Розчин Рінгера – показання до застосування, способи використання та протипоказання

Препарат являє собою плазмозамісний засіб складного складу. Основний компонент, що відповідає за біологічну дію розчину, — хлорид натрію. Дія засобу заснована на розрідженні і збільшенні об’єму крові. Ліки являють собою безбарвну прозору рідину, що випускається стерильною, апірогенною.

Призначення засобу

Основна дія, яку розчин Рінгера-Локка чинить на організм, — гемодинамічне. Медикамент покращує мікроциркуляцію крові, запобігає внутрішньосудинне згортання і освіта микросгустков. Під час прийому ліків тимчасово збільшується обсяг циркулює в кровоносних судинах рідини.

Способи використання розчину

Розчин призначений для парентерального введення. Ліки вводиться внутрішньовенно крапельницею або струминно прописаних лікарем кількостях, необхідних для підтримання водного балансу в організмі. Перед введенням розчин підігрівають до температури тіла хворого. Максимальна добова доза для дорослого пацієнта – 50 мл/кг, для дітей – 10 мл/кг Лікування призначають курсом від трьох до п’яти днів.

Показання до застосування

Ліки призначають як плазмозамещающее засіб, якщо немає необхідності у відшкодуванні кількості еритроцитів, в наступних випадках:

  • шок;
  • колапс;
  • опіки;
  • обмороження;
  • блювання;
  • діарея.

Іншими показаннями до застосування ліків при корекції водного та електролітного балансу є:

  • розлитий перитоніт (запалення очеревини);
  • лікувальний плазмаферез;
  • кишкова непрохідність;
  • кишковий свищ;
  • дегідратація;
  • метаболічний алкалоз.

Для внутрішньовенного вливання

Середня швидкість введення препарату – 60-80 крапель на хвилину. Головні показники, на основі яких призначають дозу ліків:

  • вік;
  • маса тіла;
  • клінічний стан пацієнта;
  • лабораторні показники.

Для інгаляцій

Струминне використання ліків показано у ході надання невідкладної медичної допомоги за регідратації – необхідність заповнювати рідину в організмі. Розчин Рінгера для інгаляцій може використовуватися для лікування кашлю у дітей (4-5 мл препарату вдихають протягом 5-7 хвилин).

Особливості застосування

При швидкому введенні великої кількості розчину необхідний контроль за кислотно-основним станом і концентрацією електролітів.

Приймати препарат більше п’яти днів не рекомендують з-за високого рівня іонів хлориду. Для терапії можна використовувати тільки неушкоджені флакони, рідина повинна бути прозорою. Ліки протипоказане при:

  • набряку мозку;
  • набряку легень:
  • ниркової недостатності;
  • алергічних реакціях;
  • гіпернатріємії;
  • гиперхлоремии;
  • опіках дихальних шляхів;
  • серцевій недостатності в стадії декомпенсації;
  • ацидозі;
  • прийом глюкокортикостероїдів.

Передозування

Надмірна кількість розчину Рінгера призводить до порушення водного та електролітного балансу в організмі кислотно-лужної рівноваги. При первинних реакціях слід провести аналіз причин та відмінити прийом препарату, після чого стан організму нормалізується без додаткових втручань. Основні симптоми передозування:

  • гіперволемія;
  • гіпернатріємія;
  • гіперкаліємія;
  • гіперкальціємія;
  • гіперхлоремія.

Розчин Рінгера при вагітності

Засіб призначають вагітним жінкам, якщо очікувана користь від лікування для жінки перевищує передбачуваний ризик для плода. Через відсутність клінічних даних у період застосування препарату слід утриматись від годування груддю.

Взаємодія з іншими препаратами

Препарат повільніше виводиться з організму при одночасному прийомі разом з наступними лікарськими засобами:

  • нестероїдними протизапальними препаратами;
  • андрогенами;
  • анаболічними гормонами;
  • естрогенами;
  • кортикотропіном;
  • мінералокортикоїдами;
  • вазодилататорами;
  • гангліоблокаторами.

Ризик токсичних ефектів збільшується при одночасному прийомі із серцевими глікозидами. Можливий ризик розвитку гіперкаліємії при поєднанні з:

  • калійзберігаючими діуретиками;
  • інгібіторами АПФ (ангіотензин-перетворюючого ферменту);
  • препаратами калію.

Відео

Інформація представлена у статті носить ознайомлювальний характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації по лікуванню виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.