Стрептокок в носі — симптоми і види інфекції, медикаментозна терапія, можливі ускладнення, щеплення

Дихальні шляхи – основні ворота для інфекцій, що передаються повітряно-крапельним способом, тому більшість захворювань такого типу починаються з появи нежитю. Погіршує ситуацію і постійна присутність на слизових носа деяких бактерій. Однією з них є стрептокок. Чим він небезпечний і коли потребує лікування?

Що таке стрептокок в носі

Кулясті факультативно-анаеробні (для життєдіяльності повітря не потрібен) бактерії роду Streptococcus мешкають на слизовій дихальних і травних шляхів, у піхві, уретрі, ротової порожнини навіть у здорової людини. Умовно-патогенна мікрофлора стає небезпечна тільки при зниженні імунітету або додаткового інфікування ззовні. Переважно це відбувається повітряно-крапельним шляхом, тому бактерії осідають в носоглотці.

Види стрептококів

Сучасній медицині відомо близько 100 видів цих мікроорганізмів, які розрізняються своїми біохімічними властивостями. За типом гемолізу еритроцитів (руйнування їх оболонок) вони були поділені класифікацією Брауна на 3 категорії. Альфа-гемолітичні провокують неповне руйнування стінки. У цій групі найвідоміші стрептококи:

  • Streptococcus pneumoniae – є головним збудником пневмонії (запальний процес в легенях), бронхіту, менінгіту (в оболонках мозку) і ларингіту, риніту. Крім захворювань дихальної системи може сприяти розвитку ендокардиту (запалення внутрішньої оболонки серця), перитоніту (запалення очеревини), остеомієліту (гнійно-некротичний процес у кістці і кістковому мозку). Осідає в дихальних шляхах.
  • Streptococcus salivarius – присутній в ротовій порожнині (слині) і в носі, глотці. Є корисною бактерією, оскільки знижує ризик виникнення ангіни, фарингіту та інших інфекцій дихальних шляхів (верхніх).
  • Streptococcus mitis – є збудником інфекційного ендокардиту, але спочатку осідає у верхніх дихальних шляхах (носі, горлі).

Наступною категорією в класифікації Брауна є бета-гемолітичні стрептококи, які вважаються більш небезпечними для людини, оскільки повністю руйнують еритроцити. Одночасно з цим вони виділяють кілька різних токсинів, здатних призвести до виникнення важких патологій, аутоімунних захворювань, станів з летальним результатом. Тут фахівці виділяють:

  • Streptococcus pyogenes (колишня назва – haemolyticus), Streptococcus agalactiae anginosus – об’єднані в серогруппу А, викликають велику кількість інфекційних захворювань: від ангіни, скарлатини та ревматизму до циститу, ендометриту та вагініту.
  • Streptococcus agalactiae – вражає кишечник і сечостатеву систему, особливо часто виявляється у новонароджених і породіль, стаючи причиною неврологічних розладів та менінгіту. Серогрупа Ст.
  • Streptococcus faecalis – у сучасній медицині згадується як ентерокок, є збудником септичних процесів (інфікування крові).

У класифікації Брауна згадується і 3-я категорія стрептококів – гамма-гемолітичні або негемолітичні: вони не викликають руйнування стінок еритроцитів, медичної значущості майже не мають. Окремо лікарями у цій групі виділяється Streptococcus viridans, який присутній в мікрофлорі носа, ротової порожнини та кишечника здорової людини, але при імунодефіциті може виступити в ролі збудника пневмонії, фарингіту, ревматизму, ендокардиту.

Як передається

Найпоширенішим способом зараження стрептококом є повітряно-крапельний шлях, актуальність якого зростає під час простудних епідемій. Концентрація вірусів, бактерій і грибів в навколишньому середовищі збільшується. В замкнутих приміщеннях з великим скупченням людей чхання і кашель стають головними передавачами патогенних мікроорганізмів. Після попадання в ніс гематогенним (з током крові) або лімфогенним (з лімфою) шляхом вони можуть рознестися по всьому організму. Крім повітряно-крапельного шляху існують:

  • Повітряно-пиловий – актуальне для осіб, що перебувають у замкнутому приміщенні без регулярного провітрювання. Основу пилу становлять частинки слущеного епітелію, пилок рослин, шерсть тварин, тому на ній активно розмножуються патогенні мікроорганізми.
  • Контактно-побутовий – зараження відбувається під час використання спільних з хворим (або носієм) предметів: рушників, чашок і тарілок, постільної білизни. Особливо високий ризик інфікування при наявності пошкоджень шкірних покривів (відкритих ран), слизових носа або рота.
  • Статевий – виключно для стрептококових інфекцій, що вражають піхву і сечівник, що передаються від носія (не завжди хворого) при статевому акті.
  • Аліментарний (фекально-оральний, харчової) – через вживання їжі брудними руками (через недотримання базових правил гігієни).

