Рифампіцин — механізм дії, дозування для дітей і дорослих, протипоказання та відгуки

При прояві складних бактеріальний захворювань, що загрожують життю і здоров’ю людини, лікарі прописують засіб Рифампцин або препарати на його основі. Вони володіють антибактеріальною активністю, знищують патогенну мікрофлору і нормалізують стан хворого. Перед застосуванням проконсультуйтеся з лікарем і ознайомтеся з інструкцією – не займайтеся самолікуванням.

Інструкція із застосування Рифампіцину

За медичною класифікацією, антибіотик Рифампіцин є похідним рифаміцинів і належить до групи напівсинтетичних антибактеріальних засобів. Спектр його дії широкий – препарат може використовуватися при туберкульозі, лепрі, бруцельозі. Медикамент пригнічує життєдіяльність золотистого стафілокока, хламідій, стрептококів, легіонел та збудника висипного тифу.

Склад і форма випуску

Препарат Рифампіцин випускається в капсулах і вигляді лиофилизата для приготування розчину. Склад та опис ліки:

Фармакодинаміка та фармакокінетика

Антибіотик являє собою червоно-коричневий порошок, не розчинний у воді і спирті, чутливий до світла, кисню, кислотності і вологи. Він діє на менінго-і гонококи, кишкову паличку, збудників кашлюку, сибірської виразки і туляремії. Активна речовина складу є напівсинтетичним антибіотиком з бактерицидним ефектом. Препарат показує високу активність відносно мікобактерій, що викликають туберкульоз, грампозитивних стрептококів, бацил, клостридій.

Принцип роботи заснований на придушенні синтезу РНК бактерій з інгібуванням ферменту збудника. Ефективний медикамент і в плані знищення грамнегативних бруцел, легіонел, клебсиелл. Препарат пригнічує діяльність хламідій, збудників лепри, до нього швидко розвивається стійкість. Після прийому таблеток або введення розчину активна речовина швидко всмоктується, проникає у всі рідини і тканини організму, включаючи плаценту, плевральну рідину і підшкірну клітковину.

Компонент зв’язується з білками плазми на 89%, метаболізм відбувається в печінці, виводиться через 6-10 годин з жовчю, калом і сечею. Препарат має вирулицидное дію відносно вірусу сказу. При туберкульозному менінгіті він проникає в спинномозкову рідину і гематоенцефалічний бар’єр, розчиняється в ліпідах.

Показання до застосування

Згідно інструкції по застосуванню, показаннями для використання препарату Рифампіцин стають різні захворювання. До них відносяться:

• туберкульоз, туберкульозний менінгіт;
• МАК-інфекція (микобактериум авиум комплекс);
• пневмонія, остеомієліт, пієлонефрит, лепра, бронхіт;
• менингококковое носійство, атиповий микобактериоз;
• важкі форми легіонельозу, бруцельозу;
• профілактика менінгококового менінгіту;
• запалення вух (отит);
• гонорея, холецистит, профілактика сказу після укусу тварини.

Спосіб застосування і дозування

Приймати ліки Рифампіцин потрібно за призначенням лікаря в строго дотримувалися дозуванні. Спосіб застосування залежить від форми випуск. Так, таблетки приймаються всередину, а розчин вводиться внутрішньовенно або внутрішньом’язово. Часто препарат поєднують з іншими медикаментами і використовують різні схеми лікування. Окремо варто згадати спосіб використання вушних крапель і компресу з Рифампіцином. Дані кошти використовуються паралельно до основного лікування, описані в подробиці далі.

Таблетки

У терапії туберкульозу і лепри використовують комбінацію з протитуберкульозними і противолепрозными засобами. При туберкульозі призначається дорослим 10 мг/кг ваги раз/день (450 мг для пацієнтів з масою тіла менше 50 кг і 600 мг з вагою понад 50 кг). При мультибациллярной лепрі призначається 10 мг/кг раз/місяць з прийомом Клофазимина і Дапсона. В якості профілактики менінгіту дорослі принимают10 мг/кг двічі/добу курсом два дні. Таблетки приймаються натщесерце за півгодини до їди, запиваются склянкою води.

