Псевдогіпертонія — чим небезпечна і як проявляється

Неправильне вимірювання артеріального тиску (АТ) призводить до серйозних наслідків. Якщо прилад показує підвищені показники у той час, як вони знаходяться в нормі, хворий може прийняти кошти, спрямовані на їх зниження. Це призводить до гіпотонії (зниженому артеріального тиску) та супутнім проявів – слабкості, сонливості, запаморочення, пітливість, блювоті. Поява таких симптомів говорить про псевдогіпертонії і неправильно призначеному лікуванні, яке потребує термінової корекції.

Що таке псевдогіпертонія

Щоб зрозуміти, що таке псевдогіпертонія і чим вона небезпечна, спочатку треба розібратися, як працює серцево-судинна система. Серце людини являє собою складно влаштоване м’язовий орган, що забезпечує безперервний рух крові по кровоносних судинах. Дуже важливо, щоб воно працювало правильно і безперебійно, оскільки будь-яке уповільнення або прискорення в його роботі приводять до деструктивних змін в тканинах і органах, хвороб, інвалідності, смерті. Пояснюється це тим, що кров — це тканина, до складу якої входять:

  • плазма – рідка частина крові;
  • лейкоцити – відповідають за імунітет;
  • еритроцити – віддають клітинам кисень, бере участь в окислювальних процесах, після чого приєднують до себе вуглекислоту, яка утворюється під час життєдіяльності тканин, і виводять їх з організму;
  • тромбоцити – відповідають за згортання крові, швидке загоєння ран;
  • різні речовини, необхідні для життєдіяльності організму (глюкоза, гормони, ферменти, білки, амінокислоти тощо);
  • продукти розпаду, що утворилися під час роботи клітин (вуглекислота, аміак, сечовина та ін).

По артеріях рухається кров, насичена корисними елементами. Після того як клітини отримують потрібні речовини, вони віддають рідкої тканини продукти своєї життєдіяльності, які по венах йдуть на переробку і залишають організм. Процес цей безперервний і будь-яке зволікання призводить до розвитку в клітинах деструктивних процесів, некрозу тканин, в критичних випадках – до смерті.

За безперебійну поставку корисних речовин та забирання продуктів розпаду відповідає серце. Коли наповнена вуглекислотою кров піднімається до нього по венах, під час розслаблення серцевого м’яза вона йде в праве передсердя. Звідти переміщається в правий шлуночок, потім вирушає в легені, де еритроцити розлучаються з вуглекислим газом і приєднують до себе кисень. З легких рідка тканина потрапляє в ліве передсердя, потім в лівий шлуночок, потім з величезною силою викидається в аорту і по артеріях розтікається по організму.

Вимірювання артеріального тиску (АТ) за допомогою тонометра показує, наскільки успішно серце справляється зі своїм завданням, і якщо є проблема, лікар вживає заходів для її усунення. Робота серцевого м’яза визначається за силою, з якою кров тисне на стінки артеріальних судин. Найбільші показники будуть на вихід рідкої тканини з лівого шлуночка, найнижчі – при вході в праве передсердя.

Рух крові по артеріальним судинам залежить від роботи серця, але коли вона потрапляє в капіляри і вени, вплив серцевого м’яза на її струм значно знижується, і задіюються інші механізми. З цієї причини для визначення роботи серця вимірюється артеріальний тиск. Це обстеження визначає два показника:

  • Систологическое або верхній АТ – фіксує тиск у момент стиснення серцевого м’яза і викиду крові в аорту. Показники залежать від сили скорочення м’язів, опору з боку стінок артерій, числа скорочень за одиницю часу.
  • Діастолічний або нижній АТ – фіксує тиск у момент розслаблення серцевого м’яза. В цей час в артеріях спостерігається мінімальний тиск крові на стінки судин. Крім того, показник демонструє силу опору периферичних артеріальних судин.

Згідно з прийнятим нормам, середні показники систолічного і діастолічного тиску здорової людини становлять 110 на 70 мм рт. ст. ця Цифра умовна і залежить від безлічі факторів – часу доби, психологічного стану, раціону, прийнятих ліків, індивідуальних особливостей організму. З цієї причини вважається нормою, якщо верхні показники коливаються від 90 до 140 мм рт. ст, нижні – від 60 до 90 мм рт. ст. Різниця між ними в нормі становить 30-50 мм рт. ст. (пульсовий тиск).

