Що таке карбункул — види, прояви, лікування в домашніх умовах, видалення у стаціонарі та профілактика

Швидко розповсюджується місцевий патологічний процес, що характеризується гострим гнійно-некротичним течією, називається carbunculosis. В результаті запальних процесів утворюються нішеві порожнини, заповнені гнійним вмістом і некротичними тканинами – карбункули. Перебіг захворювання може ускладнюватися системними запальними реакціями, пов’язаними з поширенням інфекції в глибокі шари тканин. На ранніх етапах консервативні методи лікування будуть успішні, на пізніх – не обійтися без оперативного втручання.

Причини виникнення карбункула

Свою назву зовнішні прояви карбункулеза отримали зважаючи на їх схожості з вугіллям (від лат. carbunculus — «угольок»), так як утворені в результаті відторгнення некротизованих ділянок рани мають брудно-сірий колір. Карбункул являє собою скупчення великої інфільтрату навколо декількох волосяних фолікулів і сальних залоз, розташованих в безпосередній близькості один до одного. Запальний процес зачіпає не тільки поверхневі шари шкірних покривів, але і поширюється на підшкірно-жирову клітковину.

Характерними ознаками карбункулеза є його швидка поширюваність, стрімкий перебіг хвороби і швидке посилення симптоматики. Гнійно-некротичний процес розвивається під впливом провокуючих факторів у осіб всіх вікових категорій. Представниці слабкої статі, згідно зі статистичними даними, менше схильні до цієї патології (у чоловіків ця хвороба діагностується у 1,5-2 рази частіше, ніж у жінок). Більшість випадків карбункулеза реєструється у весняно-літній період, через підвищеного вироблення секрету сальних залоз.

Виникнення і розвиток карбункула відбувається при попаданні патогенних мікроорганізмів на ранову поверхню шкіри. Збудниками інфекційного захворювання є переважно гноєтворні грампозитивні мікроби стафілококи і стрептококи. Рідше запальний процес з наступним некрозом тканин викликають кишкові палички, ентерококи, грамнегативні бактерії протеї або анаеробні неклостридіальні мікроби. Місцем проникнення бактерій в організм виступають частини тіла, де шкіра найбільше схильна до травмування (тертя з одягом).

Провокуючі фактори

Більшість мікроорганізмів, які є збудниками гострого запального процесу, належать до умовно-патогенних і є представниками нормальної мікрофлори організму людини. Для активізації хвороботворної діяльності бактерій необхідно наявність провокуючих факторів, до яких відносяться:

  • недотримання правил особистої гігієни в побутових умовах, асептики та антисептики у медичних установах або при лікуванні в домашніх умовах;
  • рідка зміна натільної білизни;
  • зниження імунітету на тлі перенесених захворювань або внаслідок фізичного виснаження організму;
  • відсутність лікування хронічних захворювань;
  • патології ендокринних залоз, що розвиваються внаслідок недостатньої вироблення гормонів (цукровий діабет);
  • себорея (підвищена секреція сальних залоз);
  • механічні пошкодження шкіри (расчеси укусів комах, самостійне відкриття фурункулів, гнійників);
  • дефіцит необхідних вітамінів і мінералів в організмі;
  • недокрів’я;
  • наслідки порушеного обміну речовин (надмірна вага, ожиріння);
  • нестабільний емоційний фон, виснаження нервової системи;
  • тривале перебування в місцях з несприятливою екологічною обстановкою, шкідливі умови праці, частий контакт з токсикогенными речовинами (нафтопродуктами, машинними маслами, виробничою пилом);
  • дисфункціональність фільтраційних органів (печінки, нирок).

Симптоми

Для карбункулеза характерна стадійність розвитку з проявом загальної та місцевої симптоматики. Початок захворювання супроводжується нездужанням, слабкістю, помірним підвищенням температури тіла, появою болю в місці ураження. По мірі прогресування хвороби починають по черзі проявлятися такі специфічні симптоми:

