Стрептокок в сечі — ознаки і симптоми, аналіз на виявлення, медикаментозна терапія та профілактика

Висока концентрація бактерій в аналізі сечі свідчить про наявність стрептококової інфекції. Збудник викликає ряд серйозних захворювань, що зачіпають багато органів або систем. Недуги, спровоковані мікроорганізмом, доставляють пацієнтові дискомфорт, можуть загрожувати його життю.

Що таке стрептокок

Мікроорганізми сімейства стрептококових відносяться до анаеробних бактерій, мають кулясту або яйцеподібну форму, є паразитами тварин і людини. Бактерії розмножуються і живуть в органах дихання, шлунково-кишковому тракті, на шкірних покривах, в сечостатевій системі. Велика кількість стрептококів осідає в ротовій, носовій порожнині, горлі, товстому кишечнику. Збудник зустрічається в уретрі у чоловіків, у піхві в жінок. У природі стрептококи поширені на поверхні грибів, рослин, землі.

Стрептококова бактерія відноситься до умовно-патогенної мікрофлори, що знаходиться всередині людського організму постійно. Мікроорганізм не завдає шкоди при невеликій концентрації, його кількість контролюється імунною системою. Коли захист організму слабшає, стрептококи починають активне розмноження, виділяючи токсини, отруйні для людини, що призводять до виникнення запалень, інфекційних захворювань.

Групи

Сьогодні відомо понад 100 видів стрептококів, які відрізняються своєю патогенністю. В залежності від впливу на еритроцити, виділяють 3 основні групи цих бактерій:

• Зеленящие або альфа-стрептококи – провокують неповний гемоліз.
• Бета-гемолітичні стрептококи викликають повне руйнування еритроцитів, є самими небезпечними для людини.
• Гамма-стрептококи – негемолітичні бактерії. Збудники не викликають руйнування червоних кров’яних тілець.

Чому з’являється стрептокок в сечі

Норма вмісту в сечі стрептококів – 10 у 4 степені КУО/мл Підвищена концентрація бактерії в урині можлива при наявності інфекції або некоректному забір біоматеріалу. Патогенні збудники починають активно розвиватися в період ослаблення імунітету, знаходження пацієнта в стресовому стані або як супутні захворювання. Колонії часто локалізуються в кишечнику, горлі або сечостатевої системи. Стрептокок може збільшити концентрацію в сечі при захворюваннях сечовивідних шляхів, що виникають як первинна інфекція або наслідок інших недуг.

Шляхи та умови інфікування

Існує дві умови, які викликають стрептококові захворювання – ослаблення імунітету пацієнта, його безпосередній контакт з мікроорганізмом. Розрізняють аутоинфицирование (внутрішнє) та інфікування ззовні. Збудник може потрапити всередину організму наступними шляхами:

• Повітряно-крапельним. Велику небезпеку для оточуючих є хворий, у якого інфекція локалізована в дихальних шляхах. Чхання та кашель – основні шляхи передачі стрептокока від людини до людини.
• Повітряно-пиловим. Такий шлях передбачає вдихання патогенних мікроорганізмів з підвішеними в повітрі частинками. Знаходження в запилених приміщеннях істотно збільшує ризик зараження стрептококом.
• Контактно-побутовим. Інфікування стрептококом відбувається при використанні посуду, постільної білизни, предметів особистої гігієни спільно з хворою людиною. Імовірність зараження збільшується при наявності травми шкірних покривів, слизових оболонок ротової та носової порожнини.
• Харчовим. Передача стрептокока здійснюється при вживанні заражених продуктів.
• Статевим. Проникнення збудника відбувається при інтимному контакті. Статевий партнер може передати інфекцію, будучи носієм або хворим. Стрептокок активно розмножується в піхву або уретрі.
• Аліментарним (фекально-оральним). Зараження настає при порушенні правил особистої гігієни. Стрептококи потрапляють із прямої кишки на зовнішні статеві органи.
• Медичним. Збудник проникає всередину організму при огляді, стоматологічному, хірургічному втручанні, які здійснюються з використанням інструментів, які не пройшли дезінфекцію.
• Плацентарних. Передача стрептокока здійснюється від зараженої матері до дитини.

