Тубоотит — що це за захворювання та його ускладнення, як лікувати краплями або борним спиртом у дітей і дорослих

Серед отоларингологічних захворювань поширеним є одно — або двосторонній тубоотит – що це за недуга і як його лікувати в домашніх умовах, цікавляться багато, хто відчували характерні для нього симптоми. Часто патологію ще називають евстахиитом, але дана патологія представляє собою локалізоване ураження євстахієвої труби. Тубоотит це захворювання середнього вуха. Воно зачіпає не тільки євстахієву трубу. Тубоотит – це поєднання отиту і евстахііта. Недуги тісно пов’язані між собою як в симптомах, так і в методах лікування.

Що таке тубоотит

Так називають захворювання, що характеризується катаральним запаленням слизової оболонки внутрішнього вуха, загальною причиною якого є дисфункція слухової труби. Часто термін «тубоотит» замінюють на «євстахіїт». Дане захворювання має кілька кодів за МКХ-10:

• Н68 «Запалення і закупорка євстахієвої труби»;
• Н69 «Інші хвороби євстахієвої труби».

Розвиток хвороби починається з потрапляння через ніс або горло інфекції в євстахієву трубу. Її отвір знаходиться в носоглотці. Інфекція викликає запалення слизової оболонки, що призводить до її набряку. В результаті звужується просвіт труби, що призводить до евстахииту. Подальший розвиток захворювання:

1. Труба виходить в середнє вухо, тому поступово запалення поширюється і на нього. Теж відбувається набряк слизової.
2. Через запалення починає виділяти ексудат – слизовий, гнійний або серозний.
3. Він накопичується, наповнює барабанну порожнину, після чого прориває перетинку і виходить у слуховий прохід.

Наслідком цих процесів є порушення вентиляції середнього вуха і падіння тиску, яке забезпечує проведення звукових імпульсів. Хоча ексудат може не виходити назовні з-за перекритою слухової труби. Це є основною причиною погіршення слуху. Тубоотитом частіше хворіють діти, так як у них органи слуху і нюху не до кінця розвинені.

Причини

Головними причинами розвитку тубоотіта є віруси і бактерії, що потрапляють в євстахієву трубу через носоглотку. Такий процес характерний при ангіні, гаймориті, гострому або хронічному риніті, фарингіті та інших ЛОР-захворюваннях. Серед бактерій до тубоотиту призводять стафілококи і стрептококи. З вірусів хвороба викликає грип або аденовірус. Інші причини розвитку тубоотіта:

• коклюш;
• дифтерія;
• кір;
• грибкові ураження;
• запалення аденоїдів;
• гіпертрофія носових раковин;
• поліпи;
• алергічна реакція на прийом деяких препаратів;
• рецидив хронічного тонзиліту;
• скарлатина;
• бактеріальний фарингіт.

Форми протікання

Основна класифікація тубоотіта поділяє його на види з урахуванням характеру перебігу. За цим критерієм описують дві форми захворювання:

1. Гостра. Цей тип триває близько 1-2 тижнів. Гострий тубоотит характеризується більш яскраво вираженими симптомами. Адекватне лікування дозволяє купірувати ознаки патології буквально за кілька діб.
2. Хронічна. Тривалість цієї форми становить від 1 місяця до року або більше. Розвивається із-за відсутності лікування гострої форми, яка і переходить в хронічну. Симптоми захворювання тут менш виражені, а сама патологія відрізняється зміною періодів ремісії і рецидивів.

Місце локалізації

Запалення може торкатися як одне вухо, так і обидва. У першому випадку діагностують односторонній тубоотит. Він протікає не так важко, може бути правостороннім і лівостороннім. Гострий двосторонній тубоотит – це діагноз, який частіше ставлять дітям. Захворювання вражає відразу праву і ліву слухову трубу. З-за цього двосторонній тубоотит вважається більш небезпечним, особливо для молодшого віку пацієнтів. У дорослих він відзначається рідше. Їм частіше ставлять діагноз право — або лівобічний тубоотит. Основною причиною є ослаблення імунної системи.

