Сечокам’яна хвороба — причини, симптоми і лікування захворювання у чоловіків і жінок

Патологію сечовивідних шляхів, при якій утворюються камені, називають сечокам’яною хворобою (СКХ, уролітіаз). Захворювання обміну речовин викликано різними причинами. Нерідко СКХ носить спадковий характер, а найпоширеніша його форма – нефролітіаз, коли камені кристалізуються в ниркових чашечках, паренхімі, мисках.

Діагноз СКХ

Захворювання на уролітіаз дуже поширене. Збільшення частоти патології пов’язують із зростанням несприятливих факторів навколишнього середовища, але медицина ще не може точно пояснити, чому розвивається СКХ у осіб працездатного віку. Сечокам’яна хвороба – це діагноз, при якому за рахунок осадження в сечовивідних шляхах солей утворюються конкременти. Камені мають різну форму – плоску, кутасте, круглу, а розмір коливається від кількох міліметрів (пісок) до декількох сантиметрів. Як правило, виникнення недуги припадає на 20-60 років.

Причини сечокам’яної хвороби

Фахівці впевнені, що не існує однієї причини розвитку уролітіазу. На розвиток патології може впливати безліч факторів і станів. Можливі причини сечокам’яної хвороби:

  • вроджене захворювання нирок;
  • надлишок сечової кислоти;
  • захворювання ШКТ, переломи або травми кісток;
  • порушення обміну кальцію;
  • вторинна форма подагри;
  • гіподинамія;
  • сечостатеві інфекції, сприяють утворенню каменю (пієлонефрит, гломерулонефрит);
  • незбалансоване харчування;
  • спадкові порушення, що призводять до дефіциту ферментів.

Діагностика сечокам’яної хвороби

Важлива роль у діагностиці СКХ нирок належить збору анамнезу. Клініка визначається тривалістю і характером болю, ніж вони супроводжуються (нудота, озноб, блювота), наявністю гематурії у сечі, хронічними захворюваннями та інше. Диференціальна діагностика сечокам’яної хвороби включає в себе візуальний огляд зовнішніх статевих органів, поперекової області, пальпацію живота, ректальне дослідження простати у чоловіків і піхвове обстеження у жінок.

Основні методи діагностики уролітіазу – це інструментальні і лабораторні дослідження. Сучасні апарати УЗД дозволяють діагностувати не тільки найменший камінь, розташований в будь-якій зоні сечовивідних шляхів, але і пісок в сечі, збільшення нирки, наявність вогнищ деструкції. Вирішальне значення має рентгенологічне дослідження. Оглядовий знімок на 96% покаже тінь конкременту. Для лабораторної діагностики пацієнту призначають:

  • клінічний посів сечі;
  • біохімію крові на наявність інших патологій, наприклад, гіпероксалурії та гіперурикемії;
  • загальний аналіз крові.

Сечокам’яна хвороба – симптоми

Конкременти можуть кристалізуватися в будь-якому місці сечовивідної системи, тому симптоми сечокам’яної хвороби проявляються, в залежності від сторони, величини і рівня їх розташування. Основні прояви захворювання:

  1. Больовий синдром. Носить непостійний характер, може купувати більшу інтенсивність. У чоловіків і жінок локалізація болю різна. Чоловіча половина населення страждає коліками в поперековому відділі, області статевих органів і промежини. У жінок з’являються болі в вульварной зоні.
  2. Гематурія (кров у сечі). Відбувається за дряпання стінок сечоводу каменем високої щільності. Може бути мікрогематурія, коли кількість крові настільки невелике, що визначається тільки під мікроскопом.
  3. Прискорене сечовипускання. Спостерігається при наявності в сечовому міхурі конкременту або при відходженні каменю. Іноді струмінь сечі несподівано переривається.
  4. Озноб, погіршення самопочуття. Виникає після приєднання до СКХ пієлонефриту або іншої патології нирок.

Симптоми сечокам’яної хвороби у жінок

У більшості випадків больові відчуття у жінок не постійні, але схильні до періодичного посилення. Коли відбувається закупорка сечоводу каменем, то виникають ниркові кольки. Основні ознаки сечокам’яної хвороби у жінок – больові відчуття в попереку, часом віддають в статеві органи. При цьому важко перебувати в одному положенні, тому поведінка хворий неспокійний. Іноді больовий синдром супроводжується блювотою, прискореним сечовипусканням.

Ознаки сечокам’яної хвороби у чоловіків

У сильної половини людства СКХ зустрічається в три рази частіше, ніж у жінок. Пов’язано це з тим, що чоловіки рідше жінок дотримуються правильного харчування і стежать за здоров’ям. На початковій стадії уролітіазу симптоматика не проявляється ніяк. Симптоми сечокам’яної хвороби у чоловіків починаються з раптового нападу болю, яка може вказувати на просування каменів. Цей стан називається нирковою колькою. Їй властиві ознаки:

  • дискомфорт в паху і поперекової області, здуття живота;
  • болі, які починаються під час струсу (транспорт) або при прийнятті великої кількості рідини (алкоголь);
  • підвищення температури тіла.