Існує ряд патологічних станів, що викликають активність стрептококів. Серед них виділяють ГРВІ, ВІЛ-інфекцію, туберкульоз, цукровий діабет, тонзиліт, травми слизових оболонок горла, носа, сечостатевої системи, ротової порожнини, переохолодження організму, ендокринні порушення. Крім захворювань фахівці визначають фактори, що збільшують ризик зараження:

• стреси, постійна втома, порушення сну;
• зміни гормонального балансу;
• шкідливі звички (надмірне вживання алкоголю, наркотики, тютюнопаління);
• ведення малорухливого способу життя;
• вживання шкідливої їжі, нестача мікроелементів і вітамінів в організмі;
• трудова діяльність у забруднених приміщеннях, особливо без застосування засобів, що захищають дихальні шляхи;
• здійснення процедур педикюру, манікюру, чищення шкіри, пірсингу в салонах з сумнівною репутацією;
• зловживання антибіотиками, судинозвужувальними та іншими медикаментозними препаратами.

Механізм дії на організм

Патологічний вплив на організм людини обумовлено властивістю стрептококів виробляти в процесі своєї життєдіяльності токсини:

• еритрогенин – під його впливом відбувається розширення судин;
• стрептолизин – сприяє руйнуванню серцевих тканин, клітин крові;
• ферменти (гіалуронідаза, амілаза, стрептокіназа, протеїназ) – допомагають стрептокока швидко поширюватися по організму;
• летальний токсин, некротоксин – викликають омертвіння тканин;
• лейкоцидинин – завдає шкоди імунітету, негативно впливаючи на лейкоцити.

Високі показники в сечі стрептокока свідчать про наявність захворювань різних органів і систем. Збудник здатний викликати наступні патології:

• ангіну, скарлатину, тонзиліт, фарингіт;
• уретрит, цервіцит;
• бронхіт, пневмонію;
• простатит, баланіт;
• менінгіт;
• цистит;
• сепсис;
• пародонтит;
• пієлонефрит.

Симптоми появи підвищеної концентрації стрептокока в сечі

Наявність підвищеного вмісту бактерії в сечі викликає негативні прояви з боку органів і систем. При зараженні стрептококом характерні наступні симптоми:

• часті позиви до сечовипускання;
• підвищення або зниження температури тіла;
• збільшення лімфовузлів в паховій області;
• висип у вигляді плям на шкірних покривах;
• хворобливі відчуття, печіння при сечовипусканні;
• біль гострого характеру внизу живота;
• виділення мутної сечі;
• почервоніння в місцях ураження;
• біль у горлі, глотці;
• освіта білястого нальоту у вигляді пластівців на слизових щік, зіві, мовою;
• нудота, блювання;
• збільшення або зниження показників артеріального тиску;
• біль ниючого характеру в області попереку.

У пацієнтів розвивається алергічна реакція на продукти життєдіяльності збудника. Вона проявляється плямистою висипкою, яка покривається жовтими кірочками і містить гній. Зараження стрептококом часто провокує аутоімунні процеси, які викликають руйнування суглобів, серця, нирок. Порушення функціонування фільтруючого органу призводить до збільшення рівня креатиніну в крові хворого.

При відсутності своєчасного лікування при інфікуванні стрептококами може розвинутися ендометрит, уретрит, кандидоз піхви, хронічне запалення сечового міхура, передміхурової залози. З сечовипускального каналу з’являються гнійні виділення, пацієнти відчувають сильні болі внизу живота, в області попереку, свербіж, набряки. Аутоімунне захворювання гломерулонефрит відноситься до пізніх ускладнень інфекції, викликаної стрептококом. В нирках відбувається заміщення здорових сполучної тканин, порушується робота органу.

У дітей можуть спостерігатися симптоми раннього і пізнього інфікування. У першому випадку початок хвороби припадає на перший тиждень життя малюка, може привести до пневмонії, сепсису, менінгіту. Недуга супроводжується підвищеною сонливістю, лихоманкою, проблеми з дихальною системою. Пізніше інфікування утворюється від 7 днів до 3 місяців після появи дитини на світ, провокує сепсис, менінгіт. Хвороба протікає з високими показниками температури тіла, кашлем, закладеністю носа, сонливістю, судомами, проблемами з прийомом їжі.

Чим небезпечний стрептокок в сечі при вагітності

Якщо стрептокок агалактія у сечі виявляється в гестаційному періоді, жінці необхідно термінове лікування. При відсутності своєчасної терапії бактерія збільшує ризик виникнення патологічних станів матері і плоду:

• передчасного відходження плодових оболонок, хориоамнионит;
• захворювання сепсис, менінгіт, пневмонію у новонародженого;
• передчасних пологів;
• внутрішньоутробної загибелі плоду;
• появою дитини з дитячим церебральним паралічем (ДЦП);
• проблем з навчанням, слухом та інших патологій у дитини.