Відхилення цих показників говорить про проблеми в кровеносно-судинної системи. Цифри вище норми позначаються терміном «артеріальна гіпертензія» (АГ) або «гіпертонія», нижче – «гіпотонія». У першому варіанті спостерігається стійке підвищення АТ, яке може спровокувати пошкодження кровоносних судин, нирок, серця, головного мозку. Це призводить до появи головних болів, нудоти, серцевого нападу, інсульту, гіпертонічної кризи, смерті. З цієї причини виявивши у пацієнта гіпертонію, лікар призначає лікування, спрямоване на зниження тиску.

У деяких випадках вимір може дати помилкові результати, показавши підвищення АТ в момент, коли реальні показники знаходяться в нормі. Причому прилад може фіксувати відхилення на 20-30 мл рт. ст. Такий стан називається «псевдогіпертонія». В результаті призначається лікування, яке не тільки не призводить до очікуваних результатів, але і погіршує стан пацієнта. При низькому тиску до клітин сповільнюється надходження потрібних для розвитку речовин, всередині них затримуються продукти розпаду, тканини починають відчувати голод і відмирати.

Як проявляється

псевдогіпертонія – вікова хвороба, оскільки в більшості випадків зустрічається у людей похилого віку. Впізнати її можна за такими ознаками:

  • відсутні симптоми, характерні для підвищеного АТ;
  • органи, робота яких порушується при гіпертонії, продовжують нормально працювати;
  • лікування антигіпертензивними препаратами не дає результатів, і тиск знижується мало;
  • пацієнт скаржиться на симптоми гіпотонії.

Причини резистентності і фактори ризику

Коли лікування не дає результатів, стан спочатку визначається як справжня резистентна (рефракторна) артеріальна гіпертонія. Такий діагноз ставиться, коли не вдається знизити АТ до максимальних показників норми при лікуванні трьома і більше антигіпертензивними препаратами різних груп в максимальному дозуванні. Причиною такого стану можуть бути наступні фактори:

  • невиявлена раніше вторинна артеріальна гіпертензія – пов’язана із захворюванням органів, які регулюють тиск (нирки, надниркові залози, щитовидка, головний мозок, серце);
  • важка форма вторинної АГ;
  • спадковість;
  • неправильний спосіб життя, звички (надмірне вживання солі, ожиріння, алкоголь).

Додатково проводяться обстеження, які можуть показати наявність псевдорезистентной форми АГ. Причинами такого стану є:

  • Помилка при вимірюванні артеріального тиску.
  • Потовщення плечової артерії через відкладення кальцію на стінках посудини (кальциноз). З цієї причини манжета тонометра не здатна визначити реальний тиск крові, що призводить до помилкових показників.
  • Неправильна терапія артеріальної гіпертензії з вини пацієнта, при якій пацієнт приймав ліки нерегулярно або нераціонально.
  • Прийом кортикостероїдів, пероральних контрацептивів, анаболіків, антидепресантів, нестероїдних протизапальних засобів, амфетамінів.
  • Ожиріння, куріння, алкоголь, зловживання сіллю (ці причини здатні спровокувати справжню гіпертензію, так і псевдогіпертонію).

Помилки при вимірюванні тиску

Серед причин псевдогіпертонії – помилки при вимірюванні АТ, коли були проігноровані правила використання тонометра. Серед причин:

  • Використання занадто маленькою манжетки, яка при нагнітанні повітря передає в апарат компресійна тиск, що виникає на ділянці пережимаемой артерії. Якщо її розміри невеликі, показники будуть завищені, з-за чого буде встановлена псевдогіпертонія.
  • Вимірювання АТ без попереднього відпочинку. Перш ніж почати процедуру, треба зручніше сісти на стільці зі спинкою (якщо її не буде, напружені м’язи спини завищать показники), перестати нервувати, розслабитися. До вимірів приступити через п’ять хвилин. Під час відпочинку кров’яний тиск опуститься на 10-15% і тонометр покаже правильні результати.
  • Занадто швидко випущений повітря з манжетки під час вимірювання. Щоб отримати точні цифри, уникнути псевдогіпертонії, отримати адекватне лікування, тиск треба знижувати зі швидкістю 2-3 мм рт. ст. в секунду.
  • Вимірювання проводилося на одній руці. Для отримання об’єктивної картини необхідно зняти дані з обох рук. Показники в більшості випадків відрізняються, за орієнтир треба брати більш високі цифри. Запідозрити псевдогіпертонію можна, якщо різниця перевищує 10-20 мм рт. ст. В цьому випадку необхідно додаткове обстеження.

Ригідність стінок артерій в літньому віці

Помилкова постановка діагнозу нерідко зустрічається в літньому віці і пов’язана з ригідністю (жорсткістю) артерій. Причиною псевдогіпертонії є виражений атеросклероз, в ході якого на судинних стінках відкладаються холестеринові бляшки, і тверднуть, з-за чого артерії втрачають гнучкість. Ще одна причина – відкладення кальцію на внутрішніх оболонках променевої і плечовій артеріях.