Симптоми

Для гострої і хронічної форми тубоотіта характерні певні симптоми. Загальні ознаки захворювання можуть бути слабкими до моменту, поки запалення не дійде до середнього вуха. Після цього симптоми стають вже більш серйозними аж до приглухуватості. Серед спільних для обох форм захворювання ознак можна виділити наступні:

• зниження слуху;
• відчуття закладеності у вухах;
• аутофония, коли людина чує відлуння власного голосу;
• періодичний шум у вусі;
• підвищена стомлюваність;
• нудота;
• головний біль;
• відчуття тяжкості з одного боку в залежності від того, право — або лівобічний тубоотит;
• відчуття того, що у вусі переливається рідина при нахилі або повороті голови.

Гострий тубоотит

Ця форма тубоотіта відрізняється стабільним самопочуттям. Температура підвищується не завжди, частіше залишається в межах нормальних показників. Підвищений больовий синдром відчувається рідко. Основними симптомами гострої форми тубоотіта є:

• відчуття переливається рідини у вусі;
• закладеність одного або обох вух;
• тяжкість в голові з боку хворого вуха;
• резонанс у вусі власного голосу;
• шум у вухах;
• зниження слуху через випадання низькочастотних звуків.

Хронічний тубоотит

Якщо гостра форма виникає в результаті дії інфекції, хронічна є її наслідком у разі відсутності лікування або частих рецидивів. Через порушення прохідності євстахієвої труби її стінки злипаються, а симптоми тубоотіта набувають постійний характер. Основними ознаками цієї форми є:

• стійке зменшення просвіту євстахієвої труби;
• часткове почервоніння слизової;
• порушення слуху;
• приглухуватість стійкого характеру;
• атрофія, склероз слизової;
• відчуття тиску і розпирання в вусі;
• гіперемовані ділянки на слизовій.

Двосторонній тубоотит у дітей

Схильність дітей до двостороннього тубоотиту пояснюється тим, що у них більш короткий і рівна слуховий прохід порівняно з дорослим. З-за цього бактерії і віруси дуже легко проникають всередину середнього вуха. У дітей захворювання часто супроводжується познабліваніем, лихоманкою і гострим болем у вухах. Іншими характерними симптомами двостороннього тубоотіта виступають:

• зниження слуху;
• численні бульбашки в зовнішньому слуховому проході;
• тріск у вухах;
• гіперемія і набряк вушної раковини;
• слух відновлюється тільки при ковтанні слини, кашлі і чханні.

Грудні діти постійно чіпають себе за вушко, що їх турбує. Малюки намагаються притулити його до мами або до будь-якої поверхні. З-за болю і дискомфорту дитина стає вередливою і неспокійним. Він може погано спати, їсти або зовсім відмовлятися від їжі. У маленьких дітей при тубоотите може піднятися висока температура. При хронічній формі у них з’являються виділення з вуха. На тлі цього дитина погано чує. Ці ознаки можуть зникати і знову з’являтися.

Ускладнення захворювання

Головними наслідками тубоотіта виступають туговухість та глухота. Ризик їх розвитку більш високий у разі хронічної форми захворювання. Вона сама небезпечна, тому лікувати патологію потрібно з перших же ознак. Інші можливі ускладнення:

• проблеми з вестибулярним апаратом;
• проникнення інфекції з вуха всередину черепа;
• менінгіт;
• порушення функції барабанної перетинки;
• гнійний середній отит;
• нейросенсорна приглухуватість;
• абсцес;
• сепсис.

Діагностика

Першим для діагностування захворювання лікар-отоларинголог проводить огляд носової порожнини і вух пацієнта. Це процедури риноскопії та отоскопії. Вони допомагають оглянути слизову носоглотки, гирло євстахієвої труби, кінці носових раковин. В результаті можна виявити причину звуження просвіту. Риноскопія проводиться за допомогою спеціального носоглоточного дзеркала.