Діагностика

Заходи, передбачені для діагностики стрептококової інфекції, різняться в залежності від локалізації збудника. Передбачені наступні методи дослідження:

• загальний аналіз сечі і крові;
• стрептотест;
• бактеріологічний посів біологічного матеріалу, взятого з зони ураження (мокротиння, мазків з ротоглотки, носа, уретри та піхви, зіскрібки з поверхні шкіри);
• біохімічний аналіз сечі, крові;
• рентгенографія легень;
• ультразвукове дослідження (УЗД) внутрішніх органів;
• електрокардіографія.

Щоб точно визначити збудника, необхідно додатково проводити диференціальну діагностику. Стрептококову інфекцію потрібно відрізнити:

• від недуг, що мають схожу симптоматику (мононуклеозу, кору, дифтерії, краснухи, екземи, дерматитів);
• від інфекцій, спричинених іншими збудниками (мікоплазмою, стафілококом, трихомонадою, кандидами, уреаплазмою, хламідіями, гарднерелами).

Аналіз сечі

Для визначення стрептококової інфекції сечовивідних шляхів застосовують бакпосів. Щоб дослідження було максимально точним та інформативним, необхідно провести правильну підготовку до аналізу, забір біоматеріалу. Слід дотримувати наступні рекомендації:

• Для забору сечі необхідно придбати спеціальну стерильну ємність з щільно закручується кришкою. Придбати посудину можна в аптеці.
• Щоб мікроби не проникли в аналіз з рук, кінцівки слід добре вимити і обробити антибактеріальним гелем.
• Жінкам слід закрити вхід у піхву, використовуючи стерильний тампон, оскільки інфекція може потрапити в пробу разом з виділеннями.
• Напередодні дослідження не рекомендується їсти моркву, буряк або інші продукти, які мають у складі яскраві пігменти, які змінюють колір урини.
• При підготовці до аналізу слід провести ретельну гігієну зовнішніх статевих органів.
• Без попереднього узгодження з лікарем заборонено приймати сечогінні або інші медикаменти, оскільки препарати можуть спотворити результати посіву.
• Активні заняття спортом потрібно припинити за 12-24 години до початку дослідження – фізичні навантаження сприяють збільшенню рівня білка в сечі.
• Для аналізу необхідна перша ранкова урина. У такому біоматериалі міститься максимальна концентрація бактерій. Буде потрібно не менше 70 мл зразка.
• У контейнер належить збирати середню порцію сечі. Для цього необхідно спустити в унітаз початкову струмінь. Потім трохи затримати процес сечовипускання, підставити ємність для зразка. Зібравши потрібну кількість урини, останню струмінь спустіть в унітаз.
• Щільно закрийте контейнер, обмийте, обітріть його, доставте в лабораторію за 1,5–2 години.

Лікування

При виявленні в сечі високої концентрації стрептококів призначається комплексна терапія. Лікування ведеться за такими напрямами:

• антибактеріальна терапія (попередньо проводиться тест на чутливість бактерій до різного виду препаратів);
• зміцнення імунного захисту організму;
• відновлення мікрофлори кишечника, порушеною при прийомі антибіотиків;
• детоксикаційна терапія;
• симптоматичне лікування;
• призначення антигістамінних препаратів (необхідне дітям, при наявності алергії на антибіотики).

Кожен напрямок лікування передбачає застосування медикаментозних засобів. Використовуються наступні групи препаратів:

• антибактеріальні ліки для внутрішнього застосування (Пеніцилін, Аугментин, Левофлоксацин, Цефтріаксон, Еритроміцин);
• антибіотики місцевого впливу (Биопарокс, Тонзилгон Н, Хлоргексидин);
• імуномодулюючі засоби (Іммунал, Имунорикс, Імудон, Лизобакт);
• пробіотики (Біфідумбактерин, Лінекс, Біфіформ, Аципол);
• детоксикаційні (Ентеросгель, Альбумін, Атоксіл);
• антигістамінні препарати (Супрастин, Кларитин, Цетрин);
• протизапальні (Парацетамол, Ібупрофен);
• судинозвужувальні (Фармазолин, Нокспрей);
• протиблювотні (Церукал, Мотиліум).

Профілактика

Щоб запобігти появі streptococcus agalactiae в сечі, необхідно дотримуватися заходів профілактики. Основні рекомендації фахівців:

• дотримання правил особистої гігієни;
• нормалізація режиму відпочинку і праці;
• зміцнення імунної системи;
• проведення своєчасної діагностики статевих інфекцій, їх лікування;
• використання презерватива під час статевих актів;
• виключення або скорочення стресових ситуацій.

Відео

Інформація представлена у статті носить ознайомлювальний характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації по лікуванню виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.