Тіосульфат натрію при лікуванні псоріазу, алергії і отруєнь — опис речовини та механізм дії

Хімічна речовина, яке відоме як антихлор або гіпосульфіт натрію тіосульфат натрію застосовують у медицині для лікування організму при різних станах. За численними відгуками це речовина, що застосовується зовнішньо і внутрішньовенно, прекрасно бореться з отруєннями, шкірними захворюваннями, такими як псоріаз, не можна в гінекології для лікування безпліддя.

Що таке тіосульфат натрію

Розчин тіосульфату натрію (Natrii thiosulfate) – це кристалогідрат, утворений солями Na і тиосерной кислоти. Дана речовина також носить назву натрій серноватистокислый і широко використовується в:

• медицині;
• текстильної промисловості;
• харчової, рудовидобувної промисловості;
• будівництві (як добавка до бетонних сумішей).

Ця хімічна сполука отримало широке застосування, але більше затребуване для лікування різних захворювань, оскільки є речовиною, що:

• володіє протипаразитарними, противочесоточными, протизапальними властивостями;
• чинить дезінтоксикаційну дію — допомагає впоратися з інтоксикацією організму миш’яком, ціанідами, ртуттю, свинцем;
• гальмує алергічні реакції;
• є антидотом при передозуванні лідокаїном;
• виводить шлаки і токсини;
• допомагає впоратися з алкогольною залежністю, при цьому не є токсичною речовиною.

Склад

Натрієва сіль тиосерной кислоти має формулу na2s2o3 і складається з солі Na і тиосерной кислоти. Сіль з кислотою утворюють кристалогідрат, який легко розчиняється водою. Отримують його наступними способами:

• окисленням полісульфідів Na;
• розчинення сульфіду Na водою;
• кип’ятінням надлишку сірки з сульфатом Натрію, гідроксидом Na;
• безводний тіосульфат – реакцією сірки з нітритом Натрію.

Форма випуску

Ліки випускають у двох лікарських формах — порошку або розчині. Порошок фасували у поліетиленові пакети, використовується зовнішньо або приймається внутрішньо після розведення водою. Розчин випускають в ампулах, кількість активної речовини у яких може становити 1,5 і 3 грами. Розчин застосовується внутрішньовенно, строго за призначенням лікаря. У складі розчину як допоміжна речовина використовується натрію гідрокарбонат.

Інструкція по застосуванню тіосульфату натрію

Згідно офіційної інструкції натрію тіосульфат призначений для лікування:

• невралгії;
• алергічних реакцій;
• корости;
• артриту;
• інтоксикацій (ціанідами, миш’яком, свинцем, ртуттю);
• червоного вовчака;
• дерматитів.

При зовнішньому застосуванні ліки, потрапляючи на шкіру, утворює сірку і сірчистий ангідрит. Ці сполуки викликають загибель коростяного кліща, створюють умови для загоєння шкірного покриву після опіків. Потрапляючи всередину організму, активна речовина препарату пов’язує, виводить токсини, які провокують алергічні реакції, важкі інтоксикації, отруєння.

Показання до застосування

Хороші дезінтоксикаційні властивості дозволяють використовувати ліки для очищення організму, виведення токсинів і шлаків. Багаторічний досвід застосування даного засобу для лікувальних цілей показує його ефективність при лікуванні:

• генітального туберкульозу;
• гінекологічних захворювань, таких як безпліддя (проблеми з овуляцією, кісти яєчників);
• алкогольної залежності;
• опіків.

Натрію тіосульфат в гінекології для лікування інших захворювань застосовують спільно з іншими лікарськими засобами, оскільки для лікування кіст яєчників, проблем з овуляцією застосовується комплексний метод, а натрію тіосульфат діє як протизапальний і дезінтоксикаційний засіб. Як ампули, так і порошок відпускаються тільки за рецептом лікаря.

Дозування

Призначають натрію тіосульфат внутрішньовенно, зовнішньо і всередину:

• стерильний розчин приймати внутрішньо, слід тільки в розчиненому вигляді (10%-й водний розчин). Призначають пити по 2-3 г за один прийом;
• внутрішньом’язово – по 5-10 мл за один прийом, при отруєнні ціанідами – 50 мл;
• стерильний розчин наносять на шкіру при зовнішньому застосуванні; після висихання – шкіру змочують 6-ти процентним розчином соляної кислоти.

Побічні ефекти

В офіційній інструкції серед побічних дій вказана тільки алергія на діюча речовина препарату. Поява алергічної реакції на препарат – вкрай рідко явище, але при не правильному дозуванні, безконтрольному прийомі можливі сильні алергічні реакції. При отруєнні ціанідами, ртуттю, миш’яком або свинцем препарат ефективний, якщо прийняти найближчим часом після надходження отрути всередину організму. Ризик появи небажаної реакції при екстрених прийомах мінімальний, оскільки препарат абсолютно не токсичний.

Протипоказання

В офіційній інструкції до лікарського засобу зазначено, що протипоказанням до застосування є:

• гіперчутливість до активної речовини препарату;
• вагітність (застосування можливе лише за крайньої необхідності);
• період годування дитини груддю.

Аналоги

Знайти відповідні аналоги можна, використавши медичний довідник з класифікації лікарських засобів. Пошук краще робити за основним діючої речовини препарату (латинською) та по фармакологічній групі. Перед застосуванням будь-яких аналогів натрію тіосульфат необхідна консультація лікаря. До препаратів-аналогів натрію тіосульфат відносяться ліки – антидоти, які мають дезінтоксикаційну дію:

• Альгисорб;
• Пентацин;
• Пеликсим;
• Натрію нітрит;
• Налоксон;
• Лобелін;
• Карбоксим;
• Дипироксим;
• Брайдан;
• Унітіол;
• Глатион.

Серед перерахованих аналогів є препарати з аналогічною дією, але з іншим складом. Антидотами у разі отруєння синильною кислотою, ціанідами і важкими металами можуть бути нітрит натрію, кальцію альгінат та інші хімічні сполуки. У вищеперелічених препаратів однаковий принцип дії – активна речовина взаємодіє з важкими металами, утворюють з ними стійкий комплекс і в такому вигляді виводяться з організму. Випускаються антидоти у вигляді порошку-сорбенту, концентрованого розчину для ін’єкцій.

Відео