Капсули

Середня дозування капсул для дорослих становить 10 мг/кг/добу або по 15 мг/кг 2-3 рази/тиждень. Ліки приймається натщесерце за півгодини до їди, курс залежить від тяжкості пацієнта. При туберкульозі Рифампіцин капсули поєднуються з Этамбутолом, Пиразинамидом або Ізоніазидом. Добова доза не перевищує 1200 мг, дитяча – не повинна бути більше 600 мг. Перевищення загрожує серйозними наслідками.

При поєднанні туберкульозу у ВІЛ-інфікованих або хворих на менінгіт, а також при ураженні хребетного стовпа терапію доповнюють Стрептоміцином протягом двох місяців, наступні 7 місяців – Ізоніазидом. При лікуванні мультбациллярной форми лепри призначається 600 мг капсул раз/місяць і Дапсон (500 мг/день) з Клофазиміном (300 мг раз/місяць або 50 мг щодня). Паусибациллярная лепра вимагає застосування 600 мг раз/місяць з щоденним прийомом 100 мг Дапсона курсом на півроку.

При бруцельозі призначається 900 мг одноразово натще вранці разом з Доксицикліном курсом 45 днів. Для профілактики менінгіту кожні 12 годин приймається 600 мг препарату, курс триває два дні. При гострій гонореї приймається 0,9 г одноразово або курсом два дні. Для профілактики сказу дорослим дають 0,45-0,6 г/добу, при важких ушкодженнях – по 0,9 г, дітям до 12 років – 8-10 мг/кг в 2-3 прийоми курсом 5-7 днів. Лікування поєднується з імунізацією.

Порошок для приготування розчину

Рифампіцин в ампулах не продається, розчин треба приготувати самостійно з лиофилизата (порошку). Для цього 0,15 г препарату розводять 2,5 мл води для ін’єкцій. Отримана суміш розводиться 125 мл 5% розчину глюкози, після чого вводиться зі швидкістю 60-80 крапель/хвилину. Для терапії туберкульозу використовується 0,45 г/день зі збільшенням дози до 0,6 м в періоди загострення. Середня добова дитяча доза дорівнює 10 мг/кг, але не більше 0,45 г за добу раз на день або при поганій переносимості – двічі/добу.

Розчин вводиться внутрішньовенно у вигляді інфузії при гострому прогресування деструктивного туберкульозу легень, тяжких гнійно-септичних процесах із зараженням крові. Курс ін’єкцій триває місяць і більше, може досягати року. Для лікування нетуберкульозної інфекції добова доза внутрішньовенного введення становить 0,3-0,9 г на 2-3 введення для дорослих курсом 7-10 днів. Лікарі рекомендують по мінімуму використовувати крапельниці з препаратом і як можна швидше переводити пацієнта на пероральні засоби.

Вушні краплі

Препарат Отофа на основі Рифампіцину застосовується для закапування у вуха при отиті. Перед застосуванням флакон підігрівають в долонях. Використання медикаменту проводиться тричі/день дорослим і двічі – дітям. Для перших показано п’ять крапель розчину, для малюків – три. Курс лікування триває тиждень. Допускається заливати розчин у вухо на кілька хвилин, а потім залишати для природного витікання з слухового проходу.

Компрес

У поєднанні з Димексидом Рифампіцин глибше і швидше проникає в тканини, що посилює його ефект і підвищує чутливість збудників до антибіотика. Для компресу до 20% розчину Димексиду додається ампула лиофилизата. Отриманим розчином змочується серветка, віджимається і накладається на ділянку шкіри. Зверху компрес закривають плівкою, фіксують бинтом і тримають 20-30 хвилин раз/добу. Компрес з Димексидом не використовується для дітей, пацієнтів літнього віку та ослаблених хворих. Показаннями до його застосування є біль і запальні процеси в м’язовій тканині.