Які захворювання провокує стрептокок в носі

Осів у верхніх дихальних шляхах патогенний мікроорганізм часто стає причиною ларингіту (запалення глотки), бронхіту або трахеїту, фарингіту (запальний процес лімфоїдної тканини глотки), скарлатини, гострого тонзиліту (запалення мигдаликів), синуситу (запалення пазух носа). Самим слабким проявом стрептококової інфекції вважається риніт – нежить, який за відсутності лікування перетікає в згадані захворювання. Якщо грамотна терапія не була проведена, можуть розвинутися:

  • гнійний середній отит;
  • хронічний лімфаденіт (запальний процес в лімфовузлах);
  • пневмонія (можлива і як самостійне первинне захворювання);
  • менінгіт (теж не завжди є ускладненням);
  • тяжкі алергічні реакції;
  • ревматична лихоманка (при ангіні й фарингіті);
  • ревматоїдний артрит (невиліковний);
  • сепсис.

Симптоми

Точна клінічна картина визначається конкретним захворюванням, яке викликав стрептокок: якщо далі запалення в носі він не пішов, будуть присутні тільки закладеність пазух і нежить. Їх можуть доповнювати гугнявість голосу, головний біль, якщо хвороба тримається кілька днів і сильно порушене носове дихання. При проникненні стрептокока нижче стан посилюється в клінічній картині з’являються такі симптоми:

  • підвищення температури до фебрильних (38 градусів) значень;
  • загальна слабкість, сонливість, млявість;
  • синдром інтоксикації – ломота в тілі, жар, м’язові болі (при ангіні);
  • озноб, чхання;
  • сильний біль при ковтанні, прийомі їжі;
  • гіперемія (почервоніння) і збільшення слизової глотки, мигдаликів (при ангіні);
  • збільшення регіонарних лімфатичних вузлів (при скарлатині дуже сильне, хворому важко відкривати рот);
  • обкладений язик (сіруватий наліт, жовтий);
  • втрата апетиту, нудота, блювання.

Якщо стрептокок став причиною виникнення фарингіту, розвиток хвороби буде швидким, почнеться все з різкою болю в горлі, першіння, підвищення температури до 38 градусів. Важкий стан тримається до 3-х днів, при цьому, крім перерахованих вище симптомів, можуть бути присутніми:

  • наліт на слизовій горла;
  • запаморочення;
  • порушення сну.

Streptococcus pneumoniae в носі у дитини

Альфа-гемолітичний стрептокок починає активність у дитячому організмі, коли пригнічена імунна система, нещодавно були перенесені грип, кір, вітрянка, застуда, або ж дитина перебуває в несприятливих побутових умовах. Пік захворюваності, згідно зі статистикою, припадає на весну і осінь. Стрептокок пневмонія в носі у дитини призводить до запалення і виникнення риніту, але пізніше мікроорганізм переходить в носоглотку, що ускладнює клінічну картину. Прояви інфекції будуть наступними:

  • рясний нежить, чхання;
  • сильний біль при ковтанні слини, прийомі їжі;
  • відчуття стиснення горла протягом усього часу;
  • підвищення температури тіла до 38 градусів і вище;
  • збільшення регіонарних лімфатичних вузлів (підщелепних), болючість при обмацуванні;
  • пронос, нудота, блювання (у найменших найчастіше при ангіні);
  • висип на щоках, в складках шкіри (при скарлатині);
  • обкладений язик (сірий наліт при скарлатині).

У вагітних

Під час виношування дитини організм жінки стає особливо вразливим до будь-яких інфекційних захворювань, навіть застуда може протікати важко, а стрептокок гемолітичний дуже небезпечний при попаданні в піхву. Зараження дихальних шляхів проявляється як і у не вагітних жінок, тільки температура може підвищитися до 39-40 градусів, а при інфікуванні статевих органів будуть спостерігатися болі в нижній частині живота, сечовому міхурі, прискорене сечовипускання. Мікроорганізми Streptococcus pyogenes та Streptococcus agalactiae можуть призвести до розвитку:

  • циститу;
  • ендометриту (запалення слизової оболонки матки);
  • вагініту;
  • піодермії;
  • гломерулонефриту (запальний процес в ниркових клубочках);
  • ангіни (небезпека в неможливості використовувати важкі препарати).

