Профілактика ВІЛ серед населення та в групах ризику — як запобігти зараженню та діагностика

За статистичними даними ВІЛ зустрічається переважно у молоді до 30 років. Провідними шляхами його зараження визначаються статевий шлях і через наркотичні ін’єкції, і, в основному, можливий результат (інфікування) залежить від поведінки самої людини. З цієї причини профілактика ВІЛ розглядається як головна можливість захистити організм від специфічного захворювання, від зараження небезпечним вірусом.

Що таке ВІЛ

При розмові про таку хворобу треба розрізняти ВІЛ-інфекцію і СНІД. ВІЛ – захворювання, що викликається вірусом імунодефіциту, при цьому організм людини перебуває в стані неможливості протистояти інфекціям. Хвороба вражає людську імунну систему, вона поступово втрачає активність, не може чинити опір поширенню ВІЛ та інших інфекцій, пухлин, провоцируемым основним захворюванням.

В результаті розвивається синдром набутого імунодефіциту, просунутий етап процесу ВІЛ. У стадії Сніду організм людини ослаблений, що захворювання, які розвиваються на його тлі, стають незворотними, а хворий неминуче гине. Поки не розроблено ліки, здатне вивести вірус з організму, заходи профілактики ВІЛ-інфекції є єдиним варіантом уберегтися від зараження невиліковною хворобою.

Шляхи передачі

Заразитися можливо виключно від інфікованої людини: не виявлено випадків передачі інфекції від комах або тварин. Для зараження вірус від хворого повинен потрапити в кровотік. В організмі вірус імунодефіциту присутня в різних біологічних рідинах, але концентрація у вагінальному секреті, крові, грудному молоці, спермі, в предсеменной рідини досягає кількості, достатньої для зараження здорових людей. ВІЛ здатний проникати в організм так:

  1. Попадання інфікованої крові при:
    • користуванні нестерильним інструментом при медичних і косметичних маніпуляціях;
    • пересадці органів, переливанні крові від інфікованого донора;
    • загальне використання шприців, голок, ін’єкційного інструментарію для приготування і введення наркотиків.
  2. Незахищений статевий зв’язок незалежно від сексуальної орієнтації та форми контакту.
  3. Інфікування плода від хворої на ВІЛ матері під час:
    • вагітності;
    • пологів;
    • годування немовляти груддю, де є ще й ризик зараження від матері ВІЛ-інфікованої дитини.

Профілактика ВІЛ-інфекції

Для знаючих шляхи передачі вірусу в організм запобігання захворювання полягає в зниженні персонального ризику зараження. Первинна профілактика Сніду та ВІЛ-інфекції полягає в дотриманні нескладних, але ефективних правил:

  • Уникати випадкового сексу. Ризик зараження статевим шляхом пропорційний числу спонтанних сексуальних зв’язків.
  • Для повної впевненості обидва партнери повинні обстежуватися на вірус імунодефіциту. Ризик ураження вірусом є при всіх формах статевих зв’язків – при контакті зі спермою, вагінальним секретом, предэякулятом статевих органів, травмованих слизових оболонок ротової порожнини (наприклад, при глибокому поцілунку).
  • Якщо партнери не пройшли обстеження на ВІЛ при сексуальних контактах необхідно використання презерватива. Засоби захисту при постійному і правильному користуванні створюють певну перешкоду для різних інфекцій.
  • При вживанні наркотиків мало попереджати ризик виключно застосуванням індивідуальних шприців та інструментарію. Під наркотичною дією людина себе не контролює і здатний на вчинки, що викликають зараження (незахищений секс, використання одного шприца на групу наркоманів), тому тільки повна відмова від наркотиків виводить з групи ризику.
  • Швидкість розвитку симптомів ВІЛ залежить від стану імунітету. Вірус здатний розвинутися при наявності інфекційних захворювань, тому необхідно своєчасно лікувати організм і зміцнювати імунну систему.

Постконтактна профілактика

Профілактика від Сніду передбачає антиретровірусне лікування при аварійних ситуаціях – можливе попадання інфікованої біологічної рідини в порізи, рани і т. п. Препарати АРВТ пригнічують розмноження ВІЛ. Як наказують норми Санпін СП 3.1.5. 2826-10, почати їх прийом необхідно в перші 2 години і не пізніше трьох діб після небезпечної ситуації. Стандартно призначаються Лопінавір, Ритонавір, Зидовудин, Ламівудин або інші антиретровірусні засоби при відсутності зазначених.

Профілактика професійного зараження

Медичні клініки потенційне місце зараження ВІЛ для працівників, лікарів і медсестер, особливо, якщо процедури пов’язані з порушенням цілісності шкірних покривів або з біологічними рідинами. За вимогами Санпін 2.1.3.2630-10 всі медичні маніпуляції починаються з дезінфекції рук із застосуванням одноразового рушника. Обов’язкові до використання одноразові рукавички з латексу.

Перед проведенням процедур з порушенням шкірних покривів (забір крові, уколи, біопсія) медпрацівнику наказано спиртовмісним обробити антисептиком на тілі пацієнта місце, де проводиться процедура. Шприци, скарифікатори-списи, катетери повинні застосовуватися строго одноразово, апарати, прилади – оброблятися за своїм нормативами антисептичної обробки.

Індивідуальні заходи профілактики ВІЛ при статевих контактах

Статевий шлях при зараженні СНІД визначено як провідний, що становить до 80% всіх випадків. Щоб захиститися від попадання інфекції, треба уникати сексуальних контактів у менструальний період, практик типу садомазохізму з пошкодженням покривів. Необхідно використовувати презерватив. Серед видів бар’єрної контрацепції захищають від ВІЛ тільки чоловічі презервативи. Краще придбати щільні вироби відомих марок зі змазкою, що включає сперміцид, а для запобігання розриву використовувати лубриканти.

Профілактика при переливанні крові та її препаратів

Уся донорська кров проходить обов’язковий тест на ВІЛ, її безпеку підтверджується негативними лабораторними результатами. Донори допускаються до процедури після вивчення документів та медичного обстеження з подальшим зберіганням інформації на папері або в електронному вигляді протягом 30 років. Агітаційною інформацією донорства роз’яснюється необхідність повторного дослідження донора через півроку після донації.

Відео