Закреп після пологів — види і симптоми, народна терапія і дієта

Порушення травлення, пов’язане з затримкою стільця – поширена патологія у жінок після пологів. Стан може виникнути з ряду причин.

При виявленні симптомів закрепу необхідно негайне лікування, спрямоване на полегшення стану пацієнтки, нормалізацію травлення.

Види закрепів

Специфіка проявів затримки дефекації залежить від його походження. Виділяють наступні види захворювання:

• Аліментарний – виникає при неправильному харчуванні, відсутності необхідної кількості рідини, рослинної їжі, вітамінів в раціоні.
• Гіподинамічний – з’являється при малорухливому способі життя.
• Дискінетичний (неврогенний) – утворюється при виникненні порушень кишкової моторики, пов’язаної з нервовим напруженням. Цей вид може мати спастичний, гіпотонічний, гіпертонічний або атонічний характер.
• Механічний – виникає при порушеннях в товстій кишці, механічному здавленні прямої кишки.
• Проктогенний – з’являється при зменшенні чутливості прямої кишки, наявності в задньому проході тріщин, геморою.
• Ендокринний – розвивається при гормональних порушеннях в організмі, дисфункції щитовидної залози.
• Гострий – є ознакою запальних процесів в кишечнику.
• Медикаментозний – поява цього виду затримки калу провокують певні лікарські препарати. До них відносяться спазмолітики, антидепресанти, знеболюючі засоби.

Після пологів жінку часто турбують атонічні і спастичні діскінетіческіе запори. Перший вид характеризується зниженням тонусу м’язів кишечника, уповільненням його рухової активності. Часто такий застій калових мас після пологів спостерігається у жінок, які перенесли кесарів розтин. Спастичний тип характеризується збільшенням тонусу. При цьому кишка затискається, стає непродуктивною її рухова активність. Причиною виникнення такої патології після пологів є психологічний фактор.

Чому виникає післяпологовий закреп

Атонічний і спастичний запори виникають під впливом фізіологічних і психологічних чинників. Виділяють наступні причини:

Ознаки

Щоб почати своєчасне лікування, необхідно звернути увагу на ознаки запору, який виникає після пологів. Виділяють наступні симптоми:

• болі в області живота тягне або ниючого характеру;
• утруднення або повна відсутність дефекації протягом 2 днів;
• нудота;
• відсутність апетиту;
• метеоризм;
• апатія, дратівливість, втома, нервозність;
• наявність тріщин в області анального отвору, що супроводжуються больовими відчуттями;
• порушення сну;
• постійне відчуття переповненого кишечника;
• необхідність здійснювати сильне напруження під час дефекації;
• здуття живота.

Методи усунення запору після пологів

Щоб впоратися з запором, який виникає після пологів, необхідний комплекс заходів. Терапія спрямована не тільки на усунення самої проблеми, але і на відновлення правильного функціонування травної системи. Визначивши причину, фахівець зможе скласти необхідну тактику лікування. Комплекс включає:

• призначення медикаментозних препаратів;
• підбір правильного раціону харчування після пологів;
• фізіотерапію;
• складання комплексу фізичних вправ;
• використання народних методів лікування.

Основу терапії становить фізична активність матері. При запорах слід виконувати спеціальні комплекси вправ, спрямовані на зміцнення м’язів черевного преса. Жінкам рекомендуються довгі прогулянки на свіжому повітрі, щоденна зарядка, регулярні заняття фітнесом.

Дієта

Важливою умовою успішної терапії запору є складання правильного раціону харчування. Після пологів рекомендується дотримувати наступні рекомендації:

1. Дотримуватися питний режим. Вранці натщесерце необхідно вживати стакан води. Протягом дня можна пити відвар з агрусу, компоти з сухофруктів. У вечірній час рекомендується вживати кефір. Необхідно виключити незбиране молоко і газовані напої.
2. При атонічному типі запору вживайте фрукти і овочі, багаті на клітковину (капуста, чорнослив, яблука, шпинат).
3. Якщо затримка калових мас відноситься до спастическому увазі, необхідно включати в раціон подрібнену їжу, багату жирами.

Лікарські препарати

Лікування запору медикаментозними засобами після пологів може призначити тільки лікар. Використовуються:

1. Клізми. Процедура з лікувальними розчинами сприяє поліпшенню кишкової перистальтики, зменшення щільності калових мас. Недоліком методу є те, що при частому застосуванні відбувається порушення мікрофлори, висновок корисних бактерій. Запор після пологів при грудному вигодовуванні можна полегшити за допомогою мікроклізми (Микролакс).
2. Проносні препарати. Після пологів дозволено використовувати Дюфалак, Форлакс, Фортранс, сироп лактулози. До заборонених препаратів належать Регулакс, Бісакодил, Гуталакс, Дульколакс. Ліки на основі сенни не можна застосовувати при спастичних запорах.
3. Свічки. Супозиторії сприяють випорожненню кишечника навіть в екстрених випадках. Використовувати свічки від запору після пологів регулярно не рекомендується. Такі ліки надають тимчасове вплив. При сильних запорах, тривають не більше 3 діб, для полегшення стану жінки призначають гліцеринові свічки.

Народні засоби

Натуральні препарати, приготовані за народними рецептами, необхідно приймати з обережністю. Використовувати їх можна лише після консультації з лікарем. Максимальний курс – 2-3 дні.

Можна скористатися наступними рецептами:

1. Відвар з інжиру. Візьміть 2 ст. л. промитих подрібнених плодів, залийте 1 ст. окропу. Остудіть засіб, приймайте по 1 ст. л. за міру необхідності при порушенні стільця спастичного характеру.
2. Картопляний сік. Бульба очистити, пропустити через блендер або м’ясорубку. З готового пюре відіжміть сік. Розведіть його в рівних пропорціях чистою водою. Приймайте по 50 мл 3 рази на день за півгодини до їжі. Засіб допоможе при спастичному запорі.
3. Трав’яний збір. Фенхель, насіння кмину і аніс змішайте в рівних пропорціях. Візьміть 2 ч. л. збору, заваріть 1 ст. окропу (0,2 л). наполягайте народний препарат 25 хвилин. При атонічному запорі пийте засіб по 60 мл за півгодини до їди тричі за день.

Відео

Інформація представлена у статті носить ознайомлювальний характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації по лікуванню виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.