Небезпека потрапляння стрептокока на статеві органи полягає у можливому підйомі інфекції вгору, що призводить до внутрішньоутробного зараження плоду, порушення його росту і розвитку. У новонародженого можуть спостерігатися неврологічні порушення, менінгіт, пневмонія, а для самої матері високий ризик отримати післяпологовий сепсис (пологова гарячка), летальність якого становить 65%.

Діагностика

Основним способом перевірки наявності патогенного стрептокока в організмі вважається мікробіологічний аналіз, для якого зі слизової оболонки носа за допомогою стерильного ватного тампона беруть мазок. За необхідності додатково біоматеріал отримують з інших вогнищ інфекції (з зіву, харкотиння, сечі). Він використовується для визначення серогрупи – зеленящий стрептокок, пневмокок. Додатково можуть знадобитися:

  • Бактеріологічне дослідження крові – займає 8 днів, здійснюється при підозрі на сепсис. Проводиться через засівання невеликої кількості біоматеріалу (5 мл), взятої з вени, в тіогліколевую середовище і цукровий бульйон, щоб підтвердити або спростувати його стерильність. Якщо виявлено сепсис, потрібно провести ідентифікацію виділеного стрептокока.
  • Серодиагностика – допомагає виявити наявність в крові антитіл до стрептокока. АСЛ-О (Антистрептолизин-О) з’являється в термін 7-14 діб, що є гострою стадією інфекції, антитіла до гіалуронідази виникають при руйнуванні сполучних тканин (ревматоїдні стану). Методика має максимальний рівень результативності.
  • Експрес-діагностика інфекції, викликаної стрептококом, – об’єктивний результат пацієнт отримує вже через півгодини після проведення тесту, об’єктом вивчення є кров. В експрес-діагностиці 2 аналізу: реакція латекс-аглютинації та ІФА (імуноферментний аналіз, виявляє різні класи імуноглобулінів), що мають високу специфічність і чутливість. Обидва методи допомагають діагностувати інфекцію в гострій фазі.

Лікар обов’язково проводить диференційну діагностику, оскільки інфекції, спричинені стрептококом і стафілококом, себе проявляють майже однаково, але вимагають різного лікування. При гострій необхідності пацієнту можуть додатково призначатися інструментальні обстеження:

  • рентгенографія легень;
  • УЗД внутрішніх органів;
  • ЕКГ (електрокардіографія).

Лікування

Боротьба зі стрептококовою інфекцією починається з забезпечення хворому постільного режиму і зміни раціону харчування. Давайте йому більше рідини (компот, трав’яний чай, нежирний теплий бульйон – овочевий, курячий) і чистої води, дітям повністю виключають тверду їжу, залишаючи тільки в’язкі каші та пюре. Від м’яса бажано відмовитися, зробити наголос на молочну продукцію. Терапевтичну схему проти стрептокока становить лікар на підставі результатів аналізів, вона обов’язково включає наступні напрямки лікування:

  • Етіотропне – боротьба зі збудником інфекції здійснюється за допомогою використання антибіотиків всередину і зовнішньо. Знизити їх негативний вплив на мікрофлору кишечника (і відновити її після активності стрептокока) допомагають про-/пребіотики: Лінекс, Біфіформ, Біфідумбактерин. Для всіх груп пацієнтів використовуються імуностимулятори (ІРС-19, Іммунал, Лизобакт), детоксикаційні препарати (Ентеросгель).
  • Симптоматичне – у дітей з алергічними реакціями передбачає застосування антигістамінних препаратів (Зодак, Супрастин). За необхідності використовують ліки, які блокують нудоту (Мотиліум, Церукал), знімають жар (Парацетамол).

Середня тривалість боротьби зі стрептококом – 7-10 діб. Додатково підтримати імунітет допомагають цитрусові, відвар шипшини, свіжі ягоди обліпихи, калини, журавлини, які варто ввести в раціон харчування. Вони мають ще кілька властивостей: зміцнюють судинну стінку, виводять токсини. Обов’язково проводиться і місцеве симптоматичне лікування стрептокока:

  • полоскання горла розчинами антисептиків – діоксидином, фурацилліном, настойкою прополісу, відварами лікарських трав (ромашка, шавлія);
  • зігріваючі компреси на горло;
  • спреї та пастилки з антибактеріальним, знеболюючу, пом’якшувальним ефектом (Гексорал, Стрепсілс, Септолете);
  • судинозвужувальні спреї при рясних виділеннях з носа, закладеності (Фармазолин).