Особливі вказівки

Вивчаючи інструкцію щодо застосування медикаменту, зверніть увагу на пункт особливих вказівок. Деякі витяги звідти допоможуть правильно використовувати препарат без заподіяння шкоди здоров’ю:

• при лікуванні може розвинутись резистентність мікробів, що усувається комбінацією кошти з хіміотерапевтичними препаратами;
• щоденний прийом ліків переноситься краще, ніж інтермітуюча терапія;
• після перерви в лікуванні призначається початкова доза 75 мг/добу, поступово підвищується на 75 мг/день;
• під час терапії контролюється функція нирок, можуть додатково призначатися глюкокортикостероїди;
• препарати з бентонітом призначаються з інтервалом в чотири години;
• на тлі терапії можливе фарбування сечостатевої рідини, сліз, лінз, калу, поту і мокротиння в червоний колір;
• препарат може призначатися у вигляді інгаляцій або внутриочагового введення;
• введення у вену вимагає контролю тиску, тривала терапія може призвести до формування флебіту;
• при виявленні грипоподібних симптомів на интермиттирующем лікуванні бажано перевести пацієнтів на щоденний прийом препарату.

При вагітності

Лікарі призначають Рифампіцин під час вагітності лише при перевищенні користі для матері над ризиком для плоду. Прийом препарату на останніх тижнях третього триместру підвищує виникнення кровотеч у дітей і післяпологових кровотеч у жінок, вади розвитку у вигляді розщілини верхньої губи. Для усунення проблеми призначається вітамін К. При лактації прийом препарату скасовується, бо діюча речовина проникає в грудне молоко.

Рифампіцин для дітей

Недоношені новонароджені і діти отримують препарат тільки в разі крайньої необхідності. При цьому лікування поєднують з прийомом вітаміну К для профілактики кровотеч. При туберкульозі дітям до трьох років призначають 10 мг/кг, але не більше 450 мг/добу. Діти 3-12 років отримують 10-20 мг/кг, але не більше 600 мг/день. Добова доза може ділитися на два прийоми, при неможливості самостійного проковтування вміст капсули дозволяється змішувати з яблучним пюре або желе.

При лікуванні лепри призначають 10 мг/кг раз/місяць курсом від двох років. При нетуберкульозних інфекцій діти отримують 8-10 мг/кг ваги в 2-3 прийоми курсом 7-10 діб. Для профілактики менінгококового менінгіту разова доза становить 5 мг/кг ваги новонародженим і 10 мг/кг іншим двічі/добу курсом два дні. Профілактика проти сказу передбачає прийом 8-10 мг/кг ваги в 2-3 прийоми курсом 5-7 діб.

Лікарська взаємодія

Рифампіцин є індуктором мікросомальних ферментів печінки, тому під час терапії необхідно дотримуватися обережності в поєднанні з іншими ліками. Наступні комбінації ризиковані:

• прискорює метаболізм пероральних антикоагулянтів, гормональних контрацептивів, Верапамілу, Фенітоїну, Дизопіраміду; Галоперидолу, глюкокортикостероїдів, Азатіоприну, протигрибкових засобів, Нортриптиліну;
• знижує активність медикаментів з наперстянкою, антиаритмічних ліків, Кетоконазолу, статевих гормонів, Циклоспорину, Циметидину, бета-адреноблокаторів;
• антихолінергічні засоби, антациди, опіати, Кетоконазол знижують біодоступність засобу;
• Піразинамід, Бензодіазепін, Діазепам або Ізоніазид підсилюють гепатотоксична дія.

Рифампіцин і алкоголь

Протягом усього часу лікування Рифампіцином варто утримуватися від прийому алкоголю. Препарат посилює негативну дію етанолу підвищує ризик передозування і серйозного отруєння. Медикамент в поєднанні зі спиртними напоями підвищує навантаження на печінку, що веде до негативних наслідків для всіх органів і систем організму.