Отоскопія – це процедура, яка розглядає стан слухового проходу і барабанної перетинки. При розвитку евстахііта спостерігається набряк і гіперемія слизової. Якщо хвороба перейшла в перфоративну стадію, то стають видні виділення з барабанної перетинки та перфорація. Інші методи діагностики патології:

• продування вух по Політцеру – процедура, при якій в одну ніздрю вставляють наконечник балону, а другу затискають, після чого пускають повітря, щоб перевірити прохідність слухової труби;
• загальний аналіз крові;
• аналіз сечі;
• мазок з вуха;
• аудиопробы – дослідження слуху;
• рентгенографія;
• комп’ютерна томографія.

Лікування тубоотіта

Проти даного захворювання призначають комплексну терапію, яка спрямована на придушення інфекції у верхніх дихальних шляхах, зниження ознак запалення та відновлення нормальної прохідності слухової труби. Лікування тубоотіта у дорослих практично не відрізняється від методів, обраних для дітей. Маленьким пацієнтам більш обережно призначають препарати, адже багато з них мають обмеження за віком. Загалом схему лікування можна відобразити наступним чином:

1. Усунення збудника. Якщо причиною патології виступають бактерії, то лікувати її потрібно за допомогою антибактеріальних препаратів. Гнійні запалення здатні придушити антибіотики з групи макролідів та пеніцилінів.
2. Зняття больового синдрому. Здійснюється за допомогою призначення анальгетиків.
3. Усунення алергії. Якщо захворювання має алергічну природу, то його симптоми знімають за допомогою антигістамінних препаратів.
4. Продування слухової труби. Цей метод допомагає відновити її прохідність.
5. Катетеризація євстахієвої труби. Проводиться за допомогою катетерів, які вводять у порожнину середнього вуха. Через них туди потрапляє ліки, наприклад, адреналін або гідрокортизон, які поліпшують прохідність труби.

На тлі медикаментозного лікування можуть бути призначені фізіотерапевтичні процедури, які прискорюють одужання. Їх перелік включає:

• зігріваючий сухе тепло;
• масаж барабанної перетинки;
• місцевий ультрафіолетове опромінення;
• лазеротерапія в гирлі євстахієвої труби;
• вплив на середнє вухо високочастотними струмами.

Медичні препарати

Прийом медикаментів – це основний метод лікування тубоотіта. Залежно від симптомів у конкретного пацієнта можуть бути призначені препарати з різних груп, включаючи:

1. Антигістамінні ліки. Ці кошти приймають всередину. Ця категорія включає такі препарати, як Супрастин, Діазолін, Лоратадин та Цетрин.
2. Антибіотики. Ефективні в разі бактеріальної природи евстахііта. Лікар може призначити Азитроміцин або Амоксиклав і деякі антибіотики, сульфаніламідні.
3. Місцеві судинозвужувальні. Сюди відносяться такі краплі та спреї для порожнини носа, як Отривин, Санорин, Тизин, Галазолін.
4. Вітаміни та імуномодулятори. Підвищити захисні властивості організму допомагають Имунорикс, Бронхоимунал, Поліоксидоній.

Антигістамінні препарати

При алергічному євстахіїті основою лікування є антигістамінні препарати. Вони знімають набряк і почервоніння слизової. З протиалергічних ліків можуть бути призначені наступні:

1. Цетрин. Випускається у формі таблеток і сиропу. Перевага останнього в можливості застосування у дітей старше 2 років. Обидві форми ліків надають протисвербіжну та протиексудативну дію. Недоліком є можливі побічні ефекти.
2. Лоратадин. Це протиалергічний засіб 2 покоління. Засновано на однойменному речовині. Випускається також у двох формах: таблетки та сироп, який дозволений з 2-річного віку. Плюс препарату – він діє протягом 8-12 годин після застосування. Варто відзначити, що Лоратадин має більше протипоказань порівняно з Цетрином.