Через потовщення судин для стиснення потрібно більш високий тиск, що викликає завищені цифри при вимірюванні артеріального тиску. У цьому випадку псевдогіпертонія визначається за такими ознаками:

  • рентген і УЗД показують кальциноз плечової та інших артерій;
  • Тиск в плечовій артерії більш високу, ніж на ногах;
  • біохімічний аналіз крові показав присутність атеросклерозу;
  • симптоми гіпотензії у той час як прилад не показує значного зниження АТ;
  • важка систолічна гіпертензія – підвищення верхнього показника при нормальному нижньому.

Низька прихильність пацієнта до призначеної терапії

псевдогіпертонія може діагностуватися у хворого при низькій комплаентности. Таким терміном характеризують здатність пацієнта дотримуватися вказівок лікаря щодо часу прийому і дозування ліків, корекції способу життя. Запідозривши таку можливість, лікар при діагностиці повинен враховувати наступні моменти:

  • ціна на ліки (пацієнт може відмовитися від лікування через занадто високої вартості медикаментів або самостійно зменшити дозування і час прийому, що призведе до псевдогіпертонії);
  • інтелектуальний рівень хворого;
  • пацієнту важко виконувати схему лікування з-за складнощів в режимі прийому та дозування.

Щоб уникнути псевдогіпертонії, лікар повинен визначити, наскільки точно пацієнт дотримується призначеної схеми терапії. Це стосується не тільки прийому медикаментів, але і коригування способу життя – правильного харчування, контролю за вагою, зменшення вживання солі, алкогольних напоїв, збільшення фізичної активності. Виходячи з клінічної картини, особливостей соціального і сімейного життя, лікар повинен дати рекомендації, які підходять для конкретного пацієнта.

Метаболічний синдром і ожиріння

До неконтрольованого артеріального тиску призводять ожиріння та метаболічний синдром, при якому виникає стійкість до інсуліну, розвивається цукровий діабет, збільшуються жирові накопичення навколо області черевної порожнини (вісцеральний жир). У пацієнтів з таким діагнозом зменшується ефективність антигіпертензивних засобів, з-за чого не можна досягти потрібного АТ. Пов’язано це з порушенням вуглеводного, ліпідного, пуринового обмінів, які призводять до порушення тиску.

Метаболічний синдром і ожиріння здатні спровокувати як реальне підвищення АТ, так і псевдогіпертонію, оскільки для патології характерні атеросклероз і кальциноз. Невдачі при лікуванні обумовлені зосередженістю на зниження артеріальної гіпертонії, тоді як потрібен комплексний підхід: змінити спосіб життя, спрямувати зусилля на боротьбу із зайвою вагою, зайнятися лікуванням порушень ліпідного, вуглеводного обміну, атеросклерозу.

Недостатня корекція способу життя

Діагноз «псевдогіпертонія» може бути поставлений при неправильному способі життя. Позбутися від проблеми можна, відкоригувавши причину, яка спровокувала помилкове підвищення показників. Для контролю ситуації необхідно постійне відвідування спеціаліста та регулярний моніторинг. Спровокувати помилковий діагноз здатні наступні причини:

  • Ожиріння, в ході якого порушується метаболізм в організмі, розвивається атеросклероз і інші проблеми.
  • Неправильне харчування. Причиною псевдогіпертонії може бути жирна, солона, копчена, консервована їжа. Ці продукти призводять до розвитку атеросклерозу, відкладенню холестеринових бляшок і кальцію на стінках судин.
  • Вживання алкоголю – спиртне спочатку призводить до розширення судин, викликаючи зниження тиску, потім до їх спазм та звуження, з-за чого АТ підвищується. Крім того, створюється навантаження на серце, серцева м’яз починає працювати швидше. Якщо в цей час виміряти АТ, буде встановлена псевдогіпертонія.
  • Надмірне вживання солі, яка відкладається на стінках судинних, роблячи їх вразливими, менш еластичними, порушує обмінні процеси, затримує рідину в організмі, що створює додаткове навантаження на серце і судини, що призводить до підвищення АТ і псевдогіпертонії.
  • Стреси. Під впливом стресових ситуацій в організм викидається величезна кількість гормонів, насамперед адреналіну, норадреналіну, кортизолу. Це призводить до зростання частоти серцевих скорочень і підвищення артеріального тиску. Через кілька хвилин стан стабілізується, але якщо людина залишається під впливом стресової ситуації, підвищений тиск супроводжує його і далі. Тонометр в період хвилювань дасть помилкові результати, показавши псевдогіпертонію.

