Психологічний закреп — ознаки, способи терапії, наслідки

Відмінність неврогенного запору від звичайних труднощів з дефекацією полягає в тому, що відсутність стільця не має вагомих причин. В основі такої патології лежать психологічні проблеми. У таких випадках лікуванням запорів повинен займатися психотерапевт або невролог.

Психологічні аспекти запору

Під запором психологічного характеру розуміють ситуацію, коли людина навмисно стримує позиви до дефекації. Частіше до такої проблеми схильні люди, які схильні до консервативності, ідеальної чистоти, зовнішньої холодності і внутрішніх переживань.

Механізм запору на рівні психології відрізняється від звичайних труднощів з дефекацією. Через нервозності відбувається затиск анального проходу, внаслідок чого не відбувається випорожнення. Людина може свідомо стримувати дефекацію в наступних випадках:

  • зміна звичної обстановки (тривалі поїздки, відпочинок, лікування в лікарні);
  • підвищена гидливість (якщо туалет погано прибраний);
  • боязнь неприємних відчуттів через геморою, анальних тріщин, парапроктита.

Наслідки

Хронічний, періодично повторюваний запор небезпечний для здоров’я людини.

Багато люди справляються з такою проблемою за допомогою проносних або клізм. Природним шляхом дефекація відбувається з великими труднощами. Така робота травної системи не є нормою для фізичного та морального стану людини. Психологічний закреп у дорослих і дітей може викликати:

  • запалення слизової оболонки кишечника, що може привести до дивертикулезу;
  • погіршення всмоктування поживних речовин, що веде до авітамінозу;
  • тріщини в анальному отворі;
  • хворобливість і кровотечі із заднього проходу;
  • інтоксикацію організму каловими масами;
  • підвищене газоутворення;
  • сильне схуднення;
  • утворення гемороїдальних вузлів і їх випадання через напруження;
  • особливості характеру, наприклад, замкнутість.

Причини

Механізм дефекації дуже складно влаштований. В ньому задіяні ділянки кори головного мозку, тому його легко можуть збити фактори, що зачіпають не фізіологію, а психологію. У дорослих причинами неврогенних закрепів є:

  • синдром роздратованого кишечника внаслідок пережитих стресів, потрясінь або сильних негативних емоцій.
  • стресові ситуації;
  • захворювання нервової системи;
  • психічні проблеми;
  • ковзний графік роботи, при якому не виробляється звичка випорожнень в один і той же час.

Запор психологічної природи виникає і внаслідок небажання розлучатися зі старими думками. Люди з такою патологією поринають у минуле, постійно відроджують негативні спогади. Така психосоматика запорів на думку психолога Луїзи Хей.

Чому виникає психологічний запор

Виникнення запорів психологічного типу у дітей частіше виникає у віці від 2 років, коли відбувається привчання до самостійного ходіння в туалет. Навмисне стримування дефекації у дитини може виступати наслідком наступних причин:

  • Болючості попередніх актів дефекації. Це викликає страх у дитини, із-за чого він відмовляється ходити в туалет.
  • Несприятливої обстановки будинку. Дитина відчуває тривогу і напругу через нестачу уваги від близьких. Причиною також може виступати покарання за те, що малюк справив нужду в штани.
  • Страху. Він виникає, коли дитину привчають до унітазу. Для малюка ця система малознакома, тому може викликати страх.
  • Діареї. Дитині важко контролювати такі розлади. Після випадків діареї діти починають стримувати позиви до дефекації.
  • Відвідування дитячого садка. Це нова незвична для дитини обстановка, в якій можуть виникати відчуття скутості і сорому.

Ознаки

Головна ознака – наявність симптоматики запорів на тлі відсутності об’єктивних патологічних причин труднощів з дефекацією. Це означає, що у людини немає ніяких захворювань, які можуть викликати порушення процесу спорожнення, але в туалет він піти не може. На тлі цього спостерігаються й інші симптоми:

  • головний і м’язовий біль;
  • проблеми зі сном;
  • неприємний запах з рота;
  • нудота;
  • відсутність апетиту;
  • підвищене газоутворення;
  • біль внизу живота.

Принципи лікування

Основна мета лікування – виявити причину запору. Оскільки перистальтика кишечника безпосередньо залежить від підсвідомості, треба працювати в тому числі і з емоційним станом людини. Для цього необхідно прислухатися до наступних порад:

  • виробити звичку слухати свій організм;
  • полюбити себе і свідомо звертати увагу на появу позивів до дефекації;
  • відпустити проблеми і образи, до яких ви постійно повертаєтеся;
  • налаштуватися на позитив, бути в гарному настрої;
  • навчитися розслаблятися, вірить у свої сили.

Основне правило – в жодному разі не подавляти позив до дефекації. Розпочатий процес обов’язково повинен бути закінчений, щоб відновити природний рефлекс. Повернути нормальний режим дефекацій допоможуть наступні заходи:

  • зробити масаж передньої черевної стінки за годинниковою стрілкою;
  • на деякий час покласти на живіт грілку;
  • щодня здійснювати прогулянки, виконувати ранкову гімнастику;
  • при сидячій роботі обов’язково знаходити час, щоб встати і походити;
  • вживати не менше 2 л рідини на добу.

Ще одна умова усунення запорів – правильне харчування. Людині необхідно вживати особливі продукти, особливо при перебуванні у відпустці, відрядженні або інших незвичних умовах. У раціоні повинні бути присутніми:

  • буряк;
  • кислі фрукти;
  • рослинна олія;
  • чорнослив;
  • висівки;
  • кисломолочні продукти.

З ліків допускається застосовувати свічки, клізми, таблетки і суспензії. Зловживати такими засобами не варто, інакше кишечник «розучиться» випорожнятися самостійно. Ефективні проносні препарати:

  • Дюфалак;
  • Форлакс;
  • Лавакол;
  • Бісакодил;
  • Гутталакс;
  • Нормазе.

Як лікувати запор у дітей

Батьки повинні надати дитині психологічної впевненості. Навіть при невдалому спорожнення кишечника малюка потрібно хвалити. З допомогою ігор, казок, звичайних розмов необхідно переконати дитини про необхідність дефекації і розповісти про можливі наслідки запорів.

Щоб виключити болючість спорожнення кишечника, потрібно звернутися до гастроентеролога для перевірки на дисбактеріоз та інші захворювання органів травлення.

Використання проносних засобів допускається протягом не більше 2 тижнів, якщо в інструкції не вказано інше.

В іншому випадку організм звикає, з-за чого дія препарату припиняється. Лікар може призначити такі препарати:

  • Дюфалак. Показаний при вираженому хронічному запорі. Курс прийому сиропу становить 2-3 тижні.
  • Домперидон. Використовується при метеоризмі, здутті живота, відрижці. Дозволений з 5-річного віку і при вазі більше 20 кг. Тривалість курсу лікування залежить від вираженості диспепсичних порушень.
  • Сеналекс. Основне показання – запори. Ще препарат використовується при млявій перистальтиці кишечника. Дозволений для прийому з 1 року.
  • Свічки з обліпиховою олією. Можна навіть для дітей такого віку. Використовуються протягом 10-14 днів.

Відео

Інформація представлена у статті носить ознайомлювальний характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації по лікуванню виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.