, необхідно вчасно розпізнати отруєння СО. Симптоми такого стану безпосередньо залежать від концентрації монооксиду вуглецю у вдихуваному повітрі і тривалості його впливу на організм. Токсична дія чадного газу проявляється наступними ознаками:

  • слабкість;
  • сонливість;
  • шум у вухах;
  • запаморочення;
  • блідість шкірних покривів;
  • прискорене дихання;
  • головний біль;
  • вегетативні розлади;
  • нудота;
  • блювання;
  • двоїння в очах;
  • тахікардія;
  • задуха;
  • судоми;
  • мимовільне сечовипускання, дефекація;
  • підвищення температури тіла;
  • втрата свідомості.

Долікарська допомога при отруєнні чадним газом

Для зменшення ризику летального результату та зниження ймовірності розвитку важких наслідків перша допомога повинна проводитися відразу після виявлення факту отруєння людини монооксидом вуглецю.

Перш за все, необхідно припинити надходження СО в організм, забезпечити потерпілого свіжим повітрям, потім викликати невідкладну допомогу або самостійно доставити потерпілого в стаціонар.

При відсутності у людини ознак життя (пульсу, дихання), необхідно терміново приступити до виконання реанімаційних заходів.

Першочергові заходи

Невідкладна допомога при отруєнні чадним газом при збереженому диханні і серцебитті включає в себе наступні дії:

  1. Винесіть потерпілого на свіже повітря або забезпечте його доступ, відкривши двері та вікна.
  2. Укладіть потерпілого на горизонтальну поверхню.
  3. Звільнити від стискуючого одягу (ременів, краватки тощо).
  4. Якщо людина перебуває без свідомості, дайте їй понюхати ватку з нашатирним спиртом.

Реанімаційні заходи

Послідовність дій при виконанні реанімаційних заходів така:

  1. Звільнити порожнину рота від блювотних мас, слизу, слини.
  2. Забезпечте максимальну прохідність верхніх дихальних шляхів: закиньте потерпілому голову і висуньте нижню щелепу так, щоб підборіддя зайняло високе положення.
  3. Закрийте потерпілому ніс, після чого прикрийте його рот будь-якою легкою тканиною (наприклад, носовою хусткою) і здійсніть видих.
  4. Потім відкрийте людині ніс і рот для забезпечення пасивного видиху. За хвилину слід робити 13-19 вдихів «рот в рот».
  5. Одночасно з проведенням штучного дихання слід виконувати непрямий масаж серця: покладіть руки на нижню третину грудини, виконуйте швидкі, сильні натискальні рухи. За хвилину слід виконувати не менше 60 поштовхів на груди (по 8-10 через кожен вдих).

Перша медична допомога при отруєнні чадним газом

Постраждалі, які отримали важкий або середній ступінь отруєння, підлягають обов’язковій госпіталізації в стаціонар для продовження реанімаційних заходів. Головним антидотом при отруєнні монооксидом вуглецю є кисень 100% концентрації. Його подають через спеціальну маску в кількості 9-16 л/хв. Термін киснетерапії визначається тяжкістю стану хворого.

При важкому ураженні, пацієнту проводять інтубацію трахеї і його підключають до апарату штучної вентиляції легенів. Крім того, надання першої допомоги при отруєнні газом в стаціонарі включає проведення внутрішньовенної інфузійної терапії з застосуванням розчинів з гідрокарбонатом натрію, що допомагає скорегувати гемодинамічні розлади.

Для медикаментозної терапії внутрішньом’язово вводять також препарат Азицол. Фармакологічна дія препарату спрямована на збільшення швидкості розпаду карбоксигемоглобіну з одночасним збільшенням концентрації кисню в крові. Азицол знижує токсичну дію СО на нервові клітини, м’язові тканини.

Відео

Інформація представлена у статті носить ознайомлювальний характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації по лікуванню виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.