Вся правда про антибіотики: в яких випадках краще відмовитися від

Пеніциліни. Цефалоспорини. Макроліди. Тетрацикліни. Аміноглікозиди.

Для боротьби з патогенними мікроорганізмами із середини минулого століття використовуються антибіотики, які здатні пригнічувати їх життєдіяльність. Ці речовини можна отримати із сумішей природних компонентів, а так само вони виробляються живими організмами.

З допомогою антибіотиків можна знищити бактерії, гриби і інші клітинні зарази. Проти таких поширених інфекцій як грип і ОРЗ антибіотики не ефективні. Антибіотики руйнують бактерію, заважають її відновлення, порушують біо-процеси, що відбуваються всередині неї і згубно впливають на клітинну мембрану. Це значно ускладнює процес розвитку і саме існування бактерії.

Дія антибіотиків

Дія антибіотиків характеризується:

  • Вибірковістю.

Висока вибірковість, в основному, вітається, так як дає можливість зниження рівня небажаного впливу препарату на організм.

  • Спектр дії.

Він визначає рівень впливу антибіотика на той чи інший тип бактерії. Чим вже спектр – тим менше шкоди загальному стану організму завдасть лікування. Необхідно знати, що саме невиправдане вживання антибіотиків послужило причиною розвитку такої бактерії, як метицилін-резистентний золотистий стафілокок.

Бактерії пристосовуються і в підсумку стають стійкими до препарату. Тут доречна фраза «Все, що нас не вбиває – робить нас сильнішими»… Застосовуйте антибіотики грамотно і будьте обережні з дозуванням та тривалістю курсу.

Якими можуть бути антибактеріальні препарати?

Антибіотики поділяють на групи. Якщо взяти до уваги саме хімічну структуру препаратів — це будуть групи цефалоспоринів, пеніцилінів, макролідів, тетрациклінів, аміноглікозидів…

Є такі антибіотики, як левоміцетин, леворин, ністатин. Вони зараз не застосовуються в медицині, так як не показують результатів, заради яких варто було б ними користуватися. Левоміцетин ж, як з’ясувалося, приносить більше шкоди, ніж користі.

  1. Пеніциліни. Высокоизбирательны і ефективні. Пліснявий грибок Penicillium подарував фармакологів антибіотики цієї групи. Препарати чудово боролися з розвитком бактерій до тих пір, поки мікроорганізми не адаптувалися до нових, вкрай несприятливим умовам, створеним ліками. Тепер пеніцилін не ефективний, але розроблені пізніше напівсинтетичні препарати зараз досить популярні. Це давно знайомі нам антибіотики широкого спектру дії: ампіцилін, амоксицилін (Амоксиклав), карбеніцилін.
  2. Цефалоспорини. Зараховані до групи бета-лактамних. Вони відрізняються здатністю придушення бактерій, не чутливих до пеніцилінів. Ці антибіотики поділяють на 3 покоління: — Перше покоління – це ліки, які без праці переносить людський організм. Їх вживають під час інфекційних захворювань дихальної, сечової, статевої системи. Це цефалотин, цефазолін, цефалексин.— Друге покоління – це ліки, які підходять для лікування дихальних шляхів, шлунка, кишечника. Треба мати на увазі, що препарати негативно впливають на роботу ШЛУНКОВО-кишкового тракту. Це цефуроксим, цефомадол. — Третє покоління – це ліки широкого спектру. Вони надовго залишаються в організмі і протистоять бактерій, стійких до препаратів 1-го покоління. Одне з побічних явищ – негативний вплив на мікрофлору кишечника. Антибіотики третього покоління – це цефтріаксон, цефотаксим, цефоперазон.
  3. Макроліди. Вони перешкоджають синтезу білків, що використовуються при лікуванні таких захворювань, як хламідіоз, нетипова пневмонія. Макроліди не завдають шкоди здоров’ю людини. Препарати високоефективні, завдяки властивості проникати в клітини і знищувати організми, що не мають мембрани або оболонки. Це давно звичний для нас еритроміцин, а так само рокситромицин, азитроміцин.
  4. Тетрацикліни. Застосовуються проти серйозних інфекцій. Як і макроліди, проникаючи в клітину, створюють перешкоду синтезу білків, але відрізняються своїм широким спектром дії. Це часто є причиною порушення біохімічних процесів, які постійно відбуваються в людському організмі. Тетрацикліни ні в якому разі не можна вживати дітям до 14 років і, звичайно, жінкам під час вагітності (це може викликати різні ускладнення і потворності плоду). Ці препарати: доксицилин, тетрациклін.
  5. Аміноглікозиди. Їх застосування необхідно, якщо в крові знаходиться така інфекція, як, наприклад, туберкульоз. Це серйозне і важко піддається лікуванню захворювання. Аміноглікозиди здатні впоратися з проблемою, але їх висока токсичність згубно діє на печінку, нирки, вушної апарат. Це стрептоміцин, гентаміцин.
  6. Левоміцетин гальмує виробництво білків і перешкоджає розмноженню бактерій. Його великий мінус полягає в спектрі дії: він невиправдано великий і, відповідно, приносить станом організму великої шкоди. (Препарат згубно впливає на кістковий мозок).
  7. Протигрибкові антибіотики впливають на мембрани, руйнуючи їх. Але вони не досить ефективні і не можуть в потрібній мірі вплинути на стан організму. Це ністатин, леворин.

У яких випадках краще відмовитися від антибіотиків?

Організм і стан здоров’я кожної людини індивідуальні. Це обов’язково враховують лікарі при призначенні того чи іншого препарату. Вони беруть до уваги хімічні властивості, спектр дії, рівень токсичності.

У деяких випадках приймати антибіотики небезпечно:

  1. Під час вагітності організм особливо чутливий до будь-яких хімічних речовин. Але небезпека загрожує не тільки жінці: лікарські препарати негативно впливають на плід, а найбільш сильно – протягом перших трьох місяців його розвитку. Збільшується ймовірність вроджених вад, аномалій, хоча, в разі необхідності, вирішуються пеніциліни і макроліди. Вони найменш токсичні.
  2. Годуючі мами, якщо їм необхідно приймати антибіотики, повинні відмовитися від вигодовування на 2 – 3 тижні. Це застереже організм дитини від проникнення хімічних речовин через вживання молока.
  3. Дитячий організм надзвичайно сильно реагує на антибіотики: змінюються біохімічні процеси, пригальмовується виробництво необхідних білків… З цієї причини можна лише такі препарати, як пеніциліни, макроліди і цефалоспорини.
  4. Людям з ослабленими нирками, печінкою можна приймати тільки пеніциліни або цефалоспорини. Такі хронічні захворювання, як гепатит, пієлонефрит, ниркова недостатність, можуть загостритися і ускладнити прийому сильних антибіотиків.
  5. Є антибіотики (наприклад, пеніциліни і цефалоспорини), які можуть викликати алергічні реакції. Кожен лікар повинен пам’ятати, призначаючи препарат. Щоб не спровокувати виникнення побічних ефектів, необхідно:
  • точно дотримуватися зазначені лікарем дозування;
  • комбінувати препарати виключно з дозволу лікаря;
  • уважно стежити за терміном придатності ліків;
  • приймати пробіотики щоб уникнути дисбактеріозу;
  • показатися лікарю, якщо помітні якісь побічні ефекти.