  • поява декількох прилеглих невеликих болючих вузликів на шкірі;
  • у міру скупчення ексудату в вузликах відбувається швидке збільшення освіти в розмірах, посилення хворобливості навколо запаленого ділянки;
  • зміна кольору шкіри навколо вузликового освіти (стає багряно-синюшного відтінку);
  • зливання всіх горбків в один великий, що піднімається над поверхнею шкіри, гнійник (розміри полушаровидного освіти іноді досягають 10 см в діаметрі);
  • збільшення напруженості шкірних покривів у місці скупчення гнійного інфільтрату, що супроводжується посиленням хворобливості (біль набуває пульсуючий характер);
  • сильне підвищення температури тіла (до 39-40 градусів), погіршення загального самопочуття, поява нападів нудоти, блювання, головного болю;
  • на поверхні інфільтрату з’являються множинні пустули, після розкриття яких утворюються воронкоподібні отвори;
  • з отворів починає виділятися гній, має зеленуватий колір з домішкою крові;
  • гнійні виділення і некротичні маси відмерлих тканин поступово відділяються протягом 14-20 днів;
  • на місці гнійника утворюється глибока виразка рана з нерівними краями і темно-сірим дном;
  • область поразки починає заповнюватися грануляційною тканиною;
  • на місці карбункула формується білий щільний рубець.

На ранніх етапах запального процесу carbunculosis можна прийняти за фурункульоз (поява фурункулів – гнійних утворень, що формуються на місці запалення тільки одного волосяного мішечка). Відмінними ознаками карбункула від фурункула є наступні характерні риси:

Зовнішні ознаки Характерні риси карбункула Характерні риси фурункула
Місце локалізації Часто — задня поверхня шиї, межлопаточная зона на спині, верхня частина сідниць, попереку, бічні частини поверхні особи (щелепно-лицьова область), пахвові западини, рідко – верхні і нижні кінцівки, внутрішні органи, пахова область Всі частини тіла, за винятком підошовної поверхні стоп і долонь
Кількість одночасно з’являються ран Одна цілісна порожнина, заповнена гнійним інфільтратом Може з’являтися відразу в декількох місцях (множинні освіти розташовані окремо один від одного і мають свій власний гнійний стрижень)
Область поширення Утворюється навколо відразу кількох сусідніх волосяних фолікул, запальний процес зачіпає глибинні шари шкіри (дерми, гиподерму) Утворюється навколо однієї волосяний фолікул, не поширюється вглиб шарів дерми
Посттравматичні рубці Явно відрізняються від поверхні неушкодженої Малопомітні
Стан пацієнта Важке Середнього ступеня тяжкості

Види карбункулів

Ознаками для класифікації типів карбункулів служить місце локалізації вогнищ запалення і вид збудника захворювання. В залежності від області розташування гнійних пустул виділяють carbunculosis обличчя, шиї, тулуба, сідниць, кінцівок, іншої локалізації. При неможливості визначити місце освіти некротичного вогнища (наприклад, на внутрішніх органах) карбункул вважається неуточненої локалізації. В залежності від виду збудника карбункулеза захворювання класифікується на:

  • сибиреязвенный – відрізняється специфічною симптоматикою, вражає людину, одомашнених і диких тварин усіх видів;
  • эмфиматозный – гостре бактеріальне захворювання, що вражає велику рогату худобу, характеризується швидким перебігом та високим рівнем смертності тварин, людина не може заразитися цим видом карбункулеза;
  • гнійний – найпоширеніша форма захворювання;
  • чумний – рідко діагностується, причиною розвитку є чумна паличка.

Сибиреязвенный

Збудником цього типу карбункулеза є грампозитивна спороутворююча бацила. Джерелом інфікування людини виступають сільськогосподарські тварини, заражені сибірською виразкою. Місцем проникнення збудника служить пошкоджена шкіра, на місці впровадження палочковидной бактерії утворюється сибиреязвенный карбункул. Цей тип карбункулеза небезпечний переходом з локалізованої стадії в генералізовану.

Місцевий запальний процес обумовлений дією виробляються бацилами токсинів, компоненти яких призводять до порушення мікроциркуляції крові, набряку та початку некротичних процесів. Основними характерними ознаками сибіреязвенной інфекції є:

  • відсутність або слабка вираженість больового синдрому;
  • на місці розкритої папули утворюється струп чорного кольору;
  • навколо некротичного вогнища утворюються множинні пухирці, заповнені каламутною серозним вмістом з домішками крові;
  • відсутність лейкоцитарної реакції (нагноєння не відбувається);
  • область поразки, втрачає чутливість, з’являється відчуття оніміння ділянки шкіри.

Гнійний

Причиною утворення гнійного карбункулеза є бактерія, що займає перше місце серед збудників внутрішньолікарняних інфекційних захворювань – золотистий стафілокок. Цей мікроорганізм провокує розвиток багатьох небезпечних хвороб і часто проникає в організм людини через післяопераційні ранові поверхні. Клінічна картина гнійного запального захворювання полягає в скупченні гнійного ексудату навколо локальних волосяних мішечків і подальшому зливання їх в одне ціле.