Побічні дії

Приймаючи Рифампіцин, пацієнти можуть зіткнутися з проявом негативних реакцій. До побічних дій препарату належать:

• нудота, блювання, діарея, бронхоспазм, свербіння;
• зниження апетиту, коліт, гепатит, гастрит;
• пригнічення тромбоцитів, пурпура, лейкопенія, анемія, порушення кровотворення;
• атаксія, порушення зору, кропив’янка;
• міалгія, міастенія, порушення нервової системи;
• висипання на шкірі;
• некроз ниркових канальців, гіперурикемія, діурез;
• порушення менструального циклу, дисменорея, летаргія, молочниця.

Передозування

Симптомами передозування препаратом є нудота, блювання, біль у животі, сонливість, сплутаність свідомості. У людини підвищується температура тіла, з’являється задишка, лихоманка, обличчя стає червоним, набрякає. Різке підвищення тиску, аритмія, тахікардія і судоми можуть призвести до зупинки серця і летального результату. Для зменшення симптоматики отруєння промивається шлунок, приймається активоване вугілля.

Протипоказання

Препарат з обережністю призначається дітям 2-12 місяців у вигляді розчину, виснаженим хворим, алкоголікам, з захворюваннями печінки в анамнезі, при вагітності. Протипоказаннями до застосування Рифампіцину стають:

• жовтяниця, інфекційний гепатит (перенесений менше року тому), підвищені показники білірубіну;
• порушення функції нирок;
• флебіт;
• легенево-серцева недостатність;
• підвищена чутливість до компонентів або похідним рифаміцинів;
• грудне вигодовування.

Умови продажу та зберігання

Купити препарат можна лише за рецептом. Зберігається він при температурі не вище 25 градусів протягом двох років для лиофилизата і чотирьох років для капсул.

Аналоги

Виділяють непрямі і прямі замінники Рифампіцину. До перших відносяться похідні рифаміцинів з тим же дією, до других – на основі іншої речовини, але з антибактеріальним ефектом. Аналоги препарату:

• Фарбутин – капсули пригнічують ріст бактерій;
• Макокс – прямий аналог кошти, інгібує ферменти збудників захворювань;
• Римактан і Римпин – містять рифампіцин показаний для лікування туберкульозу і лепроматозных захворювань;
• Еремфат – ефективний проти збудників лепри і гонореї.

Відгуки

Василь, 43 роки

У мене виявили туберкульоз легень на початковій стадії. Виною всьому стало тривале паління. Мені призначили комплексну терапію з прийомом препарат Рифампіцин. Я пив антибіотик у вигляді капсул, приблизно раз в пару тижнів. Курс лікування чекає довгий, ще як мінімум півтора роки, але я вже бачу помітні зміни з позитивної сторони.

Анфіса, 26 років

Рік тому я лежала в лікарні з важкою пневмонією, ускладненою інфекцією. Пам’ятаю, що мені ставили крапельниці з Рифампіцином. Це антибіотик, який допоміг мені швидко вилікуватися. Правда, у нього є свої недоліки – в червоний колір забарвилися шкіра і білки очей. Цей ефект швидко пройшов після відміни терапії, я рада, що засіб мені допомогло.

Олександр, 31 рік

Я довгий час хворів на лепру, лежав у стаціонарі і проходив лікування спочатку там, потім мене перевели на домашню терапію. У лікарні мені ставили крапельниці з Рифампіцином, потім я став приймати капсули цього ж препарату. Лікувався два роки, але це того варто – про хвороби більше не згадую і не хочу хворіти, адже це було страшно і загрожувало інвалідністю.

Людмила, 38 років

Дитину покусав бродячий собака, ми в паніці звернулися в лікарню. Нам відразу поставили вакцину і прописали прийом Рифампіцину протягом двох днів для профілактики сказу. Не знаю, чи допоміг препарат, або собака не була заразною, але сказ не вразило малюка. Медикамент переносився їм добре, не викликав побічних ефектів, хоча я читала зворотне.

Інформація представлена у статті носить ознайомлювальний характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації по лікуванню виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.