Антибіотики при стрептококовій інфекції

За офіційними медичними даними бактерії роду Streptococcus володіють високою чутливістю до пеніцилінів, цефалоспоринів, тетрациклінів і аміноглікозидів, тому більшості пацієнтів лікарі призначають антибіотики з цих груп. Така терапія знижує кількість інфекційних агентів, запобігає нові запальні вогнища. Вибір антибіотика залежить від тяжкості стану пацієнта і індивідуальних особливостей її організму:

  • Напівсинтетичні пеніциліни (Амоксицилін, Амоксиклав) та традиційні (Ампіцилін, Бензилпеніцилін) вважаються основними препаратами від стрептококової інфекції.
  • Цефалоспорини (Цефалексин, Цефаклор) рекомендовані як заміна пеніцилінів.
  • Тетрацикліни (Тетрациклін, Доксициклін) володіють широким спектром дії і призначаються при непереносимості пеніцилінового ряду.

В залежності від того, які результати показав аналіз на стрептокок (особливо дослідження на чутливість мікроорганізму), в терапевтичну схему можуть вводитися макроліди (Еритроміцин, Кларитроміцин, Азитроміцин), сульфаніламіди (Ко-тримоксазол). Антибіотики використовуються системно (внутрішній прийом) і місцево (спреї для горла, краплі в ніс). Найефективніші:

  • Ампіцилін – напівсинтетичний пеніцилін широкого спектра дії, пригнічує синтез клітинної стінки, виявляючи бактерицидний ефект. Заборонений при захворюваннях крові, порушення функцій печінки, чутливості до ампіциліну. Дозування встановлюється індивідуально, пероральний прийом. Алергічні реакції (шкірні) виникають часто. Вартість 20-ти таблеток – 50-70 р.
  • Еритроміцин – макролидный антибіотик, випускається в таблетках. Порушує пептидні зв’язку між молекулами амінокислот, блокує синтез білків. Високі дози надають бактерицидний ефект (вбивають патогенний мікроорганізм). Добре переноситься, заборонений при грудному вигодовуванні, втрати слуху. Разова доза – 250-500 мг, встановлюється лікарем. Препарат можна використовувати для профілактики стрептококової інфекції. Вартість 20-ти таблеток – 100 р.
  • Доксициклін – тетрациклін, пригнічує синтез бактеріальних збудників, показує високу активність проти пневмококів, добре переноситься при пероральному прийомі. Заборонений при вагітності і пацієнтам молодше 8-ми років. Призначається по 200 мг/добу в перший день, далі по 100 мг/добу. Ціна 20 капсул – 30-50 р.

Профілактика

Для захисту від стрептококових інфекцій лікарі радять дітям і дорослим звернути особливу увагу на особисту гігієну: регулярно і якісно мити руки після повернення додому, контактів з тваринами. Не забувати чистити зуби, а жінкам – правильно підмиватися, особливо вагітним. Додатково дотримуйтесь ще кілька правил:

  • провітрюйте приміщення, в яких перебуваєте, 2 рази на добу;
  • щотижня проводьте вологе прибирання (це стосується і фільтра кондиціонера);
  • загартовуйтеся, частіше бувайте на свіжому повітрі;
  • уникайте сидячого способу життя;
  • слідкуйте за імунітетом: вживайте більше фруктів і овочів, пийте вітамінні комплекси (якщо необхідно);
  • уникайте зон великого скупчення людей під час респіраторних інфекцій;
  • у сім’ї, де є хворий, йому виділяють окремий посуд і предмети особистої гігієни.

Щеплення

Маленьким дітям лікарі радять провести обов’язкову вакцинацію від пневмококової інфекції, що є найбільш небезпечною для дитини, оскільки вона викликає ряд важких захворювань. Проводиться щеплення 2-ма закордонними препаратами – «Превенар» (американський) і «Пневмо-23» (французька). Остання дозволена тільки дітям старше 2-х років, а американська вакцина дозволена навіть 2-хмесячным немовлятам. Реакція на обидва варіанти у малюків хороша. Якщо після них стрептокок в носі у дитини з’явиться, інфікування буде слабким.

Відео

Інформація представлена у статті носить ознайомлювальний характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації по лікуванню виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.