Гнійно-некротичне ураження епідермісу часто вимагає оперативного втручання через важкого перебігу хвороби і небезпеки розвитку ускладнень на фоні хвороботворної діяльності стафілококів. Під час діагностики гнійного карбункулеза виникає необхідність диференціювати його з таким запальним захворюванням, як флегмона, через схожість симптоматики цих патологій.

Діагностика

Зважаючи характерних ознак і специфічної клінічної картини карбункулеза діагностика цього захворювання не викликає труднощів у досвідчених фахівців. Проведення діагностичних заходів викликане необхідністю виключити хвороби з аналогічними симптомами і виявити наявність супутніх недуг. Під час вивчення результатів аналізів з’ясовується ступінь поширення інфекції, перевіряється наявність септичного ураження, проводиться диференціальна діагностика виду збудника.

Загальний аналіз крові проводиться для визначення рівня цукру в крові пацієнта, що необхідно для призначення адекватного лікування. За допомогою мікробіологічного дослідження визначається тип патогенного мікроорганізму, а посів виділень вмісту гнійників допомагає з’ясувати ступінь чутливості мікрофлори збудника до різних груп антибіотиків. На підставі результатів діагностики лікар визначає необхідні терапевтичні заходи.

Лікування карбункула

При невеликих розмірах гнійних утворень, що локалізуються на кінцівках або тілі, відсутність вираженої інтоксикації, лікування здійснюється в амбулаторних умовах. Призначувані терапевтичні заходи залежать від стадії захворювання. Якщо пацієнт звернувся за лікарською допомогою до початку формування гнійно-некротичного вогнища – застосовуються медикаментозні методи лікування, основу яких становить антибіотикотерапія.

Показаннями для госпіталізації пацієнта і проведення оперативного втручання є пізні стадії хвороби, коли некротичний осередок вже сформований. Консервативні методи терапії застосовуються і в разі злоякісного перебігу карбункулеза, про що свідчить швидке прояв ускладнень, великі розміри гнійного освіти, локалізація в області обличчя.

Після купірування гострих симптомів і стабілізації загального стану пацієнта, лікування доповнюється фізіотерапією. Антибіотики не відміняються до повного одужання хворого та нормалізації картини крові. Поряд з традиційними методами лікування допускається застосування гомеопатичних засобів під контролем лікаря. Знаючи, що таке карбункул, слід розуміти, що самолікування карбункулеза чревато небезпечними ускладненнями, тому навіть на ранніх стадіях хвороби слід звертатися в лікарню, а не намагатися позбавитися від гнійника в домашніх умовах.

Медикаментозна терапія

Основною групою призначуваних лікарських засобів для лікування всіх стадій і форм карбункулеза є антибактеріальні препарати. Терапія захворювання може доповнюватися іншими видами медикаментозних засобів, призначення яких здійснюється виходячи з клінічної картини та стану пацієнта. Основними препаратами, призначеними під час терапії карбункула, є:

Група лікарських засобів Назва препаратів Мета призначення Вказівки щодо застосування
Антибактеріальні препарати Пеніцилін Пригнічення росту і розмноження хвороботворних бактерій, що провокують розвиток запального процесу. До отримання результатів діагностики проводиться емпірична антибіотикотерапія, після – з урахуванням даних антибіотикограми На початку лікування призначається велика дозування, спосіб прийому – пероральний або ін’єкційний, підтримуючий курс передбачає поступове зниження дози антибіотиків
Біоміцин
Стрептоміцин
Гентаміцин
Цефтріаксон
Цефазолін
Цефалексин
Азитроміцин
Амоксицилін-клавуланат
Антибактеріальні мазі Левомеколь Прискорення регенеративних процесів в тканинах, попередження розвитку інфікування Мазі застосовуються на останній стадії, після виходу гнійного вмісту з рани, обробка уражених поверхонь здійснюється 2 рази на день до повного загоєння
Тетрациклінова
Линкомициновая
Левомицетиновая
Фуцикорт
Знеболюючі препарати, анальгетики Солпадеїн Зменшення вираженості больових відчуттів, купірування запального процесу, усунення гіпертермічної реакції Дозування залежить від ступеня тяжкості стану пацієнта, лікарські засоби приймаються перорально
Кетанов
Найз
Парацетомол
Протизапальні Анальгін Для лікування застосовуються засоби неспецифічної дії, надають загальний протизапальний ефект незалежно від місця локалізації вогнища запалення Лікарські препарати призначаються в стандартній дозі, що приймаються перорально або вводяться внутрішньом’язово
Ібупрофен
Пираксикам
Сульфаніламіди, протимікробні засоби Стрептоцид Унетение активності мікробів, високою активністю проти збудників ранових інфекцій мають препарати, що містять срібло Засоби застосовуються перорально і зовнішньо, препарати сульфаніламідів для місцевого застосування, що містять срібло, зберігають ефект при наявності гною та відмерлої тканини в оброблюваної області, що обумовлено їх використання при лікуванні карбункула
Фталазол
Дюфалак
Сульфатиазол срібла
Антисептики Зеленка Знезараження ранової поверхні, запобігання вторинного проникнення інфекційних агентів Дезинфикационная обробка показана після розкриття гнійників, наносити антисептики випливає на поверхню, яка утворилася після розкриття рани й на прилеглу до неї шкіру
Йод
Фукорцин
Мителеновый синій
Гіпоаммонімічні препарати Дюфалак Виведення токсичних продуктів життєдіяльності хвороботворних мікроорганізмів Прийом препаратів показаний при наявності ознак інтоксикації організму і після курсу антибіотикотерапії для відновлення нормальної мікрофлори кишечника
Полісорб
Регулятори водно-електролітного балансу Розчин натрію хлориду і глюкози Детоксикація організму Інфузійна терапія проводиться у випадках важкого отруєння організму, розчин вводиться внутрішньовенно по 500-2000 мл, до зникнення симптомів інтоксикації
Ранозагоювальні засоби Контрактубекс Прискорення епітелізації ранової поверхні, усунення симптомів, що супроводжують процес загоєння (свербіж, печіння) Показаннями до застосування служать великі площі ураженої поверхні, формування виражених рубців, засоби наносяться зовнішньо після загоєння рани
Дерматикс

Оперативне втручання

Показаннями для призначення оперативного лікування карбункула є великі розміри освіти, важкий перебіг хвороби, затримка відходження гнійного ексудату, локалізація гнійника на обличчі, шиї або в пахвовій западині. Хірургічні маніпуляції здійснюються із застосуванням місцевої або загальної анестезії і полягають у виконанні наступних дій:

  • асептична обробка поверхні;
  • розтин карбункула (область скупчення гнійного вмісту розсікають, видаляють некротизовані тканини, рану промивають);
  • встановлення дренажу для вільного відтоку інфікованої рідини;
  • антисептична обробка (рану обробляють шляхом тампонування гіпертонічним розчином натрію хлорид).

Видалення карбункула не займає багато часу – вся операція триває не більше години. Відновлювальний період проходить під наглядом лікаря і полягає в прийомі призначених ліків, відвідуванні фізіотерапевтичних процедур, зміну асептичних пов’язок, дотримання рекомендованої лікувальної дієти. Особливого дискомфорту в післяопераційний період пацієнти не відчувають, самопочуття поліпшується майже відразу після видалення гнійника.

Фізіотерапія

Використання лікувального впливу природних факторів відноситься до профілактичних або додатковим методам лікування карбункулеза. Фізіотерапія показана на стадії дозрівання гнійника і після його видалення. Найефективнішими і часто вживаними допоміжними методами терапії карбункула є:

  • рентгенотерапія – різновид променевої терапії, що застосовується на початкових стадіях хвороби при наявності явних показань до проведення зважаючи на можливості розвитку неприємних наслідку (під час опромінення гинуть не тільки атипові клітини, але і здорові);
  • УВЧ-терапія – під впливом високочастотного електромагнітного поля істотно посилюється звернення лімфи і крові, що сприяє прискоренню виведення продуктів життєдіяльності бактерій з організму;
  • УФО-терапія – на стадії одужання застосовується методика локального впливу ультрафіолетових променів на уражені ділянки, що призводить до зниження активності бактерій, підвищенню імунного захисту, поліпшення регенеративних процесів у тканинах;
  • лазерна терапія – під дією випромінювання оптичного діапазону відбувається активізація імунних клітин, пригнічення метаболізму патогенних мікробів;
  • магнітотерапія – статичне магнітне поле має загальнозміцнювальну дію, благотворно впливає на швидкість біохімічних процесів в клітинах.