Антибактеріальні препарати

Щодо евстахііта, викликаної бактеріями, ефективна антибактеріальна терапія. Це можуть бути не тільки таблетки для прийому всередину, але і краплі для місцевого застосування і ін’єкції для внутрішньом’язового введення. Не можна самостійно призначати собі антибіотики, адже кожен препарат ефективний відносно конкретних бактерій. Це може визначити тільки лікар після взятого мазка. Серед антибіотиків часто призначають:

1. Амоксицилін. Основним компонентом виступає однойменне речовина. Плюс – велика кількість форм випуску препарату. Суспензія дозволена для дітей молодше 5 років. Також існують таблетки, капсули, гранули. Всі форми випуску володіють широким спектром дії по відношенню до аеробних грампозитивних бактерій. Мінусом є велика кількість побічних реакцій.
2. Цефазолін. Це антибіотик для внутрішньом’язових і внутрішньовенних ін’єкцій. Використовується при більш важких випадках. Список побічних ефектів набагато менше порівняно з іншими подібними антибіотиками. Плюсом є і швидкодію препарату і можливість застосування його у дітей старше 1 місяця. Недолік – засіб продається тільки за рецептом лікаря.

Вушні краплі при євстахіїті

Антибіотики при євстахіїті можуть бути призначені і у вигляді крапель. Вони призначені для місцевого застосування в домашніх умовах. За рахунок використання безпосередньо у вогнищі ураження підвищується ефективність лікування. Дієвими краплями проти цього захворювання є наступні:

1. Отофа. Основою крапель є рифаміцинів натрій – речовина, що перешкоджає розвитку бактерій. Плюс препарату в тому, що у нього мала системна абсорбція. Крім того, він практично не призводить до виникнення побічних реакцій. Ці краплі при тубоотите можна використовувати і для лікування дітей.
2. Нормакс. Краплі, засновані на норфлоксацине. Це речовина проявляє протимікробну дію відносно грамполодительных і грамотрицательныз аеробних бактерій. Мінус – не можна застосовувати віком до 12 років і вагітності. Перевага – при тяжкому перебігу захворювання краплі можна використовувати кожні 3 години до поліпшення стану.

Лікування борним спиртом

Цей метод частіше відносять до народної медицини. Борний спирт продається в будь-якій аптеці. Засіб належить до категорії бюджетних. Основною його властивістю є бактерицидний ефект. Лікування евстахііта в домашніх умовах за допомогою борного спирту проводиться так:

• лягти на бік, протилежний хворого вуха;
• флакон зі спиртом потримати в руках пару хвилин, щоб зігріти;
• далі набрати у піпетку 3-4 краплі рідини;
• закапати їх в слуховий прохід;
• полежати 10 хвилин;
• по закінченні процедури закрити слуховий прохід ваткою;
• повторювати процедуру 2-3 рази протягом дня до полегшення стану.

Профілактика

Основною метою профілактики є зниження навантаження на вушні раковини. Якщо ви схильні до захворювань вух, то не варто занурюватися під воду, займатися альпінізмом і користуватися повітряним транспортом. Щоб запобігти розвиток евстахііта, необхідно вчасно лікувати вірусні та бактеріальні інфекції. Інші заходи по профілактиці захворювання:

• зміцнювати імунітет;
• правильно харчуватися;
• надягати шапку в холодну пору року;
• гартувати організм;
• уникати переохолодження, протягів;
• при перших симптомах закладеності вуха звертатися до лікаря;
• правильно сякатися при нежиті – спочатку затиснувши одну ніздрю, потім – іншу, не докладаючи зусиль;
• уникати травм носа, голови, вуха;
• відмовитися від шкідливих звичок;
• при алергічних або респіраторних захворюваннях користуватися судинозвужувальними препаратами.

Відео