Піаскледин – інструкція, показання, побічні ефекти і аналоги

Для зміцнення хрящової тканини в ортопедії давно і успішно застосовується Піаскледин. Препарат володіє комплексним терапевтичним впливом на процеси, пов’язані з формуванням суглобової хрящової тканини.

Склад Піаскледина

Препарат виробляється у вигляді непрозорих білих капсул з коричневим ковпачком, які фасуються по 15 штук в блістери (1 або два в картонній пачці). На корпус капсули нанесено маркування «Р 300». Всередині міститься коричнева паста з вираженим ароматом масел. Склад Піаскледина представлений у таблиці:

Властивості препарату

Піаскледин коригує метаболізм хрящової тканини, надаючи при цьому на суглоби протизапальну та анальгетичну дію. В результаті курсового застосування сповільнюється дегенерація суглобових хрящів, відновлюється рухова функція, зменшуються болі. Клінічні випробування виявили здатність Піаскледина стимулювати синтез колагену в суглобових хондроцитах (клітинах суглобової тканини).

Неомильні з’єднання олії соєвих бобів і масло авокадо володіють наступним дією:

• стимулюють виробництво речовини, що уповільнює активатор плазминогенеза, що призводить до зниження деформації хряща за рахунок впливу на нього, а також за допомогою стимуляції металопротеїназ;
• протидіють деструкції хряща, запускаючи процес деградації протегликанов;
• стимулюють вплив цитокіна (медіатор імунітету і запалення) на синтез колагенази і підвищує вироблення колагену;
• підвищують дію фактора трансформації зростання, інгібітора, розташованого в хондроцитах;
• сприяють синтезу макромолекул міжклітинної тканини суглобового хряща
• сприяють синтезу макромолекул тканини періодонта і гіалінового хряща, що призводить до продовження служби зубів.

Показання до застосування

Інструкція виробника вказує, що Піаскледин призначається в ході комплексного лікування остеоартрозу колінних та кульшових суглобів 1-3 ступеня, і для ад’ювантної лікування періодонтитів. Рішення про курсовому прийомі повинен приймати лікар, виходячи з індивідуальних особливостей пацієнта.

Спосіб застосування і дозування

Таблетки Піаскледин призначені для перорального прийому. Капсули приймаються по одній штуці раз в день. Час прийому – ранок, разом з їжею. Запивати капсулу необхідно великим об’ємом води. Тривалість лікувального курсу становить близько 6 місяців. Тривалість може бути збільшена за рішенням лікаря. Засіб можна застосовувати при вагітності та грудному вигодовуванні.

На початковому етапі прийому капсул їх можна поєднувати з прийомом нестероїдних протизапальних засобів або аналгетиків.

По мірі посилення дії препарату дозу останніх можна скоротити. Засіб дозволяється до застосування водіям транспорту, спортсменам, тому що воно не впливає на здатність керувати автомобілем, не знижує концентрацію уваги та швидкість психомоторних реакцій.

Побічні дії

В інструкції не описано, що прийом таблеток може призвести до передозування. Прийом Піаскледина може бути пов’язаний з ризиком появи алергічних реакцій . У рідкісних випадках підвищуються такі лабораторні показники, як рівень білірубіну, лужна фосфатаза, активність печінкових трансаміназ, ?-глутамілтрансфераза.

Протипоказання

• вагітність;
• грудне вигодовування;
• при непереносимості компонентів складу;
• вікова категорія до 18 років.

Умови продажу та зберігання

Ліки Піаскледин (Piascledine) продається в аптеках без рецепта. Зберігати його потрібно при температурі 15-25 градусів. Термін зберігання – 36 місяців.

Аналоги

На заміну засобу можуть прийти препарати з тим же або іншим складом, але схожим дією. До таких належать:

• Румалон – розчин для ін’єкцій на основі гликозамингликанпептидного комплексу;
• Алфлутоп – ампульний розчин, що містить біоактивні рибний концентрат;
• Терафлекс – капсули на основі глюкозаміну, хондроїтину сульфату;
• Артра – таблетки, що містять сульфат хондроїтину, глюкозамін.

Відео

Інформація представлена у статті носить ознайомлювальний характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації по лікуванню виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.