Народна медицина

Фітотерапія може застосовуватися для лікування карбункулеза в якості додаткового способу, щоб прискорити процес одужання і усунути неприємну симптоматику. Перед використанням тих чи інших компонентів слід визначити реакцію на них організму, для чого необхідно починати прийом народних засобів з мінімальних доз. Ефективними методами лікування карбункула в домашніх умовах є наступні рецепти:

  1. Мазь з календули. Для приготування засобу необхідно 50 г сухих квіток календули змішати з 200 г смальцю, ретельно розтерти і залишити суміш в прохолодному місці на 5-6 годин. Коли склад придбає щільну консистенцію, слід просочити їм тканинну серветку і прикласти до місця запалення. Процедуру рекомендується проводити щодня перед сном, залишаючи лікувальний склад на всю ніч.
  2. Компреси з подорожника. Це лікарська рослина має ранозагоювальні властивості і зупиняє запальні процеси, завдяки чому застосовується в багатьох рецептах народної медицини. Для домашнього лікування карбункула необхідно розтовкти лист свіжозірваних подорожника до кашоподібного стану. Отриману зелену кашку прикласти до хворого місця і накрити марлевою пов’язкою. По мірі висихання компресу його замінюють на новий. Всього за добу слід зробити не менше 7 таких маніпуляцій і продовжувати до загоєння тканин.
  3. Медово-борошняні коржики. Льняна мука має властивість лікувати запальні процеси і нормалізувати роботу сальних залоз. У поєднанні з антибактеріальною дією натурального меду борошно сприяє прискоренню процесу загоєння виразкових ран. Для приготування лікувального засобу необхідно з’єднати по 1 ст. л. компонентів, перемішати до утворення однорідної маси і загорніть отриману корж в марлю. Компрес прикладається перед відходом до сну і залишається на місці запального вогнища на всю ніч.
  4. Хлібно-ромашковий відвар. Щоб прискорити процес відходження гнійного отделимого можна застосувати цілющі властивості житнього борошна і ромашки аптечної. Рецепт засобу полягає в приготуванні ромашкового відвару (200 г ромашки залити 500 мг окропу і варити протягом 10 хв.) і додавання до нього м’якої частини житнього хліба. Після охолодження складу до кімнатної температури його слід процідити і решту хлібну кашку, загорнуту в марлю, прикладати до ураженого місця на ніч.

Ускладнення

Гнійно-некротичний процес протікає гостро і при відсутності адекватного лікування може призвести до поширення інфекції по організму. Небезпека проникнення інфекційних агентів в кров підвищується при значному пригніченні імунітету (внаслідок хронічних захворювань, патологій внутрішніх органів та інших імунодефіцитних станів). Ускладнення карбункулеза проявляються в інфікуванні тканин з подальшим поширенням патогенних мікроорганізмів з кров’яним струмом у всі органи.

Найвищий ризик розвитку злоякісних наслідків відзначається при формуванні гнійника на обличчі – з цієї області збудників захворювання найлегше проникнути за лімфотоку у вени, що постачають головний мозок, і спровокувати запалення нервових стовбурів або тромбофлебіт лицевих вен. Характерними ускладненнями карбункулеза є:

  • лімфангіт – ураження лімфатичної системи запального характеру, що виникає при залученні в патологічний процес лімфатичних вузлів і судин;
  • лімфаденіт – проникнення патогенних мікроорганізмів в регіонарні лімфатичні вузли, захворювання носить вторинний характер і не розвивається самостійно;
  • сепсис – системна запальна відповідь імунної системи на эндотоксическую агресію, характеризується дуже тяжким станом з високим ризиком летального результату;
  • гнійний, базальний менінгіт – ураження окремих ділянок головного мозку, ймовірність розвитку зростає при локалізації запального процесу в області особи;
  • арахноїдит – запалення середньої оболонки головного мозку, що є результатом реактивного перебігу гнійно-некротичних процесів;
  • абсцес – руйнування тканин в результаті місцевого скупчення ексудату;
  • флебіт – запалення стінок вен інфекційної природи, небезпечно появою кровотеч із судин і вен;
  • флегмона – гострий гнійний запальний процес, що протікає в м’яких тканинах і не має чітких меж, небезпечний розповсюдженням на сусідні тканини;
  • періаденіт – ураження тканин, що оточують залози;
  • остеомієліт – патологічний процес, що виникає при інфікуванні кісткової тканини, що може привести до деформації і склерозування кісток.

Відео

Інформація представлена у статті носить ознайомлювальний характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації по лікуванню виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.