Сечокам’яна хвороба – лікування

СКХ відноситься до групи важких патологій, які при некоректній терапії іноді закінчуються летальним результатом. Самолікування заборонено, тому при перших симптомах потрібно звертатися до лікаря в урологію. Лікування СКХ у чоловіків і жінок відрізняється, але загальні терапевтичні заходи існують:

  • пацієнтам призначається спеціальна дієта;
  • якщо найбільший з наявних каменів менше 0,5 см, то проводиться медикаментозне лікування сечокам’яної хвороби;
  • при конкременте більшого розміру (коралловидном) призначається ультразвукове дроблення або оперативне втручання.

Лікування сечокам’яної хвороби у чоловіків

Найважливіше при лікуванні даної патології – питний режим. Слід добу пити не менше двох літрів чистої води, щоб уникнути зростання наявних конкрементів. Вилікувати СКХ можна консервативним або оперативним методом. Ліки, що застосовуються під час терапії:

  • знеболюючі засоби при гострій коліці (Баралгін, Кетанов)
  • спазмолітичні препарати, що послаблюють мускулатуру сечоводу (Дротаверин, Ношпа);
  • антибіотики при запаленні нирок (Зиннат, Цефалексин).

Лікування сечокам’яної хвороби у чоловіків проводиться і оперативним способом шляхом розрізання тканин, видаленням каменю або з допомогою ендоскопії. Іноді призначають літотрипсію – дистанційне знищення конкрементів. Процедура проводиться впливом електромагнітної хвилі на камінь, яка дробить його на дрібні частини. Потім разом із сечею щільні частинки виводяться з організму. Цей метод підходить не для всіх пацієнтів.

Лікування сечокам’яної хвороби у жінок

На початкових стадіях захворювання потрібно дотримуватися дієти та багато пити, щоб позбутися від піску і розчинити маленькі камені. Як лікувати сечокам’яну хворобу консервативними методами? Лікарі призначають прийом антибіотиків, спазмолітиків і анальгетиків для зменшення інтенсивного больового синдрому. Вдома рекомендується приймати гарячі ванни, накладати на поперек грілку. До абсолютного протипоказання відноситься алкоголь, шоколад, кава, білкова їжа. Лікування сечокам’яної хвороби у жінок включає в себе призначення різних методів фізіотерапії:

  • индуктотермию;
  • лазеротерапію;
  • синусоїдальні модульовані струми;
  • ультразвук.

Лікування сечокам’яної хвороби народними засобами

Самостійно приймати лікарські препарати або лікуватися народними методами від СКХ не рекомендується. Будь-яку терапію слід погоджувати з лікарем, щоб уникнути ускладнень. Народні засоби при сечокам’яної хвороби допомагають виводити невеликі конкременти (до 4 мм). Влітку можна обмежитися 14 денний кавуново-хлібної дієтою. Взимку ефективні трав’яні відвари з березового листя, кореня лопуха, кукурудзяних рилець, взятих у рівних частинах. Застосовувати відвар треба після їжі по 1 ст. л.

Дієта при сечокам’яній хворобі

При уролітіазі слід переглянути свій раціон. Дієта при сечокам’яній хворобі передбачає виключення таких продуктів, як шпинат, буряк, ревінь, селера, щавель, зелений салат. Підлягає обмеженню сіль, м’ясо, червона смородина, квашена капуста, кислі сорти яблук, цитрусові. Потрібно включати в раціон:

  • картопля, гарбуз, горох, чорнослив;
  • виноград, банани, сливи, груші;
  • цільні злаки, крупи;
  • молоко, сметану, сир, кефір, сир твердий;
  • рибу нежирних сортів;
  • відвари трав: коріння фіалки, березове листя і інші сечогінні.

Ускладнення сечокам’яної хвороби

Тривале перебування каменя в сечовивідних шляхах призводить до пригнічення функції нирки і сечових шляхів. Основні ускладнення сечокам’яної хвороби – цистит, пієлонефрит. Ці патології при несвоєчасній терапії призводять до паранефриту, абсцесу нирки, сепсису або некрозу ниркових сосочків. Зустрічається, але вкрай рідко, гостра ниркова недостатність, якщо камені знаходяться в сечоводі з двох сторін.

Профілактика сечокам’яної хвороби

Попереджувальна терапія спрямована на корекцію обміну речовин. Хворому призначаються лікарські препарати з кальцієм, вживання клітковини. Основна профілактика СКХ – це зміна способу життя. Потрібен регулярний спорт, відмова від спиртного, зниження ваги для огрядних пацієнтів і зменшення емоційних стресів. Одним з важливих чинників утворення конкрементів – тваринний білок. Його безпечна доза приблизно 1 г/кг ваги людини в добу.

Відео: сечокам’яна хвороба – симптоми і лікування