Помилки при призначенні та прийомі гіпотензивних препаратів

При лікуванні гіпертонії для отримання стійкого ефекту нерідко призначають комбіновану терапію. Це дозволяє застосувати засоби з різними механізмами дії, завдяки чому можна контролювати декілька причин, що спровокували зростання АТ. Крім того, препарати при комбінованій терапії призначають в меншій дозі, знизивши ризик побічних ефектів. псевдогіпертонія може бути встановлена з-за наступних дій:

  • Помилки в дозуванні.
  • Неграмотне поєднання гіпотензивних препаратів (кошти одного класу або зі схожим механізмом дії).
  • Алергія на компоненти препарату.
  • Небажання лікаря відкоригувати схему лікування.
  • Пацієнт під час лікування вживає препарати, які піднімають тиск. Серед них – знеболюючі засоби (Аспірин, Ацетомінофен), таблетки для схуднення, симпатоміметики (збільшують висновок норадреналіну, що призводить до звуження судин).

Якщо лікування не дає результатів, лікар зобов’язаний ретельно проаналізувати схему терапії, щоб переконатися, були правильно призначені дозування, час прийому, комбінації препаратів. При наявності симптомів гіпотонії необхідно перевірити, не поставлений помилковий діагноз і призначено помилкове лікування, для чого виміряти артеріальний тиск більш точним способом – інвазивним (прямим) методом.

Як дізнатися точні показники АТ при псевдогіпертонії

Інвазивний метод передбачає вимірювання АТ через катетер або канюлю після введення трубки у просвіт артерії. За допомогою такої методики можна не тільки точно виміряти артеріальний тиск, уникнувши діагнозу «псевдогіпертонія», але і взяти аналізи для вивчення кислотно-основного і газового стану крові. Діагностування проходить в стерильних умовах. Катетер може бути введений в такі артерії:

  • променеву – відходить від плечової і йде вниз по руці;
  • стегнову;
  • плечову;
  • пахвову;
  • стопи.

Для інвазивного методу часто використовують променеву артерію, так як вона знаходиться близько до шкіри, її можна легко промацати. Крім того, ця технологія не обмежує пацієнта в рухах так, як якщо при вимірюванні задіяти інші судини. Перед процедурою використовують тест Аллена, перетискаючи ліктьову і променеву артерію, щоб визначити рух кровотоку. Якщо побледневшая кисть відновлює колір протягом 5-7 сек., процедуру призначають без побоювання. Час від 7 до 15 сек. говорить про проблеми кровообігу.

Проводити процедуру повинен тільки досвідчений фахівець, оскільки при інтерпретації результатів можуть виникати неточності через похибок. Спотворюють дані скорочення лівого шлуночка серця, опір в аорті і периферичних судин, похибки в приладі, який виконує моніторинг. Якщо фахівець при розшифровці не зможе розпізнати спотворення, отримані помилкові результати.

Показання до проведення інвазивної процедури

Призначають інвазивну процедуру лише за крайньої необхідності. Показаннями для її призначення є:

  • псевдогіпертонія, підозра на гіпотензію;
  • нестабільний АТ;
  • операції на серці;
  • введення в крові вазоактивних препаратів (сприяють поліпшенню кровопостачання нервової тканини для поліпшення метаболізму і відновлення втрачених функцій нейронів);
  • пацієнт перебуває в реанімації;
  • хвороби, під час лікування яких необхідно знати точні дані АТ і оперативно їх одержувати;
  • великий ризик стрибків верхнього і нижнього тиску, пульсу під час операції;
  • інтенсивна штучна вентиляція легенів;
  • необхідність частих вимірів газового складу крові та кислотно-основного стану;
  • шоковий стан.

Чим небезпечна процедура

До инвазивному методу вимірювання АТ вдаються у крайніх випадках, оскільки можливі ускладнення. Серед них:

  • випадкове попадання в артерію ліків;
  • кровотечі;
  • гематоми;
  • пошкодження нервових закінчень;
  • проникнення в артерію інфекції;
  • тромбоз, емболія (закупорка артерій сторонніми частинками, повітряними бульбашками);
  • спазм артерії;
  • порушення кровотоку в кінцівках;
  • втрата пальців;
  • асептичний некроз кульшового суглоба – омертвіння ділянки кісткової тканини голівки стегна, яке пов’язане з порушенням кровообігу в районі ураженої ділянки.

Відео

Інформація представлена у статті носить ознайомлювальний характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації по лікуванню виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.