Ранітидин – інструкція та аналоги препарату

Препарат Ранітидин є блокатором Н2-гістамінових рецепторів, які відповідають за продукцію соляної кислоти. Латинське найменування – Ranitidin. Основна дія препарату полягає в противиразкової ефекті. Ліки забезпечує організму сприятливі умови для загоєння виразок слизової оболонки органів травлення.

Склад і форма випуску

В інструкції до препарату Ранітидин зазначаються дві форми випуску – пігулки і розчин для ін’єкцій. Вони мають певний склад:

Фармакологічна дія

Ранітидин – це інгібітор Н2-гістамінових рецепторів, що знаходяться в парієтальних клітинах слизової оболонки шлунка. В результаті зменшується обсяг вироблюваної соляної кислоти і знижується активність пепсину, який знаходиться в шлунковому соці. Згідно з даними інструкції, діюча речовина метаболізується частково печінковою системою з утворенням S-окису ранітидину і десметилранитидина. Ліки ніяк не впливає на рівень гормону пролактину.

Дія препарату після одноразового прийому триває близько 12 год. Ранітидин виявляє терапевтичний ефект у відношенні не тільки базальної секреції соляної кислоти, але і стимульованої наступними факторами:

• біогенними стимуляторами (гістаміном, гастрином, пентагастрином);
• подразнення барорецепторів;
• харчовим навантаженням.

Показання до застосування

Ліки застосовуються в гастроентерології для лікування і профілактики захворювань травної системи. Інструкція вказує наступні основні показання до використання Ранітидину:

• ерозивний езофагіт;
• виразкова хвороба внаслідок прийому нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ);
• виразка шлунки або дванадцятипалої кишки;
• рефлюкс-езофагіт;
• синдром Золлингераэллисона;
• запобігання кровотечі з верхніх відділів травного тракту;
• профілактика аспірації шлунковим соком при операції з наркозом;
• попередження виразки ШКТ після проведених операцій.

Як приймати Ранітидин

На ступінь всмоктування в кишечнику активного компонента таблеток Ранітидин ніяк не впливає вживання їжі. З цієї причини перорально препарат можна приймати незалежно від їжі. Розчин Ранітидин, згідно інструкції, використовується внутрішньовенно або внутрішньом’язово.

Ранітидин Таблетки

Дозування препарату залежить від показань, за якими він був призначений. Схема лікування призначається лікарем з обліку індивідуальних особливостей пацієнта. Варіанти дозування таблеток:

Розчин

По інструкції для внутрішньовенного введення вміст ампули розводять до об’єму 20 мл 5% розчином декстрози або 0,9% розчином натрію хлориду. Препарат вводять протягом 5 хв. повільно по 50 мг (2 мл) кожні 6-8 год. При краплинному введенні дотримуються швидкості 25 мг/год. Процедура триває впродовж 2 ч. Для внутрішньом’язового введення використовується дозування 50 мг. Частота уколов – 3-4 рази на добу.

Особливі вказівки

Лікар перед призначенням цього ліки виключає у пацієнта онкологічні захворювання, патології стравоходу, шлунка і кишечника. З-за тривалого лікування можуть розвиватися бактеріальні ускладнення з боку шлунка. Це характерно для ослаблених хворих. З-за різкої відміни ліків зростає ризик виразкової хвороби. При лікуванні Ранітидином можлива зміна показника креатиніну, ферментів печінкової системи.

Лікарська взаємодія

При паралельному прийомі антацидних засобів ступінь абсорбції ранітидину гідрохлориду знижується. При одночасному застосуванні з Варфарином можливе розвиток гіпопротромбінемії. Інструкція містить і інші нюанси лікарської взаємодії Ранітидину:

• його абсорбція підвищується при лікуванні вісмутом трикалием дицитратом або Сукральфатом;
• виникає гіпоглікемія при одночасному застосуванні з Глібенкламідом;
• погіршує всмоктування ітраконазолу, кетоконазолу;
• збільшує рівень Циклоспорину в крові;
• збільшує ризик токсичного ураження при паралельному прийомі Фенітоїну;
• уповільнює виведення через ниркову систему Прокаінаміда;
• підвищує біологічну доступність Фуросеміду і Тріазоламу;
• викликає шлуночкову аритмію по типу бігемінії при одночасному застосуванні з Хінідином;
• підвищує ризик кардіотоксичного ураження на тлі лікування Цизапридом.

Побічні дії Ранітидину

Препарат має безліч побічних ефектів. Вони проявляються з боку практичних всіх систем органів. Основні негативні реакції:

Передозування

При недотриманні інструкції по застосуванню препарату можливе передозування. В такому випадку показаний прийом ентеросорбентів. Передозування викликає такі симптоми:

• запаморочення, головні болі;
• підвищена сонливість;
• сплутаність свідомості;
• шкірні висипання.

Протипоказання

Ліки Ранітидин при болях у шлунку з обережністю призначають у разі порушення видільної здатності нирок. До абсолютних протипоказань інструкція відносить:

• період вагітності;
• лактацію;
• індивідуальна гіперчутливість до складових ліки.

Умови продажу та зберігання

Придбати ліки можна лише за рецептом лікаря. Зберігати його потрібно в оригінальній упаковці при температурі 15-30 градусів.

Аналоги

Ліки має кілька структурних аналогів, схожих з ним за складом або принципом дії. Основними серед таких препаратів виступають:

• Зантак. Містить ту саму діючу речовину в дозуванні 150 мг або 300 мг. Додатково випускається у вигляді шипучих таблеток.
• Гистак. Існує лише у формі таблеток, що містять по 150 мг того ж активного компонента. Крім зазначених вище протипоказань, не використовується при гострій порфірії.
• Ацилок. Теж представлений таблеток з дозуванням активного компонента 150 г або 300 мг. З протипоказань має тільки гіперчутливість до складу.
• Ранисан. Містить той же активний компонент, але його доза в кожній таблетці становить 150 мг.

Відгуки

Людмила, 43 роки

Ще в молодому віці я страждала від виразки шлунка. Лікар прописав мені курс Ранітидину. Пила по інструкції щодня, але замість двох разів по 150 мг, брала на ніч по 300 мг. В подальшому для профілактики мені призначили дозу 150 мг. Можу сказати, що це ліки мене просто рятувало, особливо від болів у шлунку.

Євгеній, 32 роки

Дійсно хороший засіб. Після двотижневого курсу пішла не тільки біль, але і печія, яка раніше була практично кожен день. Хочу порадити – не відміняйте препарат різко. У мене це викликало загострення хвороби, тому довелося підбирати іншу схему лікування.

Інформація представлена у статті носить ознайомлювальний характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації по лікуванню виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.